Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/5435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа № 910/5435/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 22883141)

до Автостояночного кооперативу "Славутич" (вулиця Поповича Космонавта, 16, м. Київ, 02166, ідентифікаційний код 21614947)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, прим. 17)

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Геращенко В.І.

Від відповідача: Гордієнко Н.П.

Від третьої особи: не з`явився

Вільні слухачі: Осадчий О.П., Міщенко П.М., Шуляківська О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Автостояночного кооперативу "Славутич" про:

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни про державну реєстрацію права власності від 07.07.2021 № 59157281 на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований н а . земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва за Автостояночним кооперативом "СЛАВУТИЧ";

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва за Автостояночним кооперативом "СЛАВУТИЧ";

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання Автостояночного кооперативу "СЛАВУТИЧ" знести об`єкт самочинного будівництва: а саме, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва з приведенням їх у придатний для використання стан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/5435/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролову Олену Олександрівну, призначено підготовче засідання на 10.06.2024.

30.05.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 10.06.2024 представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, яке долучено до матеріалів справи, відповідно до даного клопотання останній просить зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати засвідчену у встановленому законодавством порядку паперову або електронну копію реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни від 07.07.2021 № 59157281 та проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема: автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ., " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення реєстраційних дій, просив його задовольнити.

Також представник позивача заявив усне клопотання про продовження строку для подачі відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання про витребування доказів, щодо продовження строку позивачу для подачі відповіді на відзив заперечень не навів, також заявив усне клопотання про продовження строку для подачі заперечення на відповідь на відзив.

Суд на місці ухвалив продовжити позивачу строк на подачу відповіді на відзив на 7 днів, до 17.06.2024, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши дане клопотання та з метою встановлення всіх обставин у справі, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 10.06.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 відкладено підготовче засідання на 08.07.2024.

05.07.2024 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла відповідь на запит.

Також 08.07.2024 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли матеріали реєстраційної справи.

У засіданні суду 08.07.2024 представник позивача надав суду відповідь на відзив та примірник даної відповіді на відзив надав представнику відповідача, пояснив, що докази направлення відповіді на відзив на адресу третьої особи будуть надано суду пізніше.

Представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку для надання заперечень на відповідь на відзив.

Суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання та продовжив строк для надання заперечень на відповідь на відзив до 02.08.2024.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 08.07.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкладено підготовче засідання на 14.08.2024.

09.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли докази направлення відповіді на відзив на адресу третьої особи.

Також 07.08.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло повідомлення про намір бути присутніми у підготовчому засіданні 14.08.2024 вільних слухачів.

Суд протокольною ухвалою суду від 14.08.2024 залучив подані учасниками судового процесу документи до матеріалів справи.

У засіданні суду 14.08.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення із запереченнями на відповідь на відзив.

Представник відповідача поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє у зв`язку з відсутністю підстав.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 14.08.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 відкладено судове засідання на 16.10.2024.

Позивач у судовому засіданні 16.10.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у засіданні суду 16.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечив просив відмовити у їх задоволенні.

16.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

До Київської міської ради 09.10.2023 надійшла заява Автостояночного кооперативу «Славутич» № 594144236 про передачу земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування паркінгу та автостоянки.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що за результатами розгляду зазначеної заяви Київській міській раді (далі - КМР, позивач) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою Оленою Олександрівною (далі - приватний нотаріус Фролова О.О.) прийнято рішення від 07.07.2021 № 59157281 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за Автостояночним кооперативом «Славутич» (далі - відповідач, АК «Славутич») зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, а саме: пропускний пункт літ. « 1А» - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. « 1В» - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. « 1Б» (далі - об`єкт нерухомого майна), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва (далі - земельна ділянка).

Підставою для винесення приватним нотаріусом Фроловою О.О. даного рішення є технічний паспорт, серія та номер: 00845, виданий 03.06.2021; видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП»; довідка, серія та номер: № 117/21, видана 03.06.2021, видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП».

При цьому позивач у позовній заяві зазначає, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича/ Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва у власність чи користування, будь-яким юридичним чи фізичним особам у власність/користування не приймала.

Таким чином, позивач стверджує, що дані факти свідчать про вчинення відповідачем та приватним нотаріусом Фроловою О.О. дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав земель комунальної власності у місті Києві.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки, позивач зазначає, що рішення приватного нотаріуса Фролової О.О. 07.07.2021 № 59157281 щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна можуть призвести до незаконного набуття прав на земельну ділянку, а отже, за твердженнями позивача, підлягає скасуванню з огляду на таке.

Так, позивач зазначає, що приватним нотаріусом Фроловою О.О., в порушення норм законодавства, належним чином не здійснено перевірку поданих відповідачем документів та лише на підставі технічного паспорту, серія та номер: 00845, виданого 03.06.2021, видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП»; довідки, серія та номер: № 117/21, виданої 03.06.2021, видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП», винесено рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за АК «Славутич».

Більш того, за доводами позивача, дане рішення реєстратора підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте приватним нотаріусом Фроловою О.О. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 1 частини першої статті 23 Закону, абзацу першого пункту 12, абзацну першого пункту 14, пункту 41 Порядку № 1127.

Крім того, позивач вважає, що ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є також припинення права власності AT «Славутич» на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва, не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єкту нерухомого майна, а тому, земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан шляхом знесення нерухомого майна та поверненню позивачу.

Враховуючи вищевикладене, Київська міська рада звернулася до суду з даним позовом та просить суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни про державну реєстрацію права власності від 07.07.2021 № 59157281 на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований н а . земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва за Автостояночним кооперативом "СЛАВУТИЧ";

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва за Автостояночним кооперативом "СЛАВУТИЧ";

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання Автостояночного кооперативу "СЛАВУТИЧ" знести об`єкт самочинного будівництва: а саме, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва з приведенням їх у придатний для використання стан.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування,. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи, місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки,. на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. За частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у. власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. У відповідності до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну. реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельного кодексу України.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.

Судом встановлено, що на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0,3367 га з кадастровим номером 8000000000:62:026:0026 на вулиці Волкова Космонавта, 16 у Деснянському районі м. Києва з кодом виду цільового призначення: 02.09 Для будівництва і обслуговування і паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровими номерами 8000000000:62:026:0026 була сформована лише у 2021 році, шляхом проведення інвентаризації.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою Оленою Олександрівною, (далі - приватний нотаріус Фролова О.О.) прийнято рішення від 07.07.2021 № 59157281 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за Автостояночним кооперативом «Славутич» (далі - відповідач, АК «Славутич») зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, а саме: пропускний пункт літ. « 1А» - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. « 1В» - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. « 1Б» (далі - об`єкт нерухомого майна), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва (далі - земельна ділянка).

Підставою для винесення приватним нотаріусом Фроловою О.О. даного рішення є технічний паспорт, серія та номер: 00845, виданий 03.06.2021; видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП»; довідка, серія та номер: № 117/21, видана 03.06.2021, видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП».

Позивач зазначає, що Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки, а тому, рішення приватного нотаріуса Фролової О.О. 07.07.2021 № 59157281 підлягає скасуванню з огляду на таке.

Зокрема, позивач зауважує, що приватним нотаріусом Фроловою О.О., в порушення норм законодавства, належним чином не здійснено перевірку поданих відповідачем документів та лише на підставі технічного паспорту, серія та номер: 00845, виданого 03.06.2021, видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП»; довідки, серія та номер: № 117/21, виданої 03.06.2021, видавник: ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП», винесено рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за АК «Славутич».

Крім того, позивач вважає, що ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є також припинення права власності AT «Славутич» на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва.

Більше того, позивач зазначає, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва, не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єкту нерухомого майна, а тому, земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан шляхом знесення нерухомого майна та поверненню позивачу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Велика Палата Верховного Суду у вже згаданій постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

При цьому, якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №910/8317/23.

Натомість позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни про державну реєстрацію права власності від 07.07.2021 № 59157281, про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями. Проте задоволення таких вимог не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна та не зумовить відновлення прав власника земельної ділянки у разі їх порушення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Тому з огляду на те, що позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову в частині вимог Київської міської ради про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни про державну реєстрацію права власності від 07.07.2021 № 59157281 на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований н а . земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва за Автостояночним кооперативом "СЛАВУТИЧ" та усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва за Автостояночним кооперативом "СЛАВУТИЧ" слід відмовити.

Разом з тим, можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. А саме відповідно до частин 3- 5 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Тому належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (аналогічний висновок викладений у пункті 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (подібні висновки, викладені у пунктах 122- 124 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (аналогічний висновок, викладений у пункті 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Водночас, згідно з частиною першою статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таким чином, встановлені обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства, не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання частини сьомої статті 376 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц.

Більше того, судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/4435/22 встановлено, що користування АК "Славутич" земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 16, облаштованою під паркувальний майданчик, здійснюється за наявності на те правомірних підстав.

Зокрема, судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/4435/22 встановлено, що автостоянка "Лісова", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Волкова 16 була організована згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 26 лютого 1973 року «Про закріплення земельних ділянок за Київським обласним виробничим об`єднанням "Укрголовавтотехобслуговування" під влаштування тимчасових відкритих автостоянок для транспортних засобів, що знаходяться в особистому користуванні громадян».

На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 27 серпня 1976 року №420 "Про покращення роботи Української республіканської спілки автолюбителів", наказом по Міністерству автотранспорту УРСР від 21 вересня 1976 року №280 всі автостоянки Укрголовтехобслуговування в т.ч. і автостоянка "Лісова" були передані місцевим організаціям Української республіканської добровільної спілки автолюбителів.

Такі обставини додатково зафіксовані в Листі Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 16 липня 2004 року №06/02-2516, який наданий у відповідь на запит АК "Славутич" від 21 червня 2004 року.

Будівництво стоянки "Лісова" виконано на підставі рішення виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 29 лютого 1977 року №528 "Про організацію і обладнання тимчасової відкритої платної стоянки автомобілів районного товариства "Автолюбитель УРСР по вул. Космонавта Волкова 16".

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 26 січня 1981 року №111 "Про організацію тимчасових стоянок для індивідуальних транспортних засобів і нічний час на проїзних частинах другорядних вулиці міста", з метою впорядкування утримання транспортних засобів, які належать громадянам на праві особистої власності, вирішення питання про надання місць на відкритих платних автостоянках і в автокооперативах організацію стоянок та відповідальність за утримання транспортних засобів покладено на районні товариства "Автолюбитель".

Надалі автостоянка "Лісова" увійшла до складу об`єднаного автокооперативу "Дніпровський», який в 1988 році, після створення Ватутінського району, перереєструвався під назвою "Ватутінський" та припинив свою дію згідно з рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 08 січня 1990 року №18 "Про припинення діяльності об`єднаного кооперативу "Ватутінський".

Як слідує з листа Деснянської районної державної адміністрації від 16.07.2004 № 06/02-2516, за підписом заступника голови, у зв`язку з припиненням кооперативу "Ватутінський", рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 11 квітня 1990 року №283 "Про реєстрацію Статуту кооперативу по експлуатації автостоянок Ватутінського району м. Києва "Славутич" зареєстровано Статут кооперативу, до складу якого на той час і увійшла автостоянка "Лісова" за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Волкова 16.

АК "Славутич" здійснює свою діяльність із надання послуг по зберіганню автотранспортних засобів членів кооперативу, як правонаступник щодо забезпечення прав членів кооперативу "Автолюбитель" за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 16, що підтверджується зазначеним вище переліком рішень органів місцевої влади. Суд акцентував увагу, що вказані рішення станом на час розгляду справи є чинними та не були скасовані Київською міською радою.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що обставини законності організації автостоянки, зведення на ній нежитлових будівель та користування відповідною земельною ділянкою, вже встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/4435/22.

Враховуючи наведені норми матеріального права, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, та відсутність доказів на підтвердження того, що спірний об`єкт будівництва є самочинним будівництвом, суд доходить до висновку про те, що вимога Київської міської ради усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання Автостояночного кооперативу "СЛАВУТИЧ" знести об`єкт самочинного будівництва: а саме, автостоянку з господарськими будівлями, загальною площею (кв.м): 34.2, зокрема: пропускний пункт літ. " 1А" - загальною площею 32,2 кв.м.; господарська будівля літ. " 1В" - загальною площею 2,0 кв.м.; крита естакада літ. " 1Б", що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:026:0026) площею 0,3367 га, що розташована за адресою: вул. Волкова Космонавта (вул. Поповича Космонавта), 16-В у Деснянському районі міста Києва з приведенням їх у придатний для використання стан, не підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Київської міської ради відмовити повністю.

Позивач - Київська міська рада (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 22883141)

Відповідач - Автостояночний кооператив "Славутич" (вулиця Поповича Космонавта, 16, м. Київ, 02166, ідентифікаційний код 21614947)

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, прим. 17)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина