Рішення

від 15.10.2024 по справі 925/1161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 925/1161/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІБІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ"

про стягнення 141850,39 грн.

Представники учасників справи:

Позивач: Уланівський С.Є., адвокат;

Відповідач: не з`явився.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1. 18.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІБІС" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ".

1.2.Змістом позову є майнова вимога про стягнення заборгованості за договором поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023 у розмірі 141850,39 грн, зокрема 89651,83 грн пені, 13533,18 грн 3% річних та 38665,38 грн інфляційних втрат.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов`язання з оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивач за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 08.12.2023 до 07.07.2024 нарахував та просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

1.4.18.09.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/1161/24. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 14 год. 30 хв. 15.10.2024.

1.5.Ухвалу суду від 18.09.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, представнику позивача адвокату Уланівському С.Є. та відповідачу, яку 19.09.2024 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 44-45).

1.6.Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

1.7.14.10.2024 відповідач подав до суду клопотання, у якому заперечив проти нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, просив зменшити їх на 50% на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Відповідач у клопотанні зазначив, що позивач мав можливість скористатися своїм процесуальним правом на збільшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого засідання у справі №925/44/24, проте цього не зробив з метою збільшення періоду, за який позивач в подальшому може стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати шляхом подачі до суду окремого позову (а.с. 70-71).

1.8.15.10.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням, у якому просив відкласти розгляд справи (а.с. 73).

1.9.В обґрунтування клопотання відповідач ствердив, що його представник на має змоги бути присутнім під час судового засідання, оскільки у цей день перебуватиме у відрядженні. Про відрядження дізнався напередодні, а тому не мав часу уповноважити іншого представника.

1.10.15.10.2024 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Уланівський С.Є. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

1.11.Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку у клопотанні відмовити.

1.12.Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.13.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

1.14.Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

1.15.Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов`язковою не визнавав.

1.16.Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

1.17.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

1.18. Відповідач належним чином завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи. На підтвердження обставин, якими відповідач мотивував клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач будь-яких доказів не подав, і, зокрема, наказу про відрядження. Відповідач також не обґрунтував неможливість залучення до участі у справі з часу відкриття провадження у справі іншого представника.

1.19.Причини неявки відповідача в судове засідання суд визнає неповажними.

1.20.Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

1.21.Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

1.22.Представник позивача адвокат Уланівський С.Є. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю, заперечив проти клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на 50 %, заперечив проти відкладення розгляду справи.

1.23.15.10.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.

1.24.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1161/24.

Вислухавши пояснення учасника справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору поставки; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару.

2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару; строк виконання грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; період прострочення виконання грошового зобов`язання; підстави та порядок нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.

3.1. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3.2.22.04.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі №925/44/24, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРІБІС задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРІБІС 774900,92 грн боргу, 77490,10 грн штрафу, 33720,12 грн пені, 2854,02 грн 3% річних, 13335,02 грн судового збору та 19596,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.3.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі №925/44/24 залишено без змін.

3.4.Рішення суду набрало законної сили 19.06.2024.

3.5.У рішенні суду від 22.04.2023 у справі №925/44/24 суд встановив, що 15.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю ПРІБІС (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ (покупець) уклали договір поставки №41212-150923-2.

3.6.Відповідно до пункту 5.3 договору покупець здійснює оплату за товар частинами на підставі виставленого постачальником рахунку (ів) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до 15 листопада 2023 року включно за наступний графіком:

136686,00 грн - 02 жовтня 2023 року;

136686,00 грн - 09 жовтня 2023 року;

136 686,00 грн - 16 жовтня 2023 року;

136686,00 грн - 23 жовтня 2023 року;

136686,00 грн - 30 жовтня 2023 року;

136686,00 грн - 06 листопада 2023 року;

136684,92 грн - 15 листопада 2023 року.

3.7.На виконання умов договору позивач поставив відповідачу добриво азотно-фосфорно-калійне Suprofos 12 NPK (S) 4-12-12 (25) загальною вартістю 956800,92 грн.

3.8.Відповідач сплатив позивачу 16.11.2023 81900,00 грн та 100000,00 грн 22.11.2023.

3.9.Заборгованість відповідача перед позивачем становила 774900,02 грн.

3.10.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 95680,09 штрафу, 33720,12 пені, 3028,11 грн 3% річних за період з 03.10.2023 до 07.12.2023. Перевіривши розрахунок позивача штрафу, пені та 3% річних, суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 77490,10 штрафу, 33720,12 пені, 2854,02 грн 3% річних за період з 03.10.2023 до 07.12.2023, що становило предмет майнових вимог позивача до відповідача у справі №925/44/24.

3.11.Позивач та відповідач є учасниками справ №925/44/24 та №925/1161/24.

3.12.Враховуючи норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу, не підлягають доказуванню під час розгляду справи №925/1161/24 обставини:

- виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023;

- розмір заборгованості відповідача за поставлений товар у сумі 774900,02 грн;

- прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у період з 03.10.2023 до 07.12.2023.

4.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

4.1.1.08.07.2024 відповідач на виконання договору поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі №925/44/24 сплатив позивачу 921896,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2611 від 08.07.2024 (а.с. 36).

4.1.2.За розрахунком позивача розмір 3% річних за період з 08.12.2023 до 07.07.2024 становить 13533,18 грн (1528,57 грн за період з 08.12.2023 до 31.12.2023 за 24 дні (774900,90 (заборгованість стягнута рішенням суду від 22.04.2024 у справі №925/44/24) х 3% х 24 дні (прострочення) : 365 :100), 12004,61 грн за період з 01.01.2024 до 07.07.2024 за 189 днів (774900,90 (заборгованість стягнута рішенням суду від 22.04.2024 у справі №925/44/24) х 3% х 189 днів (прострочення) : 366 :100); розмір інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по червень 2024 року становить 38665,38 грн (774900,92 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 22.04.2024 у справі №925/44/24) х 1,04989720 774900,92 грн), розмір пені за період з 08.12.2023 до 15.05.2024 становить 89651,83 грн (9272,19 грн за період з 08.12.2023 до 09.04.2024, 14613,49 грн за період з 04.12.2023 до 16.04.2024, 15371,61 грн за період з 08.12.2023 до 23.04.2024, 16092,39 грн за період з 08.12.2023 до 30.04.2024, 16697,39 грн за період з 08.12.2023 до 06.05.2024, 17604,76 грн за період з 08.12.2023 до 15.05.2024 (а.с. 5-7).

4.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

4.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.5.На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.

4.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

4.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.

4.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

4.9.Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.

4.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

5.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

5.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.5.Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

5.5.1.між сторонами виникло майнове господарське зобов`язання на підставі договору поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023;

5.5.2.відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар у розмір 774900,02 грн;

5.5.3.прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалося 03.10.2023

5.5.4.рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі №925/44/24 з відповідача на користь позивача стягнуто 774900,90 грн боргу, 77490,10 штрафу, 33720,12 пені, 2854,02 грн 3% річних за період з 03.10.2023 до 07.12.2023.

5.5.5.08.07.2024 відповідач на виконання договору поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі №925/44/24 сплатив позивачу 921896,18 грн.

5.5.6.за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача 89651,83 грн пені, 13533,18 грн 3% річних та 38665,38 грн інфляційних втрат за період з 08.12.2023 до 07.07.2024.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

6.1.Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

6.2.Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

6.3.Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

6.4.Дослідивши зміст та характер зобов`язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

6.5.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

6.6.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.7.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

6.8.Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

6.9.Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.10.Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

6.11.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

6.12.Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.13.Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

6.14.Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

6.15.Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.16.Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.17.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.18.Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.19.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

6.20.Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

6.21.Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.22.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.23.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

6.24.Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

6.25.Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

6.26.Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.27.Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема сплата неустойки.

7.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

7.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

7.2.Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу за поставлений товар.

7.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання.

7.4.Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

7.5.За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.6.На підставі договору поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023 у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу 774900,90 грн за поставлений товар.

7.7.Відповідно до пункту 5.3 договору покупець здійснює оплату за товар частинами на підставі виставленого постачальником рахунку(ів) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з графіком з 03.10.2023 до 15.11.2023.

7.8. Відповідач у строк встановлений договором свій обов`язок не виконав та не сплатив позивачу 774900,90 грн за поставлений товар.

7.9.Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі №925/44/24 з відповідача на користь позивача стягнуто 774900,90 грн боргу, 77490,10 штрафу, 33720,12 пені, 2854,02 грн 3% річних за період з 03.10.2023 до 07.12.2023. Рішення суду набрало законної сили 19.06.2024.

7.10.08.07.2024 відповідач на виконання договору поставки №41212-150923-2 від 15.09.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі №925/44/24 сплатив позивачу 921896,18 грн.

7.11.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

7.12.У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

7.13.За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

7.14.Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

7.15.За прострочення виконання грошового зобов`язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

7.16.Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалося 03.10.2023.

7.17.08.07.2024 відповідач виконав грошове зобов`язання.

7.18.За розрахунком позивача розмір 3% річних за період з 08.12.2023 до 07.07.2024 становить 13533,18 грн (1528,57 грн за період з 08.12.2023 до 31.12.2023 за 24 дні (774900,90 (заборгованість стягнута рішенням суду від 22.04.2024 у справі №925/44/24) х 3% х 24 дні (прострочення) : 365 :100), 12004,61 грн за період з 01.01.2024 до 07.07.2024 за 189 днів (774900,90 (заборгованість стягнута рішенням суду від 22.04.2024 у справі №925/44/24) х 3% х 189 днів (прострочення) : 366 :100); розмір інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по червень 2024 року становить 38665,38 грн (774900,92 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 22.04.2024 у справі №925/44/24) х 1,04989720 774900,92 грн).

7.19.Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

7.20.Вимоги позивача про стягнення з відповідача 38665,38 грн інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по червень 2024 року та 13533,18 грн 3% річних за період з 08.12.2023 до 07.07.2024 за прострочення виконання грошового зобов`язання суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

7.21.Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.22.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

7.23.У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

7.24.Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

7.25.Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

7.26.Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

7.27.Відповідно до п. 6.7. договору поставки в разі порушення строків оплати по договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

7.28.За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

7.29.За розрахунком позивача розмір пені за період з 08.12.2023 до 15.05.2024 становить 89651,83 грн (9272,19 грн за період з 08.12.2023 до 09.04.2024, 14613,49 грн за період з 04.12.2023 до 16.04.2024, 15371,61 грн за період з 08.12.2023 до 23.04.2024, 16092,39 грн за період з 08.12.2023 до 30.04.2024, 16697,39 грн за період з 08.12.2023 до 06.05.2024, 17604,76 грн за період з 08.12.2023 до 15.05.2024.

7.30.Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, з урахуванням норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

7.31.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 89651,83 грн пені за період з 08.12.2023 до 15.05.2024 за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

8.Розподіл судових витрат.

8.1.Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які згідно з доданим до позову попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи складають 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

8.3.Позивач, звертаючись з позовом до суду в електронній формі, сплатив 2422,40 грн судового збору на підставі платіжної інструкції від 16.09.2024 №2563194460, застосувавши коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028,00 х 0,8) (а.с. 11).

8.4.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.5.Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.

8.6.У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та просив суд стягнути витрати з відповідача (а.с. 7).

8.7.11.10.2024 позивач звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (а.с 54-56). До заяви додав договір про надання правничої допомоги від 08.08.2024 (а.с. 58-59), додаткову угоду №1 від 20.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 08.08.2024 (а.с. 60), акт здачі-приймання наданих послуг №АО-00006 від 10.10.2024, довіреність №1/705 від 08.01.2022 року (а.с. 62), статут Адвокатського об`єднання "Клименко і Партнери" (а.с. 64-67), ордер на надання правничої допомоги ТОВ "ПРІБІС" адвокатом Уланівським Сергієм Євгенійовичем від 08.08.2024 (а.с. 12, 47, 57).

8.8.Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 08.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІБІС" (клієнт) та Адвокатське об`єднання "Клименко і партнери" (об`єднання) уклали договір про надання правничої допомоги (а.с. 58-59).

Відповідно до істотних умов договору про надання професійної правничої допомоги сторони передбачили:

п. 1.1 - предметом даного договору є надання об`єднанням усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту у судових справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю ПРІБІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ про стягнення заборгованості за договором поставки № 41212-150923-2 від 15 вересня 2023 року та договором поставки №1224-210823 від 21 серпня 2023 року, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надані послуги (правничу допомогу) та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором;

п. 1.2 - на виконання п. 1.1 даного договору клієнт уповноважує адвокатів об`єднання, зокрема: представляти клієнта у Господарському суді Черкаської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді (Касаційному господарському суді) з усіма правами (без обмежень повноважень) наданими учасникам справи; надавати інші види правничої допомоги, пов`язаної з розглядом вказаних судових справ;

п. 4.1 - гонорар за надані послуги (правничу допомогу) у судових справах за позовами, вказаних в п. 1.1. цього договору, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій буде узгоджений сторонами в додаткових угодах до цього договору;

п. 7.1 - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами;

п. 7.2 - строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до повного виконання;

п. 8.3 - документом, що підтверджує факт надання послуг (правничої допомоги) за договором у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та у якому сторонами буде зафіксовано остаточний розмір гонорару, який клієнт зобов`язаний сплатити на користь об`єднання, є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі наданих послуг. Моментом завершення надання об`єднанням послуг у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій є день ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи у суді відповідної інстанції. У випадку, якщо клієнт не підписав акт приймання-передачі наданих послуг (надалі по тексту "акт") протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання і не надав письмове обґрунтування такого не підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту, послуги вважаються наданими об`єднанням в повному обсязі і підлягають оплаті.

8.9.20.09.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 08.08.2024, в якій у пункті 1 передбачили, що за надані послуги (правничу допомогу) у судовій справі №925/1161/24 за позовом ТОВ "ПРІБІС" до ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" про стягнення 141850,39 грн, яка розглядається Господарським судом Черкаської області, що включає в себе підготовку позовної заяви, підписання та подання позовної заяви з додатками до господарського суду, представництво адвокатами об`єднання інтересів клієнта у судових засіданнях в господарському суді першої інстанції, підготовку та подання до суду всіх необхідних процесуальних документів та вчинення інших необхідних процесуальних дій, які виникнуть в процесі розгляду господарським судом першої інстанції вказаної справи, клієнт виплачує об`єднанню фіксований гонорар у розмірі 10000 грн 00 коп. шляхом оплати на поточний рахунок об`єднання, вказаний у цьому договорі, у строк не пізніше ніж 20 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1161/24 (а.с. 60).

Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 08.08.2024. Всі інші умови договору про надання правничої допомоги від 08.08.2024, не зазначені у цій додатковій угоді, є незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п. 3 додаткової угоди №1).

8.10.10.10.2024 сторони склали та підписали акт здачі-приймання наданих послуг №АО-00006 про те, що виконавцем на виконання зобов`язань за договором про надання правничої допомоги від 08.08.2024 та додатковою угодою № 1 від 20.09.2024 замовнику надана наступна професійна правнича допомога у справі №925/1161/24 за позовом ТОВ "ПРІБІС" до ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" про стягнення 141850,39 грн, яка розглядається Господарським судом Черкаської області: підготовка, підписання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №41212-150923-2 від 15.09.2024 та додатків до неї; представництво адвокатом об`єднання інтересів замовника у справі №925/1161/24 у судовому засіданні 15.10.2024 та у всіх інших судових засіданнях, у разі їх призначення судом у кількості однієї послуги вартістю 10000,00 грн без ПДВ. Всього на загальну суму 10000,00 грн (а.с. 61).

8.11.Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

8.12.Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

8.13.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

8.14.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.15.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

8.16.Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.17.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.18.Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

8.19.Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.20.На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10000,00 грн та надав докази понесення цих витрат у розмірі 10000,00 грн.

8.21.Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8.22.Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

8.23.Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

8.24.Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

8.25.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

8.26.Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

8.27.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.28.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.29.На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав детальний опис робіт.

8.30.Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 10000,00 грн.

8.31.Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.32.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

8.33.Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

8.34.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

8.35.Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.36.На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

8.37.Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.38.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

8.39.Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

8.40.14.10.2024 відповідач подав до суду клопотання, у якому просив зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 50 % від заявленого (а.с. 70-71).

8.41.В обґрунтування зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, відповідач зазначив, що позивач мав можливість скористатися своїм процесуальним правом на збільшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого засідання у справі №925/44/24. Однак, позивач цього не зробив з метою збільшення періоду, за який позивач в подальшому може стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати шляхом подачі до суду окремого позову. Враховуючи розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, відповідач вважав, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

8.42.Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

8.43.Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

8.44.Витрати позивача на професійну правничу допомогу у виді підготовки, підписання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №41212-150923-2 від 15.09.2024 та додатків до неї; представництво адвокатом об`єднання інтересів замовника у справі №925/1161/24 у судовому засіданні 15.10.2024, суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для позивача, що полягає у порушенні права позивача на належне виконання зобов`язання відповідачем з оплати товару за договором поставки.

8.45.Підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач не навів. Не є такою підставою твердження відповідача про можливість позивача скористатися правом на збільшення розміру позовних вимог в іншій справі з огляду на сплату відповідачем боргу лише 08.07.2024 та врегульований процесуальним законом порядок збільшення розміру позовних вимог лише до закінчення підготовчого провадження. Право особи на звернення з позовом до суду не може бути обмежене.

8.46.Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які суд визнає фактичними та необхідними, становить 10000,00 грн.

8.47.Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.48.Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн підлягають розподілу між сторонами.

8.49.Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" (ідентифікаційний код 32837429, адреса місцезнаходження: 20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Соборна, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІБІС" (ідентифікаційний код 40728265, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5-А) 141850,39 грн (сто сорок одну тисячу вісімсот п`ятдесят гривень 39 копійок), зокрема 89651,83 грн (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одну гривню 83 копійки) пені, 13533,18 грн (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні 18 копійок) 3% річних та 38665,38 грн (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 38 копійок) інфляційних втрат, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 21.10.2024.

СуддяА.І. Гладун