Постанова

від 24.09.2024 по справі 902/517/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Справа № 902/517/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - адв. Верхацький І.В.

відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2024 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 22.07.2024 р.

у справі № 902/517/24 (суддя Матвійчук В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"

про стягнення 34 448 932,39 грн. заборгованості з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат, пені і штрафу

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 12.07.2024 р. Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у справі № 902/517/24. Суд закрив провадження у справі в частині стягнення 15688367,86 грн. заборгованості. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 2673180,16 грн. пені, 6308007,05 грн. штрафу, 406864,86 грн. інфляційних втрат, 391325.26 грн. 3 % річних та 413387,19 грн. витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволені позову в частині стягненні 2673180,16 грн. пені та 6308007,05 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задоволити.

Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та норм ст. ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Пояснює, що у даній справі загальна сума поставки складала 398474561,16 грн і відповідач не розраховується за спожитий газ на протязі тривалого часу, тоді як сума штрафних санкцій, які нараховані відповідно до договору в порівнянні із сумою поставленого природного газу складає лише 2,25%. Тому вважає, що заявлена суми пені та штрафу не є надмірно великими до загальної суми поставки, враховуючи процентне співвідношення.

Зазначає, що саме по собі покликання на скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматично підставою для зменшення пені та штрафу із застосуванням норм ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України і доводить, що відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану. Вважає, що не були враховані інтереси позивача, тоді як сторони мають бути у рівнозначному становищі.

Доводить, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені та штрафу, і суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 551 Цивільного кодексу України.

Просить рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2024 р. у справі № 902/517/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2673181,00 грн. та штрафу в розмірі 6308007,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в розмірі 2673181,00 грн та штрафу в розмірі 6308007,00 грн, у стягненні яких було відмовлено задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що вона є безпідставною та необгрунтованою, а її вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції.

Доводить, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, на яких ґрунтується рішення, були достатніми для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України і зменшення заявленої до стягнення пені до розумного розміру, приймаючи до уваги :

- ступінь виконання зобов`язання відповідачем;

- призупинення здійснення відповідачем своєї господарської діяльності, починаючи з 01.10.2023 р.

- майновий стан сторін, наявність збитків згідно звіту про фінансові результати, які за по закінченню 2023 року склали більше 46 млн. грн. (всупереч позиції скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження важкого матеріального становища відповідача, до відзиву на позовну заяву та клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу були надані баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2023 р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2023 рік);

- відсутність доказів понесення скаржником збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання;

- значна заборгованість учасників ринку природного газу перед АТ «Вінницягаз»;

- значний розмір заявлених до стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Стверджує, що в поданій апеляційній скарзі скаржник не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для його скасування.

Просить апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2024 р. по справі № 902/517/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.

В судовому засіданні 24.09.2024 р. скаржник підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. При цьому, ухвалою від 23.09.2024 р. Північно-західний апеляційний господарський суд задоволив заяву відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у даній справі. Перед початком судового засідання 24.09.2024 р. представник відповідача засобами зв`язку повідомила секретаря судового засідання про технічні проблеми, які унеможливили участь у відеоконференції та заявила про розгляд справи без її участі.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі від 23.09.2024 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідач повідомлявся про те, що відповідно до норм ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, тоді як відповідач надав відзив на апеляційну скаргу і таким чином довів суду свою позицію у спорі, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів враховує, що додатки до позовної заяви на 151 аркуші не були роздруковані та долучені до паперового примірника даної справи Господарським судом Вінницької області у зв`язку з недостатнім фінансуванням потреб на придбання паперу та його відсутності. Електронний примірник позовної заяви з додатками наявний у КП «Діловодство спеціалізованого суду у даній справі. Колегія суддів переглядає дану справу у змішаному форматі - паперовому та електронному.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

21.06.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"/продавець та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"/покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ.

Відповідно до предмету договору продавець за умови дотримання покупцем вимог Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 р. № 489), зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та порядку, як визначено цим договором (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони передбачили, що з 01 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, продавець реалізує природний газ покупцю у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, за цінами та на умовах визначених цим договором та Положенням.

Згідно із п. 3.1. договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 3.2 договору передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого сторонами у договорі.

Згідно п. 3.4. договору після переходу права власності на природний газ, покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Відповідно до умов п.п.4.1.1. - 4.1.3 договору п.4.1 договору визначено порядок та формули обрахування ціни по обсягам І (фіксований) ІІІ.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду. Покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору (п.п. 5.2.2., п. 5.3.1 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Умовами п. 6.3 договору сторони визначили, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індекс інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору (п. 6.7 договору).

Відповідно до п. 10.1. договору сторони визначили, що цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за договором у порядку та відповідно до пп. 2.1 п. 2 цього договору та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення.

Як установлено судом та не оспорюється сторонами, позивачем та відповідачем - представниками обох сторін на виконання умов договору підписані акти приймання-передачі природного газу № 9576 від 30.06.2022 р., № 9577 від 30.06.2022 р., № 10452 від 31.07.2022 р., № 10453 від 31.07.2022 р., № 11395 від 31.08.2022 р., № 11396 від 31.08.2022 р., № 12660 від 30.09.2022 р., № 12661 30.09.2022 р., № 14112 від 31.10.2022 р., № 14113 від 31.10.2022 р., № 15697 від 30.11.2022 р., № 15698 від 30.11.2022 р., № 17426 31.12.2022 р. № 17427 від 31.12.2022 р., № 1812 31.01.2023 р., № 1813 від 31.01.2023 р., № 3594 від 28.02.2023 р., № 5328 від 31.03.2023 р., № 8130 від 30.04.2023 р., № 10792 від 31.05.2023 р., № 10793 від 31.05.2023 р., № 12568 від 30.06.2023 р., № 13856 від 31.07.2023 р., від 31.08.2023 р., № 16614 від 30.09.2023 р., - на підставі яких відповідач за період з червня 2022 року по вересень 2023 року отримав від позивача природний газ на загальну суму 398474561,16 грн.

Відповідач на час звернення позивачем до суду виконано розрахунки за переданий природний газ частково - на суму 382786193,30 грн. та із порушенням строків, визначених умовами п. 4.3 договору, і такі відомості сторони не спростовують.

02.05.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» 15688367,86 грн. заборгованості з урахуванням 406864,86 грн. інфляційних втрат, 391325,26 грн. 3 % річних, 5346360,32 грн. пені та 12616014,09 грн. штрафу, обрахованих за період прострочення з 01.06.2022 р. по 31.10.2023 р.

Після подання позову 02.05.2024 р. позивач подав суду заяву, у якій зазначив, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» 19.04.2024 р. сплатило заборгованість у сумі 15688367,86 грн. за природній газ, спожитий в період з червня 2022 по липень 2023 року.

Отже, на умовах договору № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022 р. між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу природного газу, які врегульовані нормами пар.1, 3, 5 глави 54 ЦК України та пар.3 глави 30 ГК України.

Відповідно до норм ст. 275 ГК України, ст. 714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов`язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов`язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом норм ст.193 ГК України та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, у п. 4.3. договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ сторонами визначено, що покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати поставленого природного газу. У позовній заяві позивач просив про стягнення заборгованості з урахуванням 406864,86 грн. інфляційних втрат, обрахованих за період з 01.09.2023 р. по 29.02.2024 р., 391325,26 грн. 3 % річних, обрахованих за період прострочення 03.03.2024 р. по 29.02.2024 р. на підставі ст.625 ЦК України, а також - 5346360,32 грн. пені, обрахованої за період з 03.03.2023 р. по 29.02.2024 р., і 12616014,09 грн штрафу відповідно до умов п. 6.3 договору. Рішення в частині задоволення вимог про стягнення 406864,86 грн. інфляційних втрат, 391325.26 грн. відсотків річних сторонами не оспорюється.

