Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/6834/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/6834/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Віта"

про стягнення 2 406 241,94 грн,

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Павлішина Н.В. - представник за ордером серії АІ №1697714 від 09.09.2024;

від відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Віта" (далі - Товариство) 2 406 241,94 грн, з яких: 2 093 221,11 грн - заборгованість з орендної плати, 212 344,67 грн - заборгованість за спожиті комунальні послуги, 60 579,90 грн - інфляційні втрати, 40 096,04 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди від 24.12.2003 №5 та за договором про надання комунальних послуг №5/1 від 02.01.2009 у частині внесення орендної плати та оплати спожитих комунальних послуг за період з червня 2021 року по 30.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6834/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.06.2024. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 відкладено підготовче засідання у справі №910/6834/24 на 16.07.2024.

16.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/6834/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.09.2024.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору на адресу суду не направляв.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/6834/24 до судового розгляду по суті на 24.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у судовому засіданні у справі №910/6834/24 оголошено перерву до 15.10.2024.

У судовому засідання 15.10.2024 Комунальне підприємство підтримало позовні вимоги, просило суд позов задовольнити.

Відповідач не з`явився, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 15.10.2024 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У жовтні 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Київської обласної ради до Товариства, у якому позивач просив суд:

- зобов`язати Товариство повернути Комунальному підприємству (балансоутримувачу) майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області - нежитлові приміщення загальною площею 161,80 кв.м, які розташовані на цокольному поверсі поліклінічного корпусу (офісні приміщення - каб. №3-17,4 кв.м, каб. №4-13,1 кв.м, каб. №5-16,0 кв.м, каб. №6-14,3 кв.м, каб. №7-28,5 кв.м, каб. №8-13,9 кв.м, каб. №9-7,8 кв.м, каб. №11- 5,3 кв.м, площі господарського призначення - каб. №1-4,3 кв.м, каб №20-7,1 кв.м, каб. №18-3,1 кв.м, каб. №17-6,3 кв.м, каб. №16-2,4 кв.м, каб. №14-5,5 кв.м, та частину холу - каб. №10-12,2 кв.м), за адресою: місто Київ, провулок Нестерівський,13/19, шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов до Договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №5 від 24.12.2003;

- стягнути з Товариства на користь Комунального підприємства 2 445 116,34 грн, з яких: 1 935 383,49 грн - заборгованість з орендної плати, 299 463,29 грн - пеня, 16 388,43 грн - інфляційні втрати, 48 881,13 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/15566/23 позов Київської обласної ради задоволено частково. Зобов`язано Товариство звільнити вищезазначене орендоване майно та стягнуто 2 684,00 грн судового збору. У частині стягнення 2 445 116,34 грн відмовлено.

Вказаним рішення встановлено, що 24.12.2003 між Київською обласною лікарнею №2 та Товариством було укладено договір оренди №5, відповідно до пункту 1.1.,1.2. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендоване користування приміщення (Об`єкт оренди), який розташований за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 13/19, загальною площею 280,5 кв.м, згідно Акту приймання-передачі та плану-схеми орендованих приміщень.

На виконання Договору Київська обласна лікарня №2, як орендодавець, передала, а Товариство, як орендар, прийняло в орендне користування приміщення, згідно Акту приймання-передачі та плану-схеми орендованих приміщень, що розташований за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 13/19, площа об`єкту оренди - 280,5 кв.м. Строк дії Договору до 24.12.2013.

Майно є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, було закріплене на праві оперативного управління за Київською обласною лікарнею №2 та перебувало на його балансі.

Рішенням Київської обласної ради від 28.11.2013 №702-35 XI "Про внесення змін до Порядку надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 30.06.2011 №117-07 VI" було внесено зміни до Порядку надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

На підставі чого, 04.04.2014 між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством було укладено Додаткову угоду №1 до Договору та викладено його у новій редакції.

На виконання Договору Київська обласна державна адміністрація, як орендодавець, передає, а Товариство, як орендар, приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення №№1-20, загальною площею 274,10 кв.м, які розташовані на цокольному поверсі поліклініки, за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський,13/19. Майно знаходиться на балансі Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2" (балансоутримувач).

Додатковою угодою №2 від 26.02.2015 до Договору внесено зміни до нього а саме: зміна розрахунків витрат, пов`язаних з утриманням будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 13/19 та зміна нормативної грошової оцінка земельної ділянки для комерційного використання під забудовою.

Додатковою угодою № 3 від 23.04.2015 до Договору зменшено орендовану площу, а саме: Київська обласна державна адміністрація передає, а Товариство приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 161,80 кв.м, які розташовані на цокольному поверсі поліклінічного корпусу (офісні приміщення - каб. № 3-17,4 кв.м, каб. №4-13,1 кв.м, каб. № 5-16,0 кв.м, каб. № 6-14,3 кв.м, каб. № 7-28,5 кв.м, каб. № 8-13,9 кв.м, каб. №9-7,8 кв.м, каб. №11- 5,3 кв.м, площі господарського призначення - каб. №1-4,3 кв.м, каб № 20-7,1 кв.м, каб., №19-4,4 кв.м, каб. №18-3,1 кв.м, каб. №17-6,3 кв.м, каб. №16-2,4 кв.м, каб. № 14-5,5 кв.м, та частину холу - каб. № 10-12,2 кв.м), за адресою: місто Київ, провулок Нестерівський,13/19. Майно знаходиться на балансі Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2".

Рішенням Київської обласної ради від 02.06.2016 №111-04-VII "Про внесення змін до Порядку надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 30.06.2011 №117-07 VI" було внесено зміни до Порядку надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Відповідно до чого, 31.12.2016 між Київською обласною радою та Товариством було укладено Додаткову угоду №4 до Договору, якою продовжили строк Договору до 24.12.2017, Додатковою угодою №6/2018 продовжено строк дії Договору до 01.08.2018, Додатковою угодою №7/2018 продовжено строк дії Договору до 31.12.2018, Додатковою угодою №9/2019 продовжено строк дії Договору до 31.05.2019 з подальшою пролонгацією до дати підписання нового Договору оренди.

Рішенням Київської обласної ради 19.12.2019 №805-32-VII "Про створення Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна лікарня" КЗ КОР "КОЛ №2" було реорганізовано (перетворено) в Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2". Цим же рішенням Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2" було перейменовано у Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна лікарня".

Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна лікарня" є правонаступником усіх прав та обов`язків Київської обласної ради "Київська обласна лікарня" КЗ КОР "КОЛ № 2" та є балансоутримувачем орендованого майна.

26.06.2023 на підставі рішення Київської обласної ради від 09.06.2023 №571-18-VIII найменування балансоутримувача було зміно на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини".

Крім цього, судом у межах справи №910/6834/24 також встановлено, що 02.01.2009 між Комунальним закладом Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2" (далі за текстом договору - Постачальник) та Товариством (далі за текстом договору - Споживач) було укладено договір про надання комунальних послуг №5/1, відповідно до пункту 1 якого Постачальник на період оренди приміщення надає Споживачеві комунальні послуги: електроенергія, водопостачання та каналізація, газ для котельні (теплопостачання), а Споживач сплачує Постачальнику фактичну вартість спожитих послуг.

Визначення вартості комунальних послуг проводиться за показниками установлених Споживачем лічильників, а в разі їх відсутності за усередненими показниками, згідно чинних на день оплати тарифів. Оплата послуг проводиться Споживачем щомісячно, не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем, згідно виставлених Постачальником рахунків (пункти 2, 3 договору №5/1).

Строк дії договору: з моменту підписання і до повернення орендованого приміщення Споживачем (пункт 10 договору №5/1).

09.06.2023 Київська обласна рада звернулася до Товариства з претензією від 09.06.2023 №1095/08-01, в якій просила погасити заборгованість по орендній платі за договором оренди №5 від 24.12.2003 (з урахування додаткових угод).

Крім цього, 14.08.2023 Київська обласна рада звернулася до Товариства з вимогою від 14.08.2023 №1688/08-01, в якій просила повернути об`єкт оренди у зв`язку з припиненням договору оренди №5 від 24.12.2003 (з урахування додаткових угод).

Однак вказані звернення залишені без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством зобов`язань за договором оренди від 24.12.2003 №5 та за договором про надання комунальних послуг №5/1 від 02.01.2009 в частині грошових зобов`язань по оплаті, Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з Товариства 2 093 221,11 грн заборгованості з орендної плати та 212 344,67 грн заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з червня 2021 року по 30.10.2023, а також 60 579,90 грн інфляційних втрат та 40 096,04 грн - 3% річних.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/15566/23, яке набрало законної сили 09.02.2024 встановлено, що 24.12.2003 між Київською обласною лікарнею №2, правонаступником якої є Комунальне підприємство, та Товариством було укладено договір оренди №5, відповідно до пункту 1.1.,1.2. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендоване користування приміщення (Об`єкт оренди), який розташований за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 13/19, загальною площею 280,5 кв.м, згідно Акту приймання-передачі та плану-схеми орендованих приміщень.

На виконання Договору Київська обласна лікарня №2, як орендодавець, передала, а Товариство, як орендар, прийняло в орендне користування приміщення, згідно Акту приймання-передачі та плану-схеми орендованих приміщень, що розташований за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 13/19, площа об`єкту оренди - 280,5 кв.м. Строк дії Договору до 24.12.2013.

Майно є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, було закріплене на праві оперативного управління за Київською обласною лікарнею №2 та перебувало на його балансі.

Додатковою угодою №3 від 23.04.2015 до Договору зменшено орендовану площу, а саме: Київська обласна державна адміністрація передає, а Товариство приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 161,80 кв.м, які розташовані на цокольному поверсі поліклінічного корпусу (офісні приміщення - каб. № 3-17,4 кв.м, каб. №4-13,1 кв.м, каб. № 5-16,0 кв.м, каб. № 6-14,3 кв.м, каб. № 7-28,5 кв.м, каб. № 8-13,9 кв.м, каб. №9-7,8 кв.м, каб. №11- 5,3 кв.м, площі господарського призначення - каб. №1-4,3 кв.м, каб № 20-7,1 кв.м, каб., №19-4,4 кв.м, каб. №18-3,1 кв.м, каб. №17-6,3 кв.м, каб. №16-2,4 кв.м, каб. № 14-5,5 кв.м, та частину холу - каб. № 10-12,2 кв.м), за адресою: місто Київ, провулок Нестерівський,13/19. Майно знаходиться на балансі Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2".

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою укладений між Київською обласною лікарнею №2 (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини") та Товариством договір №5 від 24.12.2003 (з урахуванням додаткових угод) є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладення сторонами договору оренди №5 від 24.12.2003 (з урахуванням додаткових угод) було спрямоване на отримання відповідачем у користування нежитлових приміщень та одночасного обов`язку по здійсненню оплати за їх користування у встановленому договором порядку.

Частиною 2 статті 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває у комунальній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон 2269-XII).

Оскільки об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності, тому суд дійшов висновку про те, що на спірні правовідносини поширюються також положення Закону 2269-XII.

За частиною 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону 2269-XII орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до пункту 3.1. Договору (у редакції додаткової угоди №3 від 23.04.2015) орендна плата встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики, затвердженої рішенням Київської обласної ради від 28.11.2013 №702-35-VІ і становить на місяць оренди 27 520,24 грн без (ПДВ) з урахуванням індексу інфляції за березень 2015 року. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 3 статті 19 Закону 2269-XII строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Сторони у пункті 3.3. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 04.04.2014) погодили, що орендна плата перераховується Орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати (крім бюджетних установ). Балансоутримувач щомісячно перераховує до обласного бюджету 50% від отриманої орендної плати. Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться Орендарем, після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно з виставленим рахунком, протягом 3-х днів із дня отримання рахунку.

У той же час, суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Положеннями вказаної норми передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Тобто неустойка згідно із частиною 2 статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною 2 статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Протилежне застосування вищезазначених норм призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною 2 статті 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Крім цього, судом встановлено, що пунктом 3.9. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 04.04.2014) визначено, що в разі закінчення (припинення) строку дії цього договору Орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору в повному обсязі, враховуючи санкції.

Однак суд зауважує, що положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною 2 статті 785 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Частиною 1 статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).

Пунктом 10.7. договору оренди (у редакції додаткової угоди №1 від 04.04.2014) встановлено, що однією з підстав припинення чинності договору є закінчення строку, на який його було укладено.

Виняток з наведеного правила передбачено частиною 1 статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення містилися у частині 2 статті 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 10.04.1992 №2269-XII - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи №910/6834/24 та було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/15566/23, яке набрало законної сили 09.02.2024, згідно з пунктом 7.1. договору його було укладено на 10 років і діє з 24.12.2003 до 24.12.2013.

Строк дії договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод, зокрема додаткової угодою №1 від 04.2014 строк дії договору було продовжено до 23.12.2014, додатковою угодою №3 від 23.04.2015 - до 23.12.2015, додатковою угодою №4 від 31.12.2016 - до 24.12.2017, додатковою угодою №6/2018 - до 01.08.2018, додатковою угодою №7/2018 - до 31.12.2018, додатковою угодою №9/2019 - до 31.05.2019.

Таким чином, останньою додатковою угодою продовжено дію договору на 151 календарний день.

Як зазначив позивач, після 31.05.2019 додаткові угоди до договору більше не укладались, строк дії договору не продовжувався.

Судом також встановлено, що матеріали справи №910/6834/24 не містять ані доказів продовження дії договору після 31.05.2019, ані доказів заперечень наймодавця щодо користування об`єктом оренди.

Отже, суд дійшов висновку про те, що договір оренди №5 від 24.12.2003 після 31.05.2019 було продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак суд зазначає, що 27.12.2019 набрав чинності та з 01.02.2020 введено в дію Закон України від 03.10.2019 №157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон №157-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, порядок продовження договору оренди №5 від 24.12.2003 регулювався положеннями Закону №157-IX.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону №157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Судом встановлено, що в матеріалах справи №910/6834/24 відсутні докази звернення відповідача із заявою про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Враховуючи положення додаткової угоди №9/2019 від 01.01.2019 договору оренди №5 від 24.12.2003 та пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX, договір оренди №5 від 24.12.2003 був припинений після 26.08.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Оскільки предметом спору є, зокрема стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2 093 221,11 грн за період з червня 2021 року по 30.10.2023, а договір оренди №5 від 24.12.2003 був припинений до зазначеного періоду, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Крім цього, Комунальне підприємство просило суд також стягнути з відповідача 212344,67 грн вартості спожитих комунальних послуг за період з червня 2021 року по 30.10.2023.

Як було раніше зазначено, 02.01.2009 між Комунальним закладом Київської обласної ради "Київська обласна лікарня №2" (далі за текстом договору - Постачальник) та Товариством (далі за текстом договору - Споживач) було укладено договір про надання комунальних послуг №5/1, відповідно до пункту 1 якого Постачальник на період оренди приміщення надає Споживачеві комунальні послуги: електроенергія, водопостачання та каналізація, газ для котельні (теплопостачання), а Споживач сплачує Постачальнику фактичну вартість спожитих послуг.

Визначення вартості комунальних послуг проводиться за показниками установлених Споживачем лічильників, а в разі їх відсутності за усередненими показниками, згідно чинних на день оплати тарифів. Оплата послуг проводиться Споживачем щомісячно, не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем, згідно виставлених Постачальником рахунків (пункти 2, 3 договору №5/1).

Зі змісту пункту 1 договору №5/1 випливає, що комунальні послуги надаються на період оренди приміщення. Однак, як було раніше встановлено, останнім днем оренди було 26.08.2020, а спірний період заборгованості з комунальних послуг визначено за період з червня 2021 року по 30.10.2023.

Крім цього, судом встановлено, що матеріали справи №910/6834/24 не містять жодних доказів, на підставі яких було б можливо встановити обсяг та вартість спожитих відповідачем комунальних послуг.

Таким чином, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 212 344,67 грн вартості спожитих комунальних послуг за період з червня 2021 року по 30.10.2023 необґрунтованою у зв`язку з чим відмовляє у позові в цій частині.

Оскільки вимоги про стягнення основної заборгованості, які складаються з орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг) є необґрунтованими, а тому нараховані на такі суми компенсаційні виплати (інфляційні втрати у розмірі 60 579,90 грн, 3% річних у розмірі 40 096,04 грн), з огляду на її похідний характер, також не підлягають стягненню, відтак позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Комунального підприємства є необґрунтованим, а тому відмовляє у його задоволенні.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 21.10.2024.

СуддяСергій МУДРИЙ