Рішення

від 09.10.2024 по справі 927/773/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/773/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Ткачова А. Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАГРОРЕСУРС",

вул. Кіквідзе, буд. 26, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 31243309,

до відповідача: Бахмацької міської ради,

вул. Соборності, буд. 42, м. Бахмач, 16501, код ЄДРПОУ 04061702,

про визнання права власності в порядку набувальної давності

Представники сторін:

позивача: Рябко С.О.

відповідача: не прибув.

12.08.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАГРОРЕСУРС" до Бахмацької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с Тиниця, вул. Центральна, №1/4.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 328, 344 ЦК України та зазначає, що з 2005 року відкрито, добросовісно та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном.

Протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 12.08.2024 судову справу передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 10.09.2024, встановлено відповідачу строк - не пізніше 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву та докази, які підтверджують викладені у відзиві обставини, надіславши одночасно копію відзиву з доказами позивачу; докази такого направлення надати суду до початку судового засідання. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

Ухвалу від 13.08.2024 доставлено до електронного кабінету Бахмацької міської ради 13.08.2024 о 16:20, що підтверджується довідкою Господарського суду Чернігівської області.

У підготовчому засіданні 10.09.2024 суд постановив, із занесенням до протоколу судового засідання від 10.09.2024, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2024,09:00.

Ухвалу суду від 10.09.2024 доставлено до електронного кабінету Бахмацької міської ради 10.09.2024, 18:36, що підтверджується довідкою Господарського суду Чернігівської області.

У судовому засіданні 02.10.2024 суд постановив, із занесенням до протоколу судового засідання від 02.10.2024, про оголошення перерви до 09.10.2024, 09:00.

Ухвалу суду від 02.10.2024 доставлено до електронного кабінету Бахмацької міської ради 02.10.2024 о 16:10, що підтверджується довідкою Господарського суду Чернігівської області.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 09.10.2024 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув.

У судовому засіданні 09.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, у 2005 році між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАХМАЧХЛІБ» у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлового приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4 (далі -Договір), за умовами якого нежитлове приміщення перейшло у власність позивача.

В той же час, позивач не оформив належним чином право власності, однак з 2005 року добросовісно та безперервно володіє та користується зазначеним нежитловим приміщенням більш ніж 18 років, але у зв`язку з втратою оригіналу договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», позбавлений можливості оформити право власності.

Позивач зазначає про те, що протягом зазначеного періоду часу позивач використовував зазначене нежитлове приміщення як магазин, обслуговував його, платив податки та проводив у ньому поточні ремонтні роботи, заперечень щодо користуванням цим майном, а також вимог щодо його повернення від інших осіб не надходило.

08.01.2024 року за заявою позивача ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС», виготовлений Технічний паспорт, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності Т101:6392-1578-9991-7008 на нежитлове приміщення

Позивачем отримано Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу № Т101:6392-1578-9991-7008 від 08.01.2024 року.

Згідно Довідки №24 від 09.01.2024, виданої КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012 група нежитлових приміщень в с. Тиниця, Ніжинський район, Чернігівська обл. по вул. Центральній, №1/4 зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «БАХМАЧХЛІБ» за Договором №25/2 купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.2002 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «БАХМАЧХЛІБ» (код ЄДРПОУ 31587824) припинено 22.12.2009 року на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 17.12.2009 у справі №9/69б/35б, дата набрання чинності судовим рішенням - 17.12.2009. Правонаступники юридичної особи відсутні.

В ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 року у справі № 9/69б/35б зазначено про те, що ліквідатором вжито заходів по виявленню ліквідаційної маси банкрута. Зборами комітету кредиторів (протокол № 1 від 15 червня 2009) прийнято рішення про списання майна банкрута, яке не підлягає попиту на ринку продажів даного майна і здачу на металобрухт (за залишковою вартістю на 21679,59грн.: ГАЗ 35201 випуску 1960,1965, 1969,1978років, САЗ 3502 1980р. випуску, діжа підкатна, насос, цеп та кабіна), а майно за залишковою вартістю 11825,12грн. (театральні крісла 1974р. випуску, персональний комп`ютер 2002р. випуску, приправи гвоздика, імбир, кардамон, коріандр, тмин 1970року випуску, відра, лотки, етикетки, журнали, картридж , принтер, телефон, вивіска, бензин, кип`ятильник ) за рішенням комітету кредиторів списано з балансу та виведено з ліквідаційної маси банкрута. Виручені від реалізації заставного майна кошти в сумі 75609,63 грн. перераховано кредитору-заставодержателю ВАТ КБ „Надра. Кошти від реалізації металобрухту та стягнення дебіторської заборгованості у загальній сумі 15630,15грн. направлено на відшкодування витрат ліквідаційної процедури. Дебіторська заборгованість в сумі 65614,76 грн. ліквідатором визнана безнадійною через відсутність юридичної особи за місцем знаходження та банкрутства, що відображено в ліквідаційному балансі станом на 16.11.2009. У зв`язку з недостатністю майнових активів банкрута вимоги кредиторів на загальну суму 4683100 грн. залишились не задоволеними. В зв`язку з відсутністю майна у банкрута, що підтверджується ліквідаційним балансом, вимоги кредиторів, що залишилися не задоволеними, вважаються погашеними.

За твердженням позивача, у ліквідаційному балансі ТОВ "БАХМАЧХЛІБ" відсутнє майно, чим підтверджено факт, що станом на 17.12.2009 нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4 не перебувало у власності ТОВ "БАХМАЧХЛІБ", оскільки було передане за договором купівлі-продажу ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС».

Позивач стверджує, що добросовісно заволодів Нежитловим приміщення, оскільки станом на момент заволодіння (2005 рік) вказане нежитлове приміщення мало власника, проте станом на момент звернення з позовом власник фактично відсутній, оскільки ТОВ "БАХМАЧХЛІБ" ліквідований, правонаступників немає, а згідно з відомостями ліквідаційного балансу, вказане нежитлове приміщення не перебувало на його балансі.

20.03.2007 року між ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та Тиницькою сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування магазину «Продтовари», яка знаходиться за адресою с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4.

Згідно з податковою декларацією за 20014 рік ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» сплачує земельний податок за земельну ділянку, що перебуває в оренді для розміщення та обслуговування магазину «Продтовари».

Відповідно до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» у 2015 та 2017 роках сплачувало податок на нерухоме майно спірне нежитлове приміщення.

Враховуючи неможливість оформлення право власності на спірне нежитлове приміщення, позивач звернувся з позовом до суду про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» (01103, Україна, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок, 26, код ЄДРПОУ 31243309) права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

За змістом частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Отже, право набувальної власності ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт, законність об`єкта володіння, добросовісність заволодіння чужим майном, відкритість володіння, безперервність володіння, сплив установлених строків володіння, відсутність норм закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи добросовісне володіння нежитловою будівлею, посилається на те, що з 2005 року і по даний час продовжує добросовісно, відкрито та безперервно володіти нерухомим майном, однак, належних та допустимих доказів у підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не надав.

Обґрунтовуючи позов у частині визнання права власності на нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4, останній зазначає про те, що спірне приміщення було відчужене йому за договором купівлі-продажу у 2005 році, укладеним між ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», як правову підставу володіння спірним майном. За твердженням позивача, зазначений договір купівлі-продажу втрачено. Однак, володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Крім того, матеріали справи не містять доказів у підтвердження наявності у спірного майна правового режиму нерухомої речі.

Нерухоме майно може стати об`єктом набуття за давністю, оскільки, вважається, що таке майно існує, тобто, воно має відповідний правовий режим, є об`єктом нерухомості, який прийнятий в експлуатацію (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).

Відтак, якщо будівля чи споруда не є об`єктом нерухомості, прийнятим в експлуатацію, право на яке зареєстроване в установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливо.

Не містять матеріали справи і відомостей щодо наявності чи відсутності реєстрації права на вказане майно на момент подання позову та розгляду справи у суді (надана в матеріалах справи довідка комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №24 від 09.01.2024, видана ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» в тім, що в с. Тиниця, Ніжинський район, Чернігівська область по вул. Центральній №1/4 група нежитлових приміщень згідно матеріалів архівної справи КП «Прилуцьке МБТІ» станом на 31.12.2012 зареєстроване право власності за ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», що свідчить про відсутність реєстрації саме у КП «Прилуцьке МБТІ». Актуальної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно суду не надано.

Крім того, позивачем не доведено існування між ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та Бахмацькою міською радою спору про право на спірне нерухоме майно.

Позивачем не надано доказів в обґрунтування давнісного володіння майном протягом всього періоду. Так договір оренди землі від 20.03.2007, укладений між Тиницькою сільською радою та ТОВ «Регіонагроресурс» строком на 5 років, предметом якого є земельна ділянка для розміщення та обслуговування магазину «Продтовари», яка знаходиться в с. Тиниця, вул. Центральна, 1/4, Тиницька с/р, загальною площею 0,0246 га, в тому числі під будівлями -0,0194 га, під двором 0,0052 га. Також позивачем надані податкова декларація з плати за землю ТОВ «Регіонагроресурс» за 2014 рік, податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «Регіонагроресурс» за 2015 рік та за 2017 рік, які не є доказами у підтвердження факту безперервного користування спірним нерухомим майном протягом вісімнадцяти років, як зазначає позивач у позові.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявність усіх обставин, передбачених ст. 344 Цивільного кодексу України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Право на звернення до господарського суду відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 по справі №920/999/16).

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п. 41), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.71)).

З підстав позову та встановлених обставин справи не вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, оскільки останній не є ні попереднім власником майна, ні особою, яка вважає себе власником майна, спір про право між сторонами відсутній.

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2024.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/