Рішення

від 21.10.2024 по справі 910/9385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024Справа № 910/9385/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд»

про стягнення 28 350,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд» про стягнення 28 350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 2802-1/20 від 28.02.2020, у зв`язку з чим позивач просить повернути сплачені ним кошти авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9385/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копію ухвали від 05.08.2024 судом було надіслано на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд» - вул. Анатолія Солов`яненка (колишня назва - вул. Олександра Бойченка), 4, кв. 201, м. Київ, однак конверт № 0600282419022 із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2024 до суду від представника відповідача - адвоката Маленка О.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

На виконання вказаної заяви відповідальними працівниками суду було надано доступ представнику відповідача до матеріалів справи в електронному вигляді (у системі ЄСІТС) та 02.09.2024 матеріали позовної заяви та ухвала Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відкриття провадження у справі № 910/9385/24 доставлені до електронного кабінету представника.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Однак, станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд» (підрядник) укладено договір підряду № 2802-1/20 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого замовник доручає виконати та зобов`язується прийняти і оплатити, а підрядник приймає на себе зобов`язання у відповідності до законів України та діючих нормативних документів у галузі архітектури і будівництва, в обумовлений Договором строк розробити та передати замовнику проектно-кошторисну документацію стадій «Проект» («П»), та «Робоча документація» («Р») (надалі - роботи, проектні роботи, проектна документація) по об`єкту: «Технічне переоснащення з влаштуванням 3-х спіральних конвеєрів у приміщенні адміністративно-виробничого комплексу (Аптечний склад № 1 Центральний) по вул. Бориспільській, 9-Ж в м. Києві» (надалі - об`єкт).

В п. 1.7. Договору визначено, що підписанням цього договору виконавець підтверджує, що отримав від замовника всі необхідні для проектування вихідні дані: технічні умови, затверджені замовником у Технічному завданні на проектування, архітектурні плани, розрізи об`єкту, технології процесів тощо.

Сторони домовились, що загальна кошторисна вартість робіт визначена у Додатку № 1 «Протокол погодження Договірної ціни» від 28.02.2020 та становить 56 700,00 грн (п. 2.1. Договору).

Після підписання Договору замовник перераховує підряднику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання замовником відповідного рахунку-фактури, аванс у розмірі 28 350,00 грн (п. 2.3. Договору).

Остаточний розрахунок в розмірі 28 350,00 грн здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору початок виконання робіт - після надходження на розрахунковий рахунок підрядника передоплати в розмірі, зазначеному в п. 2.3. цього Договору.

Датою завершення робіт підрядником вважається дата прийняття замовником проектної документації. Закінчені проекти передаються підрядником замовнику згідно накладної в чотирьох примірниках в переплетених книгах та в електронному вигляді на електронних носіях (оптичний диск) у визначених форматах по кожному проекту. Про передачу замовнику електронної копії проектної документації сторони складають відповідний акт (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що здача оформленої відповідно до п. 5.2. договору проектної документації здійснюється згідно з актом здачі-приймання робіт, який підписується сторонами, що уклали цей Договір.

Відповідно до п. 10.11. Договору цей Договір набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Додатку № 2 до Договору сторони погодили Графік виконання робіт, згідно з яким, передбачається виконання робіт підрядником у І-ІІ кварталі 2020 року. При цьому, термін виконання проектних робіт (стадія П - проект) складає 30 робочих днів з моменту отримання авансу.

Додатком № 3 до Договору є Технічне завдання, яке погоджене сторонами.

На виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача аванс у розмірі 28 350,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.04.2020 № 22927.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що не дивлячись на своєчасну сплату ним авансового платежу, відповідач своїх зобов`язань щодо виконання робіт у встановлені Договором строки не виконав, у зв`язку з чим Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» 05.08.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд» направлено заяву про відмову від Договору та повернення сплачених коштів авансу.

Оскільки вказані вище вимоги позивача про повернення сплачених ним коштів у розмірі 28 350,00 грн залишено відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому із посиланням на приписи ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, просить стягнути вказану суму коштів з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Водночас, суд встановив, що відповідач відповідно до укладеного із позивачем Договору мав виконати роботи із розробки проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов п. 2.3. Договору, після отримання від відповідача рахунку-фактури, 09.04.2020 перерахував останньому кошти авансу у розмірі 28 350,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Втім, доказів виконання відповідачем робіт у встановлені Додатком № 2 до Договору строки, матеріали справи не містять.

05.08.2022 позивач направив відповідачу лист від 02.08.2022 № 02/08, у якому повідомив, що у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, відмовляється від Договору та вимагає повернути сплачені кошти авансу у розмірі 28 350,00 грн.

Будь-якої відповіді відповідача на вказаний лист позивача та доказів повернення сплачених коштів авансу у розмірі 28 350,00 грн матеріали справи не містять. Відповідач, у свою чергу, викладені у позові обставини не спростував.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд встановив, що позовні вимоги обґрунтовані із посиланням на те, що відповідачем жодні роботи по Договору не були виконані, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу лист про відмову від Договору і повернення суми сплаченого авансу.

У ст. 849 ЦК України, на яку позивач послався, обґрунтовуючи підстави позову, передбачено права замовника під час виконання роботи.

Так, згідно з ч. 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України (на яку наявні посилання в позові), якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України).

За змістом ч.4 ст. 849 ЦК України (на яку наявні посилання у листі від 02.08.2022 № 02/08) замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у ст. 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 ЦК України є різними.

Втім, із встановлених судом обставин вбачається, що у даному випадку має місце невиконання відповідачем робіт у встановлені Договором строки, що підпадає під регулювання ч. 2 ст. 849 ЦК України. Так, у Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що, зокрема, проектні роботи мають бути виконані протягом 30 робочих днів з моменту отримання авансу, що за розрахунком суду визначено до 26.05.2020 (із урахуванням перенесення робочих днів). Тобто, із наведеного вбачається, що виконання відповідачем робіт у визначені Договором строки є явно неможливим.

В силу ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов`язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 ЦК України припиняються.

Що стосується правового характеру заявлених позивачем до стягнення коштів сплаченого авансу, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 2 ст. 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20 зазначено, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 28 350,00 грн, проте відсутні будь-які належні докази виконання відповідачем робіт за Договором, враховуючи відмову позивача від Договору, суд дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд» обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів у розмірі 28 350,00 грн.

Відповідач в свою чергу вказаних обставин не спростував, доказів повернення позивачу коштів у розмірі 28 350,00 грн не надав.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 28 350,00 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПроектБуд» (вул. Олександра Бойченка, 4, к. 201, м. Київ, 02192; ідентифікаційний код 41693349) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» (вул. Кіквідзе, 18-а, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 21642228) кошти сплаченого авансу в розмірі 28 350,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.10.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко