Рішення

від 15.10.2024 по справі 902/953/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2024 р. Cправа № 902/953/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" (вул. Хоменка, буд. 19, м. Черкаси, 18008)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОМПМЕНТ" (вул. Подільська, буд. 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337)

про стягнення 290 444,80 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 31.08.2024 (вх. № 992/24 від 02.09.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення боргу у розмірі 290 444,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 21 від 25.08.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 04.09.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/953/24 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 24.09.2024.

13.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. про збільшення розміру позовних вимог.

За результатами судового засідання 24.09.2024, з метою сприяння своєчасному, всебічному, повному встановленню всіх обставин справи, судом відкладено розгляд заяви № б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. про збільшення розміру позовних вимог до наступного судового засідання. Разом з цим, судом відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на 15.10.2024, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

03.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 03.10.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 03.10.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. за змістом якої останній просить вважати заяву № б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 13.09.2024) про збільшення розміру позовних вимог - заявою про зміну предмету позову.

09.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-34/9948/24 від 09.10.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. про долучення акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 до матеріалів справи.

14.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 14.10.2024 (вх. № 01-34/10107/24 від 14.10.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. про відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи представник позивача повідомлений належним чином у судовому засіданні 24.09.2023, що підтверджується протоколом та технічним записом такого засідання.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.09.2024, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронної скриньки відповідача - 25.09.2024 о 21:15 год., та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 26.09.2024.

Розглянувши заяву № б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-34/9948/24 від 09.10.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. про долучення акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 до матеріалів справи, судом встановлено, що означений акт поданий без додержання вимог ст.ст. 118,119 ГПК, а тому залишається без розгляду.

Дослідивши заяву № б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 13.09.2024) про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням заяви № б/н від 03.10.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 03.10.2024), суд враховує таке.

Відповідно до статті 162 ГПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).

Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Аналогічні висновки щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОМПМЕНТ" про стягнення заборгованості за договором поставки № 21 від 25.08.2023 у розмірі 290 444,80 грн.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОМПМЕНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" основного боргу у розмірі 290 444,80 грн, пеню у розмірі 42 094,54 грн, інфляційних втрат у розмірі 16 322,00 грн, 3% річних у розмірі 6 548,08 грн.

Водночас, суд враховує, що заявою № б/н від 03.10.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 03.10.2024) представник позивача - адвокат Єрьоменко В.В. просить вважати заяву №б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 13.09.2024) про збільшення розміру позовних вимог - заявою про зміну предмету позову.

Суд зауважує, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" доповнило позовні вимоги новими вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, тобто змінило предмет позову.

У контексті наведеного суд зауважує, що зобов`язання зі сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного, відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

За таких обставин, суд, з урахуванням заяви № б/н від 03.10.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 03.10.2024), розцінює заяву № б/н від 13.09.2024 (вх. № 01-34/9074/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Єрьоменка В.В. заявою про зміну позовних вимог та приймає її до розгляду.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 15.10.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальність "ВТ Девелопмент" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки №21.

Предметом договору є товар, який визначений у Специфікації (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору постачальник, на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується передати Товар, який визначений у специфікації у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити переданий Товар за цінами, обумовленими Сторонами у Заявці. Товар постачається партіями, відповідно до узгоджених з Постачальником замовлень Покупця, зроблених протягом строку дії Договору. Поставка Товару здійснюється відповідно до узгоджених з Постачальником замовлень Покупця, зроблених протягом строку дії Договору.

Згідно п. 2.1 Договору асортимент Товару визначається у Специфікації.

Товари відпускаються Постачальником Покупцю у відповідній тарі (упаковці) (згідно з вимогами державних стандартів), яка забезпечує збереження Товару під час його транспортування і зберігання (п. 2.2 Договору).

За змістом п. 2.3 Договору зміна асортименту і кількості замовленого Товару допускається лише за взаємною згодою Сторін до фактичного відвантаження Товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка Товару здійснюються на підставі заявок Покупця. Заявки подаються Покупцем або письмово засобами електронного зв`язку на адресу Постачальника kondratyuk@centralfish.com.ua, або у телефонному режимі через повноважних представників не пізніше ніж за 3 доби до дати поставки товару. Постачальник здійснює опрацювання заявки протягом 24 годин, та надає відповідь про отримання заявки та можливість її виконання. Строк постачання кожної партії Товару складає від 3 до 6 календарних днів в залежності від географічної віддаленості місця поставки від адреси місця виробництва Постачальника. Кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону про неможливість виконання заявки в строк, не менш ніж за три календарні дні до її виконання.

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що поставка Товару від Постачальника до Покупця здійснюється силами Постачальника, або в іншому порядку, попередньо погодженому Сторонами.

Датою отримання Товару вважається фактична дата отримання Товару Покупцем. Прийом Товару по кількості та якості здійснюється за участю водія/експедитора Постачальника або Перевізника, з яким Постачальник діє на умовах Договору перевезення, та повноважного представника Покупця. У разі виявлення недостачі Товару та/або його брак, такий факт відображається в акті приймання, який складається Покупцем Товару у довільній формі, та підтверджується підписами водія/експедитора Постачальника або Перевізника та повноважної на прийом продукції особи Покупця. На підставі видаткової накладної та акту приймання у разі його наявності Сторони здійснюють відповідні записи в бухгалтерських документах. Після прийому Товару відповідальною особою Покупця претензії щодо браку не розглядаються, за винятком випадків скритих виробничих недоліків (п. 3.3 даного Договору). Підписаний акт Покупець зобов`язаний надіслати засобами електронного зв`язку Постачальнику не пізніше 3-ого робочого дня після прийому - передачі Товару, та/або видати на руки водію/експедитору Постачальника або Перевізнику (п. 3.3 Договору).

За змістом п. 3.4 Договору перехід права власності на Товар відбувається після передачі партії Товару на складі Покупця та підписання представником Покупця відповідної видаткової та товаро-транспортної накладних в пункті отримання Товару, попередньо погодженому Сторонами. Ризик випадкової втрати чи псування Товару несе Покупець з моменту отримання Товару.

Згідно п. 3.5 Договору разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: товаро-транспортну накладну; видаткову накладну; декларацію виробника; документи, що підтверджують якість товару; інші документи, надання яких є обов`язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії. При ненаданні Постачальником відповідно до п. 3.5 Договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею Товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання Постачальника по поставці невиконаним.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціни на Товар, що постачається за даним Договором, встановлюються в національній валюті України - гривні.

За змістом п. 4.2 Договору оплата кожної отриманої Покупцем партії Товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів після відвантаження Товару Покупцю, якщо інше додатково не погоджено Сторонами. Сума даного Договору складає суму всіх видаткових накладних за якими Покупець отримає Товар протягом дії даного Договору.

Згідно п. 6.1 Договору за порушення умов даного договору Сторони несуть відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За змістом п. 6.2 Договору у випадку якщо Покупець у терміни, зазначені у цьому Договорі, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий Товар, він зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року в частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань по даному Договору. У разі, якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не виявить бажання про розірвання Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій сторонами не обмежується (п. 11.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки № 21 від 25.08.2023, поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 264 204,80 грн, в розрізі по накладних:

видаткова накладна № 133 від 19.09.2023 та товарно-транспортна накладна № Р133 від 19.09.2024 на суму 485 683,20 грн, у тому числі ПДВ 80 947,20 грн;

видаткова накладна № 254 від 29.11.2023 та товарно-транспортна накладна № Р254 від 29.11.2023 на суму 778 521,60 грн, у тому числі ПДВ 129 753,60 грн.

Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписані сторонами. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових та товарно-транспортних накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 21 від 25.08.2023 позивачем виставлено рахунки на оплату поставленого товару, а саме:

рахунок на оплату № 130 від 15.09.2023 на суму 485 683,20 грн, у тому числі ПДВ 80 947,20 грн;

рахунок на оплату № 260 від 29.11.2023 на суму 778 521,60 грн, у тому числі ПДВ 129 753,60 грн.

За доводами позивача, за вищевказані поставки товару відповідач провів часткові розрахунки в сумі 685 683,20 грн, а саме:

03.11.2023 у сумі 200 000,00 грн, згідно платіжної інструкції № 14640/1;

24.11.2023 у сумі 100 000,00 грн, згідно платіжної інструкції № 16520;

30.11.2023 у сумі 185 683,20 грн, згідно платіжної інструкції № 11179;

11.12.2023 у сумі 200 000,00 грн, згідно платіжної інструкції № 18010/1.

Поряд з цим накладною на повернення № 56 від 31.01.2024 відповідач повернув позивачу товар на суму 288 076,80 грн.

Відповідно до обопільно підписаного сторонами Акту звірки розрахунків за період вересень 2023 - січень 2024 року, станом на 31.01.2024 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" склала 290 444,80 грн.

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з претензією № 40 від 05.08.2024 про оплату отриманого товару, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем здійснено не було, позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 290 444,80 грн в примусовому порядку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України(надалі ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 21 від 25.08.2023.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 290 444,80 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата кожної отриманої Покупцем партії Товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів після відвантаження Товару Покупцю, якщо інше додатково не погоджено Сторонами. Сума даного Договору складає суму всіх видаткових накладних за якими Покупець отримає Товар протягом дії даного Договору.

Отже, прострочення відповідача щодо оплати вартості отриманого товару виникло за спливом 14 календарних днів після його прийняття (за фактом підписання відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних), що кореспондується із приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 290 444,80 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 42 094,54 грн пені за період з 14.12.2023 по 13.06.2024, 16 322,00 грн інфляційних втрат за період з 14.12.2023 по 13.09.2024 та 6 548,08 грн 3% річних за період з 14.12.2023 по 13.09.2024.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 42 094,54 грн пені, суд зважає на таке.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договору сторонами визначено, що у випадку якщо Покупець у терміни, зазначені у цьому Договорі, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий Товар, він зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

При цьому судом враховується, що нарахування пені позивачем проведено з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці розрахунку пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 6.2 Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 42 094,54 грн за період прострочення з 14.12.2023 по 13.06.2024, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 6 548,08 грн 3% річних та 16 322,00 грн інфляційних нарахувань, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно. За наведеного позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 16 322,00 грн та 3 % річних в розмірі 6 548,08 грн за період прострочення з 14.12.2023 по 13.09.2024, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5 331,15 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 12 960,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 055/1/СПЮ від 16.03.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Єрьоменком Володимиром Володимировичем; доручення № 24-07/П-1 від 28.08.2024; розрахунок вартості виконаних робіт від 28.08.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА № 1096056 від 30.08.2024; рахунок від 31.08.2024; акт надання правничої допомоги від 30.09.2024; платіжну інструкцію № 1112 від 06.09.2024 на суму 12 960,00 грн.

Згідно з предметом договору про надання правової № 055/1/СПЮ від 16.03.2024 Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта та надати йому інші види правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

За змістом п. 1.2 Договору обсяг правничої допомоги, який зобов`язаний надати Адвокат, визначається у письмовому дорученні Клієнта, прийнятому Адвокатом.

За надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у порядку та у строки, визначені в письмовому дорученні та письмовому розрахунку (додаток "В" до Договору) (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 1 Доручення № 24-07/П-1 від 28.08.2024 до Договору Клієнт доручає Адвокату, а останній - приймає доручення надати правничу допомогу у відносинах щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (код ЄДРПОУ: 43413041) боргу за договором поставки від 25.08.2023 № 21.

За змістом п. 2 Доручення правнича допомога полягає у виконанні Адвокатом таких робіт:

1. Наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

2. Збиранні відомостей про факти, що можуть бути використані як докази;

3. Запитуванні, отриманні і вилученні речей, документів, їх копій, ознайомленні з ними, опитуванні осіб;

4. Складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (в тому числі складення проектів таких документів);

5. Представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно п. 3 Доручення Адвокат здійснює від імені Клієнта його процесуальні права та обов`язки без обмеження повноважень.

