Рішення

від 03.10.2024 по справі 908/3153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/113/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 908/3153/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)

до відповідача: Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви (69021, м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 68, ідентифікаційний код юридичної особи 25221892)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Релігійна організація Управління Запорізької єпархії Української Православної Церкви (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 20512570)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 37573068)

про розірвання договору позички та звільнення приміщення шляхом виселення

представники сторін

від позивача: Ямаєва Ю.С., ордер АР № 1117916 від 20.03.2023

від відповідача: Єгоров А.Є., указ

третя особа на стороні відповідача: Машьянов О.В., дов. № 080/23 від 17.11.2023

третя особа на стороні позивача: Шевкопляс Т.В., довіреність № 02/01/01-10 від 10.01.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н (вх. №3153/08-07/23 від 11.10.2023) Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 до Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви з вимогами:

- розірвати договір позички № 90, укладений 20.07.2010 між Борисоглібською релігійною громадою Української Православної Церкви та Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 на передачу у позичку приміщення будівлі храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м. на земельній ділянці розміром 1276 кв.м.;

- звільнити приміщення будівлю храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., яка розміщена на земельній ділянці розміром 1276 кв.м. та земельну ділянку розміром 1276 кв.м., на якій знаходиться будівля храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., шляхом виселення Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не звільнив спірне приміщення після вимоги позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.10.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3153/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3153/23, присвоєно справі номер провадження 19/113/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

08.11.2023 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що оскільки дата закінчення Договору позички 20.07.2025, є можливість застосувати до даних правовідносин п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а саме продовжити строк користування будівлею храму на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Позивачем 09.11.2023 в підсистемі Електронний суд сформовано відповідь на відзив, відповідно до якої вказав про обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що за змістом позову мова взагалі не ведеться про закінчення договору позички, згідно чого відповідач міг би посилатися на п. 5 вищевказаної постанови КМУ, згідно якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Змістом позову є дострокове розірвання договору позички, на яке розповсюджуються дія глави 53 ЦК України «Укладення, зміна і розірвання договору».

Ухвалою суду від 15.12.2023 розгляд справи № 908/3153/23 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 16.01.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійну організацію Управління Запорізької єпархії Української Православної Церкви, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 12.03.2024.

Судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 11.04.2024.

Повідомленням від 10.04.2024 по справі 908/3153/23 сторонам повідомлено про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи, призначеного на 11.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання з розгляду справи відбудеться 18.04.2024.

Ухвалою суду від 18.04.2024 ухвалено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/3153/23, підготовче засідання призначено на 17.05.2024.

16.05.2024 до Господарського суду надійшов зустрічний позов Борисоглібської релігійної громади Української православної церкви до Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Релігійна організація Управління Запорізької єпархії Української Православної Церкви про визнання недійсним підпункту 2.4.1 пункту 2.4. договору позички № 90 від 20.07.2010, укладеного між Борисоглібською релігійною громадою Української православної церкви та КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2024 справу № 908/3153/23 вище зазначену зустрічну позовну заяву передано для розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 зустрічну позовну заяву Борисоглібської релігійної громади Української православної церкви до Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Релігійна організація Управління Запорізької єпархії Української Православної Церкви про визнання недійсним підпункту 2.4.1 пункту 2.4. договору позички № 90 від 20.07.2010, укладеного між Борисоглібською релігійною громадою Української православної церкви та КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 повернуто Борисоглібській релігійній громаді Української православної Церкви.

Ухвалою суду від 17.05.2024 підготовче засідання відкладено на 14.06.2024. Ухвалою суду від 27.05.2024 у зв`язку з виробничою необхідністю судове засідання призначено на 05.06.2024. Ухвалою суду від 05.06.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 08.07.2024.

03.06.2024 до Господарського суду надійшов зустрічний позов Борисоглібської релігійної громади Української православної церкви до Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Релігійна організація Управління Запорізької єпархії Української Православної Церкви про визнання недійсним підпункту 2.4.1 пункту 2.4. договору позички № 90 від 20.07.2010, укладеного між Борисоглібською релігійною громадою Української православної церкви та КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2024 зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 10.06.2024, зустрічну позовну заяву вих. б/н та б/д (вх. № 1758/08-07/24 від 03.06.2024) з доданими до неї документами повернути Борисоглібській релігійній громаді Української Православної Церкви.

19.06.2024 електронною поштою з КЕП надійшла ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 про витребування у Господарського суду Запорізької області матеріалів справи № 908/3153/23 у зв`язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі № 908/3153/23 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.07.2024 зупинено провадження у справі № 908/3153/23 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 про повернення зустрічної позовної заяви та повернення матеріалів справи № 908/3153/23 до Господарського суду Запорізької області.

08.08.2024 матеріали справи № 908/3153/23 повернулися до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 13.08.2024 поновлено провадження у справі № 908/3153/23, судове засідання призначено на 05.09.2024 о 14-10.

Однак, призначене на 05.09.2024 о 14:10 год. засідання з розгляду справи по суті не відбулося через відсутність в будівлі Господарського суду Запорізької області електроживлення, про що свідчить Акт про знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованоі системи документообігу суду від 05.09.2024 № 6.

Так, за вказівкою НЕК Укренегро Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго введено в дію графік погодинних відключень електроенергії на 05.09.2024, згідно з яким у період часу з 12:00 год. до 15:00 год. відсутнє постачання електроенергії за адресою місця розташування суду, що унеможливлює проведення судових засідань та їх фіксації, вчинення інших дій, пов`язаних із забезпеченням функціонування роботи суду.

Під письмову розписку представники позивача, відповідача та третіх осіб були повідомлені про перенесення судового засідання на 05.09.2024 о 17-30.

Ухвалою суду від 05.09.2024 розгляд справи відкладено на 03.10.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд заслухав вступне слово представників сторін.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 03.10.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Позивач в судовому засіданні 03.10.2024 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог, з просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні 03.10.2024 просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні 03.10.2024 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

20.07.2010 між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (Позичкодавець) та Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви (Користувач) укладеноДоговір позички № 90 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.11.2009 № 490/9 Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, позичку, яку Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору предметом позички є будівля храму літ.А, за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Машинна, 204 б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., матеріали стін цегла, на земельній ділянці розміром 1276 кв.м. Будівля належить на праві комунальної власності Територіальній ггромаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 913039, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 14.05.2010, право власності зареєстровано в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.06.2010 за номером 30421406, що підтверджується витягами Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації № 26317126 від 04.06.2010 та № 26682243 від 12.07.2010.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Користувач вступає у користування будівлею не раніше дати підписання сторонами цього Договору, його нотаріального посвідчення та прийняття будівлі, яке оформлюється відповідним Актом приймання-передачі. Передача будівлі здійснюється у день нотаріального посвідчення Договору.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі від 20.07.2010, відповідно до якого Управління комунальної власності Запорізької міської ради передало, а Борисоглібська релігійна громада Української Православної Церкви прийняла будівлю (Літ. А) по вул. Машинній, 204-Б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м. та вартістю 587 156,00 грн, згідно з незалежною оцінкою станом на 28.02.2009.

Згідно п. 4.1 Договору, позичка надається на 15 років з моменту її передачі та нотаріального посвідчення. Остаточною датою користування позичкою вважається 20.07.2025.

Додатковою угодою від 20.03.2012 змінено Позичкодавця Управління комунальної власності Запорізької міської ради по Договору позички № 90 від 20.07.2010 на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 20.07.2020 до Договору позички, змінено Позичкодавця Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради Договору позички № 90 від 20.07.2010 на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Пунктом 2.4.1 Договору встановлено, що Позичкодавець має право у будь-який час розірвати Договір та вимагати повернення позички.

Позивач зазначив, що Запорізькою міською радою 12.07.2023 прийнято рішення №70 «Про припинення взаємовідносин Запорізької міської територіальної громади із релігійними організаціями Української православної церкви московського патріархату».

Від Департаменту управління активами Запорізької міської ради надіслано Комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 лист № 2032/01/01-07 від 08.09.2023 про надання інформації щодо вживання КП «ВРЕЖО № 7» заходів щодо припинення взаємовідносин із релігійними організаціями, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, що здійснює збройну агресію проти України.

Позивач посилався на те, що ним на адресу відповідача 11.10.2023 направлено додаткову угоду про розірвання Договору та повернення предмету позички, відповідно до листа № 2906 від 10.10.2023 просив відповідача 16.10.2023 звільнити будівлю храму та повернути її позивачу за актом приймання-передачі.

Відповіді Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви на вказаний вище лист позивача матеріали справи не містять, приміщення не передано.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо розірвання Договору та звільнення приміщення стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом (орендою).

Договір позички № 90 від 20.07.2010 укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України Про оренду державного та комунального майна.

На час укладання Договору позички № 90 від 20.07.2010 діяв Закон України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України № 157-ІХ Закон України Про оренду державного та комунального майна, в розділі Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна України», введеного в дію з 01.02.2020 року заборонено передачу державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.

Законом 157-IX та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року за № 483 не визначено конкретних дій щодо договорів позички укладених відповідно до Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна», що втратив чинність.

Таким чином, договори позички укладені до введення в дію Закону 157-IX зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.019 у справі № 910/16756/18.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі Договір позички № 90 від 20.07.2010 є діючим.

Позивач зазначив, що Запорізькою міською радою 12.07.2023 прийнято рішення №70 «Про припинення взаємовідносин Запорізької міської територіальної громади із релігійними організаціями Української православної церкви московського патріархату».

Пунктом 2.4.1 Договору встановлено, що Позичкодавець має право у будь-який час розірвати Договір та вимагати повернення позички.

Отже, право на розірвання Договору позички сторони такого договору погодили.

Позивач 11.10.2023 надіслав відповідачу додаткову угоду про розірвання Договору та повернення предмету позички, відповідно до листа № 2906 від 10.10.2023 просив відповідача 16.10.2023 звільнити будівлю храму та повернути її позивачу за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, у разі істотної зміни обставин та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частина 3 ст. 651 ЦК України передбачає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що Договором позички сторонами узгоджено розірвання Договору та повернення предмету позички у будь-який час, враховуючи надсилання позивачем відповідачу лст про розірвання Договору та повернення майна, суд вважає вимогу позивача про розірвання Договору обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України, користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до ст. 836 ЦК України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 785 ЦК України, за змістом якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.1 Договору позички вказано, що при настанні дати, вказаної у п. 4.2 цього Договору, Користувач зобов`язується протягом двох календарних днів повернути Позичкодавцю позичку в стані, не гіршому ніж вона перебувала на момент її передачі Користувачу.

Суд зазначає, що Договір позички не містить пункта 4.2.

Позичка вважається поверненою Позичкодавцю Користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акту їх печатками. (5.2 Договору).

Враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, договір є розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України), суд дійшов висновку, що вимога позивача про звільнення приміщення будівлю храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., яка розміщена на земельній ділянці розміром 1276 кв.м. та земельну ділянку розміром 1276 кв.м., на якій знаходиться будівля храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., шляхом виселення Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Щодо посилання відповідача на те, що оскільки дата закінчення Договору позички 20.07.2025, є можливість застосувати до даних правовідносин п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а саме продовжити строк користування будівлею храму на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.06.2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Натомість, суд зазначає, що Договір позички не припинив свою дію на час звернення з даним позовом до суду, підставою для розірвання Договору є волевиявлення позивача про таке розірвання, що передбачено умовами Договору позички.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, при цьому належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем, а тому позов задовольняється судом повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір позички № 90, укладений 20.07.2010 між Борисоглібською релігійною громадою Української Православної Церкви (69021, м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 68, ідентифікаційний код юридичної особи 25221892) та Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) на передачу у позичку приміщення будівлі храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м. на земельній ділянці розміром 1276 кв.м.

3. Звільнити приміщення будівлю храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б, площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., яка розміщена на земельній ділянці розміром 1276 кв.м. та земельну ділянку розміром 1276 кв.м., на якій знаходиться будівля храму літ. А, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 204 Б площею за внутрішніми замірами 577,4 кв.м., шляхом виселення Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви (69021, м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 68, ідентифікаційний код юридичної особи 25221892) на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717).

4. Стягнути з Борисоглібської релігійної громади Української Православної Церкви (69021, м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 68, ідентифікаційний код юридичної особи 25221892) на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні у Національній школі суддів України, рішення складено та підписано 21.10.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.