Рішення

від 10.10.2024 по справі 927/779/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/779/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Одинець І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Карлтон Трейдінг Україна (код ЄДРПОУ 25662676), вул. Вокзальна, буд. 5, оф. 24, м. Прилуки, 17500

про розірвання договору, стягнення відшкодування сплаченого податку в сумі 1346951,36 грн та штрафних санкцій в розмірі 100000,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Кучер Н.В.,

від відповідача: Оселедець Т.В.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Карлтон Трейдінг Україна з вимогами про:

-розірвання Договору №Куч/КТУ про надання послуг від 01.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Карлтон Трейдінг Україна (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець);

-стягнення відшкодування сплаченого єдиного податку платника третьої групи в сумі 1346951,36 грн;

-стягнення 1% штрафних санкцій від авансового платежу в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасно проведення авансового платежу на виконання Окремого Письмового Завдання з посиланням на статті 526, 610, 611, 651, 901 Цивільного кодексу України та статті 188, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 16.08.2024 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 16.08.2024 о 19:00, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений.

У підготовчому засіданні 12.09.2024 представник відповідача зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення суми 1346951,36 грн відшкодування єдиного податку платника третьої групи не визнає. Проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій не заперечує. Щодо вимоги про розірвання договору заперечила у зв`язку з наміром продовжувати співпрацю з позивачем. Окремо зазначила, що письмових заяв по суті спору не надаватиме.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 12.09.2024, враховуючи думку позивача та представника відповідача у справі, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2024.

У судовому засіданні під час судового розгляду справи по суті позивачка підтримала позовні вимоги, окремо зазначивши, що враховуючи її можливість самостійно врегулювати питання з повернення сум сплаченого єдиного податку, вирішення вказаного питання поклала но розсуд суду. Щодо позовної вимоги про розірвання договору зазначила, що з відповідачем має довготривалі партнерські і договірні відносини, відмовлятися від яких наміру не має, проте у зв`язку з порушенням відповідачем умов Додаткової угоди № 1 від 15.07.2022 до Договору №Куч/КТУ по виконанню Окремого Письмового Завдання щодо сплати авансового платежу просила Договір розірвати, висловивши при цьому намір на подальшу співпрацю з відповідачем на умовах нового договору.

Аналогічні вимогам позивача були надані пояснення представником відповідача.

За загальними принципами здійснення судочинства, що, зокрема, відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

10.10.2024 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (далі - Замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг № Куч/КТУ (далі - Договір).

У подальшому, 15.07.2022 між Замовником та Виконавцем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання послуг № Куч/КТУ від 01.07.2022 (далі Додаткова угода № 1).

Відповідно до умов Договору:

п.1.1. Предметом Договору є надання Виконавцем Замовнику послуг у сфері права (крім нотаріальних та адвокатських), бухгалтерського, податкового обліку та звітності, консультування з питань комерційної діяльності та управління, у тому числі за допомогою засобів зв`язку (телефону).

п.1.2. Виконавець веде супровід всіх господарських операцій та консультує відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку Замовника по Договорам спільної інвестиційної діяльності, учасником яких є Замовник (п. 1.2. в редакції Додаткової угоди №1).

п.2.1. Виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання Замовнику: консультативних послуг з ведення бухгалтерського обліку:

- консультації та роз`яснення щодо змін в податковому кодексі та бухгалтерському обліку;

- консультування по використанню норм чинного законодавства;

- організація та ведення бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності Замовника й контролю за економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства;

- організація та ведення обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів Замовника, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з їх рухом, облік витрат виробництва й обігу, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання робіт (послуг), результатів господарсько-економічної діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових та кредитних операцій;"

- забезпечення дотримання у Замовника встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової і податкової звітності;

- організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій Замовника;

- здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов`язань; витрачання фонду заробітної плати;

- проведення інвентаризації активів;

- забезпечення правильного нарахування й перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, заробітної плати робітників і службовців та інших виплат і платежів, погашення в установлені строки заборгованості Замовника за позиками;

