Рішення

від 09.10.2024 по справі 915/435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 915/435/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Табачної О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: не присутній;

від відповідача-1: не присутній;

від відповідача-2: не присутній;

В судовому засіданні приймає участь прокурор Яценко В.А.

розглянувши справу № 915/435/24

За позовом: Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області,

55213, вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область;

в інтересах держави

в особі Мигіївської сільської ради,

55223, вул. Первомайська, 50, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область;

до 1. Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради,

55223, вул. Шкільна, 1, с.Мигія, м. Первомайськ, Миколаївська область;

2. Фізичної особи підприємця Потапенко Іллі Костянтиновича,

АДРЕСА_1 ;

про визнання недійсним договору від 11.11.2023, -

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Мигіївської сільської ради пред`явлено позов до Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради (далі-Ліцей) та фізичної особи підприємця Потапенко Іллі Костянтиновича (далі- підприємець Потапенко) з такими вимогами:

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.11.2023, укладений між Мигіївським ліцеєм Мигіївської сільської ради та фізичною особою-підприємцем Потапенком Іллею Костянтиновичем.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Потапенка Іллю Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Мигіївській сільській раді (код ЄДРПОУ 04376937) з правом оренди Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0005 площею 21,5144 та 4825485100:06:000:0029 площею 12,2995 га, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

Вимоги щодо недійсності правочину ґрунтуються на тому, що укладений між Ліцеєм та підприємець Потапенко спірний договір є удаваним договором, так як ним прикриваються відносини сторін щодо суборенди землі, на укладення якого у Ліцея відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень, що у відповідності до ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Підставами для повернення державі земельної ділянки обґрунтовано з посиланням на ст.1212 ЦК України.

За такими вимогами ухвалою суду від 16.05.2024 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи №915/435/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Ухвалою суду від 14.08.2024 закрито провадження у справі в частині вимог керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мигіївської сільської ради до Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради та фізичної особи підприємця Потапенко Іллі Костянтиновича про зобов`язання фізичну особу-підприємця Потапенка Іллю Костянтиновича повернути Мигіївській сільській раді з правом оренди Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0005 площею 21,5144 та 4825485100:06:000:0029 площею 12,2995 га, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Від відповідача-2 відзив на позовну заяву не надійшов, позовні вимоги не спростував.

Відповідач-2 також не скористався правом направлення свого представника для участі в судовому засіданні; ухвала суду від 06.05.2024, отримано 07.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 132).

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

09.10.2024 від відповідача -1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Вислухавши прокурора, який підтримав позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Мигіївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (рішеннями Мигіївської сільської ради ради від 12.08.2020 № 5 та від 20.07.2022 № 4 заклад перепрофільовано у Мигіївський ліцей Мигіївської сільської ради Миколаївської області укладено договір оренди землі (далі договір оренди) терміном дії до 21.12.2025, про що 21.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи за № 29719540 та 29719592.

Відповідно до п. п. 1, 2, 13 договору оренди Мигіївській ЗОШ І-ІІІ ступенів передано в оренду для дослідних та навчальних цілей земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 33,81 га (ріллі), а саме ділянку 1 площею 21,5144 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0005 та ділянку 2 площею 12,2995 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0029.

Положенням п. 7 договору оренди узгоджено його укладення терміном на 7 років та передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк.

Договір, у відповідності до п. 5.1 такого правочину, набирає чинності з моменту підписання та діє до 30.07.2024.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і даних Проекту землеустрою, вказані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення та мають цільове призначення для дослідних та навчальних цілей.

Між Ліцеєм та підприємцем Потапенко 06.09.2022 укладено договір про обробіток земельної ділянки (далі ? договір), згідно умов якого з метою організації навчально-виробничого процесу з виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, отримання достатніх доходів для виплати орендної плати за земельні ділянки та покриття витрат на покращення освітнього процесу Ліцеєю, отримання доходів на залучені в процес виробництва оборотні та необоротні активи підприємцем Потапенко. Спільна діяльність учасників щодо обробітку земельних ділянок, що орендуються та обробляються Ліцеєм із залученням активів підприємця Потапенко, повинна бути направлена на підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та сприяння проведенню навчальної практики, зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для отримання максимального прибутку, переробку продукції сільського господарства власного та іншого виробництва, товарне виробництво продукції рослинництва, підготовку ґрунту до посіву, обробіток посівів, збирання урожаю (п.п. 1.1, 1.2 договору).

За договором сторони погодили розподіл часток: учасник 1 (Ліцей) - 15%, учасник 2 (підприємець Потапенко) 85%, а прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті іх спільної діяльності, розподіляється пропорційно часткам вкладів учасників у спільне майно (п.п. 2.5., 2.6 договору).

Умовами п.п. 2.4., 2.7 договору передбачено, що вкладом підприємця Потапенко є зобов`язання забезпечити Ліцею рівень доходу не менше ніж 134 тис грн на рік, а у випадку, якщо розмір щорічного доходу (витрат з часткою прибутку) Ліцею є меншими за 134 тис грн, то прибуток від спільної діяльності розподіляється так, щоб забезпечити рівень доходу ліцею у 134 тис грн.

За умовами договору сторони беруть на себе зобов`язання проводити обробіток землі, а саме в межах земельної ділянки загальною площею 33,8139 га, із забезпеченням Ліцеєм використання земельних ділянок для науково-дослідних цілей, а підприємець Потапенко прийняв на себе обов`язок здійснювати господарські операції з обробки ґрунту, посіву, догляду за посівами, збирання, зберігання урожаю, його реалізації, ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності та розподілу доходів (п.п. 4.2, 4.2 договору).

Тобто, фактично договором визначено розмір плати за використання земель, що становить загальну суму 134000 грн. на рік.

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30 вересня 2023 р. (п. 5.1 договору).

Після відкриття провадження в даній справі закрито провадження у справі в частині вимог керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мигіївської сільської ради до Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради та фізичної особи підприємця Потапенко Іллі Костянтиновича про зобов`язання фізичну особу-підприємця Потапенка Іллю Костянтиновича повернути Мигіївській сільській раді з правом оренди Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0005 площею 21,5144 та 4825485100:06:000:0029 площею 12,2995 га, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З урахуванням указаної обставини, предметом спору в даній справі є визнання недійсним укладеного між Мигіївським ліцеєм Мигіївської сільської ради та фізичною особою-підприємцем Потапенком Іллею Костянтиновичем

Договору про спільну діяльність з підстав удаваності цього правочину, так як: 1) на думку прокурора, спірним договором прикриваються відносини сторін щодо суборенди землі, на укладення якого у Ліцєю, як орендаря земельної ділянки відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень передання у суборенду; 2) використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням; 3) Ліцей, як окрема юридична особа та сторона спірного договору, на момент укладення договору і на теперішній час не має можливості самостійно вести та контролювати бухгалтерський облік такої діяльності та здійснювати спільну з фізичною особою-підприємцем діяльність з метою отримання прибутку.

Таке, на думку прокурора, є підставою для визнання спірного договору недійсним у відповідності до ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.

Згідно чинного законодавства, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України). Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п?ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, ? відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п?ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, ? відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Господарське зобов?язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб?єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов?язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов?язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов?язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч.ч. 1, 3 ст. 207 ГК України).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 ЦК України).

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.

Питання здійснення спільної діяльності регламентуються главою 77 ЦК України.

Зокрема відповідно до ст.ст. 1130-1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність мають передбачати у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є об?єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними; обов?язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Згідно ч. 1 ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором спільного використання полягає у об`єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.

Разом з тим, умовами спірного договору передбачається надання всіх повноважень щодо використання земельних ділянок (виробництво сільськогосподарської продукції; виконання робіт на земельних ділянках шляхом проведення агротехнічних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур, та вирощуванню сільськогосподарської продукції, тощо) виключно підприємцю Потапенко.

