Рішення

від 14.10.2024 по справі 904/6023/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024м. ДніпроСправа № 904/6023/21 (904/5320/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання (помічник за дорученням) Рустамової З.Р.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пономарьов Владислав Дмитрович, довіреність №б/н від 03.10.2023.

від відповідача-1: Малік Тетяна Іванівна, довіреність ДП 24701/23-0084 від 03.03.2023.

від відповідача-1: Мельник Дмитро Олегович, довіреність ДП 24701/24-0211 від 28.05.2024.

від відповідача-2: Кошарна Світлана Сергіївна, ордер АР №1063416 від 24.09.2021.

від третьої особи: повноважний представник не з`явився.

Розглянувши за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вулиця Мічуріна, будинок 5, код ЄДРПОУ 33767033)

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112);

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" арбітражного керуючого Штельманчук Михайла Сергійовича (свідоцтво №194 від 28.02.2013; адреса: 49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, офіс 610)

про визнання недійсними пунктів кредитного договору №27113К28 від 22.11.2013

в межах справи №904/6023/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вулиця Мічуріна, будинок 5, код ЄДРПОУ 33767033)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449)

про визнання банкрутом

Рух справи.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа Б904/6023/21(904/5320/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" до Акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" (відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (відповідач-2); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" арбітражного керуючого Штельманчук Михайла Сергійовича про визнання недійсними пунктів кредитного договору №27113К28 від 22.11.2013.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6023/21(904/5320/23). Клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Ухвалено розглядати справу №904/6023/21(904/5320/23) за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №904/6023/21. Залучено розпорядника майна - арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича до участі у справі №904/6023/21(904/5320/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Призначено підготовче засідання на 14.11.2023 о 12:00год.

25.10.2023 до канцелярії суду представник Відповідача-2 подав відзив на позовну заяву (вх. суду №54445/23), за змістом якого просить суд позовну заяву ТОВ "М`ясна Ферма" задовольнити у повному обсязі.

30.10.2023 до канцелярії суду представник Відповідача-1 подав відзив на позовну заяву (вх. суду №55001/23), за змістом якого просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ "М`ясна Ферма".

07.11.2023 до канцелярії суду представник Позивача подав відповідь на відзив (вх. суду №56956/23).

Третя особа у підготовче судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

У підготовчому засіданні 14.11.2023 заслухано пояснення присутніх учасників справи.

У зв`язку з необхідністю у наданні додаткового часу Відповідачу-1 для подання інформації щодо дня отримання ухвали суду від 10.10.2023 та подання заперечень на відповідь на відзив (останнім днем є 15.11.2023), ухвалою суду від 14.11.2023 відкладено підготовче засідання на 12.12.2023 о 16:00 год.

Третя особа у підготовче судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

У підготовчому засіданні 12.12.23 судом заслухано пояснення присутніх представників позивача та відповідачів 1-2.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2024 о 15:30 год.

26.01.2024 через систему "Електронний суд" представник позивача надіслав пояснення з урахуванням заперечень АТ "Укрексімбанк" по справі (вх. суду №4359/24).

Третя особа у підготовче судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

У судовому засіданні суд розпочав розгляд справи по суті та перейшов до вступного слова учасників справи, проте у зв`язку із закінчення відведеного часу для слухання даної справи, заслуховування вступного слова учасників не завершено.

У зв`язку із закінченням відведеного часу для слухання даної справи, ухвалою суду від 29.01.2024 відкладено розгляд справи на 05.03.2024 о 15:00 год.

29.02.2024 через систему "Електронний суд" представник відповідача-1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи письмові пояснення по справі (вх. суду №10285/24).

Третя особа у судове засідання не з`явилась, явку повноважного представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні заслухано пояснення представника відповідача-1 щодо поданих письмових пояснень.

Представники позивача та відповідача-2 повідомили суд про те, з даними поясненнями не ознайомлені, а тому необхідний додатковий час для ознайомлення з поданими відповідачем-1 поясненнями.

Заслухавши представників учасників справи, ухвалою суду від 05.03.2024 відкладено розгляд справи на 08.04.2024 о 12:00 год., задля надання можливості учасникам справи ознайомитись з письмовими поясненнями, які надійшли до суду від представника відповідача-1.

У судовому засіданні судом розпочату стадію дослідження доказів у справі. Під час дослідження доказів, виникла необхідність у огляді доказів, які містяться в матеріалах справи про банкрутство, а саме долучені до матеріалів заяви про визнання грошових вимог.

Станом на 08.04.2024 матеріали заяви про визнання грошових вимог направлено до апеляційної інстанції, що унеможливлює дослідження доказів у даному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 відкладено на 20.05.2024 о 12:00 год.

17.05.2024 через систему "Електронний суд" представник позивача надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи (вх. суду №24582/24).

17.05.2024 через систему "Електронний суд" представник відповідача-1 надіслав клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі (вх. суду №24455/24).

Судове засідання суду 20.05.2024 було знято з розгляду, задля збереження життя та здоров`я учасників судового процесу, оскільки по всій території України була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 20.05.2024 відкладено судове засідання суду на 17.06.2024 о 14:00 год., для подальшого розгляду справи.

Судове засідання суду 17.06.2024 було знято з розгляду, задля збереження життя та здоров`я учасників судового процесу, оскільки по всій території України була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 відкладено судове засідання на 03.07.2024 о 12:00 год., для подальшого розгляду справи.

25.06.2024 через систему "Електронний суд" представник відповідача-1 надіслала клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. суду №30590/24).

02.07.2024 через систему "Електронний суд" представник позивач надіслав клопотання про відкладення судового засідання (вх. суду №31896/24).

Водночас під час судового засідання 03.07.2024 у місті Дніпрі оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста.

Представник відповідача-2: ТОВ "Ніко Авто Інвест" в судовому засіданні заявила усне клопотання про відкладення у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою.

Представник відповідача-1: АТ "Укрексімбанк" не заперечувала проти перенесення розгляду справи.

Враховуючи обставину дії в Україні воєнного стану, неможливість проведення судового засідання під час повітряної тривоги, з метою уникнення ризиків життю і здоров`ю учасників справи, розгляд справи №904/6023/21 (904/5320/23) знято з розгляду.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 03.07.2024 відкладено судове засідання суду на 27.08.2024 о 14:00 год., для подальшого розгляду справи.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, явку повноважного представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні заслухано пояснення представників позивача та відповідачів.

Представник позивача просила суд розглянути клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи №904/6032/21 (904/5404/23), оскільки в зазначеній справі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, їх обґрунтування і встановлені судом фактичні обставини є аналогічними у справі 904/6023/21 (904/5320/23).

Заслухавши учасників справи, ухвалою суду від 27.08.2024 відкладено розгляд справи на 10.09.2024 о 16:30 год., запропоновано представнику відповідачу-1 подати до суду письмові пояснення стосовно правової природи нарахування комісії за управління кредитом.

06.09.2024 через систему "Електронний суд" представник відповідача-1 на виконання вимог ухвали суду надіслав письмові пояснення (вх. суду №42283/24).

Третя особа у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

У судовому засіданні судом заслухано пояснення присутніх представників позивача та відповідачів 1-2.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи на 14.10.2024 о 16:00 год. Учасникам судового процесу забезпечити явку повноважних представників та наявність оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до матеріалів справи, для огляду документів в судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.10.2024 прийняли участь представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2. Третя особа розпорядник майна арбітражний керуючий Штельманчук М.С. до судового засідання не звернувся.

В ході судового розгляду суд заслухав представників учасників, які звилися до судового засідання, завершив стадію дослідження доказів, заслухав представників в ході судових дебатів та після виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду по суті справи.

Короткий виклад позовних вимог.

Предмет позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2021 по справі №904/6023/21 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна Ферма» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Мічуріна, будинок 5; код ЄДРПОУ 33767033), (далі - ТОВ «М`ясна Ферма») в розмірі 22 700, 00 грн. судового збору (1 черга), 54 000, 00 грн. суми авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга), 766 767,72 грн. суми основного боргу (4 черга).

Таким чином, з дня визнання заявлених вимог, ТОВ «М`ясна Ферма» є стороною провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ніко Авто Інвест» як конкурсний кредитор, а отже набуває прав та обов`язків сторони та учасника у справі згідно Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.

На час звернення до суду із даним позовом на розгляді в Господарському суді Дніпропетровської області в межах справи № 904/6023/21 перебували кредиторські вимоги АТ «Укрексімбанк» до ТОВ «Ніко Авто Інвест», які заявлені, в тому числі, на підставі Кредитного договору від 22.11.2013 №27113К28 (зі змінами, внесеними додатковими угодами) (далі - Кредитний договір), укладеного у межах і на умовах Генеральної кредитної угоди від 22.11.2013 №27113№6 як додаток до Генеральної угоди, загальний розмір яких за цим Кредитним договором становить 470 466 331,33 грн.

Ознайомившись з умовами Кредитного договору ТОВ «М`ясна Ферма» було виявлено наявність у ньому пунктів, які суперечать вимогам чинного законодавства, що, на думку позивача, призводить до порушення прав та інтересів як самого Боржника - ТОВ «Ніко Авто Інвест», так і його кредиторів, в тому числі ТОВ «М`ясна Ферма», у зв`язку з чим Заявник/Позивач вирішив звернутись із позовом за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Дніпропетровської області.

Позивач просив суд визнати недійсними пункти Кредитного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» від 22.11.2013 №27113К28 (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди від 22.11.2013 №27113№6, а саме:

- пункт 2.6 статті 2 Кредитного договору в частині сплати Позичальником комісії за управління кредитною лінією;

- пункт 3.2.2 статті 3 Кредитного договору «Комісія за управління кредитною лінією»;

- пункт 4.3 статті 4 Кредитного договору «Зміна розміру ставки комісії за управління»;

- підпункти 5.10.3 та 5.10.4 пункту 5.10 статті 5 Кредитного договору в частині посилання на комісію з управління;

- пункт 6.8 статті 6 Кредитного договору «Сплата комісії за управління здійснюється Позичальником в наступному порядку:»;

- пункт 6.13 статті 6 Кредитного договору в частині посилання на комісію з управління;

- пункт 6.14 статті 6 Кредитного договору в частині сплати строкових платежів по сплаті комісії за управління;

- підпункт 9.2.10 в частині порушення строків сплати комісії з управління.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на Відповідачів.

Підстави позову.

На думку позивача Кредитний договір від 15.06.2017 №27113К28 у чинній редакції містить незаконні положення, наявність яких у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство порушує права та інтереси Позивача, оскільки його оскаржувані пункти впливають на розмір кредиторських вимог АТ «Укрексімбанк», що, у випадку визнання його заявлених вимог, безпідставно надає останньому більшу кількість голосів на загальних зборах та на засіданні комітету кредиторів і, як наслідок, можливість незаконно мати більший вплив на прийняття рішень зборів та комітету кредиторів.

Грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» за Кредитним договором складають 470 466 331,33 грн., які Банк просить включити до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

- 178 590 720,75 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна Боржника та погашаються позачергово;

- 291 822 148,83 грн. - залишок незабезпечених заставою майна Боржника вимог Банку за заборгованістю за основним боргом, процентами, комісіями та іншими зобов`язаннями - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- 53 461,75 грн. (пеня) - шоста черга вимог кредиторів.

Комісія, відповідно до розрахунку АТ «Укрексімбанк» за Кредитним договором становить 10 929 137,25 грн.

2.2. Зміст Кредитного договору, пункти якого регулюють комісію за управління кредитною лінією.

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору Банк-надає позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Пунктом 2.6 Кредитного договору передбачено, що у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії / плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.

Пункт 3.2 Розділу 3 Кредитного договору встановлює комісію за Кредитом, яка відповідно до умов цього пункту складається з:

- Комісії за відкриття кредитної лінії;

- Комісії за управління кредитною лінією;

- Комісії за зміну умов кредитного договору.

Комісія за відкриття кредитної лінії та за зміну умов кредитного договору не входить до складу кредиторських вимог АТ «Укрексімбанк», а отже не впливає на права та обов`язки ТОВ «М`ясна Ферма».

Стосовно Комісії за управління кредитною лінією, то як було зазначено, АТ «Укрексімбанк» за Кредитним договором заявлено її у розмірі 10 929 137,25 грн., порядок нарахування та розмір якої встановлюється Кредитним договором.

Так, відповідно до підпункту 3.2.2.1 Кредитного договору розмір ставки комісії за управління 0,031 (нуль цілих, тридцять одна тисяча) % від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості.

У разі перевищення Основного боргу над Лімітом заборгованості, зазначеним у Графіку зміни Ліміту заборгованості, базою для нарахування комісії за управління є сума Основного боргу.

Підпунктом 3.2.2.2 Кредитного договору передбачено, що розмір ставки комісії за управління змінюється у випадку та в порядку, що передбачені у пункті 4.3 цього Договору.

Відповідно до підпункту 3.2.2.3 Кредитного договору комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим Договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього Договору і закінчується датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.

Перший період нарахування комісії за управління починається з дати набуття чинності цим Договором і закінчується останнім календарним днем місяця набуття чинності цим Договором.

Також цим же підпунктом Кредитного договору встановлюються правила визначення останнього періоду нарахування комісії за управління.

Також встановлюють умови нарахування комісії за управління і інші пункти Кредитного договору:

- пункт 3.2.3 статті 3 Кредитного договору встановлює комісію за зміну умов Кредитного договору;

- пункт 4.3 статті 4 Кредитного договору встановлює умови зміни розміру ставки комісії за управління;

- підпункти 5.10.3 та 5.10.4 пункту 5.10 статті 5 Кредитного договору містять посилання на комісію з управління в контексті випадків коли надання Позичальнику Кредиту не здійснюється;

- пункт 6.8 статті 6 Кредитного договору встановлює порядок сплати комісії за управління;

- пункт 6.13 статті 6 Кредитного договору встановлює наслідки порушення термінів / строків погашення, в тому числі Комісії за управління;

- пункт 6.14 статті 6 Кредитного договору встановлює черговість здійснення платежів за Кредитним договором, якщо суми, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за кредитом, комісії за управління та інших плат за цим Договором, недостатньо для погашення Кредиту разом з процентами та іншими платами за цим Договором;

- підпункт 8.1.5 пункту 8.1 статті 8 Кредитного договору встановлює право Банку у разі прострочення Позичальником термінів / строків сплати, в тому числі комісії вимагати дострокового виконання грошових зобов`язань за іншими договорами, укладеними з Банком, забезпеченням за якими виступає предмет застави / іпотеки, наданий згідно з Гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим Договором, та/або звернути стягнення на відповідний предмет застави / іпотеки;

- підпункт 9.2.8 пункту 9.2 статті 9 Кредитного договору передбачає, що Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення у випадках передбачених кредитним договором;

- підпункт 9.2.10 пункту 9.2 статті 9 Кредитного договору передбачає, що Позичальник зобов`язується здійснити погашення пені, що була розрахована за порушення строків сплати, в тому числі комісії за управління;

- пункт 3 Додатку 1 до Кредитного договору від 22.11.2013 №27113К28 передбачає, що кошти, які були перераховані Позичальником відповідно до платіжного доручення від 15.06.2017 №АІ7387 та №1 у загальній сумі еквівалентній 4 016 160,25 (чотири мільйони шістнадцять тисяч сто шістдесят, 25) гривень на користь Банку, Сторони погодили зарахувати в рахунок погашення, в тому числі комісії за управління.

Таким чином, задоволення кредиторських вимог ТОВ «М`ясна Ферма» залежить в тому числі і від розміру заявлених іншими конкурсними кредиторами вимог. У зв`язку з наведеним, незаконні умови Кредитного договору, що збільшують розмір грошових вимог іншого кредитора, в даному випадку АТ «Укрексімбанк», зумовлюють порушення прав Позивача на отримання у повному (більшому) обсязі грошових вимог боржника для погашення його кредиторських вимог в процедурі банкрутства ТОВ «Ніко Авто Інвест».

Позивач вважає, що встановлення умовами Кредитного договору комісії за управління кредитною лінією суперечить вимогам законодавства України яке регулює порядок надання банківських послуг, порушує вимоги ст. ст. 509, 1054, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 47, 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 345 ГК України суперечить принципам справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Частиною п`ятнадцятою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Комісія за управління кредитом не відноситься до видів діяльності банку, у зв`язку з чим банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Окрім того, пунктом 3.2 статті 3 Кредитного договору передбачено встановлення комісії за відкриття кредитної лінії. Тому встановлення комісії за управління свідчить про встановлення подвійної оплати за послугу надання кредиту, що ставить Позичальника у невигідне положення порівняно з Банком, який збільшив свою економічну вигоду, не надаючи при цьому жодних додаткових послуг, окрім надання кредиту.

Посилаючись до висновків Верховного суду викладених у постановах від 12.04.2023 по справі №910/15808/19 та від 12.04.2023 по справі №910/6178/20, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, позивач зазначав, що суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку».

З огляду на вищенаведене, позивач вбачає порушення принципів цивільного законодавства, а саме справедливості та добросовісності. Оскільки на позичальника в особі ТОВ «Нїко Авто Інвест» покладено тягар у вигляді платежів - комісії з управління кредитною лінією, які ТОВ «Ніко Авто Інвест» не замовляло, та більш того, які відповідно до чинного законодавства взагалі не є банківською послугою, яку Банк має право надавати та стягувати за нею плату.

ТОВ «М`ясна Ферма» є кредитором ТОВ «Ніко Авто Інвест» з визнаними господарським судом вимогами до боржника, у зв`язку з чим має правомірні очікування того, що його кредиторські вимоги будуть задоволені якщо не в повному обсязі, то в максимальній частині за рахунок активів ТОВ «Ніко Авто Інвест». Наявність же кредиторських вимог, які ґрунтуються на явно незаконних підставах, в даному випадку незаконному положенні Кредитного договору, призводить до зменшення такої вірогідності.

Таким чином, керуючись нормами чинного законодавства позивач вважає оскаржувані пункти Кредитного договору незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Порушення своїх інтересів Позивач обґрунтовує посиланням до незаконного збільшення кредиторських вимог банку у справі №904/6023/21 до боржника на суму нарахованої банком комісії за управління кредитною лінією, що в свою чергу призводить до зменшення пропорційного значення кредиторських вимог позивача у справі про банкрутство.

