Рішення

від 09.10.2024 по справі 908/1434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/96/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 Справа № 908/1434/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717)

До відповідача: Приватного вищого навчального закладу Запорізький коледж технологій та дизайну (вул. Поштова, буд. 173, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 20479832)

про стягнення 236 061,92 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.05.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 до Приватного вищого навчального закладу Запорізький коледж технологій та дизайну про стягнення 236 061,92 грн.

13.05.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1434/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1434/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 5/96/24 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 13.06.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Ухвалою суду від 12.07.2024 розгляд справи 908/1434/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.07.2024 о/об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.09.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 11.09.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 09.10.2024 об 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

09.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від позивача надійшли додаткові пояснення щодо стягнення штрафних санкцій за договором оренди та клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У вказаних поясненнях зазначено, що позивач, відповідач та орендодавець погодили на свій власний розсуд розмір штрафу в порядку ч. 2 ст. 549 ЦК України, який визначили на рівні 3 відсотків річних від простроченої суми орендних платежів, щодо яких було допущено відповідне порушення. Оскільки розмір штрафу визначений на рівні трьох процентів річних від простроченої суми, то його розмір ідентичний розрахунку 3 процентів річних, доданого до позовної заяви та дорівнює 2 135,11 грн. Під час підготовки до судового засідання, призначеного 11.09.2024 р., позивачем виявлено невірне зазначення у позові розміру штрафу та порядок його обчислення, а саме, замість штрафу, погодженого сторонами договору у пункті 3.6. договору оренди як штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення, у тексті позову зазначено про стягнення штрафу у розмірі 3% від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення (тобто після зазначення 3% було пропущено слово «річних»). Дане зазначення визначення формулювання штрафу у позові виникло у зв`язку з тим, що значна кількість договорів оренди старої редакції містять саме таке формулювання як зазначив позивач у позові, а також таке формулювання містить п.3.6. Договору в редакції від 21.12.2016 р. Враховуючи виявлену обставину, невірно було розраховано розмір штрафу: а саме: загальну суму нарахувань по орендній платі згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, у розмірі 230 997,23 грн. * 3% = 6 929,91 грн. В зв`язку з чим стягненню підлягає штраф у розмірі 2 135,11 грн., а не 6 929,91 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд: 1) повернутися до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття; 2) зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: «Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Запорізький коледж технологій та дизайну» (код ЄДРПОУ 20479832) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (код ЄДРПОУ 05478717) заборгованість з оплати орендної плати у розмірі 224 132,55 грн., 3% річних у розмірі 2 135,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 2 864,35 грн., штраф у розмірі 2 135,11 грн.; 3) справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1434/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, ухвалою суду від 12.07.2024 було вирішено розгляд справи 908/1434/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, у жодне призначене судове засідання у підготовчому провадженні представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого засідання.

Також враховуючи, що заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог було подано позивачем вже після закриття підготовчого провадження, що є порушенням п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, тому суд дійшов висновку, що вказана заява не може бути прийнята судом до розгляду.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №979 від 01.05.1994 орендної плати за період з 01.08.2023 по 31.03.2024 в сумі 224 132,55 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати позивачем на підставі п. 3.6. договору нараховано штраф в сумі 6 929,91 грн. Також у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 2 135,11 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 864,35 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 19, 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 11.09.2024 до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС відповідача. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Станом на 09.10.2024 письмового відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 11.06.2024 до суду від Приватного вищого навчального закладу Запорізький коледж технологій та дизайну надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи і поновлення строку для подачі відзиву. В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що директор ПВНЗ Запорізький коледж технологій та дизайну за допомогою електронної системи Опендатабот - 11.06.2024 ознайомився з ухвалою суду від 15.05.2024 про відкриття провадження у справі №908/1434/24. У зв`язку зі звільненням бухгалтера заклад втратив доступ до електронної системи ЄСІКС та не мав змоги ознайомитись з ухвалою суду від 15.05.2024 у справі №908/1434/24. Відповідач посилаючись на ст.ст. 42, 119, 165 ГПК України просить суд надати можливість ознайомитись з матеріалами цієї справи з виготовленням фотокопій, поновити строк для подачі відзиву та подання доказів та відкласти розгляд справи.

