Рішення

від 18.10.2024 по справі 910/5615/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2024Справа № 910/5615/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» (вул. Велика Васильківська, 21, офіс 404, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 39212263)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (вул. Велика Васильківська, буд. 72, офіс 128, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 36285831)

про стягнення 222 000 грн,

Представник сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» (далі за текстом - ТОВ «Гінсервіс-Тур», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (далі за текстом - ТОВ «ТТВК», Відповідач) про стягнення 222 000 грн за ненадані туристичні послуги за агентським договором № 9896-19 по реалізації туристичних продуктів від 20.09.2019.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 позовну заяву ТОВ «Гінсервіс-Тур» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів направлення копії позовної заяви з додатками на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача.

15.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/5615/24 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Суд зазначає, що ухвала від 20.05.2024 надсилалась на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0600244334307, однак станом на дату ухвалення рішення відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.09.2019 між Позивачем (Турагент) та Відповідачем (Туроператор) укладено Агентський договір № 9896-19 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого:

- турагент зобов`язується за винагороду надати туроперагору послуги з реалізації турпродукту туристу шляхом укладення договору про надання туристичного продукту (туристичних послуг) від імені та за дорученням туроператора, а також здійснювати фактичні дії визначені умовами Договору (пункт 2.1 Договору);

- турагент зобов`язаний оплатити замовлені послуги на підставі рахунків туроператора на його р/р або забезпечити оплату вартості продуктів туроператора шляхом здійснення оплати за дорученням і від імені туриста (пункт 3.2.7 Договору);

- туроператор письмово через систему бронювання направляє турагенту повідомлення про статус заявки, що означає, заявка прийнята до розгляду. Після отримання відповідних повідомлень від постачальників туристичного продукту (туристичних послуг), туроператор направляє турагенту підтвердження бронювання туристичного продукту (туристичної послуги) і надсилає турагенту через систему бронювання рахунок на оплату туристичного продукту (туристичної послуги) або повідомляє турагента про неможливість надання туристичного продукту згідно заявки на бронювання (пункт 5.5 Договору);

- рахунок на оплату виставляється в письмовій формі автоматично через систему бронювання. Посилання турагента на неотримання ним рахунку не може бути підставою для звільнення від зобов`язань по оплаті туристичного продукту (туристичних послуг) або зміни строку виконання таких зобов`язань. Всі рахунки на оплату відправлені туроператором за допомогою системи бронювання мають чинність рахунків, оформлених письмово (пункт 6.1 Договору);

- фактом виконання турагентом грошового зобов`язання по оплаті вартості туристичного продукту в безготівковій формі вважається зарахування коштів турагента на рахунок туроператора. При цьому ризик затримки здійснення банківських операцій, а також ризик зміни валютних курсів відноситься на турагента (пункт 6.5 Договору);

- оплата туристичного продукту здійснюється турагентом в національній валюті - гривні згідно комерційного курсу, туроператора, встановленого на його офіційному сайті на дату виставлення рахунку (пункт 6.7 Договору);

- розмір агентської винагороди за реалізацію туристичного продукту туроператора становить 10 гривень, включаючи ПДВ за кожне бронювання та перераховується туроператором турагенту після реалізації туру (пункт 6.8 Договору);

- суми, отримані турагентом за продаж туристичного продукту згідно з Договором, не є власністю турагента (пункт 6.10 Договору);

- при анулюванні підтвердженого туристичного продукту (туристичної послуги) з вини туроператора (за виключенням відмови у оформленні в`їзних віз) турагенту повертається вся сума вартості туристичного продукту (туристичних послуг), яка була сплачена турагентом. (пункту 8.6 Договору);

- Договір діє протягом всього періоду доступу турагента до системи бронювання турів та у будь-якому випадку до моменту здійснення сторонами остаточних взаємних розрахунків (пункт 11.1 Договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем виставлено Позивачу наступні рахунки на оплату пакету тур послуг:

- № 5738889 від 24.11.2021 на суму 113 840 грн;

- № 5758150 від 20.11.2021 на суму 203 310 грн;

- № 5730098 від 20.11.2021 на суму 183 155 грн.

Згідно наступних документів Позивачем здійснено передоплату на загальну суму 222 000 грн:

- платіжне доручення № 2171 від 25.11.2021 на суму 42 000 грн;

- платіжне доручення № 2175 від 01.12.2021 на суму 100 000 грн;

- платіжне доручення № 2170 від 23.11.2021 на суму 80 000 грн.

Суд зазначає, що з поданих Позивачем підтверджень вбачається, що туристичні послуги повинні були бути надані з 24.09.2022.

У свою чергу, Відповідачем, туристичні послуги не були надані, доказів зворотного суду не подано.

Судом встановлено, що заперечення чи то докази на спростування заявлених вимог матеріали справи не місять.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн, на підтвердження факту понесення якої до матеріалів справи надано:

- ордер серії ВК № 1128688 від 02.05.2024;

- договір по надання правничої правової допомоги № 6 від 04.10.2023, відповідно до пункту 4.1. якого вартість юридичних послуг визначається адвокатом самостійно та виставляється клієнту у відповідному рахунку, а згідно пунктом 4.5. між сторонами, за результатами виконаної роботи між сторонами складається Акт;

- платіжна інструкція від 09.11.2023 на суму 9 000 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд зазначає, що главою 63 та 64 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, а відтак суд зазначає про можливість застосування частини 2 статті 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 910/1030/17.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на встановлені судом вище обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача заявлені правомірно у зв`язку з чим заявлена вимога підлягає задоволенню, а зобов`язання Відповідача є таке, що порушено.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Що стосується заявлених до відшкодування витрат, суд зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із критеріями визначеними в частині 4 статті 126 ГПК України.

Так, суд зазначає, що всупереч пункту 4.5. договору про надання правової допомоги № 6 від 04.10.2023 Позивачем не надано підписаного між сторонами акту виконаних адвокатських послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутній детальний опис виконаних адвокатом робіт на суму 9 000 грн, що фактично позбавляє суд можливості встановити відповідність останніх критеріям визначених частиною 2, 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу Позивачу не підлягають відшкодуванню Відповідачем оскільки розмір останніх та понесення їх саме в межах даної справи не є підтверджено Позивачем належними доказами.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині надання послуг, що відповідно є підставою для повернення суми попередньої оплати, а відтак і підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу покладаються на Позивача та не відшкодовуються останньому.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (вул. Велика Васильківська, буд. 72, офіс 128, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 36285831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» (вул. Велика Васильківська, 21, офіс 404, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 39212263) попередню оплату - 222 000 (двісті двадцять дві тисячі) грн, судовий збір - 3 330 (три тисячі триста тридцять) грн 00 коп.

3. У відшкодуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 18.10.2024

Суддя Антон ПУКАС