- здійснення контролю за зміною рахунків, на які перераховуються податки та збори (обов`язкові платежі) Замовником;

- здійснення контролю за змінами чинного податкового, фінансового та іншого - законодавства, що безпосередньо пов`язані із суттю послуг, які надаються Виконавцем за цим договором;

- складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій, собівартості продукції (робіт, послуг) для Замовника;

- участь у розробці й здійсненні заходів, спрямованих н та фінансової дисципліни;

- участь у здійсненні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності Замовника за даними бухгалтерського обліку й звітності з метою виявлення та усунення (уникнення) /втрат і невиробничих витрат;

- участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжки й псування активів Замовника.

п. 2.2. Замовник може надати Виконавцю Окреме Письмове завдання, в якому вказує об`єм робіт, строки виконання та розмір оплати за надані послуги за окремим Письмовим завданням, а виконавець зобов`язується надати вказані в Письмовому завданні послуги. Для початку виконання виконавцем Письмового завдання, Замовник перераховує Виконавцю аванс в розмірі 10000000 грн за банківськими реквізитами Виконавця в ПАТ «Альфа-Банк», UA263003460000026004017311001, МФО 300346 протягом 15 календарних днів з моменту отримання Виконавцем Письмового завдання (п. 2.2. в редакції Додатково угоди №1).

п. 3.4. Після завершення виконання Завдання по п. 2.2. Договору, в якому вказані об`єми роботи, строки виконання та оплата за надані послуги, Сторони підписують Акт виконаних робіт (який готує Виконавець). Акт виконаних робіт є підставою для розрахунків (п. 3.4. в редакції Додаткової угоди №1).

п. 4.2. За невиконання чи неналежне виконання умов п. 2.2. Договору Замовник відшкодовує збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1% від суми авансового платежу (п. 4.2. в редакції Додаткової угоди №1).

п. 5.1. Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку.

п. 5.2. Усі спірні питання між сторонами повинні вирішуватися на основі взаєморозуміння і пошуку компромісу.

п. 5.3. У разі відсутності порозуміння сторін Договір розривається за рішенням суду (п. 5.1.-5.3. в редакції додаткової угоди №1).

п. 6.1. Договір набирає законної сили з 01 липня 2022 року та діє до 01 липня 2025 року, а в частині розрахунків до повного їхнього виконання (п. 6.1. в редакції Додаткової угоди № 1).

На виконання п. 2.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1) 16.07.2022 Замовником надано Виконавцю Окреме Письмове Завдання в якому визначено перелік робіт, які повинен здійснити Виконавець. Термін виконання робіт до 25.10.2022 включно.

Листом від 04.08.2022 позивачка звернулась до відповідача з вимогою про виконання п.2.2. Договору - про перерахування авансу в розмірі 10000000 грн.

Листом №243/22 від 09.08.2022 відповідач повідомив позивачку, що ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» перерахувало на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 аванс для початку виконання Письмового завдання.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки по рахунку в АТ «Банк Січ» НОМЕР_2 вбачається, що 09.08.2022 відповідач здійснив оплату за послуги за 2022 рік по договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 в сумі 67347568,00 грн.

Листом від 09.08.2022 позивачка звернулась до позивача за роз`ясненнями з приводу того, що кошти, які надійшли від ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» значно перевищують суму, що обумовлена в п. 2.2. Договору.

Крім того, позивачка повідомила відповідача про те, що перераховані кошти зараховані на розрахунковий рахунок, відмінний від того, що вказаний в п. 2.2. Договору.

Листом № 24/22 від 09.08.2022 відповідач повідомив позивачку, що 09.08.2022 ним помилково перераховано кошти в сумі 67347568,00 грн та просив повернути надлишково перераховані кошти. Також відповідач цим листом визнав, що його відповідальними працівниками при перерахуванні коштів не враховані реквізити, вказані в п. 2.2. Договору.

Листом від 12.09.2022 позивачка повідомила відповідача, що після отримання коштів нею розпочата робота згідно з Письмовим завданням від 16.07.2022 по Договору про надання послуг № Куч/КТ від 01.07.2022 зі змінами.

Позивачка також зазначила, що 08.09.2022 тимчасовою адміністрацією АТ «Банк Січ» сума авансу була повернута на розрахунковий рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» у повному обсязі. У зв`язку з чим, позивачка просила повторно перерахувати аванс за виконання письмового завдання за реквізитами, вказаними в п. 2.2. Договору, а до того часу повідомила про зупинення надання послуг відповідачу за Договором.

Відповідно до виписки по рахунку в ПАТ «Альфа-Банк» (АТ «СЕНС БАНК») НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_1 30.09.2022 здійснено платіж в сумі 1548630,00 грн з призначенням платежу: «Єдиний податок платника 3 групи (2%) за 08.2022».

Листом від 23.05.2024 позивачка звернулась до відповідача з вимогою про компенсування коштів, які були перераховані ФОП ОСОБА_1 як єдиний податок у розмірі 2%,що складає 1346951,36 грн, який розрахований від всієї суми, яка була перерахована ТОВ «Картон Трейдінг Україна», а також з вимогою про відшкодування штрафних санкцій у розмірі 1% , що складає 100000 грн.

Відповіді відповідача на лист від 23.05.2024 матеріали справи не містять.

При цьому, в матеріалах справи наявні Акти про виконання робіт згідно з Договором про надання послуг № Куч/КТ від 01.07.2022 та Звіти фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по червень 2024 року, а саме:

- Акт № 01/23-Куч/КТУ від 31.01.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у січні 2023 року на суму 90000 грн; звіт за січень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.01.2023;

- Акт № 02/23-Куч/КТУ від 28.02.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у лютому 2023 року на суму 97000 грн; звіт за лютий 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 28.02.2023;

- Акт № 03/23-Куч/КТУ від 31.03.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у березні 2023 року на суму 60000 грн; звіт за березень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.03.2023;

- Акт № 04/23-Куч/КТУ від 30.04.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у квітні 2023 року на суму 55000 грн; звіт за квітень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 30.04.2023;

- Акт № 05/23-Куч/КТУ від 31.05.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у травні 2023 року на суму 58000 грн; звіт за травень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.05.2023;

- Акт № 06/23-Куч/КТУ від 30.06.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у червні 2023 року на суму 55000 грн; звіт за червень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 30.06.2023;

- Акт № 07/23-Куч/КТУ від 31.07.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у липні 2023 року на суму 62000 грн; звіт за липень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.07.2023;

- Акт № 08/23-Куч/КТУ від 31.08.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у серпні 2023 року на суму 69000 грн; звіт за серпень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.08.2023;

- Акт № 09/23-Куч/КТУ від 30.09.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у вересні 2023 року на суму 76000 грн; звіт за вересень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 30.09.2023;

- Акт № 10/23-Куч/КТУ від 31.10.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у жовтні 2023 року на суму 83000 грн; звіт за жовтень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.10.2023;

- Акт № 11/23-Куч/КТУ від 30.11.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у листопаді 2023 року на суму 90000 грн; звіт за листопад 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 30.11.2023;

- Акт № 12/23-Куч/КТУ від 31.12.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у грудні 2023 року на суму 97000 грн; звіт за грудень 2023 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.12.2023;

- Акт № 01/24-Куч/КТУ від 31.01.2024 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у січні 2024 року на суму 100000 грн; звіт за січень 2024 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.01.2024;

- Акт № 02/24-Куч/КТУ від 29.02.2024 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у лютому 2024 року на суму 95000 грн; звіт за лютий 2024 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 29.02.2024;

- Акт № 03/24-Куч/КТУ від 31.03.2024 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у березні 2024 року на суму 100000 грн; звіт за березень 2024 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.03.2024;

- Акт № 04/24-Куч/КТУ від 30.04.2023 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у квітні 2024 року на суму 90000 грн; звіт за квітень 2024 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 30.04.2024;

- Акт № 05/24-Куч/КТУ від 31.05.2024 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у травні 2024 року на суму 105000 грн; звіт за травень 2024 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 31.05.2024;

- Акт № 06/24-Куч/КТУ від 30.06.2024 про виконання робіт, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у червень 2024 року на суму 100000 грн; звіт за червень 2024 року, затверджений директором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 30.06.2023.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем, позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права з вимогами про розірвання Договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування сплаченого єдиного податку платника.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є класичним оплатним договором про надання послуг між двома суб`єктами господарювання, що здійснюють комерційну діяльність, тобто діяльність, яка націлена на отримання прибутку.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору 16.07.2022 сторонами підписано Окреме Письмове Завдання, відповідно до якого відповідач визначив перелік завдань, які повинна була зробити позивачка у строк до 25.10.2022.

Пунктом 2.2. Договору встановлений строк сплати авансового платежу до 31.07.2022.

09.08.2022 відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок позивачки в АТ «Банк Січ» НОМЕР_2 в сумі 67347568,00 грн.

При цьому, як убачається з умов п. 2.2. Договору, належними реквізитами для перерахування авансу є рахунок в ПАТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_3 .

Помилкове зарахування коштів на рахунок в іншому банку не заперечується відповідачем, та підтверджується листом останнього від 09.08.2022 № 24/22.

Крім того, як встановлено судом, зазначено позивачем у позові, не заперечується відповідачем та підтверджено уповноваженими представниками у підготовчому засіданні 12.09.2024, 08.09.2022 тимчасовою адміністрацією АТ «Банк Січ» сума авансу була повернута на рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», але, як зазначив представник відповідача, ця сума на рахунку відповідача в банку була заблокована.

Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, судом приймаються доводи представників сторін, що 08.09.2022 кошти в сумі 67347568,00 грн, які були перераховані відповідачем позивачці, повернуті банком на рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».

В свою чергу, доказів перерахування авансового платежу на рахунок в ПАТ «Альфа-Банк», НОМЕР_3 матеріали справи не містять.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачкою заявлено до стягнення 100000 грн штрафу на підставі п. 4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1).

Згідно із пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано умов договору щодо перерахування у визначені строки авансового платежу, а відтак, вимоги позивачки про стягнення 100000 грн штрафу є правомірними і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (частини 1, 7 ст. 193 ГК України).

Як встановлює частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З урахуванням вищенаведеного, цивільне та господарське законодавство України зобов`язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов`язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами частин 2-4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 зазначив, що реалізація права на розірвання договору має здійснюєватися з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема пунктами 5.1., 5.2., 5.3. Договору (Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Усі спірні питання між сторонами повинні вирішуватися на основі взаєморозуміння і пошуку компромісу. У разі відсутності порозуміння сторін Договір розривається за рішенням суду (п. 5.1.-5.3. в редакції додаткової угоди №1)) сторони погодили порядок вирішення спірних питань під час виконання договору, проте не дотрималися його.

Матеріали справи не містять доказів існування спору між сторонами щодо розірвання договору та можливих спроб його врегулювання чи пошуків компромісу, зокрема доказів ініціювання розірвання укладеного договору однією із сторін, позиції з цього питання (за наявності) іншої сторони тощо. Отже, сторонами Договору (позивачем та відповідачем) не дотримано погодженого в Договорі як обов`язкового до виконання загального порядку розірвання договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 6.2.8, 6.2.10 постанови від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 зробила висновки:

- за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору);

- за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

У судовому засіданні позивач наполягав на розірванні договору, а представник відповідача не заперечував проти такого розірвання, просили суд ухвалити рішення про таке. Письмових заяв подібного змісту від сторін у справі не надходило.

З огляду на це, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 1, 3, 4 статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами статті 192 ГПК України передбачено, що у разі врегулювання спору (якщо такий був) сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Роль суду у господарському судочинстві проявляється через його повноваження, до яких слід віднести: керування ходом судового процесу; сприяння врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснення у разі необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Зважаючи на роль суду в господарському судочинстві, яка визначена процесуальним законом, господарський суд є суб`єктом господарських процесуальних правовідносин і не може бути учасником тих господарських відносин, що склалися між позивачем і відповідачем під час виконання умов Договору, а відтак і не може судовим рішенням визначати або затверджувати волевиявлення сторін Договору у порядку і спосіб, що суперечить нормам Господарського процесуального Кодексу України. Зі змісту глави 53 Цивільного кодексу України та глави 20 Господарського кодексу України вбачається, що узгоджена воля сторін на розірвання договору не є підставою для розірвання цього Договору в судовому порядку, натомість може бути предметом договірного врегулювання цього питання.

Оцінюючи підставність заявленого позову в цій частині, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, як визначену позивачем підставу для розірвання договору, за якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, суд зазначає наступне.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі №920/817/17 у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі N 6-75цс13.

Як зазначає позивач, і з цим погоджується суд, у зв`язку з невиконанням Окремого Письмового Завдання відповідачем ФОП ОСОБА_1 була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні Додаткової угоди №1, а саме на отримання коштів від виконання Окремого Письмового Завдання.

При цьому, суд критично оцінює поведінку позивачки в контексті одночасного виконання умов договору і вимоги його розірвання. У спірних правовідносинах суд вбачає суперечливість поведінки позивача, у зв`язку з чим вважає за необхідне вказати на принцип заборони суперечливої поведінки, зважаючи на таке.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Однак це не означає, що здійснення таких прав є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина 3 цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Цей висновок був викладений у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 Верховний Суд зазначив, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників.

В контексті цього суд вважає за необхідне зауважити, що дослідивши зміст договору (пункти 2.1. та 2.2.) судом встановлено, що предмет договору становлять 2 самостійні його частини, які взяті сторонами до виконання незалежно одна від одної, тобто надання послуг в порядку виконання пункту 2.1. Договору не залежить від виконання чи невиконання пункту 2.2. Договору.

Факт надання послуг на виконання умов Договору підтверджується наданими позивачкою Актами виконаних робіт за період з січня 2023 року по червень 2024 року, що спростовує твердження позивачки про зупинення надання послуг відповідачу за Договором.

Так, останній Акт про виконання робіт № 06/24-Куч/КТУ, відповідно до якого виконавцем (позивачкою) надано замовнику (відповідачу) послуги згідно з п. 2.1. Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022 у червні 2024 року на суму 100000 грн складено та підписано сторонами 30.06.2024. Крім того, позивачкою надано відповідачу звіт про виконання послуг, який затверджено останнім 30.06.2023, а вже через один-два місяці, позивачка звертається до суду з вимогою про розірвання договору.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів майнових чи фінансових претензій позивачки до відповідача за надані послуги відповідно до підписаних Актів виконаних робіт за визначений вище період, що передував зверненню до суду.

Отже в поданні вказаної позовної вимоги суд вбачає суперечливу поведінку позивачки, яка підтвердивши Актами виконаних робіт та Звітами про надання послуг факт надання послуг відповідачу за Договором, тобто підтримання договірних відносин з відповідачем протягом січня 2023-червня 2024, та відсутність матеріальних, майнових та фінансових претензій до відповідача у зв`язку з виконанням умов частини Договору в подальшому ініціює розірвання такого Договору в цілому.

З огляду на триваючі між сторонами договірні відносини в частині виконання пункту 2.1. Договору, який становить невід`ємну частину загального предмету Договору, а відтак і умови цього Договору, суд не вбачає підстав для його розірвання в цілому.

При цьому суд зауважує, що сторони не позбавлені права внести зміни до укладеного Договору в частині припинення зобов`язань за окремими його пунктами або ж розірвати Договір у порядку, визначеному статтею 188 ГК України, за згодою сторін, наявність якої вони підтвердили в судовому засіданні.

Судом також враховано, що позивачкою не доведено, що різниця між тим, на що вона розраховувала, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла і зможе отримати по Договору, є дійсно істотною, тобто що шкода від невиконання відповідачем умов п. 2.2. Договору істотно перевищить отримані доходи у зв`язку з наданням позивачкою послуг на виконання п. 2.1. Договору, термін дії якого встановлено до 01.07.2025 року.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої вимоги та недоведеність позивачем обставин, які б слугували підставою для прийняття судом рішення про розірвання Договору № Куч/КТУ від 01.07.2022, а відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 1346951,36 грн сплаченого єдиного податку.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи.

