Рішення

від 18.10.2024 по справі 922/2761/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2761/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 33) до Ізюмської районної спілки споживчих товариств (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, буд. 31) про стягнення 54416,03 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Ізюмської районної спілки споживчих товариств, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 84241,24 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 19.08.2024 до електронного кабінету "Електронного суду" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2024. Разом з тим копія, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Ізюмської спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01769375) повернулась 29.08.2024 до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2761/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв`язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, телефонограма прийнята не була.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 20.10.2014 між Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (теплопостачальна організація) та Ізюмською районною спілкою споживчих товариств (споживач) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 59 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а споживач зобов`язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в порядку та в терміни, передбачені цим Договором (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 6.2. вищезазначеного договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 6.3. Договору, споживач до 20 числа розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації повну вартість заявленого у договорі (Додаток 1 до Договору) обсягу споживання теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що позивач - теплопостачальна організація за Договором, належним чином виконала свої зобов`язання за договором, проте споживач (відповідач) своєчасно та належним чином свій обов`язок зі сплати вартості поставленої теплової енергії за період грудень 2021 р. по лютий 2022 р. у встановлені договором строки не виконав, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 54416,03 грн. Крім того, відповідач (споживач) відповідний акт за січень 2022 року не підписав.

Відповідно до акту від 15.12.2021 нежитлова будівля за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна 31, де розташований об`єкт відповідача було підключене до централізованого опалення.

05.06.2024 на адресу відповідача було надіслано лист за вих. № 575 з проханням підписати відповідний акт за січень 2022 року.

Проте відповідач відповіді на вищевказаний лист не надав та заборгованість з вартості поставленої теплової енергії за період грудень 2021 р. по лютий 2022 р. позивачу не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст. 20 цього ж закону, до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 5 ч. 1. ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України Про теплопостачання передбачено, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 6.2. вищезазначеного договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до 6.3. Договору, споживач до 20 числа розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації повну вартість заявленого у договорі (Додаток 1 до Договору) обсягу споживання теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до акту від 15.12.2021 нежитлова будівля за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна 31, де розташований об`єкт відповідача було підключене до централізованого опалення.

05.06.2024 на адресу відповідача було надіслано лист за вих. № 575 з проханням підписати відповідний акт за січень 2022 року.

Проте відповідач відповіді на вищевказаний лист не надав та заборгованість з вартості поставленої теплової енергії за період грудень 2021 р. по лютий 2022 р. позивачу не сплатив.

Отже, відповідач (споживач) відповідний акт за січень 2022 року не підписав.

Водночас, умовами пункту 6.6. Договору сторони передбачили та встановили, що споживач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: п. Леніна, буд. №33/1,тел.(05743)-2-53-67, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передавання теплової енергії;

- акт звірки взаємних розрахунків

Один примірник оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному разі матеріали справи свідчать, що позивач, як теплопостачальна організація за Договором, належним чином виконала свої зобов`язання за договором, проте споживач (відповідач) своєчасно та належним чином свій обов`язок зі сплати вартості поставленої теплової енергії за період грудень 2021 р. по лютий 2022 р. у встановлені договором строки не виконав, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 54416,03 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач під час розгляду справи в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував,

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги встановлення факту надання позивачем послуг з постачання теплової енергії, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Ізюмської районної спілки споживчих товариств заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 84241,24 грн. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Ізюмської районної спілки споживчих товариств (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, буд. 31, код ЄДРПОУ 01769375) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 33, код ЄДРПОУ 32284148) - 84241,24 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію та 3028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" жовтня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв