Рішення

від 21.10.2024 по справі 914/2050/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Справа № 914/2050/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «Олгрис», село Андрушки, Житомирський район, Житомирська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021», місто Львів

про стягнення заборгованості 39 484,02 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Олгрис» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021» про стягнення заборгованості 39 484,02 грн, з яких 35 000,00 грн основного боргу та 4 484,02 грн пені. Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Ухвалою від 20.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 20.08.2024 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, офіс 45.

10.09.2024 на адресу суду повернувся поштовий конверт (штрихкодовий ідентифікатор 06 009 5464 75 50) з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 20.08.2024 про відкриття провадження за адресою: 79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, офіс 45, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «за закінченням терміну».

Також, ухвала суду від 20.08.2024 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1

При виготовленні, в ухвалі суду від 20.08.2024 про відкриття провадження у справі, допущено описку, а саме невірно вказано назву відповідача, зазначено: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс» замість: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021».

Ухвалою від 09.09.2024 суд постановив виправити описку допущену в ухвалі Господарського суду Львівської області 20.08.2024 про відкриття провадження у справі, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 20.08.2024, слід читати, що позов подано до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021».

Ухвала суду від 09.09.2024 про виправлення описки у даній справі, а також повторно ухвала суду від 20.08.2024 про відкриття провадження у справі, надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, офіс 45.

10.09.2024 на адресу суду повернувся поштовий конверт (штрихкодовий ідентифікатор 06 009 5464 75 50) з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 20.08.2024 про відкриття провадження за адресою: 79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, офіс 45, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «за закінченням терміну».

Також, ухвала суду від 20.08.2024 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1

З метою належного повідомлення відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021») про розгляд справи №914/2050/24 за позовом Фермерського господарства «Олгрис» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021» про стягнення заборгованості 39 484,02 грн, з яких 35 000,00 грн основного боргу та 4 484,02 грн пені, на офіційному веб-порталі судової влади України 09.09.2024 розміщено оголошення.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви.

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки №05/02/24 від 05.02.2024 позивачем 06.02.2024 на поточний рахунок відповідача було перераховано 35 000,00 грн в якості попередньої оплати за товар (вика, вартістю 35 000,00 грн за 1 тонну), відповідно до рахунку на оплату №1 від 05.02.2024. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, відповідач не поставив товар на суму 35 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару позивач нарахував відповідачу 4 484,02 грн пені.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 39 484,02 грн заборгованості, з яких 35 000,00 грн основний борг, 4 484,02 грн пеня.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) в особі директора Романович Ольги Ярославівни, що діє на підставі Статуту та Фермерським господарством «Олгрис» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) в особі генерального директора Розгон Олени Олександрівни, що діє на підставі Статуту було укладено договір поставки №05/02/24, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, що визначений в п. 1.2. цього договору в кількості 1 тонна, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та своєчасно оплатити його (надалі - договір). Товар відповідно до цього договору є Вика (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. та п.3.2. договору сторони домовились, що ціна товару, що поставляється згідно цього договору становить: 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) гривень за 1 тонну, в тому числі ПДВ 5 833,33 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять три гривні 33 копійок). Вартість товару складає 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) гривень, в тому числі й ПДВ.

Згідно з п.п. 4.1.-4.2. договору товар за даним договором поставляється покупцю автотранспортом продавця. Права власності, а також всі ризики випадкової втрати, пошкодження або знищення (товару переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю за актами прийому-передачі товару (накладної на товар) в пункті поставки.

Відповідно до п. 4.3. та п. 4.4. договору поставка (відвантаження) товару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту оплати. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в актах прийому-передачі товару (в накладних на товар), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.1. договору покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 6.1. договору приймання-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті поставки: 13543, Житомирська область, Житомирський район, село Андрушки згідно наданих продавцем супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що за порушення термінів поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.6. договору сторони домовились, що даний договір укладений за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв`язку є обов`язковим до виконання в повному обсязі, і є прирівняний до оригіналу до моменту обміну оригіналами примірників даного договору.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 1 від 05.02.2024 на товар Вика за ціною 29 166,67 грн за тонну (без ПДВ), на загальну вартість замовлення 35 000,00 грн.

06.02.2024 позивач на поточний рахунок відповідача перерахував 35 000,00 грн в якості 100% попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією № 1764 від 06.02.2024 з призначенням платежу: «Оплата згідно договору №05/02/24 від 05.02.2023р. за вику та підставі рахунку №1 від 5.02.2024р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 5833,33».

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, товар вказаний в рахунку на оплату №1 від 05.02.2024 так і не було поставлено позивачу.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 12.03.2024, в якій просив у строк до 18.03.2024 виконати належним чином зобов`язання за договором та поставити товар, а також сплатити пеню у розмірі 803,28 грн.

Однак, як і станом на момент подання позовної заяви до суду так, і станом на момент прийняття рішення попередня оплата в сумі 35 000,00 грн так і не повернута відповідачем.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню за період з 14.02.2024 по 31.07.2024 включно в розмірі 4 484,02 грн

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 39 484,02 грн заборгованості, з яких 35 000,00 грн основний борг, 4 484,02 грн пеня.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №05/02/24 від 05.02.2024.

Згідно частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 1 від 05.02.2024 на товар за ціною 29 166,67 грн за тонну (без ПДВ), на загальну вартість замовлення 35 000,00 грн.

06.02.2024 позивач на поточний рахунок відповідача перерахував 35 000,00 грн в якості 100% попередньої оплати за товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 1764 від 06.02.2024 з призначенням платежу: «Оплата згідно договору №05/02/24 від 05.02.2023р. за вику та підставі рахунку №1 від 5.02.2024р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 5833,33».

Відповідно до п. 4.3. та п. 4.4. договору сторони погодили, що поставка (відвантаження) товару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту оплати. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в актах прийому-передачі товару (в накладних на товар), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, товар вказаний в рахунку на оплату №1 від 05.02.2024 так і не було поставлено позивачу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Згідно з п. 4.1. договору товар за даним договором поставляється покупцю автотранспортом продавця.

Відповідно до п. 6.1. договору приймання-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті поставки: 13543, Житомирська область, Житомирський район, село Андрушки згідно наданих продавцем супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару Вика за договором поставки №05/02/24 від 05.02.2024 на загальну вартість замовлення 35 000,00 грн, а саме відсутні первинні документи по договору поставки №05/02/24 від 05.02.2024 на суму 35 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 12.03.2024, в якій просив у строк до 18.03.2024 виконати належним чином зобов`язання за договором та поставити товар, а також сплатити пеню у розмірі 803,28 грн. Факт надсилання претензії підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист про надсилання претензії від 12.03.2024 по договору №05/02/24 від 05.02.2024 на адресу відповідача.

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Станом на момент звернення з позовною заявою до суду, товар на суму 35 000,00 грн відповідач не поставив, попередню оплату не повернув.

Згідно статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не виконав умов договору поставки №05/02/24 від 05.02.2024 щодо поставки товару на суму 35 000,00 грн, докази повернення відповідачем попередньої оплати позивачу в сумі 35 000,00 грн відсутні. Відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання товару..

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів повернення суми попередньої оплати (авансу) до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 35 000,00 грн сплачених як передоплата за договором поставки №05/02/24 від 05.02.2024.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за порушення термінів поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 4 484,02 грн.

Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що позивачем пеню в сумі 4 484,02 грн нараховано правильно, отже вона підлягає стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач довів належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2311 від 31.07.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як встановлено з матеріалів справи, 10.03.2024 між адвокатським бюро «Віктора Слівінського», в особі керуючого бюро Слівінського Віктора Олександровича, який діє на підставі Статуту (надалі - адвокатське бюро) та Фермерським господарством «Олгрис», в особі голови господарства Розгон Олени Олександрівни (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору сторони погодили, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Згідно з п.2.2. договору сторони погодили, що безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Слівінський Віктор Олександрович, свідоцтво №813 від 23.02.2017 року, видане Радою адвокатів Житомирської області. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що визначений цим договором об`єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у сумі 12 000 гривень. Клієнт зобов`язується оплатити гонорар на протязі 5 днів після прийняття рішення у справі про стягнення заборгованості з ТзОВ «АГРО ТРАНС СЕРВІС 2021» на користь фермерського господарства «Олгрис», згідно договору №05/02/24 від 05.02.2024 року.

Згідно з п.4.1. договору цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього.

31.07.2024 між адвокатським бюро «Віктора Слівінського», в особі керуючого бюро Слівінського Віктора Олександровича, який діє на підставі Статуту (надалі - адвокатське бюро) та Фермерським господарством «Олгрис», в особі голови господарства Розгон Олени Олександрівни (надалі - клієнт) підписано та скріплено печатками сторін акт про надання і прийняття правничої допомоги до договору про надання правової допомоги б/н від 10.03.2024.

У даному акті зазначено, що згідно договору про надання правової допомоги від 10.03.2024 адвокат надав клієнту, а останній за період з 10.03.2024 по 31.07.2024 прийняв таку правничу допомогу

№ п/пВид робіт згідно договоруВитрачено часу/вартість години робіт, грнВартість робіт всього, грн1Проведення вивчення та аналізу документів, наданих клієнтом, вивчення та аналіз судової практики, роз`яснень і коментарів2 години/200040002Підготовка претензії клієнту1 година/100010003Надання роз`яснень та консультацій клієнта 1 година/100010004Підготовка позовної заяви та пакету документів для подачі позовної заяви3 години/20006000 7 годин12000

У даному акті зазначено, що сторони домовились, що вартість робіт (послуг) за період з 10.03.2024 по 31.07.2024 становить 12 000 грн, які клієнт отримав і зобов`язується оплатити а протязі 5 днів після прийняття рішення у справі про стягнення заборгованості з ТзОВ «АГРО ТРАНС СЕРВІС 2021» на користь фермерського господарства «Олгрис», згідно договору №05/02/24 від 05.02.2024.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: договір про надання правової допомоги від 10.03.2024; акт від 31.07.2024 про надання і прийняття правничої допомоги до договору про надання правової допомоги б/н від 10.03.2024.

Повноваження адвоката Слівінського Віктора Олександровича підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АМ №1088786 від 31.07.2024; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №000813 від 23.02.2017, виданим Радою адвокатів Житомирської області, відповідно до рішення від 30.01.2017 №60/5.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ТзОВ «Агро Транс Сервіс 2021» (відповідачем) не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатом робота повинна бути оплачена.

Водночас суд зазначає наступне.

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 - частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, наявні у матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 10.03.2024; акт від 31.07.2024 про надання і прийняття правничої допомоги до договору про надання правової допомоги б/н від 10.03.2024 не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається із акта про надання і прийняття правничої допомоги від 31.07.2024, такий містить перелік (вид) послуг та витрачений час на надання відповідних послуг (правової допомоги у спорі з ТзОВ «Агро Транс Сервіс 2021») позивачу за договором про надання правової допомоги б/н від 10.03.2024.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Крім того, слід зазначити, що при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу не може братись до уваги лише ціна позову. Ціна позову є одним із чотирьох критеріїв співмірності послуг адвоката визначених пунктом 4 статті126 Господарського процесуального кодексу України, які потрібно враховувати в комплексі.

Відповідно до змісту статті 28 Правил адвокатської етики, які затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 із змінами, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

На відповідача не може бути покладено надмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Ознайомившись із поданими позивачем документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Враховуючи те, що справа була призначена у спрощеному провадженні без виклику сторін, засідання у ній не проводились, позивачем не подавались інші процесуальні документи, ніж позовна заява з додатками, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку що розумна та адекватна вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 6 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача. У задоволенні решти витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Сервіс 2021» (79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, офіс 45; ідентифікаційний код юридичної особи 43823633) на користь Фермерського господарства «Олгрис» (13543, Житомирська область, Житомирський район, село Андрушки, вулиця Жарки, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 38047176) 35 000,00 грн основного боргу, 4 484,02 грн пені, 3 028,00 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти витрат на надання професійної правової допомоги відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.