20.06.2024 р. відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пені, штрафу та 3 % річних, у якому останній просив зменшити на 90% суму пені, відсотків річних та штрафу, які підлягають стягненню /а.с. 54 57 у т.1/.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на складний фінансовий стан підприємства і пояснює, що станом на 01.06.2024 р. у нього існує дебіторська заборгованість понад 46000000 грн. Наголошує, що тяжкий фінансовий стан АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" ставить під загрозу його нормальне функціонування та безперебійне надання послуг з газопостачання, тому покладання на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції. До такого клопотання відповідач додав баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2023 р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2023 рік) /а.с. 58 60 у т.1/.

25.06.2024 р. позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, штрафу та 3 % річних в яких зауважив, що нарахування штрафних санкцій виконане у відповідності до умов договору, тоді як відповідачем не надано жодного доказу скрутного фінансового становища, який би став безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій /а.с. 65 68 у т.1/.

Суд першої інстанції частково задоволив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 2673180,16 грн. пені та 6308007,05 грн. штрафу, зменшивши суми належних до стягнення штрафних санкцій на 50%.

Обґрунтовуючи відмову у стягненні 2673180,16 грн. пені та 6308007,05 грн. штрафу, суд першої інстанції врахував те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за спожитий природний газ, та зазначив про необхідність забезпечити баланс інтересів сторін. Натомість суд першої інстанції не встановив правових підстав для зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних.

Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині відмови у стягненні 2673180,16 грн. пені та 6308007,05 грн. штрафу.

Колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені та штрафу є обґрунтованим і мотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Тек, згідно зі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.

Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання. При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені чи штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 р. у справі № 916/878/20).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені та штрафу, оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу відповідно до наведених норм суд першої інстанції об`єктивно оцінив конкретні обставини справі та врахував баланс інтересів сторін.

Колегія суддів звертає увагу, що запровадження обмежень воєнного часу в Україні, як зазначають і позивач і відповідач, безумовно має негативний вплив на умови господарювання обох сторін.

Натомість судом в першу чергу враховано ступінь виконання зобов`язання, а саме те, що на час звернення позивачем з даним позовом до суду грошові зобов`язання за договором відповідачем виконувались, вживались заходи до сплати боргу і на час вирішення справи в суді борг був сплачений в повному обсязі.

Оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу, судом враховано, що з жовтня 2023 розподіл природного газу споживачам на території Вінницької області (за виключенням кількох населених пунктів) та в місті Гайворон надає новий Оператор ГРМ - Вінницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України». З моменту припинення дії ліцензії AT "Вінницягаз" на розподіл природного газу відповідач припинив провадити свою основну діяльність та втратив статус суб`єкта природної монополії. Таким чином, з 01.10.2023 р. у відповідача відсутні кошти, які мали би бути отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу, і такі обставини заслуговують на увагу суду відповідно до норм ч.1 статті 233 ГК України.

На підтвердження складного фінансового відповідачем надані суду звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2023 рік) та баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2023 р. /а.с. 24зв. - 25, 58 - 60 у т.1/, який підтверджує наявність дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги у сумі 74075 тис. грн.

Натомість позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення належних до стягнення сум пені та штрафу та посилаючись на порушення балансу інтересів, жодним чином не доводить про власний складний фінансовий стан, а також про збитки, заподіяні саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3527-ОГРМ від 21.06.2022 р.

Колегія суддів зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора. При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги, тобто - вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Отже, ступінь виконання зобов`язання боржником, вжиті ним заходи до врегулювання заборгованості та його майновий стан, обумовлений специфікою його діяльності, дозволяють колегії суддів в даному випадку погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру штрафних санкцій. Господарський суд Вінницької області зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій до 50%, правомірно скориставшись своїм правом відповідно до норм ст.233 ГК України і ст.551 ЦК України та обґрунтовавши свої висновки, приймаючи до уваги також баланс інтересів обох сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2024 р. у справі № 902/517/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2024 р. у справі № 902/517/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 902/517/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 21.10.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.