Ухвала

від 21.10.2024 по справі 991/5408/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/5408/24

Провадження №11-кп/991/126/24

У Х В А Л А

21 жовтня 2024 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 перевірив апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000270 від 03.06.2024 за частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Історія провадження

1.19.08.2024 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .

2.15.10.2024 на зазначений вирок адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст оскаржуваного вироку

3.Оскаржуваним вироком: (1) затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 52024000000000270 від 03.06.2024; (2) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК, та (3) йому призначено покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років; (4) на підставі частини 2 статті 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування його під вартою; (5) на підставі частини 2 статті 75 КК звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки; (6) на підставі пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК покладено на ОСОБА_4 ряд обов`язків; (7) скасовано запобіжний захід у виді застави та заставу у розмірі 5 млн грн, внесену заставодавцем ОСОБА_5 , перераховано на допомогу ЗСУ; (8) скасовано арешти, накладені на майно обвинуваченого ОСОБА_4 , його дружини ОСОБА_5 , а також пов`язаних з ним осіб ? ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

4.Суд першої інстанції визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК, а саме в пособництві у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а саме вчиненні правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі.

5.Так, згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 як пособник у складі організованої групи здійснив пошук покупця земельних ділянок, які були здобуті організованою групою злочином шляхом, а саме: (1) у грудні 2018 року він запропонував представникам ПСП «Агрофірма «Світанок» придбати земельні ділянки на території м. Фастова Київської області загальною площею біля 1000 га за ціною 3400 доларів США за 1 га, на що останні погодилась; (2) у зв`язку з чим протягом січня-лютого 2019 року організованою групою укладено з ПСП «Агрофірма «Світанок» 462 договори купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 919,34 га вартістю 714 769 489,25 грн, здобутих внаслідок вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

6.В апеляційній скарзі адвокат висловив прохання: (1) поновити строк апеляційного оскарження; (2) скасувати оскаржуваний вирок; (3) відмовити в затверджені угоди про визнання винуватості, що укладена між прокурором та ОСОБА_4 .

7.Апеляційна скарга містить доводи щодо: (1) права апелянта на оскарження вироку; (2) незаконності вироку.

8.В обґрунтування першого доводу адвокат посилався на те, що оскаржуваним вироком фактично встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27 - частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК.

9.Так, суд ухвалив оскаржуваний вирок у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 [№ 52024000000000270 від 03.06.2024], яке в свою чергу було виділено з провадження за підозрою ОСОБА_3 та інших осіб за статтями 191, 209, 366 КК [№ 52017000000000841 від 29.11.2017].

10.Адвокат зазначив, що хоч йому суд відмовив у видачі копії оскаржуваного вироку, проте зі змісту вироку, опублікованого у ЄДРСР вбачається, що: (1) « ОСОБА_3 є організатором злочинів», за вчинення яких визнано винуватим ОСОБА_4 ; (2) відповідно до розділі ІІ (формулювання обвинувачення) « ОСОБА_3 залучив до очолюваної ним організованої групи ОСОБА_4 , на якого, за своїм злочинним планом, покладав роль пособника з пошуку покупців на земельні ділянки, передані у приватну власність заздалегідь визначеним та підконтрольним ОСОБА_3 особам»; (3) « ОСОБА_4 вчинив протиправні дії вже після заволодіння організатором ( ОСОБА_3 ) земельними ділянками незаконним шляхом».

11.Отже, суд в оскаржуваному вироку неприкрито і чітко називає ОСОБА_3 та вказує на його причетність до заволодіння земельними ділянками, тож вирок стосується (порушує) його прав та інтересів.

12.З цих підстав сторона захисту ОСОБА_3 має право на подання апеляційної скарги як «інша особа» на підставі частини 2 статті 24, пункту 10 частини 1 статті 393 КПК.

13.В обґрунтування цього доводу адвокат серед іншого посилався на постанову Касаційного кримінального суду Верховного суду (далі - ККС ВС) від 10.09.2024 у справі № 991/8444/23 про скасування ухвали про відмову у відкритті провадження за апеляційними скаргами «інших осіб» на вирок за угодою про визнання винуватості.

Оцінка та мотиви судді-доповідача

14.На етапі вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на предмет прийнятності та відсутності підстав для перешкод призначення її до апеляційного розгляду, що передбачені пунктами 1-4 частини 3 та частиною 4 статті 399 КПК.

15.Однією з таких перешкод є подання апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу (пункт 2 частини 3 статті 399 КПК).

16.КПК визначає вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості - ними є обвинувачений, його захисник, законний представник та прокурор (частина 4 статті 394 КПК).

17.Частиною 2 статті 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

18.У разі подання апеляційної скарги на вирок на підставі угоди іншою особою (захисником чи представником іншої особи), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог статті 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження, має впевнитися, що: (1) у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; (2) крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова Об`єднаної палати ККС ВС) від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19).

19.Виходячи з наведеного, суддя-доповідач першочергово має перевірити зміст резолютивної частини вироку на предмет того, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів іншої особи (її майна) - чи вирішено питання про її винуватість та покарання, стягнуто з неї грошові кошти, покладено будь-які обов`язки, вирішено питання про її майно чи щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих щодо іншої особи чи її майна.

20.У цьому провадженні адвокат оскаржує вирок на підставі угоди про визнання винуватості через зазначення в мотивувальній частині вироку (при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_4 ) персональних даних ОСОБА_3 та фактичне вирішення питання про його винуватість у вчиненні злочинів. Саме з наведених мотивів на думку адвоката оскаржуваний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .

21.Враховуючи наведене вище та доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач в межах перевірки апеляційної скарги на прийнятність має встановити: (1) чи стосуються оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .? (2) чи містить текст вироку персональні дані [ім`я] ОСОБА_3 .

22.На ці питання суддя-доповідач надає негативні відповіді з таких мотивів.

(1) Чи стосуються оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .?

23.Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що резолютивна частина стосується: (1) ОСОБА_4 - вирішено питання виключного щодо його винуватості, призначення йому покарання, покладення на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК, знято арешт з його майна; (2) ряду інших осіб [ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ] - в частині вирішення питання про їх майно (звернення внесеної ОСОБА_5 застави на потреби ЗСУ та зняття арештів з їх майна).

24.У резолютивній частині оскаржуваного вироку даних про ОСОБА_3 немає.

25.Щодо тверджень апелянта про встановлення винуватості ОСОБА_3 в мотивувальній частині вироку при викладенні формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 , суддя-доповідач зазначає таке.

26.Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною 3 статті 475 КПК.

27.На відміну від вироків, ухвалених за результатами розгляду по суті [в мотивувальній частині яких у разі визнання особи винуватою зазначається «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним», із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення (пункт 2 частини 3 статті 374 КПК)], мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити лише «формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа» (частини 3 статті 475 КПК).

28.Тобто мотивувальна частина вироку на підставі угоди не містить обставин обвинувачення (кримінального правопорушення), які встановлювались судом і визнаються доведеними при розгляді по суті - у ній міститься лише те формулювання, яке беззастережно визнається обвинуваченим. До того ж докази при затвердженні угоди не надаються і не досліджуються.

29.Це додатково підтверджується змістом:

(1) частини 1 статті 471 КПК, відповідно до якої в угоді про визнання винуватості зазначаються беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;

(2) пункту 1 частини 4 статті 474 КПК, за яким перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, саме під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують;

(3) статтями 474 та 314 КПК, за якими якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду та розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. У підготовчому судовому засіданні суд має право рішення затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК (частини 1 та 2 статті 474, пункт 1 частини 3 статті 314 КПК).

30.Враховуючи те, що у цій справі угода про визнання винуватості була укладена на стадії досудового розслідування та розглянута у підготовчому судовому засіданні, то матеріали справи не містять і не можуть містити будь-яких доказів, які б давали суду можливість встановити обставини правопорушення, коло його учасників тощо.

31.На переконання судді-доповідача мотивувальною частиною вироку [при викладенні формулювання обвинувачення] не можна вирішити питання про винуватість іншої особи, щодо якої немає відповідного висновку в резолютивній частині. При цьому саме по собі зазначення даних чи дій іншої особи при викладенні фактичних обставин злочину, у вчинення якого обвинувачується особа-сторона угоди, не може свідчити про автоматичне встановлення винуватості іншої особи, питання про винуватість якої не вирішується. У протилежному випадку неможливо було б викласти фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення декількома особами або вчинених у співучасті та перевіряти правильність кваліфікації злочину (як того вимагає пункт 1 частини 7 статті 474 КПК).

32.У цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував докази та не надавав будь-яку оцінку діям ОСОБА_3 , а викладення формулювання обвинувачення у вироку є вимогою КПК та воно стосується лише ОСОБА_4 .

33.Крім цього, вирок за угодою не має жодного преюдиційного значення для осіб, які не були учасниками такої угоди, та не є доказом їх вини.

34.Так, нормами КПК не передбачено, що вирок на підставі угоди має преюдиційне значення для кримінального провадження відносно інших осіб. Крім цього, оскаржуваним вироком не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тому він не має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів відповідно до статті 90 КПК.

35.Такий висновок судді-доповідача узгоджується з усталеною практикою ККС ВС, яка сформована як за наслідками перегляду по суті вироків щодо інших осіб, так і за наслідками розгляду ухвал судів апеляційної інстанції про неприйнятність апеляційних скарг інших осіб на вирок за угодою.