Короткий виклад позиції Відповідача-1.

Акціонерне товариство "Державний еспортно-імпортний банк України" проти позову заперечував.

Факт укладання Кредитного договору, з урахуванням внесених сторонами змін та доповнень, банк не заперечував та зазначив наступне.

Зарахуванням змін та доповнень відповідно до умов Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором. Кредит надається Позичальнику: шляхом відкриття Невідновлюваної кредитної лінії в розмірі еквіваленту 334 665 432,03 грн строком до 14.06.2027.

Кредит означає грошові кошти, які Банк надає для фінансування Проекту на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності відповідно до умов Кредитного договору.

У межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору (п.2.6.).

Згідно з п.п. 9.2.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит, сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Розмір ставки комісії за управління встановлений умовами п.3.2.2.1. Кредитного договору (% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості) з урахуванням змін Кредитного договору, а саме в розмірі 0,031 (нуль цілих, тридцять одна тисячна) % від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості. Розмір ставки комісії за управління змінюється у випадках та в порядку, що передбачені у пункті 4.3 цього Договору (п.3.2.2.2.).

Відповідно до п. 3.2.2.3. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору до дати повного виконання Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з п.6.4. Кредитного договору. Перший період нарахування комісії за управління починається з дати набуття чинності цим Договором і закінчується останнім календарним днем місяця набуття чинності цим Договором. Наступні періоди нарахування комісії за управління (крім останнього періоду) кожний календарний місяць. Комісія нараховується пропорційно кількості днів дії Ліміту заборгованості / Основного боргу (у випадках, передбачених другим абзацом підпункту 3.2.2.1 цього Договору), кількості календарних днів у місяці, на який припадає період нарахування комісії за управління.

Розрахунок комісії за управління в рамках кожного періоду нарахування комісії за управління, здійснюється за кожен окремий день у такому періоді, при цьому база для нарахування комісії приводиться до гривневого еквіваленту за Офіційним курсом Національного банку України на відповідний день та, відповідно, сума комісії за управління визначається у національній валюті України.

Також умовами кредитного договору, сторони передбачили нарахування та сплату позичальником комісії за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника).

Зміна розміру комісії за управління кредитом також передбачена умовами кредитного договору, зокрема, розділом 4.

Отже, між Банком та позичальником в особі ТОВ «Ніко Авто Інвест» виникли та існують кредитні правовідносини.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Сторони при укладені кредитного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд вчинили вказаний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши кредитний договір, а тому всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Сторонами кредитного договору досягнуті домовленості щодо істотних умов договору, договір є чинним, неоспореним, а отже відповідно до положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач 1 звертав увагу суду, що позичальником кредитний договір / окремі його положення не оскаржувались, в судовому порядку недійсним договір не визнаний.

Посилаючись до аналізу статей 345 ГК України, 1054, 1056-1 ЦК України, 47, 49, 53, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідач 1 наполягав на тому, що надання банківського кредиту є банківською послугою, і банк самостійно встановлює комісійну винагороду за надання банківського кредиту. Отже, така форма витрат як комісія за управління кредитом/зміну умов кредитного договору станом на дату укладення кредитного договору (червень 2017), законодавчо була встановлена та визначалась кожним банком (фінансовою установою) індивідуально і комісія є платою за надання банківських послуг, а управління банком кредитом є ніщо інше як банківська послуга.

Винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Така форма витрат як комісія за управління кредитом / зміну умов кредитного договору станом на дату укладення кредитного договору (червень 2017), законодавчо була встановлена та визначалась кожним банком (фінансовою установою) індивідуально і комісія є платою за надання банківських послуг, а управління банком кредитом є ніщо інше як банківська послуга.

Винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.

На момент укладення кредитного договору такий вид витрат як комісія за управління кредитом/зміну умов кредитного договору була законодавчо врегульована, дозволена, обмеження щодо її встановлення / нарахування / сплати були відсутні. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; сторони на момент укладення договору не заявляли додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконували його умови. Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для визнання окремих пунктів договору недійсними, адже такі пункти не порушують основних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права, а встановлення банками такого виду комісійних винагород є нормальною та поширеною діловою практикою у банківському секторі України.

На переконання суду банк посилався до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 19.03.2021 у справі №904/2073/18, в якій також судом розглядалися вимоги щодо визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними частині, що стосується нарахування комісійної винагороди, «нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання. Підписавши кредитний договір та додаткові угоди до нього, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Здійснений позивачем розрахунок розміру винагороди не викликає сумніву, та не перевищує розрахунку, проведеного відповідачем, який зазначений ним у відзиві на позовну заяву, що в свою чергу спростовує доводи позичальника про складність розрахунку винагороди, передбаченої умовами договору».

Верховний Суд у вказані й постанові зазначив, що в разі, якщо сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства, то такі зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

З метою визначення правової природи оспорюваної частини правочину банк надав суду наступні висновки.

Законодавчих обмежень на встановлення комісійних винагород за надання банківської послуги з кредитування юридичних осіб - суб`єктів господарювання, переліку таких винагород, видів, розмірів не встановлено.

Станом на дату укладення кредитного договору, окремі пункти якого оскаржуються, діяли Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, що були затверджені постановою правління НБУ від 18.06.2003 N255.

Зазначені Правила містили визначення комісійних доходів банку. Так, комісійні доходи були визначені як операційні доходи за наданими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов`язання чи є фіксованою (п.2.4 глави 2 зазначених Правил).

Комісії за наданими банком послугами залежно від мети, їх оцінки та основи обліку, пов`язаного з ними фінансового інструменту, поділяються на визначені вказаними Правилами види:

1) комісії, що є невід`ємною частиною доходу фінансового інструменту;

2) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, до яких, зокрема, належать комісії за обслуговування кредитної заборгованості; комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції.

Умовами кредитного договору № 27113К28 від 22.11.2013 серед іншого встановлена комісія за управління кредитною лінією. Так, відповідно до п.3.2. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісію.

Комісійний дохід утворюється внаслідок надання банком послуг клієнтам. Такі доходи утворюються, як вбачається з Правил зазначених вище, від кредитного обслуговування.

Таким чином, враховуючи відсутність законодавчих обмежень на встановлення комісійних винагород за (під час) кредитування юридичних осіб, що є банківською послугою, а також надання регулятором банківської діяльності визначення комісійних доходів (станом на дату укладення спірних умов кредитного договору) як операційний дохід за наданими послугами, встановлення комісії за управління кредитом є цілком законним та таким, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Встановлюючи таку умову договору як плата комісії за управління кредитом, кредитор не порушив загальних засад цивільного законодавства. Враховуючи надання банком позичальнику супроводжуючих банківських послуг протягом всього періоду кредитування, а також враховуючи законодавчий дозвіл на встановлення комісійних винагород, банк визначив вартість своїх послуг фіксованою ціною задля покриття своїх витрат.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено зобов`язання боржника повернути банку запозичену суму кредиту, а також сплатити проценти та інші збори з такої суми.

Надання банком супроводжуючих послуг під час кредитування має бути компенсоване вартістю послуг, яка є адекватною для таких обставин (послуг), що потребують, зокрема, підвищеного моніторингу з боку банку (що, в свою чергу, може мати наслідком залучення додаткових трудових ресурсів банку), може впливати на підвищення ризику Банку, на формування ним резервів тощо.

Враховуючи суть загальних принципів цивільного законодавства, а також розмір виданого кредиту 334665432,03 грн, цільове призначення кредиту - рефінансування заборгованості Позичальника перед ПАТ «Златобанк» за Кредитним договором у сумі 7 550 000,00 (сім мільйонів п`ятсот п`ятдесят тисяч) доларів США, встановлення комісії за управління кредитом в розмірі 0,031% від ліміту заборгованості, жодним чином не порушує загальні принципи цивільного законодавства.

Розмір нарахованої заборгованості за комісією за управління кредитом в загальній масі грошових вимог Банку дорівнює 1,7%, що також підтверджує відсутність порушень принципів добросовісності, справедливості та розумності.

З метою визначення послуг наданих банком в межах умов Кредитного договору, останій навів суду перелік дій (послуг), що вчиняться ним під час кредитування:

- постійний контроль за виконанням позичальником/поручителями умов кредитних договорів, договорів забезпечення (застави/ іпотеки/ поруки) та договорів страхування:

- контроль своєчасності погашення кредитів, сплати процентів, комісій та інших платежів по Договору,

- отримання, опрацювання та залучення документів позичальника фінансового, інформаційного та іншого характеру,

- надсилання позичальнику/заставодавцю/ поручителю повідомлення, передбачені умовами укладених з ними кредитних договорів та договорів забезпечення за відповідними кредитними договорами, в т.ч листи - нагадування щодо необхідності укладання договорів страхування заставного майна на новий період, сплати страхових платежів, надання звітів про оцінку майна, листів про переоцінку заставної вартості тощо;

- щомісяця формування інформаційних повідомлень по нарахуванню процентів за користування кредитом, комісій та інших плат,

- з періодичністю, встановленою Договором (щомісяця, щокварталу, щороку) на підставі відповідних документів (фінансової звітності, довідок щодо руху коштів по рахунках позичальника, відкритих у банку та в інших банках тощо) контролює стан виконання позичальником умов договору, до прикладу, таких як фінансові ковенанти,

- переведення грошових потоків, підтримання середньоденних залишків на рахунках позичальника, відкритих в банку, обсяги купівлі продажу валюти тощо;

- перевірка виконання Бізнес-плану, у частині здійснення прибуткової діяльності групою юридичних осіб під спільним контролем із Позичальником, наявність операційного прибутку на кожну звітну дату,

- перевірка дотримання показників чистої виручки від реалізації та операційного прибутку (EBIT),

- перевірка дотримання показників Бізнес-плану в частині показника EBITDA,

- виконання фінансових ковенантів для групи юридичних осіб під спільним контролем Із Позичальником на кожну піврічну та річну дату,

- перевірка дотримання коефіцієнту загальної ліквідності (відношення «оборотні активи / (поточні зобов`язання за мінусом (нарахованих та несплачених процентів по кредитам Банку та процентів по іншим позикам зменшену на суму поточної кредиторської заборгованості за довгостроковими зобов`язаннями»), а також інші дії, що зазначені в умовах кредитного договору та генеральної угоди.

Виходячи за наведеного банком було визначено види та розміри кредитної винагороди до яких входили умови з оплати комісії за управління кредитною лінією.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заперечуючи проти позову банк вказав, що позивач робить посилання на судову практику, яка не є релевантною даному випадку, та не можуть бути враховані судом під час розгляду спору по суті.

Враховуючи, що позовна заява не містить правових підстав, доводів та обґрунтувань на підтвердження вимог позивача в частині недійсності окремих пунктів договору, а також в матеріалах справи відсутні відповідні докази, позов не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Короткий виклад позиції Відповідача-2.

ТОВ "Ніко Авто Інвет", відносно якого Господарським судом Дніпропетровської області було порушено справу про банкрутство № 904/6023/21, проти позову не заперечувало та просило суд задовольнити позов у повному обсязі.

На думку відповідача 2 ТОВ «М`ясна Ферма» зазначено вірний висновок, про те що комісія за управління кредитом не відноситься до видів діяльності банку, у зв`язку з чим банк неповноважний. стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідаю економічним потребам лише самого банку.

Окрім того, пунктом 3.2 статті 3 Кредитного договору передбачено встановлення комісії за відкриття кредитної лінії. Тому встановлення комісії за управління свідчить про встановлення подвійної оплати за послугу надання кредиту, що ставить Позичальника у невигідне положення порівняно з Банком, який збільшив свою економічну вигоду, не надаючи при цьому жодних додаткових послуг, окрім надання кредиту.

На думку відповідача 2 нарахування Банком комісії за управління кредитною лінією є безпідставним, незаконним та таким, що не відповідає принципам добросовісності та направлено на покладення на ТОВ «Ніко Авто Інвест» обов`язку сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до Банку фактично не звертався.

Відтак, з огляду на наведене вище, ТОВ «Ніко Авто Інвест» не повинно зазнавати додаткового тягаря, що покладений на останнього у вигляді зобов`язання сплати на користь відповідача 1 (банку) нараховану комісію за управління кредитною лінією у встановленому розмірі.

Короткий виклад позиції третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" арбітражний керуючий Штельманч Михайло Сергійович участь у судових засіданнях не приймав, свою позицію з приводу позову суду не надав.

Обставини встановлені судом.

Даний позов подано в межах розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест".

Ухвалою господарського суду про відкриття провадження у справі №904/6023/21 про банкрутство "Ніко Авто Інвест" від 02.07.2021 судом визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Ферма" відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест", визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" в розмірі 22 700, 00 грн. судового збору (1 черга), 54000, 00 грн. суми авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга), 766 767,72 грн. суми основного боргу (4 черга), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

04.08.2021 до відділу канцелярії суду надійшла заява Акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 635 475 214,90 грн. та 4 540,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду у справі № 904/6023/21 від 06.12.2023 прийнято рішення визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) у розмірі 4540,00 грн. - судовий збір (1 черга задоволення), 379 821 270,70 грн. основний борг (4 черга задоволення); 15 519 873,45 грн. - штрафні санкції (6 черга задоволення).

Кредиторські вимоги АТ «Укрексімбанк» до ТОВ «Ніко Авто Інвест» складаються з низки кредитних договорів серед яких була заборгованість за Генеральною кредитною угодою №27113N6 від 22.11.2013 та укладеним в її рамках Кредитним договором №27113К28 від 28.11.2013 у розмірі 17 079 873,75 доларів США та 11 244 889,78 грн., з яких:

- Основний борг: 11 818 420,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.07.2021 (1 дол. США 26,8867 грн.) складає 317 758 313,01 грн.;

- Проценти: 5 203 699,22 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.07.2021 (1 дол. США 26,8867 грн.) складає 139 910 299,82 грн.;

Комісія: 10 929 137,25 грн.;

Пеня: 1 408,55 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.07.2021 (1 дол. США 26,8867 грн.) складає 37 871,26 грн. та 15 590,49 грн., всього 53 461,75 грн.;

3%; річних: 56 345,98 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.07.2021 (1 дол. США 26,8867 грн.) складає 1 514 957,46 грн. та 55 606,53 грн., всього 1 570 563,99 грн.

Інфляційні втрати: 244 555,51 грн.

Разом у гривнях заборгованість ТОВ «Ніко Авто Інвест» перед АТ «Укрексімбанк» за Кредитним договором №27113К28 від 28.11.2013 складає 470 466 331,33 грн.

Таким чином, невиконані грошові зобов`язання боржника перед кредитором з комісійної винагорода за Кредитним договором №27113К28 від 28.11.2013 складали 10 929 137,25 грн. та визнані наведеної вище ухвалою господарського суду у справі № 904/6023/21.

Факт укладання відповідачами Кредитного договору, зміст умов оспорюваного правочину та наявність грошових вимог, які виникли з оспорюваних умов правочину, сторони не заперечували. Також дані обставини підтверджено доданими до матеріалів справи доказами.

Під час виконання умов Кредитного договору відповідач 2 сплачував на користь відповідача 1 грошові кошти, частина з яких була зарахована в погашення заборгованості яка виникла з оспорюваних умов правочину.

Так в судовому засіданні 14.10.2024 представник відповідача 1 за на запитання суду пояснив, що Відповідач 2 частково погашав суму заборгованості за комісією за управління кредитною лінією.

Розмір виконаних горошкових зобов`язань за управління кредитною лінією відповідачем 2 на користь відповідача 1 судом не встановлено з огляду межі заявлених позовних вимог.

Вимоги про застосування наслідків недійсності правочину жоден з учасників спору суду не заявляв.

Висновки суду.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Цивільним кодексом України у статті 1057-1 (Кодекс доповнено статтею 1057-1 згідно із Законом №5405-VI від 02.10.2012) встановлено особливі правові наслідки недійсності кредитного договору. Так у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Оспорюваний правочин було укладено у 2013, тобто після внесення змін до ЦК України та доповнення кодексу наведеною нормою.

Звертаючись із позовом ТОВ "М`ясна ферма" не заявляв про застосування наслікив недійсності Кредитного договору. Під час розгляду даної справи жодна із сторін оспорюваного правочину також не заявляла про необхідність застосування наслідив передбачених статтями 216, 1057-1 ЦК України.

Встановлені судом обставини справи вказують на необхідність встановлення суми виплачених відповідачем 1 відповідачу 2 грошових коштів на виконання оспорюваних умов Кредитного договору та застосування відповідних наслідків у разі задоволення позову. Про те суд позбавлений даної можливості з огляду на відсутність належної процесуальної ініціативи учасників судового процесу.

Крім того, приписи ст. ст. 216, 1057-1 ЦК України не надають суду права застосовувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 травня 2023 року у cправі № 905/77/21 зазначив :

"27. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

28. Об`єднана палата наголошує, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України)".

Дослідження обставин даної справи вказує на існування вірогідної можливості того що поданням даного позову ТОВ "М`ясна ферма" має намір на створення підстав для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, що суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (постанови ВП ВС 05.06.18, справа № 338/180/17 (провадження №14-144цс18); 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); 11.09.19, справа № 487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19); 19.02.20, справа № 210/4458/15-ц (провадження №14-354цс19); 04.04.20, справа №610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); 16.06.20, справа №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19); 15.09.20, справа № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19) та ін.)

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 визначив, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Позивач та відповідач-2 залишили поза увагою обставини часткової оплати оспорюваної комісії за управління кредитною лінією, чим створюють ситуацію для подальшого звернення з іншим позовом про повернення сплачених грошових коштів до активу боржника у разі задоволення даного позову.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного є неефективним, та вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вулиця Мічуріна, будинок 5, код ЄДРПОУ 33767033) до Акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112); Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" арбітражного керуючого Штельманчук Михайла Сергійовича про визнання недійсними пунктів кредитного договору №27113К28 від 22.11.2013 - відмовити.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.:

Повне рішення складено та підписано 21.10.2024.

Суддя Ю.Ю. Первушин