Ухвала

від 15.10.2024 по справі 545/2586/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2586/24 Номер провадження 11-кп/814/1797/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні заяви про умовно-достроковезвільнення відвідбування покарання, поданої

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Березівка Березівського р-ну Одеської обл., проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , засудженим

04 липня 2022 року Приморським районним судом м. Одеса за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.ст.69, 70 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлене рішення місцевий суд мотивував тим, що засуджений не довів своє виправлення.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року та ухвалити нову, якою звільнити його умовно-достроково від відбування покарання. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції упереджено й неповно розглянув провадження, не врахував те, що він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому, з першого дня перебування в установі покарань працює, має заохочення.

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справзаслухала суддю-доповідача, думку засудженого на підтримку апеляційної скарги, позицію представника установи виконання покарань, який у вирішенні апеляційної скарги поклався на розсуд суду, в судових дебатах дебатах просив залишити без зміни оскаржувану ухвалу, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано.

За ч.ч.1 та 2ст.107 КК Українидо осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці й навчання довів своє виправлення.

У п.п.1,2,17Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №2від 26квітня 2002року "Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуневідбутої частинипокарання більшм`яким" визначено, щоумовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченоїст.50 КК України- виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 04 липня 2022 року Приморським районним судом м. Одеса ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.ст.69, 70 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він у неповнолітньому віці 12 грудня 2020 року приблизно о 19 годині в Херсонському сквері в м. Одеса разом зі співучасниками за попередньою змовою між собою групою осіб із метою заволодіння чужим майном вчинили на ОСОБА_9 . розбійний напад, у ході якого ОСОБА_8 застосував до потерпілої насильство, що було небезпечним для її здоров`я, після чого вони заволоділи майном ОСОБА_9 на загальну суму 7470 гривень.

Затим 08 січня 2021 року приблизно о 22 годині по Другому Куликовського провулку, 3-А в м. Одеса ОСОБА_8 , діючи повторно, разом зі співучасником за попередньою змовою між собою групою осіб, застосувавши до ОСОБА_10 насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, відкрито викрали в неї майно на загальну суму 6915 гривень (т.1 а.о.с.71-78).

Судом апеляційноїінстанціївстановлено,що початок строку покарання засудженому визначено з 09 січня 2021 року, кінець цього строку 09 січня 2027 року.

Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.107 КК України щодо ОСОБА_8 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.107 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці й навчання довів своє виправлення».

Як убачаєтьсяз матеріалівособової справи, ОСОБА_8 у місцях позбавлення волі знаходиться з 09 січня 2021 року, під час перебування в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» характеризувався негативно, 9 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання забороненого предмета мобільного телефона), за що двічі поміщався в карцер, отримував 6 доган та 1 попередження (стягнення наразі погашені), заохочень не мав, не працював.

Із 28 червня 2023 року засуджений відбуває покарання в ДУ«Божковська виправнаколонія (№16)», де має 3 заохочень у вигляді подяк, стягнень не отримував, характеризувався посередньо, працевлаштований, виконує роботи з благоустрою установи, до праці та виконання робіт відноситься сумлінно, після прибуття в установу був залучений до програми «Освіта», на заходи вихованого впливу реагує, але не завжди робить для себе правильні висновки, дотримується правомірних відносин із персоналом установи з метою поблажливого ставлення до себе, підтримує взаємовідносини з іншими засудженими як позитивної, так і негативної спрямованості, бере участь у заходах виховного характеру, визнає винуватість у вчинених злочинах і вважає справедливим призначене йому покарання, із психологічної точки зору характеризувався як особа, яка не завжди контролює свою поведінку, ігнорує заходи індивідуально-виховного характеру, індивідуальна програма соціально-виховної роботи з ним виконана частково, оскільки заходи в межах неї наразі тривають, що підвтерджується даними характеристик ДУ«Божковська виправна колонія (№16)» від 29 червня, 27 серпня 2023 року, 16 січня, 21 червня 2024 року, матеріалів про заохочення, стягнення, навчання і працевлаштування засудженого (т.1 а.о.с.34, 41, 50, 71, 85 93, 100, 107, 128, 156, 203, 210-211, 213, 218, 244, 223-231, т.2 а.о.с.1-5, а.с.п.8-13).

Процес же отримання ОСОБА_8 заохочень почав здійснюватися лише з 29 вересня 2023 року й до вказаного моменту засуджений систематично виключно притягувався до дисциплінарної відповідальності, в той час як він перебуває в місцях позбавлення волі з 09 січня 2021 року, тобто процес отримання ним заохочень не мав місце протягом більше 2 років 8 місяців, а спостерігався лише в періоду часу ближче до виникнення формальних передумов для розгляду питання про застосування положень ст.107 КК України.

При цьому, й за рішеннями комісії виправної колонії №14 від 07 серпня 2023 року, №2 від 16 січня 2024 року через відсутність необхідного процесу виправлення засудженого було неодноразово відмовлено в поданні матеріалів про застосування щодо останнього положень ст.ст.100, 101 КВК України та ст.107 КК України (т.1 а.о.с.212, 244).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосовані до ОСОБА_8 9 стягнень, у тому числі за злісне порушення умов відбування покарання, хоча й зняті та погашені наразі, проте свідчать про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України заборон шляхом ігнорування попередньо накладених стягнення і те, що він належних висновків для себе не зробив після вчинення ряду тяжких корисливих злочинів із застосуванням насильства до потерпілих, натомість продовжив протиправну поведінку в місцях позбавлення волі.

Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин убачається, що поведінка ОСОБА_8 не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною та переважно негативною, зокрема, пов`язаною із систематичним порушенням умов відбування покарання.

На думку колегії суддів, є відсутніми підстави для висновку про досягнення апелянтом необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. В основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку, ставлення до праці й навчання саме за увесь строк відбування покарання, а не конкретно обраного часу.

Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У цьому випадку, хоча відбутий ОСОБА_8 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.107 КК України щодо засудженого є передчасним і невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено за вироком суду.

За таких обставин, місцевий суд, дослідивши з дотриманням вимог закону, в тому числі з достатньо повнотою обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_8 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а посилання апелянта на упереджений і неповний розгляд його заяви першої інстанції не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження. Окрім того, в судовому засіданні першої інстанції засуджений після роз`яснення йому, зокрема, права заявляти відвід підтвердив те, що він довіряє складу суду, відсутність у нього відводів головуючому судді, не висловлюючи жодним чином сумніви в неупередженості судді місцевого суду під час розгляду справи, що підтверджується даними зафіксованого перебігу судового провадження в суді першої інстанції. Колегією суддів не встановлено обставин, передбачених ст.ст.75, 76 КПК України, які би унеможливлювали розгляд суддею Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 цього провадження.

Разом з цим, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що місцевий суд, правильно виклавши у вступній і мотивувальній частинах оскаржуваної ухвали анкетні дані засудженого (прізвище, ім`я, по-батькові, рік народження, судимість), допустив у резолютивній частині цього рішення технічну описку при зазначенні по-батькові засудженого, а саме помилково зазначив, що автором заяви є ОСОБА_11 , а не ОСОБА_8 .

Так, змістом вироку Приморського районного суду м. Одеса від 04 липня 2022 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 12 травня 2023 року, постановлених за результатами розгляду кримінального провадження по суті, підтверджено те, що засуджений має такі анкетні дані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.о.с.71-78, 81-85). Також у матеріалах справи наявна копія постанови слідчого СВ СП №5 Одеського РУП №1 ГУНП у Одеській області від 23 лютого 2021 року про уточнення анкетних даних, відповідно до якої правильними анкетними даними засудженого (на час винесення постанови підозрюваного) слід уважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість помилково визначених на початковому етапі розслідування - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.о.с.45-47). Указана вище неточність в оскаржуваному судового рішенні, яка є опискою, може бути виправлена в порядку ст.379КПК України судом першої інстанції за власною ініціативою або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4