36.Так, виходячи з узагальненої позиції ККС ВС:

(1) зазначення у формулюванні обвинувачення інформації стосовно співучасті обвинуваченого-сторони угоди з іншою особою (чи вчинення обвинуваченим-стороною угоди дій в інтересах іншої особи), яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченого-сторони угоди. Викладені у вироку на підставі угоди обставини обвинувачення, відповідно до статті 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого-сторони угоди (ухвали ККС ВС від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21);

(2) вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однією із осіб не є доказом винуватості інших. Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи (ухвали ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 991/6004/21, від 04.01.2024 у справі № 991/2288/21, від 25.08.2023 у справі № 755/1730/20, від 25.01.2024 у справі № 554/8321/23, від 29.02.2024 у справі № 755/17727/23, від 04.03.2024 у справі № 991/8851/21, постанови ККС ВС від 24.05.2023 у справі № 202/11070/22, від 21.09.2023 у справі № 712/3637/22);

(3) вирок щодо однієї особи на підставі угоди про визнання винним за частиною 1 статті 205-1 КК не є доказом на підтвердження винуватості іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 КК, відповідно до положень статті 84 КПК (постанова ККС ВС від 19.11.2019 у справі № 759/10575/16-к);

(4) право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності незалежно від невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 26.05.2021 у справі № 263/15273/17);

(5) якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди (постанова ККС ВС від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19).

37.Постанова ККС ВС від 10.09.2024 у справі № 991/8444/23, на яку посилався адвокат в обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження, констатує не право «інших осіб» [інших підозрюваних] на подання апеляційної скарги на вирок за угодою, а неналежну перевірку доводу апеляційної скарги про вирішення питання, чи стосується вирок за угодою прав «інших осіб». Так, у цій постанові ККС ВС дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не розглянув по суті довід апеляційних скарг про те, що оскаржуваний вирок стосується прав цих «інших осіб», адже суд апеляційної інстанції лише констатував, що: (1) особи, які подали апеляційні скарги, не є сторонами угоди; (2) ідентифікувати осіб, про яких зазначено у вироку за угодою, неможливо, оскільки вирок ухвалено в закритому засіданні та доступ до його тексту є закритим.

38.Отже, вирок стосується винуватості та створює відповідні правові наслідки щодо ОСОБА_4 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 . Цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи як доказ вини, зокрема стосовно ОСОБА_3 (в разі направлення обвинувального акту щодо нього до суду).

(2) Чи містить текст вироку персональні дані [ім`я] ОСОБА_3 .?

39.У контексті доводів апеляційної скарги суддя-доповідач зазначає таке: (1) в мотивувальній частині вироку, в тому числі при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_4 , не містяться жодних персональних даних ОСОБА_3 ; (2) у вироку йдеться про ряд осіб, які за версією сторони обвинувачення входили до складу організованої групи, дані щодо яких повністю знеособлені - всі вони позначені як «Особа 1-9» та одну з них апелянт ідентифікує як ОСОБА_3 . Наведення зазначеного переліку осіб необхідне для повної правової кваліфікації діяння ОСОБА_4 , адже однією з кваліфікуючих ознак інкримінованого йому діяння є «вчиненя діяння організованою групою»; (3) ОСОБА_3 [як одну з знеособлених осіб] з тексту вироку неможливо ідентифікувати без дослідження процесуальних документів, складених стороною обвинувачення.

40.Отже, вирок не містить жодних даних про ОСОБА_3 та його неможливо ідентифікувати з тексту вироку.

41.Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт ознайомлений з вироком, опублікованим з ЄДРСР, клопотань про ознайомлення як з вироком, так і з матеріалами справи апелянт до Суду не подавав.

42.При цьому суддя-доповідач звертає увагу, що текст оскаржуваного вироку, наявного в матеріалах справи, містить такі ж знеособлені дані щодо всіх інших осіб (крім ОСОБА_4 ) - «Особа 1-9», як і текст вироку, що оприлюднений в ЄДРСР.

Висновок судді-доповідача щодо прийнятності апеляційної скарги

43.Враховуючи те, що: (1) ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_2 не належать до суб`єктів оскарження вироку відповідно до частини 4 статті 394 КПК; (2) оскаржуваним вироком не прийнято жодного рішення щодо прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3 , цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний як доказ вини іншої особи в разі розгляду кримінального провадження щодо іншої особи, зокрема стосовно ОСОБА_3 , (3) вирок не містить жодних персональних даних ОСОБА_3 та його неможливо ідентифікувати з тексту вироку - апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

44.З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

45.Висновок судді-доповідача щодо неприйнятності апеляційної скарги за описаних вище обставин узгоджується з позицією ККС ВС, висловленою в ухвалах від 18.08.2020 у справі № 991/3382/20, від 24.12.2020 у справі № 991/6995/20, від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21.

46.Щодо викладеного в апеляційній скарзі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суддя-доповідач зазначає наступне. Оскільки результати вирішення судом по суті клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги (поновлення чи відмова в поновленні процесуального строку) не впливають на подальшу можливість перегляду оскаржуваного вироку, яке згідно з КПК оскарженню апелянтами не підлягає, то у такому випадку з метою процесуальної економії за умови наявності безумовної перешкоди для здійснення провадження необхідно повернути апеляційну скаргу без призначення до розгляду судом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

47.Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 399 КПК, суддя-доповідач постановив:

1.Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 - повернути особі, яка її подала.

2.Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.

Суддя ОСОБА_1