Ухвала

від 16.10.2024 по справі 916/2786/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

16 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2786/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. особисто;

від ОСОБА_1 адвокат Ялов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, прийняту суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст складено 13.05.2024,

у справі №916/2786/23

за заявою Головного управління ДПС в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2786/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД".

Постановою Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" банкрутом та відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру, тощо.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи наявність непогашених грошових вимог боржника перед кредитором, які визнані судом та перевищують розмір його майнових активів, відсутність заяв від можливих інвесторів, суд дійшов до висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким продовжити строки процедури розпорядження майном у цій справі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню за наступних підстав.

Та за твердженням апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги таке:

- апелянт є єдиним учасником (акціонером) боржника, а тому може самостійно здійснювати представництво своїм інтересів у справі про банкрутство;

- скаржник має пряму зацікавленість у ході розгляду цієї справи, з огляду на те, що прийняте судом першої інстанції рішення може вплинути на його права та обов`язки, оскільки існує ризик притягнення останнього до субсидіарної та/або солідарної відповідальності, як орган управляння боржника;

- наданий арбітражним керуючим звіт не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки сума дебіторської заборгованості боржника повністю перекриває суму кредиторської заборгованості перед кредитором, що ініціював провадження у справі про банкрутство;

- строк позовної давності щодо стягнення дебіторської заборгованості станом на час прийняття оскаржуваної ухвали не сплив, а арбітражному керуючому було відомо про наявність дебіторів боржника, а також те, що загальна сума заборгованості перед боржником більш ніж в 66 разів перевищує заборгованість перед кредитором;

- арбітражний керуючий, будучи обізнаним про наявність дебіторської заборгованості, не вчиняв жодних дій щодо її стягнення;

- також арбітражним керуючим безпідставно включено до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ КБ «ПриватБанк»;

- інформація, яка міститься у відповідях на запит арбітражного керуючого щодо майна та майнових активів боржника, не є актуальною станом на теперішній час;

- кандидатура арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства і призначення такої особи ліквідатором боржника є неправильним застосуванням норм матеріального права з боку суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 колегією суддів у складі головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 колегією суддів у складі головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. розгляд справи призначено на 28.08.2024.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2786/23 у зв`язку із перебуванням головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 по справі №916/2786/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 06.08.2024 прийнято справу №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. та призначено її до розгляду на 16.10.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. в якій останній просить закрити апеляційне провадження у цій справі, оскільки вважає, що апелянт ОСОБА_1 не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а тому й не наділений повноваженнями на оскарження рішень суду першої інстанції.

10.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. від розгляду справи №916/2786/23.

Ухвалою суду від 11.10.2024 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. по справі №916/2786/23 та передано справу для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду б/н від 10.10.2024 (вх.№3855/24 від 14.10.2024) у справі №916/2786/23 визначено суддю Таран С.В.

Ухвалою суду від 15.10.2024 (суддя Таран С.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. у справі №916/2786/23 відмовлено.

Під час судового засідання від 16.10.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами за апеляційною скаргою, просить закрити апеляційне провадження по справі, оскільки вважає, що скаргу подано особою, яка не наділена повноваженнями на вчинення таких дій.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).

Так, колегія суддів зазначає, що звертаючись з апеляційною скаргою у цій справі ОСОБА_1 зазначив, що є єдиним учасником (акціонером) боржника, а тому може самостійно здійснювати представництво своїм інтересів у справі про банкрутство.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, поряд з цим відповідні зміни до ГПК України внесені не були. Відтак, при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

Так, за статтею 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Чинне процесуальне законодавство не відносить до складу учасників справи про банкрутство засновників (учасників) боржника. У статті 1 КУзПБ наведено визначення уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, якою є особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу (подібний правовий висновок наведено в постанові КГС ВС від 31.08.2021 у справі № 916/3619/19).

Відтак законодавець, до учасників у справі про банкрутство відносить, у відповідності до ст. 1 КУзПБ, саме уповноважену особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Хоча КУзПБ не регламентує особливостей вступу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справу, в частині першій статті 47 КУзПБ законодавець зазначає стосовно інших учасників провадження у справі про банкрутство про визнання їх такими відповідно до цього Кодексу, отже, передбачає певну процесуальну фіксацію статусу учасника справи про банкрутство та моменту його набуття.

Стаття 1 КУзПБ пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, яке має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.

Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений КУзПБ, залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника.

Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Тому, здійснюючи легітимацію відповідного учасника у справі про банкрутство, суд зобов`язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з`ясувати склад учасників та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час прийняття відповідного рішення тощо).

Розглядаючи заяву такої особи про вступ у справу, господарський суд перевіряє повноваження представника (уповноваженої особи) засновників (учасників, акціонерів) боржника на участь у справі, оформлені протоколом загальних зборів, не вирішуючи питання щодо дійсності/недійсності рішення органу управління товариством в цілому або у відповідній частині.

Подібна позиція викладена в постанові КГС ВС від 06.12.2021 у справі №911/698/21.

Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.

Вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України. При цьому, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, зокрема, надавши відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.

Набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України.

Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.04.2024 у справі №908/3609/21, від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, від 07.04.2023 у справі №906/43/22(906/410/22), від 20.04.2023 у справі №906/43/22(906/412/22).

Однак, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а апелянтом не надано відповідного рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, яким було уповноважено ОСОБА_1 на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.

Також, з матеріалів справи не вбачається формалізації Господарським судом Одеської області статусу ОСОБА_1 , як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, шляхом постановлення відповідної ухвали.

Вищенаведені обставини не заперечувались представником апелянта під час судового засідання суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведених обставин справи та того, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника тільки з набранням законної сили ухвали господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, про залучення такої особи до участі у справі, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України, колегія суддів суду дійшла висновку, що у даному випадку ОСОБА_1 не набув відповідного статусу учасника провадження у справі про банкрутство, та відповідно права на апеляційне оскарження процесуальних документів прийнятих місцевим господарським судом у цій справі.

Колегія суддів також зауважує, що з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та висновки Верховного Суду, які в силу приписів ст. 236 ГПК України мають враховуватись судом апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, особа, яка не була учасником провадження у справі станом на час винесення оскаржуваного рішення має довести, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Однак, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається вирішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки самого ОСОБА_1 , як учасника (засновника) ТОВ "СОФА ЛТД".

Оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 , тобто судом першої інстанції не розглядався й не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваної ухвали не містять жодних висновків, суджень, тощо про права та обов`язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не набув процесуального права на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у цій справі.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина 2 статті 264 ГПК України).

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження по справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 слід закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваною ухвалою питання про права, інтереси та/або обов`язки апелянта не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 264, 266 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Закрити апеляційне провадження у справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.