Рішення
від 10.10.2024 по справі 912/1542/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1542/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури (пр-т Єропейський, 4, м. Кропивницький, 25006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кіровоградської обласної державної адміністрації (площа Г. Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006)

до: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030)

Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 14 смт. Нова Прага, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28042)

Фермерського господарства "ЛУЧ" (вул. Левадна, 60А, смт. Нова Прага, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28042)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601)

про визнання недійсними наказів, визнання недійсними рішень, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації речового права, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін:

від прокуратури - Клюкіна К.О. - прокурор, посвідчення 075480 від 01.03.23;

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

від третьої особи - участі не брав;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах - Кіровоградської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерського господарства "ЛУЧ" про таке:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 08.10.2020 за № 140-13 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 04.12.2020 за № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Новопразькій селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929;

- визнати недійсним рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області № 208 від 22.04.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" в частині формування земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га.

- визнати недійсним рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07.04.2023 № 816 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення";

- визнати недійсним рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.06.2023 № 860 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956, укладений 12.06.2023 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957, укладений 21.08.2023 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ";

- скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956;

- скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957;

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956 у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав щодо неї;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957 у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав щодо неї;

- стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури 39 364 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення позовної заяви до суду.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив що:

- оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області та рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області прийняті з порушенням вимог ст. 14, 19 Конституції України, ст. 20, 21, 55, 57, 83, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, ст. 6, 16, 42 Лісового кодексу України та мають бути визнані недійсними в судовому порядку;

- зазначені договори оренди земельних ділянок та державної реєстрації речових прав суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а особа орендодавець, який вчинив правочин, не має правових підстав та необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження землями лісового фонду, а тому підлягають визнанню недійсними;

- вищезазначені земельні ділянки не можуть існувати у встановлених межах, з визначеною категорією землі та цільовим призначенням і складом угідь, а тому для можливості відновлення стану земельних ділянок, що існував до порушення та усунення перешкоди власнику - державі в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації в майбутньому створити новий об`єкт земельних відносин з іншим, а тому їх державна реєстрація повинна бути скасована.

Ухвалою від 26.06.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.07.2024 та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

05.07.2024 до суду від Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

09.07.2024 до суду від Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення щодо підтримання позовних вимог прокурора.

11.07.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.08.2024 о 10:30 год.

12.07.2024 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач 1 заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що прокурором невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

16.07.2024 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою від 27.08.2024 господарський суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 912/1542/24 та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

17.09.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.10.2024.

03.10.2024 у судовому засіданні досліджено докази та оголошено перерву до 10.10.2024.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представники позивачів, відповідачів та третьої особи участі в судовому засіданні явку 10.10.2024 не забезпечили, ухвала-повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні від 03.10.2024 з повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання вручена учасникам справи через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 10.10.2024 за відсутності представників позивачів, відповідачів та третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення прокурора,дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав таке.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 24.01.2020 за №11-1412/14-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель" (т. 2 а.с. 13) виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту), загальною площею 110,6168 га на території Михайлівської, Недогарської, Олександрівської, Протопопівської сільських рад та Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (т. 2 а.с. 5-241).

Відповідно до вказаної землевпорядної документації, серед інших земельних ділянок, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га, яка розташована на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу та 18.09.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (т.1 а.с. 160-200).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 08.10.2020 за № 140-ІЗ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" (т.3 а.с. 16-17) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Михайлівської, Недогарської, Олександрівської, Протопопівської сільських рад та Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 04.12.2020 за № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (т.1 а.с. 144) передано Новопразькій селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 819,2375 га, які розташовані на територіях Світлопільської, Шарівської сільських рад та Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, що увійшли до складу Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, про що 07.12.2020 складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення (т.1 а.с.149).

Згідно з додатком до вищезазначеного наказу у розпорядження Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області перейшла, в тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га (п. 1 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 04.12.2020 за 13-ОТГ) (т.1 а.с. 145- 147).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га, на підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 17.12.2020 зареєстровано за Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області (т.1 а.с. 75).

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га, що передана у комунальну власність Новопразькій селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області відноситься до категорії - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу.

22.12.2020 рішенням Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від № 97 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" надано дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га на три земельні ділянки орієнтовною площею 27 га, 18 га та 10,6583 га (т.1 а.с. 76, 165-166).

Відповідно до вищевказаної технічної документації, внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га, утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га та 3520355400:02:003:0955 площею 27 га.

Рішенням Новопразької селищної ради № 208 від 12.04.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" затверджено виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо поділу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га на три земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га та 3520355400:02:003:0955 площею 27 га (т.1 а.с. 77).

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельнихділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га здійснено 30.03.2021, як землі комунальної власності Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07.04.2023 № 816 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" (т.1 а.с. 78) 19.05.2023 проведено земельні торги у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18 га.

За результатами земельних торгів (т.1 а.с. 203-204) переможцем визначено Фермерське господарство "ЛУЧ", з яким 12.06.2023 Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956 строком на 7 (сім) років (т.1, а.с. 205-209).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 336774471 державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на вказану земельну ділянку здійснено 21.06.2023 (т.1, а. с. 210).

На підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.06.2023 № 860 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" (т.1 а.с. 80) 02.08.2023 проведено земельні торги у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,6583 га (т.1 а.с. 214-215).

За результатами земельних торгів (т.1 а.с.214-215) переможцем визначено Фермерське господарство "ЛУЧ", з яким 21.08.2023 Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957 строком на 7 (сім) років (т.1 а.с. 216-220).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 344313413 державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на вказану земельну ділянку здійснено 24.08.2023 (т.1 а.с. 221).

Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 площею 55,6583 га сформована за результатами розроблення проекту землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) та сформовані за результатами розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, утворені частково за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство" та використовуються для ведення лісового господарства.

Рішенням двадцять першої сесії Кіровоградської обласної ради № 280 від 26.09.2001 "Про передачу земельних ділянок лісового фонду" надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду загальною площею 1309,5 га, які перейшли у відання селищних і сільських рад у зв`язку з реорганізацією колективних сільськогосподарськихпідприємств, лісогосподарському підприємству державного лісогосподарського об`єднання "Кіровоградліс" Чорноліському державному лісогосподарському підприємству площею 919,5 га. Відповідно до переліку селищних та сільських рад Олександрійського району, за рахунок яких надаються земельні ділянки лісового фонду Чорноліському державному лісогосподарському підприємству до числа вказаних земель віднесено землі Новопразької селищної ради, загальною площею 11,0 га (т. 3 а.с. 1-3).

За інформацією Філії "Чорноліське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі Філія "Чорноліське лісове господарство") вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га мають часткове накладення на землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до листів Філії "Чорноліське лісове господарство" № 958/22.15-2023 від 08.11.2023 та № 1039/22.15-2023 від 12.12.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003, 2010 та 2020 років знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні вказаного лісогосподарського підприємства (т.1 а. с.48-60).

Прокурор зазначає, що факт незаконного використання земельних ділянок виявлений Філією "Чорноліське лісове господарство" 25.09.2023 у ході виконання статутних завдань із охорони ввіреного лісового фонду при встановленні незаконної рубки дерев на вказаних земельних ділянках. Погоджень на вилучення та передачу зазначеної земельної ділянки лісового фонду відображеної у 123 кварталі матеріалів лісовпорядкування Філія "Чорноліське лісове господарство" не надавала.

Право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, а саме Проекту організації і розвитку лісового господарства Онуфріївського держлісгоспу державного лісогосподарського об`єднання "Кіровоградліс" 2003 року, земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка має частковий перетин з земельними ділянками з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, відображена у 123 кварталі 1 виділі, має площу 10,0 га та значиться як галявина, господарський захід - створення лісових культур.

Згідно з Проектом організації і розвитку лісового господарства Державного підприємтва "Онуфріївське лісове господарство" Олександрійського лісництва 2010 року земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка має частковий перетин з земельними ділянками з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, перебуває у 123 кварталі 1 виділі має загальну площу 10,0 га та значиться як інші нелісопридатні землі (т.1 а.с. 61-66).

Відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства "Онуфріївське лісове господарство" Олександрійське лісництво 2020 року земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка має частковий перетин з земельними ділянками з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 гата 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, перебуває у кварталі 123 виділи з 1 по 12 має загальну площу 10,0 га та значиться як біополяна, лісові культури, насадження-медоніс, інші нелісопридатні землі тощо та на них наявні дерева віком від 10 до 30 років.

Прокурор зазначає, що віднесення земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення підтверджується також планами лісонасаджень, планшетом 12 лісовпорядкування 2002 року, планшетом 11 лісовпорядкування 2009 року, планшетом 6 лісовпорядкування 2019 року, які є частиною матеріалів лісовпорядкування 2003, 2010 та 2020 років (т.1 а.с. 63-66).

Інформація про накладення вищевказаних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення Філії "Чорноліське лісове господарство" підтверджується також листом ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ВО "Укрдержліспроект" від 16.02.2024 97, у якому вказано про те, що згідно матеріалів лісовпорядкування Олександрійського лісництва "Онуфріївське лісове господарство" 2019 року земельна ділянка лісового фонду, яка відображена у кварталі 123, має частковий перетин з земельними ділянками з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, площа перетину меж становить 5,1862 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, площа перетину меж становить 0,7790 га (т.1 а.с. 227-230).

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО "Укрдержліспроект", розміщеного на офіційному сайті підприємства, окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Прокурор зазначає, що внаслідок прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області наказу про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за результатами чого сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 та передано її у комунальну власність, а також внаслідок прийняття рішень Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, на підставі яких здійснено поділ спірної земельної ділянки та в подальшому передано землі в оренду, фактично припинено право державної власності Кіровоградської обласної державної адміністрації та право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство" на земельну ділянку, розташовану в межах земель лісогосподарського призначення, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги ст. 20, 83, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, що стало причиною звернення до суду.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Вона визначає, що представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (ч. 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (аб.1- 3, ч. 4).

Частиною 3 ст. 53 ГПК Українивстановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за аб. 2 ч. 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отож, з огляду на викладене, прокурор повинен дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Прокурор визначив Кіровоградську обласну державну адміністрацію у якості органу, який мав здійснювати захист інтересів держави, а тому суд зазначає наступне.

Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, з-поміж інших, що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств (п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Розпорядження землями державної власності у межах, визначених Земельним кодексом України віднесене до повноважень місцевих державних адміністрацій (п. "а" ст. 17 ЗК України).

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).

У цьому контексті суд установив, що спір стосується земельної ділянки, яка передана у постійне користування державному підприємству для використання у лісництві, вона знаходиться за межами населених пунктів, а тому належним її розпорядником є відповідна обласна державна адміністрація.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, з-поміж іншого, реалізацію наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (п. 7 ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначенихКонституцією та законами України, належить вирішення питань (серед інших) використання землі, природних ресурсів (п. 7 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Отже, Кіровоградська обласна державна адміністрація, являючись державним органом який наділений повноваженнями у сфері земельних відносин на розпорядження землями державної власності на відповідній території, є належним державним органом, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.

Листом № 15/1-2025ВИХ 15/1-2166-23 від 19.03.2024 (т.2 а.с. 243) Кіровоградська обласна прокуратура зверталася до Кіровоградської обласної ради з вимогою про надання інформації про вжиття заходів стосовно законності виокремлення та державної реєстрації спірних земельних ділянок.

У свою чергу, листом № 38/60/01-45 від 27.03.2024 (т.2 а.с. 248) Кіровоградська обласна військова адміністрація повідомляла Прокуратуру, щодо запитуваної інформації.

У своїх додаткових поясненнях Кіровоградська обласна державна адміністрація підтримала зазначені позовні вимоги в повному обсязі (т.3 а.с. 195-201).

Отже, Кіровоградська обласна державна адміністрація тривалий час не вживала заходи для захисту інтересів держави, у тому числі звернення до суду з відповідним позовом, а тому Прокурор, дотримався законодавчих положень щодо порядку прокурорського представництва в суді.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами в тому числі про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 4, 5 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У силу положень ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст. 45).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. 47).

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ст. 48).

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування (ст. 54).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу, планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. За змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а ч.2 зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Правова позиція, щодо належних доказів наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства таких як планово-картографічні матеріали лісовпорядкування висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі 6-196цс15, від 24.12.2014 у справі 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі 369/1777/13-ц.

Аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі 488/402/16-ц.

Відтак, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, що передані на підставі відповідних наказів органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, а їх віднесення до земель сільськогосподарського призначення, передача до земель комунальної власності та в оренду для сільськогосподарських потреб є неправомірними.

Факт віднесення частини спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 520355400:02:003:0956 площею 18 га до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектами організації та розвитку лісового господарства вказаного" лісогосподарського підприємства за 2003, 2010 та 2020 роки, викопіюванням планово-картографічних матеріалів, інформацією наданою Філією "Чорноліське лісове господарство" та ВО "Укрдержліспроект" про їх накладення на землі лісового фонду.

Таким чином суд приходить до висновку, що частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, які сформовані та передані з державної у комунальну власність, поділені та надані в оренду внаслідок прийняття оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській та рішень Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, відносяться до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебувають у постійному користуванні Філії "Чорноліське лісове господарство", що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону (ст. 373 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Частинами 1, 2, 4 ст. 84 та ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За приписами ч. 8 ст. 122 та ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в тому числі, ліси для нелісогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать в тому числі земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

За приписами ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зі змісту ст. 149 Земельного кодексу України випливає, що Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні та в силу вимог ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України мали повноваження на розпорядження виключно земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України регламентовано, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для нелісогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Також, як передбачено ст. 156 Земельного кодексу України, внаслідок вилучення лісових земель власникам та землекористувачам відшкодовуються заподіяні збитки.

Отже рішення про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення має право приймати відповідний орган державної влади, який в силу положень ст. 6, 14, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Прокурор зазначає, що вилучення земельних лісових ділянок із постійного користування спеціалізованих лісогосподарських підприємств для нелісогосподарських потреб, які перебувають за межами населених пунктів, передача у власність та у користування відносилась до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 21.05.2024 12018/0/2-24 на запит прокурора повідомив, що рішень про погодження зміни цільового призначення, припинення права постійного користування, вилучення з користування лісогосподарського підприємства спірної земельної ділянки, яка має накладення на земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га не приймалось.

Крім того, Земельним кодексом України регламентовано порядок та органи уповноважені на прийняття відповідних рішень про припинення права користування земельною ділянкою.

У силу положень ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. З ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, при цьому за приписами ч. 2 ст. 149 вказаного кодексу вилучення земельних ділянок провадиться уповноваженими на це суб`єктами за згодою землекористувачів.

У свою чергу Філія "Чорноліське лісове господарство", як постійний користувач спірної земельної ділянки повідомила, що на момент винесення оспорюваного наказу, лісогосподарське підприємство згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка увійшла в склад земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га не надавало та не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельної ділянки чи зміну її цільового призначення.

Отже, вищезазначене свідчить про те, що Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області, всупереч вищезазначених вимог законодавства, сформовано та передано в комунальну власність Новопразькій селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області землі лісового фонду, за відсутності повноважень та згоди землекористувача.

Аналогічно у порушення вимог закону та за відсутності повноважень та волі землекористувача, Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області зареєстровано право комунальної власності на сформовану спірну земельну ділянку, здійснено її поділ та передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені у ст. 20 Господарського кодексу України.

За ч. 1 та 2 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 висловила позицію щодо правомірності вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру як способу захисту в спірних правовідносинах.

Зокрема, у п.п. 113-121 вказаної постанови зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40).

Крім того, у п. 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

Суд зазначає, що у даному випадку визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є належним способом захисту поновлення порушених прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 № 927/1206/21 здійснила правовий висновок, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 46).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (п. 6.27), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (п. 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (п. 52).

Невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою). Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 (справа № 469/1044/17).

За наведених обставин, прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 140-13 від 08.10.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 04.12.2020 за № 13-ОТГ зумовило незаконну передачу оскаржуваної земельної ділянки з земель державної власності до земель комунальної власності та фактично змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

Отже суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 08.10.2020 за № 140-13 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 та наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 04.12.2020 за № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Новопразькій селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929 прийняті з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Лісового кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Щодо визнання недійсним рішень.

Частина 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції з 27.05.2021) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. 3, 4, 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II "Землі України" Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, що перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок. Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів та компетенції.

Окрім того, згідно із змінами, внесеними до Земельного кодексу України, які набрали чинності 27.05.2021, земельні ділянки переходять із земель державної власності до земель комунальної власності, при цьому земельні ділянки лісового фонду, природно-заповідного фонду в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відповідно до вказаних змін має залишатися у державній власності (абз. 3 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України № 68/200 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Кіровоградська обласна державна адміністрація набула статусу обласної військової адміністрації.

На даний час розпорядником земель державної власності, які за цільовим призначенням є землями лісового та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій лісового фонду загальнодержавного значення, є Кіровоградська обласна державна адміністрація, що набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації.

Кіровоградською обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель державної власності також не приймалися будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак вказана земельна ділянка вибула з володіння держави в особі уповноваженого органу - Кіровоградської обласної державної адміністрації, поза її волею.

Отже суд приходить до висновку, що рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області № 208 від 12.04.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" в частині формування земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07.04.2023 № 816 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" та рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.06.2023 № 860 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" прийняті з перевищенням повноважень та всупереч положенням Земельного та Лісового кодексів України, а вимоги щодо визнання рішень недійсними підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що спірний договір укладено органом, який не мав права розпоряджатись земельними ділянками лісогосподарського призначення для цілей, що не передбачені ст. 17, 18 Лісового кодексу України.

Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання є момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. З ст. 215 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею 216 ЦК передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене враховуючи, що Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області не мала правомочностей на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка накладається на землі лісового фонду, а отже передача її в оренду здійснена всупереч вимогам законодавства. Право оренди на спірну земельну ділянку Фермерського господарства "ЛУЧ", набуто у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, зокрема юридичне оформлення права користування на землю стало можливим через прийняття органом місцевого саомврядування рішення, яке порушує закон.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, за приписами ст. ст. 216, 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Спірна земельна ділянка частково розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство", набуття права оренди на які законом не передбачено, договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га, укладені 12.06.2023 (державну реєстрацію здійснено 21.06.2023) та 21.08.2023 (державну реєстрацію здійснено 24.08.2023) між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ",

Суд зазначає, що такі договори суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а особа орендодавець, який вчинив правочин, не має правових підстав та необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження землями лісового фонду. Отже суд вважає, що вимоги про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956, який укладений 12.06.2023 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ" та договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957, який укладений 21.08.2023 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом з`ясовано, що наразі право комунальної власності на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, а також зареєстровано право оренди за Фермерським господарством "ЛУЧ".

Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди державі в особі Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду, а також держава не має можливості сформувати земельні лісові ділянки для реєстрації права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про цільове призначення земельної ділянки ("для ведення особистого селянського господарства"), які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 (п. 24, 25, 27, 28, 30-32, 34, 35) за змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 26 вказаного Закону визначено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками лісогосподарського призначення, державна реєстрація права комунальної власності Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та право оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га підлягають скасуванню.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі про усунення перешкод у користуванні обмежено оборотоздатними землями, вказав на правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення вимог заступника прокурора щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки вона проведена за відсутності правових підстав (постанова від 02.02.2022 у справі № 707/1924/20).

Окремо слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, які були сформовані за результатами дослідження обставин накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення (державної власності) і землі житлової та громадської забудови (комунальної власності). Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права власності, як складова негаторного позову у цьому випадку, є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерського господарства "ЛУЧ" на земельні ділянки, в їх межах, які в силу імперативної законодавчої заборони не можуть перебувати у комунальній власності та в оренді.

Як наслідок, рішення про державну реєстрацію права оренди має бути скасоване, а право комунальної власності на земельні ділянки - припинене.

За змістом ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 13, якою доповнено ст. 79-1 Земельного кодексу України Законом 340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га здійснено 30.03.2021, як землі комунальної власності Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ці відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим земель як таких, що належать до земель лісогосподарського призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування їх у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Об`єкт цивільних правовідносин із відповідними межами ця ділянка власником - державою в особі уповноваженого органу, не формувалась. її межі не співпадають з межами та з обрисом меж земель лісового фонду.

За таких обставин навіть після фактичного повернення спірних земель на користь держави права власника на об`єкти, на захист яких спрямоване пред`явлення цього позову, не будуть поновлені в повному обсязі.

Без скасування державної реєстрації земельних ділянок, як об`єктів Державного земельного кадастру власник буде зобов`язаний вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, здійснювати її поділ з урахуванням меж земель, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, фрагментуючи ділянку, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Частиною 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" вказано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ураховуючи викладене, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земель необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення з припиненням права комунальної власності за Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі, а тому вимоги в частині скасування державної реєстрації права комунальної власності Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на земельні ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га та 3520355400:02:003:0956 площею 18 га підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що скасування реєстрації земельних ділянок з припиненням прав на них є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19.

У даному випадку, на підставі рішення суду про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку шляхом скасування рішення державного реєстратора про права та їх обтяжень на земельну ділянку та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі, належний власник, у даному випадку Кіровоградська обласна державна адміністрація, матиме змогу оформити право на земельну ділянку у своїх межах, площі та цільовому призначенні.

Згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та положення законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доказів, які би спростовували вищенаведене, суду не подано.

Судом враховується, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються на Новопразьку селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в рівних частинах з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 08.10.2020 за № 140-13 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 04.12.2020 за № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Новопразькій селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0929.

Визнати недійсним рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області № 208 від 12.04.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення" в частині формування земельних ділянок з кадастровими номерами 3520355400:02:003:0957 площею 10,6583 га, 3520355400:02:003:0956 площею 18 га.

Визнати недійсним рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07.04.2023 № 816 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення".

Визнати недійсним рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.06.2023 № 860 "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956, укладений 12.06.2023 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957, укладений 21.08.2023 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "ЛУЧ".

Скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956.

Скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди Фермерського господарства "ЛУЧ" на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957.

Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0956 у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав щодо неї.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520355400:02:003:0957 у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав щодо неї.

Стягнути з Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 14 смт. Нова Прага, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28042, ідентифікаційний код 04366086) на користь Кіровоградської обласної прокуратури - отримувач Кіровоградська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 02910025) розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025) 19682,00 грн судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, ідентифікаційний код 39767636) на користь Кіровоградської обласної прокуратури - отримувач Кіровоградська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 02910025) розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025) 19 682,00 грн судового сбору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати Кіровоградській обласній прокуратурі, учасникам справи через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 21.10.2024.

Суддя М.С. Глушков


Суд	Господарський суд Кіровоградської області
Дата ухвалення рішення	10.10.2024
Оприлюднено	22.10.2024
Номер документу	122427969
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —912/1542/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.10.2024 по справі 912/1542/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —912/1542/24

Рішення від 10.10.2024

Рішення
від 10.10.2024 по справі 912/1542/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