Відповідно до п. 2.1 Розрахунку від 28.08.2024 (додаток "В" до Договору) вартість робіт перелічених у підпунктах 1-4 пункту 2 доручення № 24-07/П-1 від 28.08.2024, розраховується за ставкою у 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) гривень, 00 коп. за 1 (одну) годину роботи Адвоката, але не може перевищувати.

Згідно п. 2.2 Розрахунку вартість робіт, визначених у підпункті 5 пункту 2 доручення № 24-07/П-1 від 28.08.2024 (в суді першої інстанції), розраховується за ставкою у 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень, 00 коп. за 1 (одну) годину роботи Адвоката. При цьому, мінімальний розмір оплати за учать в одному судовому засіданні становить 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень, 00 коп. Загальна вартість робіт, зазначених у цьому підпункті, не може перевищувати 16 000 грн.

Клієнт сплачує Адвокату гонорар за фактом виконання робіт щомісяця, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення від Адвоката (п. 3.1 Розрахунку).

Доказом повноважень адвоката Єрьоменко В.В. на представництво інтересів позивача у справі є: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА № 1096056 від 30.08.2024, договір № 055/1/СПЮ про надання правової допомоги від 16.03.2024.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

У пункті п. 5.1 Договору сторони визначили, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у порядку та у строки, визначені в письмовому дорученні та письмовому розрахунку (додаток "В" до Договору).

Відповідно до п. 2.1 Розрахунку від 28.08.2024 (додаток "В" до Договору) вартість робіт перелічених у підпунктах 1-4 пункту 2 доручення № 24-07/П-1 від 28.08.2024, розраховується за ставкою у 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) гривень, 00 коп. за 1 (одну) годину роботи Адвоката, але не може перевищувати.

Згідно п. 2.2 Розрахунку вартість робіт, визначених у підпункті 5 пункту 2 доручення № 24-07/П-1 від 28.08.2024 (в суді першої інстанції), розраховується за ставкою у 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень, 00 коп. за 1 (одну) годину роботи Адвоката. При цьому, мінімальний розмір оплати за учать в одному судовому засіданні становить 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень, 00 коп. Загальна вартість робіт, зазначених у цьому підпункті, не може перевищувати 16 000 грн.

З аналізу умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги випливає, що розмір винагороди за надання правничої допомоги визначено сторонами у вигляді погодинної оплати.

За актом надання правничої допомоги № б/н від 30.09.2024 вбачається, що адвокатом виконані та належним чином оформлені, а позивачем прийняті юридичні послуги, обумовлені договором про надання правової допомоги на загальну суму 12 960 грн.

На підтвердження здійснення позивачем оплати вартості наданих адвокатом в межах цієї справи послуг з правової допомоги до матеріалів справи долучено рахунок адвоката від 31.08.2024 та платіжну інструкцію № 1112 від 06.09.2024, з якої вбачається обставина зарахування коштів 06.09.2024 від позивача на рахунок адвоката у розмірі 12 600,00 грн з вказанням призначення платежу: "Гонорар за надання правничої допомоги Договір № 055/1/СПЮ згідно з рахунком від 31.08.2024р., Без ПДВ".

Таким чином, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК суд дійшов до висновку про задоволення вимоги ТОВ "Сентрал Фіш Трейд" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 960,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Подільська, буд. 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337; код ЄДРПОУ 43413041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш Трейд" (вул. Хоменка, буд. 19, м. Черкаси, 18008; код ЄДРПОУ 44349407) 290 444 грн 80 коп - основного боргу, 42 094 грн 54 коп - пені, 16 322 грн 00 коп - інфляційних втрат, 6 548 грн 08 коп - 3% річних, 5 331 грн 15 коп - витрат зі сплати судового збору та 12 960 грн 00 коп - витрат на правничу допомогу.

Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21 жовтня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи