Рішення
від 10.10.2024 по справі 917/2174/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 Справа № 917/2174/23

за позовною заявою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 в особі філії "Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка 65 Б, м. Полтава, 36022

про стягнення 62 136 978,45 грн заборгованості

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка 65 Б, м. Полтава, 36022

до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 в особі філії "Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032,

про визнання недійсними п. 5 додаткових угод, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А.В.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним: Дігтярь М.М.,

від відповідача за первісним: Бакланов Д.В., Черевань Л.С.

Обставини справи: 07.12.2023 року до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі філії "Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про стягнення 62 172 196,50 грн заборгованості за договором №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року (та додатковими угодами №6-26), з яких: 11 634 373,78 грн - 3% річних, 50 537 822,72 грн - інфляційні втрати (вх. № 2345/23).

Позов обґрунтований тим, що в порушення умов укладеного договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року відповідач свої зобов`язання щодо сплати коштів за поставлену електричну енергію належним чином не виконував, у зв`язку з чим позивачем нараховано в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року.

Ухвалою від 12.12.2023 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №917/2174/23, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 18.01.2024 на 11:30 год., встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

27.12.2023 року до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16722, т.1, а. с. 195 - 199), в якому заперечуються вимоги позовні вимог, посилаючись на те, що 21.03.2022 року на час воєнного стану Міністерство енергетики України прийняло наказ № 132 (далі - наказ №132), яким зобов`язано учасників ринку електроенергії забезпечити його виконання, а також виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії зазначеними учасникам ринку, в частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Наказу №132 ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» зобов`язано спрямувати кошти Державного підприємства «Гарантований покупець» в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий березень 2022 року до повної її оплати.

Водночас, пунктом 5 Наказу №132 зобов`язано постачальників універсальних послуг усі кошти, отримані від Державного підприємства «Гарантований покупець» першочергово спрямувати ДП «НАЕК «Енергоатом» за куповану електричну енергію до повної її оплати за лютий квітень 2022 року. Відтак порядок, визначений Наказом №132, підтверджує, що взаєморозрахунки за ПСО здійснюються по певному колу осіб (учасників ринку електроенергії) та, що кошти, отримані відповідачем від ДП «Гарантований покупець» є джерелом розрахунку ТОВ «Полтаваенергозбут» за своїми обов`язками перед ДП «НАЕК «Енергоатом» на виконання механізму ПСО.

В подальшому, з урахуванням вимог наказу №132 Міністерства енергетики України та з метою врегулювання порядку розрахунків між учасниками ринку, Міністерством енергетики України прийнято низка наказів, за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО (№173 від 09.05.2022 року, №180 від 23.05.2022 року, № 291 від 26.08.2022 року, № 391 від 18.11.2022 року, №17 від 17.01.2023 року, №181 від 29.05.2023 року, №214 від 10.07.2023 року, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023 року, №295 від 04.10.2023 року).

Отже, на думку ТОВ «Полтаваенергозбут» договір №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 року в частині взаєморозрахунків протирічить/суперечить вимогам вищезазначених наказів. Враховуючи, що сплачені суми є більшими ніж вказані в Наказах Міністерства енергетики України у відповідача взагалі відсутня заборгованість, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Актом Господарського суду Полтавської області від 27.12.2023 року встановлено відсутність додатку до відзиву №24 - наказу 17 (т. 1 а. с. 275)

27.12.2023 року до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 2445, т. 2, а. с. 1 - 6) з вимогами до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання недійсним п. 5 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року, а саме: №6 від 16.02.2022 року, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що п. 5 додаткових угод №6 від 16.02.2022 року, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року протирічить/суперечить вимогам наказів Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 року, №173 від 09.05.2022 року, №180 від 23.05.2022 року, № 291 від 26.08.2022 року, № 391 від 18.11.2022 року, №17 від 17.01.2023 року, №181 від 29.05.2023 року, №214 від 10.07.2023 року, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023 року, №295 від 04.10.2023 року.

28.12.2023 року до суду від представника позивача - Дігтярь М. М. надійшло клопотання про її участь в судовому засіданні 18.01.2024 року по справі № 917/2174/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №16754).

29.12.2023 року до суду через систему «Електронний суд» від АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла відповідь на відзив (т. 2 а. с. 112 - 116) з підтримкою позовних вимог. Позивач за первісним позовом зазначає, що договір №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року укладено на виконання постанови КМ України №483 від 05.06.2019 року (у редакції постанови від 11.08.2021 року №859), якою затверджено положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - постанова №859 та Положення про ПСО відповідно).

Положенням про ПСО покладений обов`язок на ПУП своєчасно здійснювати оплату ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з п. 5 цього положення. В іншому випадку, гарантований покупець має право не сплачувати послугу ПУП, на території якого здійснюється постачання електричної енергії населенню (п. п. 2 п. 8 Положення). Тому твердження відповідача за первісним позовом про те, що невиконання виробником зобов`язання перед гарантованим покупцем, що спричинило несвоєчасне виконання ПУП своїх зобов`язань перед виробником є хибним та не відповідає нормам Положення про ПСО.

Щодо ланцюгового механізму розрахунків між учасниками ринку позивач за первісним позовом відмітив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 р. №483 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМ України змінено модель спеціальних обов`язків електричної енергії з товарної та товарно-фінансову. Спірні відносини між сторонами за договором лежать у площині товарної складової спеціальних обов`язків. Товарна та фінансова складові спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії є автономними.

Фінансова складова діючої моделі спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії функціонує виключно для покриття витрат ПУП на купівлю електричної енергії на різних сегментах ринку та не може бути поширена на товарну складову - купівлю-продаж електричної енергії за договором.

Ані Постанова № 859, ані умови договору не містять посилання на те, що джерелом оплати вартості купленої електричної енергії за договором є грошові кошти, отримані ПУП від ДП «Гарантований покупець» як оплата наданої послуги у рамках Положення про ПСО.

Також позивач за первісним позовом вказує, що посилання ТОВ «Полтаваенергозбут», що договір купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021 в частині взаєморозрахунків протирічить/суперечить вимогам Наказів Міністерства енергетики України не відповідає дійсності.

Практика регулювання розрахунків у межах ПСО за допомогою Наказів Міненерго застосована після введення воєнного стану в Україні. Стрімке накопичення взаємної заборгованості між учасниками, які виконують спеціальні обов`язки, потребувало вжиття заходів для зупинення такого процесу. Одним із кроків стало прийняття Наказів Міненерго, якими затверджено алгоритм перерахування коштів для погашення заборгованості перед виробниками електричної енергії. Тобто, предметом регулювання Наказів Міненерго є існуюча заборгованість між учасниками ринку, а не встановлення нового, відмінного від визначеного Постановою № 859 порядку розрахунків, у тому числі порядку оплати відповідачем за первісним позовом купленої електричної енергії за договором.

Припущення ТОВ «Полтаваенергозбут» про недійсність договору відхиляються позивачем за первісним позовом повністю, оскільки предметом регулювання Наказів Міненерго є існуюча заборгованість між учасниками ринку, а не встановлення нового, відмінного від визначеного Постановою № 859 порядку розрахунків, у тому числі порядку оплати купленої електричної енергії за договором.

Відносно посилання ТОВ «Полтаваенергозбут», що сплачені ним суми є більшими, ніж в Наказах Міненерго, а тому і відсутня заборгованість та підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач за первісним позовом вказує, що Міненерго своїми наказами здійснює врегулювання поточної заборгованості, що виникла між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків, за час дії воєнного стану. При цьому, накази не встановлюють обсяги купівлі-продажу електричної енергії, ціну. Це зобов`язання погасити заборгованість, яка вже виникла та існувала тривалий час.

Ухвалою від 02.01.2024 року суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача - Дігтярь М. М. про її участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 18.01.2024 року по справі № 917/2174/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 03.01.2024 року суд залишив зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" без руху та надав позивачу за зустрічним позовом строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Для усунення зазначених судом недоліків у позовній заяві позивачу необхідно було надати належним чином завірену копію наказу №132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період" від 21.03.2023 року та наказу №17 Міністерства енергетики України "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 17.01.2023 року, а також доплатити судовий збір в сумі 18 788,00 грн та надати суду докази його сплати (оригінал платіжного документа).

08.01.2024 року до суду від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 220, т. 2 а. с. 133), відповідно до якої було надано наступні документи: копію наказу №132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період" від 21.03.2023 року та платіжну інструкцію щодо сплати судового збору на суму 18 788, 00 грн (№1033029 від 05.01.2024 року).

Також, позивачем за зустрічним позовом було додано до заяви про усунення недоліків клопотання про витребування у Міністерства енергетики України доказу - наказу № 17 Міністерства енергетики України "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 17.01.2023 року.

08.01.2024 року від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшло аналогічне вищезазначеному клопотання про витребування доказу (вх. № 237, т. 2 а. с. 141).

09.01.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №294, т. 2 а. с. 145-151) та клопотання про поновлення процесуального строку на подачу заперечення на відповідь на відзив (вх. №291 т. 2 а. с. 174).

В наданих ТОВ «Полтаваенергозбут» запереченнях викладено обґрунтування та пояснення аналогічно до обґрунтувань та пояснень у відзиві на позовну заяву, а також надано контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат та зазначено, що відмічено, що позивачем за первісним позовом невірно визначено дати першого платежу (за червень 2022 року вірною буде дата 29.05.2022 року; за лютий 2023 року - 29.01.2023 року, за березень 2023 року - 26.02.2023 року), у зв`язку з чим розмір 3% річних має складати 11 578 311,65 грн. також позивачем зам первісним позовом невірно було розраховано інфляційні втрати, розмір яких має складати 16 204 671,35 грн.

Також ТОВ «Полтаваненергозбут» просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат та застосувати положення ч. 3 ст 551 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення як розміру штрафних санкцій так і 3% річних, викладений в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Ухвалою від 11.01.2024 року суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Полтаваенергозбут" до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання недійсним п. 5 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року, а саме: №6 від 16.02.2022 року, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року; об`єднав зустрічну позовну заяву з первісним позовом в одне провадження, призначив підготовче засідання у справі на 18.01.2024 року на 11:30 год. та встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи. за зустрічним позовом.

Також вказаною ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання ТОВ "Полтаваенергозбут" про витребування доказу - копії наказу № 17 Міністерства енергетики України "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 17.01.2023 року.

Ухвалою від 11.01.2024 року суд задовольнив заяву представника відповідача за первісним позовом про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заперечення на відповідь на відзив (з додатками) та поновив ТОВ "Полтаваенергозбут" строк для подання заперечення на відповідь на відзив (вх. № 294 від 09.01.2024 року).

18.01.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання (вх. № 665 від 18.01.2024 року), в якому просило суд залучити до участі у справі №917/2174/23 як правонаступника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 42041573).

18.01.204 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 27.02.2024 року 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 22.01.2024 року суд задовольнив клопотання АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вх. № 665 від 18.01.2024 року) про залучення до участі у справі №917/2174/23 як правонаступника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" (ідентифікаційний код 42041573).

29.01.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 1123, т. 2 а. с. 220 - 228), в якому заперечувалися вимоги зустрічної позовної заяви. Позивач за первісним позовом зазначив, що договір купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021 року укладено на основі примірного договору, затвердженого протоколом Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 21.09.2021 № 28, а також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (у редакції постанови від 11.08.2021 № 859), якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

ТОВ «Полтаваенергозбут» не заперечував проти умов договору, в тому числі порядку розрахунків, не ініціював зміни, не звертався з пропозиціями, а продовжував виконувати свої обов`язки за договором, хоча і з простроченням. Після введення на території України воєнного стану, з метою врегулювання заборгованості на ринку електричної енергії, що виникла, а також з метою недопущення накопичення боргів та виникнення нових, зокрема, для учасників ринку, на яких покладено зобов`язання виконувати положення ПСО, Міністерство енергетики України видані накази про розрахунки на ринку електричної енергії.

Позивач за первісним позовом зазначив, що даними наказами виключно погашається заборгованість, що вже виникла, а не встановлюються нові, відмінні від умов договору, умови про здійснення оплати за куплену електричну енергію.

На думку позивача за первісним позовом ТОВ «Полтаваенергозбут» не довів, яким чином умови пунктів 5 додаткових угод №№6 від 16.02.2022 року, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року протирічать наказам Міненерго. Ні вартість, ні обсяги купленої електричної енергії наказами Міненерго не змінювалися та не встановлювалися.

01.02.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «Полтаваенергозбут» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 1393), де зазначено, що для реалізації відповідного механізму та уникнення надмірного фінансового навантаження на постачальників універсальних послуг ПСО передбачає отримання ТОВ «Полтаваенегзбут» оплати вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від ДП «Гарантовантий покупець». Кошти, отримані від ДП «Гарантований покупець» необхідні ПУП зокрема і для сплати за куповану електричну енергію (ДП «НАЕК «Енергоатом»). Однак, надходження коштів від ДП «Гарантований покупець» для оплати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у рамках механізму виконання спеціальних обов`язків не здійснюється. Відповідно, сплата коштів за договором з АТ НАЕК «Енергоатом» за законом об`єктивно залежить від надходження оплат від ДП «Гарантований покупець».

07.02.2024 року до суду від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 1610), де зазначено, що ані Постанова № 859, ані умови договору не містять посилання на те, що джерелом оплати вартості купленої електричної енергії за договором є грошові кошти, отримані ПУП від ДП «Гарантований покупець» як оплата наданої послуги у рамках Положення про ПСО.

Разом з тим, правовідносини, що склалися між ТОВ «Полтаваенергозбут» та ДП «Гарантований покупець» регулюються окремим договором - про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг. ТОВ «Полтаваенергозбут» хибно намагається поставити в залежність одне від одного рух двох цілком різних грошових потоків, які виникають із правовідносин між різними сторонами за різними договорами із різним предметом договору (оплата відпущеної електричної енергії та оплата послуги у рамках Положення про ПСО).

Аргументи позивача за зустрічним позовом, що зобов`язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договорами, укладеними на виконання Положення про ПСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу (колу) не відповідають фактичним обставинам справи та суті товарно-фінансової моделі ПСО. Адже, в такому разі, виробники електричної енергії повинні самі собі оплачувати відпущену/ продану на виконання ПСО електричну енергію.

Разом з тим, договір купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00413 від 24.09,2021 року укладений учасниками спірних правовідносин за обопільною згодою обох сторін на основі примірного договору, який не містить умови, яка б ставила в залежність надходження коштів від ДП «Гарантований покупець» до покупця для здійснення оплати за куплену електричну енергію за договором купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг або будь-яку іншу норму, яка б врегульовувала чи ставила в залежність оплату за електричну енергію від оплат інших учасників ринку.

Позивачем за первісним позовом звернуто увагу, що за березень 2022 року ТОВ «Полтаваенергозбут» було здійснено оплату за електричну енергію за період 17.02.2022 по 25.04.2022 на загальну суму 187 413 240,14 грн, що підтверджується випискою про надходження коштів та розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат, які додано до первісного позову. Тобто, ТОВ «Полтаваенергозбут», виконуючи умови договору, деякі платежі здійснив вчасно, деякі оплати були здійснені з простроченням.

09.05.2022 року прийнято Наказ №173 Міністерства енергетики України «Про розрахунки на ринку електричної енергії», яким врегульовано залишок заборгованості за березень 2022 року. ТОВ "Полтаваенергозбут" здійснено погашення 11.05.2022 - 13.05.2022 на загальну суму 13 552 817,09 грн, яким остаточно було погашено заборгованість за додатковою угодою № 6 (березень 2022 року). Аналогічні ситуації відбулись і в наступні спірні періоди.

Накази Міненерго не можна розглядати як такі, що самі по собі скасовують, змінюють чи відміняють дію норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859) враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб`єктами нормотворення.

Враховуючи вищевикладене, аргумент ТОВ «Полтаваенергозбут» про те, що він був позбавлений можливості здійснювати розрахунок за куповану електричну енергію в контексті перерахунку коштів за наказами Міненерго від ДП «Гарантований покупець» у сумі меншій, ніж встановлено додатковими угодами, є хибними та не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідач за первісним позовом не заперечував проти умов договору, в тому числі порядку розрахунків, не ініціював зміни, не звертався з пропозиціями, а продовжував виконувати свої обов`язки за договором, хоча і з простроченням. ТОВ «Полтаваенрегозбут» підтвердив факт наявності прострочення ним оплати купленої електричної енергії за договором.

26.02.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли пояснення на заперечення відповідача за первісним позовом (вх. №2564, т. 3 а. с. 1 - 4), відповідно до яких заперечуються вимоги ТОВ «Полтаваенергозбут» про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн; зазначається, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, не можуть враховуватися при розгляді справи №917/2174/23, оскільки вони не є подібними.

Також позивач за первісним позовом просив вважати вірними у розрахунку заборгованості 3% річних наступне:

- за червень 2022 року дата першого платежу має бути 30.05.2022 року, період прострочення платежу за перший етап у розмірі 24 998 232,99 грн становить 90 днів (з 31.05.2022 року по 28.08.2022 року) та сума 3% річних становить 184 918,44 грн (замість 191 082,38 грн);

- за лютий 2023 року дата першого платежу має бути 30.01.2023 року, період прострочення платежу за перший етап у розмірі 43 921 232,14 грн становить 1 день та сума 3% річних становить 3 609,96грн (замість 14 439,86грн);

- за березень 2023 року дата першого платежу має бути 27.02.2023 року, період прострочення платежу за перший етап у розмірі 49 677 799,78грн становить 3 дні та сума 3% річних становить 12 249,32грн (замість 24 498,64 грн).

У зв`язку із зазначеним Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" просило вважати вірною загальну суму 3% річних у розмірі 11 605 130,62 грн та зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення 3 % річних на 29 243,16 грн.

Протокольною ухвалою від 27.02.2024 року суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11.04.2024 року до 10 год. 00 хв.

10.04.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (за первісним позовом) (вх. №4921, т. 3 а. с. 27, 28), надавши скоригований розрахунок заборгованості.

В судове засідання 11.04.2024 року представник відповідача за первісним позовом не з`явився, направивши до суду через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження у зв`язку із його зайнятістю у іншому судовому засіданні по справі №552/1432/24 (вх. № 4907 від 10.04.2024 року, т. 3 а. с. 24).

В судовому засіданні 11.04.2024 року суд прийняв до розгляду заяву позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог та оголосив протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 16.05.2024 року до 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року продовжено строки підготовчого провадження у справі 917/2174/23, прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4921 від 10.04.2024).

16.05.2024 року до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про доручення доказу, а саме висновку експерта № 241 за результатами проведеної економічної експертизи, складений 22.04.2024 року (вх. № 6835, т. 3 а. с. 63, 64).

16.05.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому судовому засіданні до 20.06.2024 року до 09 год. 00 хв. для надання можливості позивачу за первісним позовом ознайомитися з клопотання про доручення доказів та відреагувати на нього.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 20.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року суд призначив підготовче засідання по справі № 917/2174/23 на 15.08.2024року на 11:30 год.

12.08.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли заперечення щодо клопотання про доручення доказів (вх. №10803, т. 3 а. с. 94 - 97).

14.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 10968), в якій зазначено, що в наданому відповідачем за первісним позовом висновку експерта №241 за результатами проведеної економічної експертизи, складеного 21.04.2024 року міститься розрахунок штрафних санкцій, де в розрахунку експерта кількість днів прострочення збігається з днями прострочення у розрахунку позивача, окрім одного платежу. Позивач визнає, що у розрахунку за 3 етап квітня 2022 року допущено технічну помилку (описку) у кількості днів прострочення. Тому, за третій етап оплати для залишку боргу у розмірі 36 347 204,52 грн первісний позивач просить вірно вважати період прострочення 12.04.2022 - 24.05.2022 та кількість днів прострочення 43 дні. Загальна сума 3 % річних у розмірі 128 459,98 грн (а не 134 434,87 грн).

Таким чином, сума позовних вимог у справі №917/2174/23 становить 11 599 155,73 грн - 3 % річних; 50 537 822,72 грн - інфляційні втрати (скоригований розрахунок заборгованості додано до заяви).

Також, позивач за первісним позовом у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог просив повернути з державного бюджету судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В судовому засіданні 15.08.2024 року представник позивача за первісним позовом підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та заперечив проти доручення до матеріалів справи висновку експерта, представник відповідача за первісним позовом просив відкласти судове засідання.

Протокольною ухвалою від 15.08.2024 року суд залучив до матеріалів справи висновок експерта № 241, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.09.2024 року на 09 год. 00 хв. (резервна дата 10.10.2024 року 09 год. 00 хв.)

Ухвалою від 15.08.2024 року суд прийняв заяву АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" про зменшення розміру позовних вимог до розгляду (вх. 10968 від 14.08.2024 року).

13.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні по справі №910/16/24 (вх. № 12083, т. 3 а. с. 146).

16.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшли заперечення щодо клопотання про відкладення розгляду справи №917/2174/23 (вх. №12121, т. 3 а. с. 151, 152).

Під час розгляду справи по суті 16.09.2024 року судом заслухано пояснення позивача за первісним позовом, його заперечення проти зустрічного позову, досліджено всі докази, наявні у справі №917/2174/23 та оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 10.10.2024 року до 09:00 год.

10.10.2024 року суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав дебати сторін.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ЗУ «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі Постанова № 1420) «Енергоатом» (далі АТ «НАЕК «Енергоатом») є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом»).

Державна реєстрація АТ «НАЕК «Енергоатом» та припинення ДП «НАЕК «Енергоатом» відбулася 11.01.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статут АТ «НАЕК «Енергоатом» затверджено Постановою № 1420 та є додатком до неї.

Згідно з пунктом 3 постанови № 1420, відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

З 11.01.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов`язків ДП «НАЕК «Енергоатом», а відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» починає функціонувати як філія «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» .

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2021 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач за первісним позовом продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (далі - відповідач за первісним позовом, постачальник універсальних послуг ПУП) був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 (далі - договір, т. 1 а. с. 84 - 87).

Цей договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (пункт 1.1. договору).

Кожна cторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо (п.1.2. договору).

Згідно з умовами п. 2.1. договору продавець зобов`язаний продати, а ПУП зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Згідно з положеннями п.2.2. договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

Згідно з умовами розділу 3 договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (пункт 3.1.).

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (п.3.3. договору).

Відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання (п.3.4. договору).

Розділом 4 договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання (п.4.2. договору).

Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання (п.4.3. договору).

Оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.

Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.4.6. договору).

У подальшому у межах договору АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Полтаваенергозбут» уклали додаткові угоди до нього, а саме: № 6 від 16.02.2022 (т. 1, а. с. 91, 92), № 7 від 27.03.2022 (т. 1, а. с. 94), № 8 від 29.04.2022 (т. 1, а. с. 96), № 9 від 23.05.2022 (т. 1, а. с. 98), № 10 від 23.06.2022 (т. 1, а. с. 100), № 11 від 26.07.2022 (т. 1, а. с. 102), №12 від 05.08.2022 (т. 1 а. с. 105), № 13 від 25.08.2022 (т. 1, а. с. 106), № 14 від 30.09.2022 (т. 1, а. с. 108), № 11 від 29.10.2022 (т. 1, а. с. 111), № 16 від 22.11.2022 (т. 1, а. с. 114), № 17 від 28.12.2022 (т. 1, а. с. 117), № 18 від 25.01.2023 (т. 1, а. с. 119), № 19 від 21.02.2023 (т. 1, а. с. 122), № 20 від 29.03.2023 (т. 1, а. с. 125), № 21 від 27.04.2023 (т. 1, а. с. 128), № 22 від 31.05.2023 (т. 1, а. с. 130), № 23 від 22.06.2023 (т. 1, а. с. 133), № 24 від 25.07.2023 (т. 1, а. с. 135), № 25 від 24.08.2023 (т. 1, а. с. 137), № 26 від 26.09.2023 (т. 1, а. с. 140), якими фіксували необхідні обсяги електричної енергії у наступних періодах, її вартість та визначали графік попередньої оплати.

Пунктами 6 Додаткових угод №№ 6 - 26, укладених до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413, сторони погодили період постачання, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 12 від 05.08.2022 (т. 1, а. с. 105) сторони домовилися, що на період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені договором та законодавством.

На виконання договору АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Полтаваенергозбут» склали спільні акти купівлі-продажу електричної енергії, а саме: № 660 від 31.03.2022 на суму 200 936 057,23 грн (т. 1, а. с. 168); № 743 від 30.04.2022 на суму 181 736 022,60 грн (т. 1, а. с. 171); № 908 від 31.05.2022 на суму 119 017 989,43 грн (т. 1, а. с. 174); № 1071 від 30.06.2022 на суму 124 991 164,96 грн (т. 1, а. с. 176); № 1253 від 31.07.2022 на суму 134 405,432,08 грн (т. 1, а. с. 180); № 1449 від 31.08.2022 на суму 133 865 396,06 грн (т. 1, а. с. 179); № 1679 від 30.09.2022 на суму 126 198 191,30 грн (т. 1, а .с. 182); № 1838 від 31.10.2022 на суму 170 891 337,20 грн (т. 1, а. с. 183); № 2126 від 30.11.2022 на суму 183 550 867,78 грн (т. 1, а. с. 181); № 2254 від 31.12.2022 на суму 232 241 088,30 грн (т. 1, а. с. 184); № 17 від 31.01.2023 на суму 266 448 630,92 грн (т. 1, а. с. 647); № 157 від 28.02.2023 на суму 219 606 160,70 грн (т. 1, а. с. 165); № 323 від 31.03.2023 на суму 248 388 998,90 грн (т. 1, а. с. 166); № 480 від 30.04.2023 на суму 188 570 459,57 грн (т. 1, а. с. 167); № 638 від 31.05.2023 на суму 160 181 172,40 грн (т. 1, а.с. 169); № 713 від 30.06.2023 на суму 158 424 436,36 грн (т. 1, а. с. 170); № 819 від 31.07.2023 на суму 142 121 328,19 грн (т. 1, а. с. 173); № 918 від 31.08.2023 на суму 149 875 446,41 грн (т. 1, а. с. 175); № 996 від 30.09.2023 на суму 141 170 572,92 грн (т. 1, а. с. 177); № 1184 від 31.10.2023 на суму 243 015 222,82 грн (т. 1, а. с. 178).

Відповідно до роздруківки електронної інформаційної довідки АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023 (т. 1, а. с. 148-165) за період з 01.03.2022 по 31.10.2023, виписки по рахунку АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в АТ «Ощадбанк» за 13.11.2023 (т. 1, а. с. 143-161) та виписки по рахунку АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в АТ «Укрексімбанк» за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 (т. 1, а. с. 162, 163) ТОВ «Полтаваенергозбут» сплатило вартість поставленої електричної енергії. За твердженнями АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованість за період поставки з 01.03.2022 по 31.10.2023 відсутня.

В підтвердження наявних зобов`язань та сплати вартості отриманої електричної енергії АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Полтаваенергозбут» склали спільні акти звіряння взаємних розрахунків, в яких визначили та зафіксували певні суми заборгованості ТОВ «Полтаваенергозбут» перед АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за зобов`язаннями по договору №65-150-SD-21-00413, з урахуванням додаткових угод.

Зокрема, за актами звіряння взаємних розрахунків станом на визначені дати суми боргу склали, а саме на: 31.01.2023 року (т. 1 а. с. 164 зворот) - 213 158 904,72 грн, 31.03.2023 року (т. 1 а. с. 166 зворот) - 208 646 759,06 грн, 31.05.2023 року (т. 1 а. с. 169 зворот) - 204 383 456,95 грн,, 30.05.2023 року (т. 1 а. с. 170 зворот) - 184 193 341,75 грн, 31.07.2023 року (т. 1 а. с. 173 зворот) - 192 493 489,94 грн, 31.08.2023 року (т. 1 а. с. 175 зворот) - 43 744 830,02 грн, 30.09.2023 року (т. 1 а. с. 177 зворот) - 1 895 143,03 грн, 31.08.2023 року (т. 1 а. с. 179 зворот) - 276 224 953,96 грн, 30.09.2023 року (т. 1 а. с. 182 зворот) - 347 945 827,47 грн, 31.10.2023 року (т. 1 а. с. 183 зворот) - 330 432 610,40 грн, 30.11.2023 року (т. 1 а. с. 181 зворот) - 345 376 946,02 грн.

Отже, за твердженням позивача за первісним позовом, ТОВ «Полтаваенергозбут» в порушення умов договору з урахуванням додаткових угод до нього куплену електричну енергію оплатив в повному обсязі, однак починаючи з березня 2022 року з порушенням строків, визначених відповідними додатковими угодами, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки ДП "НАЕК "Енергоатом" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023.

Враховуючи викладене, АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Полтаваенергозбут" про стягнення 6 216 978,45 грн, з яких: 11 599 155,73 грн - 3% річних, 50 537 822,72 грн - інфляційні втрати.

У свою чергу, ТОВ «Полтаваенергозбут» визнаючи факт укладення договору №65-150-SD-21-00413 та додаткових угод до нього, а також факт порушення строків з оплати поставленої електричної енергії, у зустрічній позовній заяві вказувало, що п. 5 додаткових угод №6 від 16.02.2022 року, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 року протирічить/суперечить вимогам наказів Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 року, №173 від 09.05.2022 року, №180 від 23.05.2022 року, № 291 від 26.08.2022 року, № 391 від 18.11.2022 року, №17 від 17.01.2023 року, №181 від 29.05.2023 року, №214 від 10.07.2023 року, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023 року, №295 від 04.10.2023 року.

Відповідач за первісним позовом посилався на те, що для реалізації відповідного механізму та уникнення надмірного фінансового навантаження на постачальників універсальних послуг ПСО передбачає отримання ТОВ «Полтаваенегзбут» оплати вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від ДП «Гарантовантий покупець». Кошти, отримані від ДП «Гарантований покупець» необхідні ПУП зокрема і для сплати за куповану електричну енергію (ДП «НАЕК «Енергоатом»). Однак, надходження коштів від ДП «Гарантований покупець» для оплати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у рамках механізму виконання спеціальних обов`язків не здійснюється. Відповідно, сплата коштів за договором з АТ НАЕК «Енергоатом» за законом об`єктивно залежить від надходження оплат від ДП «Гарантований покупець».

Також ТОВ «Полтаваненергозбут» просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, застосовуючи положення ч. 3 ст 551 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення як розміру штрафних санкцій так і 3% річних, викладений в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, а також на постанову Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Покладення спеціальних обов`язків передбачене положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови КМУ №483 від 05.06.2019, якою затверджене "Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення №483).

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; зміст та обсяг спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов`язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та строк виконання спеціальних обов`язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 4 Положення №483 спеціальні обов`язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов`язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 5 Положення №483 до спеціальних обов`язків належить, зокрема:

- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;

- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483 виробники зобов`язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.

Відповідно до пункту 8 Положення №483 гарантований покупець зобов`язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 9 Положення №483 постачальники універсальних послуг зобов`язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.

Виконання спеціальних обов`язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов`язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення №483).

Отже, Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:

- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);

- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);

- "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини першої статті 1).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язується оплатити прийняту енергію (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України), а за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 654 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що зобов`язання, які виникли між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та ТОВ "Полтаваенергозбу", носять характер купівлі-продажу.

Як зазначалось раніше, між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та ТОВ "Полтаваенергозбут" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021 року.

ТОВ "Полтаваенергозбут" визнане "постачальником універсальної послуги".

Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" - "постачальник універсальної послуги" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина перша статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Отже, передбачений умовами договору №65-150-SD-21-00417 статус ТОВ "Полтаваенергозбут" - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно обов`язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТОВ "Полтаваенергозбут" виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.

На виконання умов договору ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року постачало електричну енергію відповідачу за первісним позовом, проте останній взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконав, чим порушив приписи як договірних умов, так і положень діючого законодавства.

Як вбачається з роздруківки електронної інформаційної довідки АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023 за період з 01.03.2022 по 31.10.2023, виписки по рахунку АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в АТ «Укрексімбанк» за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 ТОВ "Полтаваенергозбут" сплатило вартість поставленої електричної енергії з порушенням строків оплати товару.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

З огляду на прострочення відповідачем за первісним позовом внесення оплати придбаної електричної енергії, позивач за первісним позовом просить стягнути (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та скорегованих розрахунків заборгованості) 3% річних у розмірі 11 599 155,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 50 537 822,72 грн.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі 11 599 155,73 грн, вважає його вірним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

В частині стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду виклала такий правовий висновок: "Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків".

Суд критично оцінює наданий ТОВ "Полтаваенеогозбут" висновок експерта щодо розрахунку річних та інфляційних, т.я. обчислення 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

Дана позиція наведена і у постанові КГС ВС від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17 та ін.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі грн, вважає його вірним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 3% річних в сумі 11 599 155,73 грн та 50 537 822,72 грн інфляційних втрат.

Судом спростовуються доводи відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві на позовну заяву (т. 1 а. с. 195 - 199), зустрічному позові (т. 2 а. с. 1 - 6), запереченні на відповіді на відзив (т. 2 а. с. 145 - 151), відповіді на відзив (т. 2 а. с. 231 - 234) стосовно визначеного положенням про ПСО порядку розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків, який, на думку ТОВ "Полтаваенеогозбут", полягає у здійсненні оплати купленої електричної енергії за договором виключно за рахунок коштів, отриманих ним від іншого учасника Державного підприємства «Гарантований покупець», з огляду на наступне.

Так, положення про ПСО встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі виробників електричної енергії, постачальників універсальних послуг та Гарантованого покупця шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено договір відповідно до норм положення про ПСО, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови у частині встановлених для них прав та обов`язків, зокрема обов`язку АТ «НАЕК «Енергоатом», як виробника, продати електричну енергію та кореспондуючого обов`язку у ТОВ "Полтаваенергозбу" купити її та оплатити.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови пункту 6 додаткових угод до договору № 65-150-SD-21-00413 відповідають пункту 6 додаткової угоди примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, яке оформлене протоколом №28 від 21.09.2021. Зокрема, за цим пунктом оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати; для кожного розрахункового місяця постачальник універсальних послуг здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Отже, сторони за взаємною згодою у договорі чітко встановили строки внесення відповідачем плати за придбану електричну енергію.

При цьому суд відмічає, що ТОВ «Полтаваенергозбут» не надав до суду копію укладеного між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ "Полтаваенеогозбут" договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг,

При цьому ТОВ "Полтаваенергозбут" посилається на те, що у схемі договірних відносин між «виробником», «гарантованим покупцем» та «постачальником універсальних послуг» існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов`язань.

Відповідну синхронність ТОВ "Полтаваенергозбут" вважає послідовністю дій у ланцюгу здійснення грошових розрахунків. На думку відповідача за первісним позовом, у такому ланцюгу спочатку кошти перераховує «виробник» «гарантованому покупцю», у подальшому «гарантований покупець» кошти перераховує «постачальнику універсальних послуг» і лише потім «постачальник універсальних послуг» перераховує кошти «виробнику».

Проте, заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог та заявляючи вимогу у зустрічній позовній заяві про визнання недійсними пунктів 5 додаткових угод, відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів наявності залежності здійснення ним оплати за договором від дій інших учасників, які також виконують спеціальні обов`язки.

Умови спірного договору не містить умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Постанова КМУ №483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг", з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" зобов`язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024 по справі №918/1304/23.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом щодо залежності виконання ТОВ «Полтаваенергозбут» своїх зобов`язань з оплати електричної енергії за договором від виконання Гарантованим покупцем своїх зобов`язань перед ТОВ «Полтаваенрегозбут», яке в свою чергу залежить від виконання зобов`язань позивача перед Гарантованим покупцем, оскільки доводи стосовно розповсюдження на спірні правовідносини певного порядку руху коштів при виконанні зобов`язань за договором є помилковими.

Водночас, на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов`язки, зобов`язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії (пункт 1 Наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період»).

За змістом наказу:

- ДП «НАЕК «Енергоатом» повинне спрямовувати кошти до ДП «Гарантований покупець» в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;

- ДП «Гарантований покупець» протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальником універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;

- Постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП «Гарантований покупець» згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП «НАЕК «Енергоатом» отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.

У подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до Наказу №132 від 21.03.2022, а саме наказами № 173 від 09.05.2022, № 180 від 23.05.2022, №214 від 23.06.2022, № 291 від 26.08.2022, № 334 від 29.09.2022, № 339 від 30.09.2022, № 391 від 18.11.2022, № 17 від 17.01.2022, № 22 від 24.01.2023, № 43 від 08.02.2023, № 90 від 10.03.2023, № 181 від 29.05.2023, № 214 від 10.07.2023, № 231 від 28.07.2023, № 259 від 30.08.2023, № 295 від 04.10.2023, в яких передбачалися суми та об`єми розрахунків між учасниками ринку.

Таким чином, наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов`язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного). Проте, ними не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії.

Відтак, наказами урегульовувались правовідносини щодо обов`язкового перерахування ТОВ "Полтаваенергозбут" отриманих коштів від ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу. Але, цей обов`язок не виключає його обов`язку з оплати іншої суми вартості придбаної електричної енергії у визначений договором строк, оскільки наказами не змінювалися джерела надходження коштів для оплати вартості електричної енергії та не встановлювалися умови, які б ставили у залежність сплату отриманої електричної енергії АТ «НАЕК «Енергоатом» від надходження коштів безпосередньо від ДП «Гарантований покупець».

Відтак, накази Міністерства енергетики України не змінювали строки виконання сторонами зобов`язань за договором № 65-150-SD-21-00413, а тому ТОВ "Полтаваенергозбут" повинна сплачувати кошти у відповідності до договірного графіку та розміру.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо дотримання ним вимог Наказів Міненерго, як підставу вважати, що ним не прострочено строків оплати, оскільки виконання ТОВ "Полтаваенергозбут" приписів Наказу №132 та похідних від нього наказів Міненерго не може вважатися належним виконанням умов договору у частині оплати купленої електричної енергії та слугувати підставою для звільнення від відповідальності у вигляді сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат

Щодо вимоги ТОВ «Полтаваенергозбут» про визнання недійсним п. 5 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00413 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.12.2021 року, а саме: №6 від 16.02.2022 року, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року, суд зазначає.

Недійсність правочину може бути наслідком відсутності у момент його учинення вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Інакше кажучи, підставами недійсності правочину можуть бути: суперечність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; обмеження волевиявлення учасника правочину та/або невідповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямованість правочину не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; суперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тим, договір купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00413 від 24.09.2021 року укладено між сторонами на основі примірного договору, затвердженого протоколом Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 21.09.2021 № 28, а також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (у редакції постанови від 11.08.2021 № 859), якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Суд звертає увагу, що наказами Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 року, №173 від 09.05.2022 року, №180 від 23.05.2022 року, № 291 від 26.08.2022 року, № 391 від 18.11.2022 року, №17 від 17.01.2023 року, №181 від 29.05.2023 року, №214 від 10.07.2023 року, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023 року, №295 від 04.10.2023 року виключно погашається заборгованість, що вже виникла, а не встановлюються нові, відмінні від умов договору, умови про здійснення оплати за куплену електричну енергію.

Тобто, ПУП зобов`язаний здійснити оплату згідно з п. 6 додаткових угод, але оскільки оплата згідно умов договору і п. 6 ДУ не відбулася, ПУП прострочив виконання оплати, то наказом Міненерго постачальника універсальних послуг зобов`язано впродовж 1 робочого дня з дати отримання кожного платежу за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від ДП «Гарантований покупець» спрямувати кошти на оплату АТ «НАЕК «Енергоатом» за куплену електричну енергію за відповідний період.

Отже, ТОВ «Полтаваенергозбут» не доведено, яким чином умови п. 5 додаткових угод № 6 від 16.02.2022, № 15 від 29.10.2022 року, №16 від 22.11.2022 року, №20 від 29.03.2023 року, № 21 від 27.04.2023 року, № 22 від 31.05.2023 року, № 23 від 22.06.2023 року, №24 від 25.07.2023 року до договору № 65-150-SD-21-00413 від 24.09. 2021 року протирічать наказами Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 року, №173 від 09.05.2022 року, №180 від 23.05.2022 року, № 291 від 26.08.2022 року, № 391 від 18.11.2022 року, №17 від 17.01.2023 року, №181 від 29.05.2023 року, №214 від 10.07.2023 року, №231 від 28.07.2023 року, №259 від 30.08.2023 року, №295 від 04.10.2023 року.

Ні вартість, ні обсяги купленої електричної енергії вищезазначеними наказами Міненерго не змінювалися та не встановлювалися .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2 383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням вищезазначеного, судом відхиляються вимоги ТОВ «Полтаваенергозбут» за зустрічною позовною заявою у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань до 1 грн суд зазначається наступне.

Суд зауважує, що право на зменшення штрафних санкцій / неустойки рішенням суду передбачено приписами ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Так, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення нарахованих річних та інфляційних нарахувань, які б підтверджували винятковість даного випадку та наявність підстав для такого зменшення, обмежившись лише посиланням на судову практику в інших конкретних випадках.

В даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати 3 % річних та інфляційні є надмірно великіз огляду на суму основного боргу, на яку вони нараховані, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 13 статті 86 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 74 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку,

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку ТОВ «Полтаваенергозбут» щодо оплати за поставлену електроенергію за спірний період березень 2022 року - жовтень 2023 року і позовні вимоги про стягнення 11 599 155,73 грн 3% річних та 50 537 822,72 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Позовна вимога за зустрічним позовом спростована відповідачем, не підтверджена матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений сторонами судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом.

З огляду на викладене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі (з урахуванням заяви позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог та застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 745 643,74 грн покладаються на ТОВ «Полтаваенергозбут».

При цьому, у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. №10968 від 14,08.2024 року, т. 3 а. с. 118, 119) позивач за первісним позовом просив повернути йому з Державного бюджету України судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 123 ГПК України судовий збір належить до судових витрат, розмір, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати якого встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позивач за первісним позовом при зверненні до суду визначив ціну позову у розмірі 62 172 196,50 грн та подав позовну заяву в електронній формі, то при зверненні до суду йому необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 746 066,36 грн, тоді як ним було сплачено 909 292,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №225039 (№1443317373301) від 30.11.2023 року ( т. 1 а. с. 5 )

Факт надходження судового збору у вказаному розмірі до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою суду від 30.11.2023 року про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (т. 2 а. с. 190).

При цьому, позивачем за первісним позовом було зменшено розмір позовних вимог до 62 136 978,45 грн.

Отже, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та подачу первісної позовної заяви у електронному вигляді, судовий збір, який мало сплатити Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", становить 745 643,74 грн.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Зважаючи на наявність клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору та у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, та подачу первісної позовної заяви до суду в електронній формі, суд визнає за необхідне задовольнити дане клопотання та повернути заявнику надміру сплачену суму судового збору у розмірі 163 648,68 грн, сплаченого платіжною інструкцією №225039 (№1443317373301) від 30.11.2023 року (на загальну суму 909 292,42 грн).

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка 65 Б, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42223804) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 42041573) 11 599 155,73 грн 3% річних, 50 537 822,72 грн інфляційних втрат та 745 643,74 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Повернути Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 42041573) з Державного бюджету України 163 648,68 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 225039 (#1443317373301) від 30.11.2023 року.

3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко


Суд	Господарський суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення	10.10.2024
Оприлюднено	22.10.2024
Номер документу	122428316
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Тимощенко О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.10.2024 по справі 917/2174/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —917/2174/23

Рішення від 10.10.2024

Рішення
від 10.10.2024 по справі 917/2174/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