Сторонами спірного договору не узгоджено спільних дій сторін заради досягнення мети договору, як і порядок обліку вирощеної сільськогосподарської продукції, отриманого доходу та матеріальних витрат, порядок розрахунку чистого прибутку, який підлягає розподілу між сторонами договору.

Натомість, пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору визначені повноваження та обов`язки підприємця Потапенко щодо фактичного керівництва всім процесом спільної діяльності за укладеним договором, здійснення забезпечення виконання договору майном та грошовими коштами у розмірах необхідних для обробітку площі землі, залучення додаткових джерел фінансування виробництва, та проведення фактичного використання земель для виробництва сільськогосподарської продукції.

Ліцей, як на момент укладення договору, не має можливості здійснювати господарську діяльність на наданих підприємцю Потапенко землях та здійснювати спільну діяльність з метою отримання прибутку, а тому не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

У відповідності до п. 1.6 договору, внеском Ліцєю у спільну діяльність є організація навчально-виробничого процесу з вирощування сільськогосподарської продукції.

Разом із тим, Ліцей не має профільного рівня освіти та не є професійно-технічним навчальним закладом, теоретичні знання учнів у яких закріплюються під час виробничої практики або виробничого навчання, а освітня програма Мигіївського ліцєю на 2023-2024 проведення з учнями навчального закладу загальної середньої освіти навчальних екскурсій, уроків-семінарів, інтерактивних уроків по предметам «Біологія», «Природознавство» та курсу «Пізнаємо природу», уроків трудового навчання, не є формами навчально-виробничого процесу з вирощування сільськогосподарської продукції та не потребують для їх проведення використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Також, організація вказаних занять не відповідає вимогам Наказу Міністерства освіти і науки України від 30.01.2015 №68, яким затверджено Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки.

Такі обставини, унеможливлюють будь-яку іншу, окрім передачі землі, участь Ліцею у спільному обробітку земельної ділянки.

Також, пунктами 2.5, 2.6, 3.2 договору передбачено порядок розрахунків між відповідачами, відповідно до яких ведення бухгалтерського обліку спільного майна, що виникають у ході обробітку землі Ліцеєм доручається підприємцю Потапенко, а Ліцей має право на отримання своєї частки прибутку у розмірі 15 % але не меньше 134000 грн. на рік

Отже, вказані розрахунки проведено за аналогією обчислення орендної плати за землю на час укладення договору оренди.

Викладені обставини в їх сукупності дозволяють дійти висновку про те, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки господарську діяльність на земельних ділянках, що орендуються, здійснював лише підприємець; фактично земельні ділянки були передані у строкове платне користування підприємцю Потапенко.

Отже, укладений відповідачами договір про обробіток землі відповідає наведеному вище визначенню удаваного правочину.

Таке, згідно наведених вище приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Законодавством визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов?язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення та повернення майна не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та висновки суду за результатом дослідження матеріалів справи, суд визнає позов прокурора підлягаючим задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором (в частині розглянутої судом вимоги про визнання договору недійсним), згідно платіжних доручень від 11.04.2024 № 549 (внутрішній номер 339656353), від 26.04.2024 № 655 (внутрішній номер 342669585) у сумі 2422 грн. 42 коп., належить покласти на відповідачів пропорційно.

У судовому засіданні 09.10.2024, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність, укладений 01.11.2023 між Мигіївським ліцеєм Мигіївської сільської ради та фізичною особою-підприємцем Потапенком Іллею Костянтиновичем.

3. Стягнути з Мигіївського ліцею Мигіївської сільської ради (55223, вул. Шкільна, 1, с.Мигія, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 26116591) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048 (р/р НОМЕР_2 , ідентифікаційний код 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1211 грн. 21 коп.

4. Стягнути з фізичної особи підприємця Потапенко Іллі Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048 (р/р НОМЕР_2 , ідентифікаційний код 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1211 грн. 21 коп.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 21.10.2024.

Суддя C.М. Коваль.