Ухвала

від 21.10.2024 по справі 904/4570/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

21.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4570/24

за позовом Криворізької південної окружної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет ЛТД КР", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реділенс", м. Київ

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та права оренди

Суддя Мілєва І.В.

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулась до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет ЛТД КР", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реділенс", в якій просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 47б, загальною площею 0,0099 га, кадастровий номер 1211000000:02:020:0069, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі, площею 30,1 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2224055112110);

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Маркет ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 30,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 47б шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2224055112110;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Маркет ЛТД КР» на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:020:0069 площею 0,0099 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 47б, реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна 2371286512110.

Ухвалою від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 11.11.2024.

Разом із позовною заявою прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» (код ЄДРПОУ: 44978271) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту - нежитлова будівля (торгівельний павільйон) загальною площею 30,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Соборності, 47б (реєстраційний номер 2224055112110);

- заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:020:0069 площею 0,0099 га.

В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення прокурор зазначає наступне. Як вбачається з позову та доданих до нього документів, предметом позову прокурора є, в тому числі, припинення речового права ТОВ «Маркет ЛТД КР» та скасування державної реєстрації відповідача на об`єкт нерухомого майна торгівельний павільйон, розташований за адресою: вул. Соборності, 47б в м. Кривий Ріг, із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. ТОВ «Маркет ЛТД КР», маючи зареєстроване право власності на спірний самочинно збудований об`єкт нероухомості не обмежений в розпорядженні таким майном, відсутність арешту торгівельного комплексу, розташованого за адресою: вул. Соборності, 47б в м. Кривий Ріг, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора. Навіть при формальнаій зміні власника спірного комплексу самочинно збудованих будівель під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії. Таким чином, наявні процесуально визначені підстави для забезпечення позову.

Господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, яка наведена у постанові від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, та яка зводиться до того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до ч.1,5,6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надаються, зокрема, заявником. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2020 по справі № 904/2357/20.

Враховуючи характер спору, суд вважає, що наведений спосіб забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору, співмірність заходу із вказаними позовними вимогами.

Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 19, прим. 122, ідентифікаційний код 44978271) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту - нежитлова будівля (торгівельний павільйон) загальною площею 30,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Соборності, 47б (реєстраційний номер 2224055112110);

Заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:020:0069 площею 0,0099 га.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання 21.10.2024.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання - до 22.10.2027.

Стягувач: Криворізька міська рада (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ідентифікаційний код 33874388).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 19, прим. 122, ідентифікаційний код 44978271).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Мілєва