До обов`язків платника податків положеннями підпунктів 16.1.2., 16.1.3., 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) віднесено, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Пунктом 22.1. статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо (пункти 23.1., 23.2. статті 23 ПК України).

Відповідно до пункту 29.1. статті 29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

За приписами пункту 36.1. статті 36, пункту 37.2. статті 37 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до пункту 293.1. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (підпункт 1 пункт 292.2. статті 292 ПК України).

Відповідно до підпункту 292.6 статті 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов`язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. (Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) «Дохід»).

Відповідно до пункту 7 (МСБО 18) дохід визначається як валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

При цьому крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1. статті 54 ПК України).

Як встановлено судом, 09.08.2022 відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок відповідачки в АТ «Банк Січ» НОМЕР_2 в сумі 67347568,00 грн.

Позивачка задекларувала суму 67347568,00 грн у відповідному звітному періоді та здійснила сплату єдиного податку до бюджету в сумі 1346951,36 грн 30.09.2022.

Крім того, судом встановлено, що 08.09.2022 кошти в сумі 67347568,00 грн, які були перераховані відповідачем позивачці, повернуті АТ «Банк Січ» на рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».

Отже, в розумінні пункту 7 (МСБО 18) позивачка не отримала доходу, на підставі якого має здійснюватися нарахування та сплата єдиного податку, оскільки повернення коштів на рахунок відповідача не призвело збільшення економічних вигід останньої та збільшення власного капіталу.

Пунктами 43.1., 43.3. статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Крім того, абзацом першим пункту 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, сплата позивачкою суми грошового зобов`язання з єдиного податку не є нездоланною перешкодою для повернення помилково сплаченого податку в сумі 1346951,36 грн або зменшення податкового зобов`язання в майбутніх податкових періодах на надмірно задекларовану суму, а відтак за умови розумної і добросовісної поведінки позивачки може і має бути виправлена останньою.

Як вже зазначалось судом, пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.20)). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 37)).

Враховуючи, що чинне законодавство передбачає механізм повернення коштів надмірно або помилково сплаченого податку безпосередньо відповідним контролюючим органом, а також можливість позивача надіслати уточнюючий розрахунок до податкової декларації у зв`язку з виявленими помилками, суд дійшов висновку, що позивачка зазнала збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому суми сплаченого позивачкою єдиного податку не можуть бути стягнуті з відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у позивача відсутнє порушене право, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1346951,36 грн сплаченого єдиного податку з відповідача.

Орім того, стосовно твердження позивачки про понесення нею збитків у вигляді сплати до бюджету єдиного податку суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Отже необхідним елементом для стягнення збитків у цій справі є доведення позивачем протиправних дій та вини відповідача.

Під час розгляду справи позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, що призвело до заподіяння збитків позивачці, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Віднесення згідно з рішенням Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405-рш/БТ АТ «БАНК СІЧ» до категорії неплатоспроможних та запровадження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі рішення № 579 в банку тимчасової адміністрації, що призвело до стронування банком грошових коштів з рахунку позивачки не було і не могло бути наслідком дій відповідача та не залежало від його волі.

Так само позивачкою не доведено протиправності поведінки й вини відповідача, наслідком якої стало декларування та сплата позивачкою самостійно обчисленої суми єдиного податку з перерахованих відповідачем на її рахунок грошових коштів в розмірі 67347568,00 грн, а відтак не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 100000 грн штрафу.

Позовні вимоги в частині розірванні договору про надання послуг № Куч/КТУ від 01.07.2022 та стягнення 1346951,36 грн сплаченого єдиного податку задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 3028 грн покладається на відповідача.

Судовий збір в сумі 23232,27 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 25662676, вул. Вокзальна, буд.5, оф.24, м. Прилуки, 17500) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) штраф в сумі 100000,00 грн, судовий збір в сумі 3028,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2024.

Суддя Т.О.Кузьменко