Рішення

від 17.10.2024 по справі 908/2069/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 908/2069/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фуелпостач, 08644, Київська область, Білоцерківський район, с. Пшеничне, вул. Окружна, б.1-А

до відповідача Комунального некомерційного підприємства Обласний перинатальний центр Запорізької обласної ради, 69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, б.17 А

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

30.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фуелпостач до відповідача Комунального некомерційного підприємства Обласний перинатальний центр Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості за договором на закупівлю товару № 23ЦП/24 від 23.04.2024 в розмірі 107 818,54 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 100 380,00 грн, 3% річних в розмірі 534,81 грн, інфляційне збільшення в розмірі 2208,36 грн, пеня в розмірі 4695,37 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024, справу № 908/2069/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2069/24. Присвоєно справі номер провадження 15/140/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.

Запропоновано відповідачу в строк до 09.09.2024 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 23.09.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк до 07.10.2024 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором № 23ЦП/24 на закупівлю товару від 23.04.2024 в сумі 100 380,00 грн. У зв`язку із порушенням умов договору в частині своєчасної та повної оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 534,81 грн та інфляційні витрати в сумі 2 208,36 грн в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, а також пеню на підставі п. 8.2 договору в розмірі 4 695,37 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Ухвала суду від 08.08.2024 була доставлена відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі Електронний суд 08.08.2024. Заяв та клопотань по суті справи відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

23.04.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Обласний перинатальний центр Запорізької обласної ради (відповідач, Покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фуелпостач (позивач, Постачальник за договором) укладено договір № 23 ЦП/24 на закупівлю товару (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за кодом «ДК 021:2015 09130000-9 Нафта та дистиляти (09132000-3 бензин, 09134200-9 дизельне паливо): бензин А-95 (Євро 5), картка, 1л та дизельне паливо (Євро 5), талон, 1л» (надалі - товар), а Покупець зобов`язується у встановленому цим договором порядку прийняти і оплатити поставлений товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість товару та ціни зазначені у Специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід`ємною його частиною. Одиниця товару літр. Товар повинен бути в картках / талонах номіналом 10 літрів та / або 15 літрів. Кількість товару: бензин А-95 (Євро 5) 2500 літрів, дизельне пальне (Євро 5) 1000 літрів.

За умовами п. 1.4. договору Постачальник поставляє зазначений вище товар шляхом передачі Покупцю карток/талонів, які дають право безстроково отримати товар в мережі автозаправних станцій, перелік яких наведений у додатку №2, що є невід`ємною частиною цього договору.

В п. 3.1. договору сторони визначили, що ціна договору становить 174 900,00 грн (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 29 150,00 грн.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у разі зменшення обсягу закупівель залежно від фактичного обсягу видатків, реального фінансування або зменшення потреб Покупця (п. 3.3. договору).

Порядок здійснення оплати за товар сторони визначили в р. 4 договору.

Так, розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті гривні. Вид розрахунків безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.1. договору).

Розрахунки за товар (партію товару) Покупець здійснює протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товару. При цьому моментом виконання зобов`язань Покупця по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.2. договору).

В розділі 5 договору сторони погодили строки та умови поставки товару.

Так, Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору передає Покупцю за Актом приймання передачі картки/талони на товар встановленої форми відповідного номіналу. Картки / талони на товар повинні містити вказівку на вид (марку) товару та номінал, мати штрих-код, голографічне зображення або інші ступені захисту (п. 5.1. договору).

Передача Покупцю карток-талонів на товар здійснюється за місцем знаходження офісу Постачальника (за умови розташування офісу Постачальника у місті Запоріжжя) або Покупця, уповноваженої особи Покупця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 17-А, з підписанням уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі карток/талонів на товар (п. 5.2. договору).

Датою поставки товару вважається дата його отримання Покупцем та оформлення видаткової накладної на товар. З моменту підписання сторонами видаткової накладної право власності на товар від Постачальника переходить до Покупця (п. 5.4. договору).

З моменту переходу права власності на товар та до моменту його відпуску Покупцю товар залишається на зберіганні на АЗС Постачальника (п. 5.5. договору).

Умови постачання товару самовивіз. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС Постачальника (п. 5.8. договору).

Згідно з п. 6.2. договору, відпуск товару в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі карток/талонів на отримання товару в асортименті і кількості, вказаних у картках/талонах на пальне.

За умовами п. 7.1. договору Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору.

В п. 11.1. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Також 23.04.2024 між сторонами були підписані:

- специфікація, яка є невід`ємною частиною договору додатком №1, в якій погоджено найменування товару (бензин А-95 (Євро 5), картка; дизельне пальне (Євро 5), талон); кількість літрів (2500 та 1000, відповідно); ціна за одиницю товару без ПДВ (41,40 грн та 42,25 грн, відповідно); сума без ПДВ (103 500,00 грн та 42 250,00 грн. відповідно); погоджено загальну вартість з ПДВ 174 900,00 грн, в т.ч. ПДВ 29 150,00 грн;

- додаток №2, який є невід`ємною частиною договору та в якому визначено перелік автозаправних станцій, на яких буде здійснено відпуск продукції, відповідно до переданих Покупцю карток/талонів.

На виконання умов договору 25.04.2024 сторонами підписано Акт приймання передачі талонів на відпуск ПММ № 66, який свідчить, що позивач передав, а відповідач отримав талони/картки на 1000 л бензину та 1000 л дизельного палива.

За видатковою накладною №183 від 25.04.2024, яка підписана у двосторонньому порядку та скріплена печатками сторін, позивач передав відповідачу картки на отримання бензину у кількості 1000 л та талони на отримання дизельного палива у кількості 1000 л на загальну суму 100 380,00 грн, у т.ч. ПДВ 16 730,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за договором в сумі 100 380,00 грн, яку відповідач визнав у двосторонньо підписаному Акті звірки станом на 30.05.2024.

13.06.2024 позивач надав відповідачу лист вих.№13/06-1 від 13.06.2024 з проханням сплатити заборгованість в сумі 100 380,00 грн у семиденний строк з моменту одержання листа. Лист відповідачем отримано 13.06.2024, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача за № 442/01-04. Заборгованість відповідачем так і не була сплачена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару стало підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором в розмірі 100 380,00 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 534,81 грн, інфляційних витрат в розмірі 2 208,36 грн та пені в розмірі 4 695,37 грн,

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (надалі ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Між сторонами укладено договір поставки товару в асортименті та за цінами, визначеними у специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 100 380,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок відповідача щодо оплати товару випливає з п. п. 1.1., 4.2. та 7.1. договору.

Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Доказів оплати товару суду не надано.

Заборгованість відповідача за поставлений товар становить 100 380,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідач заборгованість в розмірі 100 380,00 грн не сплатив, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 100 380,00 грн, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані за період прострочення з 23.05.2024 по 26.07.2024: пеню в розмірі 4 695,37 грн, 3% річних в сумі 534,81 грн та інфляційні витрати в сумі 2 208,36 грн.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору (п. 4.2.) відповідач здійснює розрахунки за товар протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на товар.

У разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п. 8.1. договору).

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено правильно, за період часу з 23.05.2024 по 26.07.2024 обґрунтованою сумою 3% річних є сума 534,81 грн, інфляційних витрат 2 208,36 грн, які підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. договору, яким сторони узгодили види порушень та санкції за них, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов`язань, від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, заявлено обґрунтовану суму пені за період з 23.05.2024 по 26.07.2024 в розмірі 4695,37 грн, які підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 107 818,54 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 100 380,00 грн, 3% річних в розмірі 534,81 грн, інфляційні витрати в розмірі 2 208,36 грн, пеня в розмірі 4 695,37 грн, які підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Обласний перинатальний центр Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 17 А, ідентифікаційний код юридичної особи 38732288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фуелпостач (08644, Київська область, Білоцерківський район, с. Пшеничне, вул. Окружна, буд. 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 45120956) основний борг за договором №23 ЦП/24 на закупівлю товару від 23.04.2024 в сумі 100 380,00 грн (сто тисяч триста вісімдесят гривень 00 коп.), 3 % річних в сумі 534,81 грн (п`ятсот тридцять чотири гривні 81 коп.), інфляційні витрати в сумі 2208,36 грн (дві тисячі двісті вісім гривень 36 коп.), пеню в сумі 4695,37 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 37 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Обласний перинатальний центр Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 17 А, ідентифікаційний код юридичної особи 38732288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фуелпостач (08644, Київська область, Білоцерківський район, с. Пшеничне, вул. Окружна, буд. 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 45120956) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов