Ухвала

від 21.10.2024 по справі 904/4590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

21.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4590/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Мельниченко І.Ф., розглянувши заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області

про забезпечення позову

за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур", м. Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії та скасування державної реєстрації права власності

Суддя Мельниченко І.Ф.

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0073 га за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Б у м. Дніпро шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101);

- скасувати державну реєстрації права власності на нерухоме майно: 1/2 частини нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 Б у м. Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747), проведену 23.11.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., індексний номер 23533761 від 23.11.2017 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1170020612101;

- скасувати державну реєстрації права власності на нерухоме майно: 1/2 частини нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 Б у м. Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747), проведену 24.11.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., індексний номер 23551050 від 24.11.2017 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1170020612101.

Судові витрати керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра посилається на порушення інтересів держави, яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності та створенні перешкод законному власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою та безпідставній державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Зазначає прокурор у позовній заяві про те, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2024, власником нежитлової будівлі загальною площею 67,9 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, будинок 1Б, є ТОВ Універсам "Амур". Так, прокурор вказує про те, що відповідно до інформації, наданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист № 10/1-104 від 26.06.2024), дозвільна документація та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1Б не реєструвались.

Посилається прокурор у позовній заяві і на те, що відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкту нерухомого майна за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Згідно даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси спірного об`єкту нерухомості. Вказана адреса офіційно жодному об`єкту міста не надавалась (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради від 26.06.2024 № 12/19-283).

До того ж, за твердженням прокурора, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку по вул. Шолохова, 1Б. За інформацією Дніпровської міської ради, яка міститься у Муніципальній земельній інформаційній системі (лист від 22.03.2024 № 7/11-627), договори оренди землі, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на спірну земельну ділянку, відсутні.

Відповідно до інформації Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області (лист від 26.06.2024 № 30121/5/04-36-04-02-11) встановлено відсутність діючих договорів оренди землі, укладених між юридичними/фізичними особами та Дніпровською міською радою за адресою земельної ділянки у м. Дніпро по вул. Шолохова, 1Б. За даними інформаційних систем податкових органів ДПС України ТОВ Універсам "Амур" податкові декларації з плати за землю за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпро на 2020-2024 роки не надавалися, земельний податок та/або орендна плата не нараховувались та не сплачувались.

Окрім того, вказує прокурор, за інформацією, наявною у Комунальному підприємстві "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради технічна інвентаризація та державна реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі, підприємством не проводилась (лист від 13.03.2024 № 2811).

Таким чином, на думку прокурора, будівництво вказаного об`єкта нерухомості здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт, у зв`язку з чим реєстрація права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості є незаконною та підлягає скасуванню.

Разом з позовною заявою прокурором подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлову будівлю по вул. Степана Рудницького, 1Б у місті Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101) загальною площею 67,9 кв.м, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код в ЄДРПОУ 13470747).

Вказана заява мотивована тим, що відповідач, маючи зареєстроване право власності на спірний об`єкт нерухомості (торгівельний кіоск), не обмежений в розпорядженні вищевказаним нерухомим майном, що може призвести до його відчуження з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора.

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність підстав, визначених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи - предметом позову є матеріально-правова вимога керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача про: зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м); скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Тобто, прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. постанову Верховного Суду у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019)).

Як вже було зазначено вище, прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову.

Водночас, керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, звертаючись з позовною заявою, просить суд зобов`язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м) та скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що питання забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, не є тотожними позовним вимогам (про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м); скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно). А тому вжиття таких заходів відповідає вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначається, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника нерухомого майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Окрім цього необхідно звернути увагу на той факт, що вимога про зобов`язання ТОВ Універсам "Амур" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м) передбачає зобов`язання останнього вжити відповідних заходів, проте у випадку не застосування заходів забезпечення відповідач може уникнути подальшого виконання судового рішення шляхом відчуження спірного об`єкту нерухомого майна на користь третіх осіб та необхідністю звернення з новою позовною заявою.

До того ж, слід зазначити про те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на викладене, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 6, 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101) загальною площею 67,9 кв.м, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747).

Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код 26510514)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, буд. 1, код ЄДРПОУ 13470747)

Ухвала набирає законної сили 21.10.2024.

Ухвала дійсна до пред`явлення до 22.10.2027.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Ф. Мельниченко