В ухвалі суду від 12.07.2024, враховуючи викладені у заяві обставини, суд задовольнив заяву відповідача, визнав причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновив пропущений процесуальний строк.

З матеріалів справи вбачається, що директор ПВНЗ Запорізький коледж технологій та дизайну 12.06.2024 ознайомився з матеріалами справи №908/1434/24 зі зняттям фотокопій.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/1434/24 в суді.

Однак, станом на 09.10.2024 відповідач запропонований ухвалами суду від 15.05.2024, від 12.07.2024 та від 24.07.2024 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.1994 року між Виконкомом Запорізької міської ради народних депутатів (далі Орендодавець) та Колективним малим підприємством «Учбово-виробничий центр «Кадри» (далі Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №979.

Згідно п.1.1. Договору Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 324,07 кв.м. за адресою вул. Поштова, 173.

01.10.2002 року Додатковою угодою до Договору змінено орендодавця на управління житлового господарства Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 12.08.2003 року змінено назву орендаря на ТОВ «Запорізький коледж технологій та дизайну».

Додатковою угодою від 28.04.2005 року змінено назву орендаря на Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький коледж технологій та дизайну».

Додатковою угодою від 02.03.2009 року до Договору змінено площу орендованого приміщення на 374,80 кв.м.

Додатковою угодою від 04.10.2011 року змінено орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.10.2018 року замінено Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7».

28.01.2022 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі Орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове приміщення №7» (далі Балансоутримувач) та Приватним вищим навчальним закладом «Запорізький коледж технологій та дизайну» укладено Додаткову угоду, згідно якої сторони погодили наступне:

1. Термін дії договору оренди від 01.05.1994 №979 нежитлового приміщення №41 цокольного поверху (літ. А-5) загальною площею 377,0 кв.м. по вул. Поштовій, 173, вважати проложеним на 5 років, а саме по 30.04.2026 року включно;

2. Дія цієї додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме з 01.05.2021;

3. Викласти договір оренди від 01.05.1994 №979 в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець, Балансоутримувач на пiдставi рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.04.1994 №170/13, електронного протоколу від 19.01.2022 №LLP001-UA-20211229-26002, передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення №41 цокольного поверху (літ. А-5) загальною площею 377,00 кв.м по вул. Поштовій, 173, яке перебуває в господарському віданні КП «ВРЕЖО №7», вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна і становить за висновком про його вартість 1 741 263,00 грн. без ПДВ станом на 31.03.2021.

Згідно з п. 1.3. договору майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення учбово-виробничих класів.

У пункті 2.1. договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту пiдписання сторонами договору та Акту приймання-передачi майна.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведення аукціону (протоколу про результати електронного аукціону від 19.01.2022 №LLP001-UA-20211229-26002), у розмірі 18 300,67 грн. х Iінф (12/2021х01/2022) без ПДВ та, яка сплачується з дати формування протоколу.

Абзац перший пункту 3.1. цього договору відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме з 19.01.2022.

Згідно з п.3.2. договору Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачується у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п.3.3. договору орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім на відповідні рахунки:

- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок (ІВАN) №UА528999980334159850000008479 ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/22080402,, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080404, банк отримувача Казначейство Украйни (ЕАП).

- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) НОМЕР_1 в філії Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк, ЄДРПОУ 05478717.

Згідно з п.3.6. договору у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити пеню і штраф у розмірі 3 відсотків річних від простроченої суми орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення та інфляційні втрати.

Обов`язок щодо нарахування вказаних вище платежів покладається на Орендаря. В разі нездійснення Орендарем сплати платежів, нарахування та стягнення штрафу виконує Балансоутримувач у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

Умовами п. 6.2 договору встановлений обов`язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Додатковою угодою від 01.05.2022 року до договору оренди від 01.05.1994 №979 п.3.3. договору викладено у новій редакції, а саме: Орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем: 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) НОМЕР_1 в філії Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк, ЄДРПОУ 05478717.

Розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №979 від 01.05.1994, який за своєю природою є договором оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна, Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п. 5.2. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Як свідчать матеріали справи, відповідач орендує нежитлове приміщення №41 цокольного поверху (літ. А-5) загальною площею 377,0 кв.м. по вул. Поштовій, 173 на підставі договору оренди від 01.05.1994 №979, в редакції викладеній у додатковій угоді від 28.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткові орендні платежі з посиланням на договір №979 від 01.05.1994 на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1241 від 24.11.2023 на суму 10 000,00 грн., №1250 від 05.12.2023 на суму 30 000,00 грн., №1265 від 20.02.2024 на суму 10 000,00 грн., №1271 від 11.03.2024 на суму 10 000,00 грн.

У позовні заяві вказано, що за даними бухгалтерського обліку, станом на 01.04.2024 року, заборгованість зі сплати орендної плати за договором, за період з 01.08.2023 року по 31.03.2024 року склала: 224 132,55 грн.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 224 132,55 грн., КП «ВРЕЖО №7» надано розрахунок заборгованості Приватного вищого навчального закладу Запорізький коледж технологій та дизайну з послуги «Оренда» станом на 01.04.2024 відповідно до договору «Оренда нежитлового приміщення» від 01.05.1994 №979за адресою Поштова (Горького), 173.

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що існує сальдо станом на 01.08.2023 в сумі 53 135,32 грн.

Орендну плату розраховано наступним чином: за кожний місяць в період з серпня 2023 по грудень 2023 нараховано 28 332,79 грн. та за кожний місяць в період з січня 2024 по березень нараховано 29 777,76 грн., та загальна сума становить 230 997,23 грн.

Суд зазначає, що при здійсненні вказаного розрахунку позивачем з початку розрахунку було включено сальдо станом на 01.08.2023 в сумі 53 135,32 грн. та до вказаної суми сальдо прибавлено суму орендного платежу за серпень в розмірі 28 332,79 грн., і в подальшому здійснено розрахунок наростаючим методом. Тобто вказаний розмір сальдо включено до розрахунку та з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем виведено підсумок, що заборгованість відповідача становить 224 132,55 грн.

Разом з тим, з позову вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за нежитлове приміщення за період з серпня 2023 по березень 2024, а отже суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами та не обґрунтовано правових підстав виникнення у відповідача боргу в сумі 53 135,32 грн., який вже існував станом на 01.08.2023.

Також позивачем не надано до позову первинних документів на підтвердження виникнення у відповідача заборгованості в сумі 53 135,32 грн. як сальдо станом на 01.08.2023.

Крім того, позивачем взагалі не надано свого розрахунку розміру орендної плати, яка повинна була розраховуватись відповідачем самостійно згідно з положеннями п.п. 3.2., 3.3. договору оренди з урахуванням індексу інфляції, на підтвердження своєї правової позиції, що сума орендних платежів за період з серпня 2023 по грудень 2023 становить саме: 28 332,79 грн., а з січня 2024 по березень 2024 становить саме: 29 777,76 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з орендних платежів за період з серпня 2023 по березень 2024 в сумі 224 132,55 грн. згідно договору оренди №979 від 01.05.1994, а отже в задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Отже і відсутні підстави щодо стягнення з відповідача похідних заявлених позовних вимог до відповідача, а саме 3% річних в сумі 2 135,11 грн., інфляційні втрати в сумі 2 864,35 грн. та штраф в сумі 6 929,91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.10.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.