Постанова

від 18.09.2024 по справі 925/1788/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1788/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Яцюка М.В.,

відповідача - Стратілатова К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська, 22"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

у справі №925/1788/23

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська, 22"

про визнання наказу незаконним в частині дати і формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.09.2024 №32.2-01/2152 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із запланованою відпусткою судді Кролевець О.А. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/1788/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська, 22" (далі також ОСББ "Солом`янська, 22") , у якому просила:

- визнати незаконним наказ відповідача №12 від 30.10.2023 про її звільнення в частині дати звільнення і формулювання причин звільнення з посади голови правління, змінити наказ, встановивши дату звільнення - 30.10.2023 замість 31.10.2023, а формулювання причини звільнення - за пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) "Припинення повноважень посадових осіб" замість пункту 1 статті 36 КЗпП та зобов`язати ОСББ "Солом`янська, 22" внести відповідні зміни до зазначеного наказу;

- стягнути з ОСББ "Солом`янська, 22" вихідну допомогу у розмірі 40 200 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів ОСББ "Солом`янська, 22", проведених 21.09.2023, затверджено новий склад правління, до якого позивачку обрано не було. Позивачка вважає, що внаслідок прийняття вказаного рішення було припинено її повноваження як голови правління ОСББ на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП і саме така підстава звільнення має бути відображена у відповідному наказі. Оскільки розмір заробітної плати позивачки у 2023 році становив 6 700,00 грн, остання, посилаючись на положення статей 36-40, 44, 117 КЗпП, вважає, що стягненню з відповідача підлягають 40 200,00 грн вихідної допомоги, яка має становити не менше шести заробітних плат.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ОСОБА_1 перебувала на посаді голови правління ОСББ "Солом`янська, 22" (до зміни назви - ОСББ "Толстого, 22"). Вказана обставина визнається сторонами та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.08.2016.

2.2.Також, відповідно до наказу №1 від 03.04.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на роботу з 05.04.2019 на посаду голови правління ОСББ "Солом`янська, 22".

2.3.21.08.2023 позивачка написала заяву про звільнення з 01.09.2023 з посади голови ОСББ за власним бажанням. У цей же день позивачка повідомила співвласників будинку про свій намір звільнитися з посади голови правління шляхом розміщення вказаної заяви та відповідного повідомлення у внутрішньобудинковому чаті за допомогою програми "Vіbеr" (застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями).

2.4.21.09.2023 відбулися загальні збори ОСББ "Солом`янська, 22", результати яких оформлені протоколом №1 від 21.09.2023.

2.5.На зборах вирішувалися питання, зокрема, про прийняття нової редакції статуту ОСББ, обрання нового складу правління ОСББ, обрання нового складу ревізійної комісії ОСББ, встановлення терміну передачі справ новообраному голові правління ОСББ від ОСОБА_1 до 15.10.2023 включно, а також надання повноважень представнику загальних зборів щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу.

2.6.За результатами загальних зборів відповідача співвласниками багатоквартирного будинку прийнято усі рішення з питань, включених до порядку денного, зокрема і про обрання нового складу правління ОСББ.

2.7.При цьому, питання щодо припинення повноважень попереднього складу правління та голови правління до порядку денного зборів не включено, відповідне рішення про припинення повноважень позивачки зборами не приймалося.

2.8.30.10.2023 за заявою представника відповідача до ЄДР внесено відповідний запис №1000261070001016796 щодо ОСББ "Солом`янська, 22", зокрема про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Вказане підтверджується витягом з ЄДР станом на 30.11.2023, відповідно до якого новообраним керівником ОСББ є ОСОБА_2 .

2.9.Наказом голови ОСББ "Солом`янська, 22" №12 від 30.10.2023 за підписом ОСОБА_1 позивачку звільнено з 31.10.2023 з посади голови ОСББ за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП) з нарахуванням та виплатою компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 78 календарних днів за період з 22.03.2021 по 31.10.2023.

2.10.Наказ підписаний від імені ОСББ "Солом`янська, 22" позивачкою та містить іще один підпис позивачки вже як працівника, яким підтверджується ознайомлення з цим наказом.

2.11.01.11.2023 новий голова правління відповідача ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов`язків, що підтверджується наказом №1 від 01.11.2023.

2.12.Цього ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписаний акт №1 про приймання-передавання документів, що стосуються діяльності ОСББ "Солом`янська, 22", а також печатки об`єднання.

2.13.Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка стверджує, що після прийняття рішення загальних зборів про обрання нового складу правління, до якого її не було обрано, вона неодноразово зверталася в усній формі до новообраного голови правління щодо оформлення її звільнення та здійснення виплат при звільненні, проте жодної реакції на її звернення не було. Такі дії свідчать про порушення порядку звільнення члена виконавчого органу та порушують її права щодо отримання відповідного рішення і наказу при фактичному припиненні повноважень.

2.14.Внаслідок ігнорування відповідачем її вимог для офіційного припинення її повноважень вона виготовила наказ про своє звільнення. Однак, не володіючи спеціальними знаннями, позивачка допустила помилки, що мають юридичний характер, а саме в даті та підставі звільнення. На переконання ОСОБА_1 , датою її звільнення не може бути 31.10.2023, оскільки станом на день виготовлення наказу офіційно головою правління була вже інша особа. Не є вірною і підстава звільнення "за згодою сторін", оскільки у спірній ситуації були фактично припинені повноваження посадової особи. На цих підставах позивачка вважає незаконним наказ про звільнення в частині дати та формулювання підстав її звільнення.

2.15.При цьому, не дивлячись на те, що у рішенні загальних зборів не визначено припинення її повноважень, як голови правління, та не визначена дата припинення повноважень, відповідач вчинив дії по виключенню позивачки зі складу правління, оскільки обрав нового голову правління, здійснивши відповідну реєстрацію у ЄДР. Така реєстрація, на переконання позивачки, підтверджує вчинення відповідачем юридичних дій з припинення її повноважень як голови правління, тобто офіційною датою припинення її повноважень є 30.10.2023 - дата внесення змін в ЄДР щодо керівника ОСББ "Солом`янська, 22".

2.16.Позивачка зазначила, що за відсутності рішення загальних зборів про припинення її повноважень як голови правління із визначеною датою припинення цих повноважень, належним доказом можуть бути рішення про обрання нового складу правління (до якого не входить колишній голова правління), обрання нового голови правління та внесені до ЄДР відомостей про призначення нового керівника, оскільки внесення відомостей про нового керівника на підставі прийнятих чинних рішень свідчить про фактичне припинення повноважень попереднього керівника, без юридичного його оформлення у встановленому законом порядку. Отже, датою припинення її повноважень як попереднього голови правління відповідача має бути дата внесення відповідного запису до ЄДР про нового керівника.

2.17.При цьому, за доводами позивачки її звільнення мало б бути проведене на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, тобто у зв`язку припиненням повноважень як голови правління, а не на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП, вказаного у наказі №12.

2.18.Також, оскільки розмір заробітної плати позивачки у 2023 році становив 6 700,00 грн, остання, посилаючись на положення статей 36-40, 44, 117 КЗпП України, вважає, що стягненню з відповідача на її користь підлягають 40 200,00 грн вихідної допомоги, яка має становити не менше шести заробітних плат.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Черкаської області рішенням від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю.

3.2.Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову вказав на те, що рішенням загальних зборів від 21.09.2023 повноваження позивачки, як голови правління не припинялися. З моменту ухвалення указаного рішення остання більше, ніж місяць продовжувала виконувати повноваження голови правління, зокрема, самостійно розпоряджалася грошовими коштами ОСББ, виносила накази, у тому числі про своє звільнення з посади голови правління, та нараховувала і виплачувала собі заробітну плату, а також підписувала від імені ОСББ акти надання послуг тощо. Такі дії позивачки згідно з пунктом 16 статуту відповідача віднесені до повноважень голови правління. Новий голова правління ОСББ ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов`язків лише 01.11.2023 і саме в цей день позивачка передала новому голові документацію, печатку, виписку по рахунку. Тобто, на момент виготовлення наказу про звільнення позивачки з посади голови правління ОСББ на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП не було окремого рішення вищого органу управління відповідача про припинення її повноважень, а сама ОСОБА_1 виконувала обов`язки голови. Відтак, суд виснував, що підстав для звільнення позивачки на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП не було. Також місцевий господарський суд зауважив на тому, що на момент звільнення між позивачкою та відповідачем була досягнута угода про її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП. Будь-яких доказів того, що підписання наказу позивачкою відбулося під впливом помилки, суду не надано, а зміну позивачкою в подальшому власного рішення суд оцінив критично та вважав за неможливе впливати на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (відповідачем).

3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.07.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 скасував та ухвалив нове рішення. Поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом, визначений статтею 233 КЗпП. Позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав незаконним наказ ОСББ "Солом`янська, 22" №12 "Про припинення трудового договору (контракту)" в частині дати звільнення та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 Змінив наказ ОСББ "Солом`янська, 22" №12 "Про припинення трудового договору (контракту)", встановивши дату звільнення ОСОБА_3 - 30.10.2023, а формулювання звільнення - за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП "Припинення повноважень посадових осіб" та зобов`язав ОСББ "Солом`янська, 22" внести відповідні зміни до зазначеного наказу. Стягнув з ОСББ "Солом`янська, 22" на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 29 142 грн. Стягнув з ОСББ "Солом`янська, 22" в дохід Державного бюджету України 5 368 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 8 052 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Доручив Господарському суду Черкаської області видати накази.

3.4.Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- з огляду на неприйняття загальними зборами рішення про припинення повноважень позивачки як голови правління, обрання нового складу правління за відсутності у ньому позивачки та внесення відповідних змін щодо нового керівника до ЄДР, такі обставини свідчать про фактичне припинення повноважень ОСОБА_1 як члена виконавчого органу, з 30.10.2023 (дата внесення відомостей до ЄДР щодо нового керівника) на підставі частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та норм статуту відповідача;

- у спірних правовідносинах наявні критерії для застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, а саме: 1) посада позивачки (голова правління) - ОСОБА_1 до моменту припинення її повноважень належала до органу управління юридичної особи - виконавчого органу ОСББ "Солом`янська, 22" і статус цієї посадової особи закріплено у статуті об`єднання; 2) процедура припинення повноважень такої посадової особи (голови правління) за рішенням власника в особі відповідного органу управління (загальні збори співвласників об`єднання) передбачена і законодавством, і статутом, та така процедура передувала звільненню;

- звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням її повноважень як голови правління ОСББ "Солом`янська, 22" мало б бути проведено саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін), вказаного у наказі №12;

- за сукупністю обставин цієї справи, оскільки позивачка була головою правління ОСББ, її звільнення мало відбуватися саме на підставі спеціальної норми пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП - у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи. При цьому, оскільки органу управління ОСББ надано право звільнити члена правління у будь-який час та за будь-яких підстав, подання позивачкою заяви про звільнення за власним бажанням не впливає на підставу припинення з нею трудових відносин;

- виплата вихідної допомоги є фактичною компенсацією посадовій особі її можливих матеріальних та репутаційних втрат в силу того, що орган управління юридичної особи вправі припинити її повноваження у будь-який час та за будь-якої підстави;

- зазначення у спірному наказі ОСББ підстави звільнення позивачки за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) не відповідає правовідносинам сторін, що є корпоративними, нормам чинного законодавства та актуальній судовій практиці. Натомість, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов суперечливих висновків, оскільки, спочатку, встановив, що даний спір є корпоративним, однак у подальшому вказав на правомірність звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін), фактично, розглянувши даний спір виключно у площині трудових правовідносин, та не застосував норми цивільного і господарського права, що підлягають застосуванню в контексті відносин ОСББ та члена виконавчого органу;

- позивачка мала бути звільнена з посади згідно спірного наказу з 30.10.2023. Отже, для розрахунку вихідної допомоги необхідно визначити середню заробітну плату за останні два місяці роботи до дати звільнення, тобто за серпень та вересень;

- сума вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що повинна бути виплачена відповідачем позивачці, становить 29142,00 (4857,00х6);

- ураховуючи, що відповідачем не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у день звільнення, позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню, оскільки при розрахунку суми вихідної допомоги позивачкою невірно визначено суму середнього заробітку.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ОСББ "Солом`янська, 22" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у цій справі.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: (1) від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 щодо застосування статей 98, 99 ЦК, статей 10, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"; (2) від 31.08.2020 у справі №359/5905/18 щодо застосування статті 36 КЗпП; (3) від 23.01.2019 у справі №766/23789/19 щодо застосування статті 41 КЗпП.

4.3.Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням її повноважень як голови правління ОСББ "Солом`янська, 22" мало б бути проведено саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін), вказаного у наказі №12, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувану постанову без змін.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 98 ЦК загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

5.2.Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 99 ЦК).

5.3.Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

5.4.Відповідно до частин другої, дев`ятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься обрання членів правління об`єднання.

5.5.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема статті 38 КЗпП, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.03.2021 у справі №761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі №911/719/21, а саме в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП.

5.6.У вказаній постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону №2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону №2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК, пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).

5.7.Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору у справі №925/1788/23, позивачка 21.08.2023 власноручно написала заяву про звільнення з посади голови ОСББ за власним бажанням. В цей же день позивачка повідомила співвласників будинку про свій намір звільнитись з посади голови правління шляхом розміщення вказаної заяви та відповідного повідомлення у внутрішньобудинковому чаті у мережі Viber.

5.8.У зв`язку з тим, що обрання та звільнення членів правління ОСББ є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ, 21.09.2023 були проведені загальні збори ОСББ "Толстого, 22" (тодішня назва відповідача), на яких було обрано новий склад правління.

5.9.Кандидатура позивачки у новий склад правління не висувалась, хоча позивачка (у разі наявності у неї бажання надалі працювати головою ОСББ) мала таку можливість. Крім цього будь-яка особа може бути обрана до складу правління лише за її згодою. Позивачка такої згоди не висловлювала та вочевидь її не мала.

5.10.На загальних зборах позивачка проти обрання нового складу правління не заперечувала, а рішення зборів не оскаржувала. Тобто припинення повноважень позивачки відбулось не з ініціативи роботодавця (загальних зборів ОСББ), а з ініціативи самої позивачки.

5.11.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах припинення повноважень позивачки відбулось за ініціативою ОСББ, адже судами не встановлено, що об`єднання мало намір скликати та проводити загальні збори щодо обрання нового складу правління, якби позивачка не повідомила ОСББ про свій намір звільнитися.

5.12.Тобто обранням нового складу правління ОСББ лише реалізувало волю позивачки щодо припинення своїх повноважень голови правління, а не право об`єднання на дострокове розірвання з позивачкою трудового договору відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, з яким приписи статті 44 цього Кодексу пов`язують виплату вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

5.13.Відтак висновки, викладені у постанові апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах мало місце дострокове припинення повноважень посадової особи за ініціативою роботодавця, що є підставою для виплати вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, не відповідають фактичним обставинам справи, що встановлені судами, та нормам статей 38, 41, 44 КЗпП, 98, 99 ЦК, 10, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

5.14.Крім того, у постанові від 31.08.2020 у справі №359/5905/18 Верховний Суд, зокрема, зазначив:

"Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою….

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав….

З урахуванням викладеного та виходячи зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. За відсутності належних та допустимих доказів існування такої згоди відповідача, висновок апеляційного суду, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП України, є обґрунтованим.

Судами не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою, наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну).".

5.15. У постанові від 27.04.2022 у справі №334/5735/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив:

"Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-78 ЦПК України на підтвердження вчинення на нього тиску відповідачем під час написання заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін. Сукупність вищевказаних фактів свідчить про домовленість між роботодавцем та працівником про звільнення на підставі угоди сторін, тому звільнення позивача було правомірним.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правильно звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, суд встановив факт законності такого звільнення, а тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі.".

5.16.Отже, у вказаних постановах Верховний Суд сформував висновки про те, що досягнута між працівником та роботодавцем домовленість щодо звільнення першого за угодою сторін може бути змінена лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

5.17.Як встановлено судами під час розгляду справи №925/1788/23, позивачка сама заявила про намір звільнитися з посади голови правління ОСББ, що і стало підставою для обрання нового складу правління об`єднання та припинення повноважень позивачки. Після обрання нового складу правління позивачка була звільнена з роботи на підставі наказу №12 від 31.10.2023. Вказаний наказ від імені роботодавця (відповідача) підписаний особисто позивачкою, яка на день складання наказу ще виконувала обов`язки голови правління відповідача (зокрема, розпоряджалась коштами на рахунку). Також цей наказ підписаний особисто позивачкою як працівником без будь-яких зауважень та заперечень. Після видання вказаного наказу, позивачка провела із собою повний розрахунок при звільненні.

5.18.31.10.2023 позивачка особисто внесла до своєї особової картки працівника відомості про дату та причину звільнення: "31.10.2023 року за угодою сторін п. 1 ч. ст. 36 КЗпП України".

5.19.Указане свідчить, що на момент звільнення між позивачкою та відповідачем була досягнута угода про звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП.

5.20.Будь-яких обставин того, що підписання вказаного наказу позивачкою (як з боку роботодавця так і з боку працівника) відбулось під впливом помилки (як зазначено в позові) судами не встановлено.

5.21.Водночас, відповідно до наведеної вище практики Верховного Суду, наступна зміна власного рішення позивачки не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (відповідачем) про те, що у спірних правовідносинах повноваження позивачки фактично були припинені за угодою сторін.

5.22.При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

5.23.Тобто, наведена норма передбачає можливість (а не обов`язковість) звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП у подібних випадках, що не виключає можливості звільнення посадової особи з інших підстав, зокрема за згодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП).

5.24.Зазначене безпідставно не було враховане судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим, ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що будь-яке звільнення голови ОСББ можливе виключно на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, оскільки у всіх цих випадках обов`язковим є проведення загальних зборів ОСББ для обрання нового голови.

5.25.Посилання апеляційного суду на те, що місцевий господарський суд у рішенні дійшов суперечливих висновків, оскільки, спочатку, встановив, що цей спір є корпоративним, однак у подальшому вказав на правомірність звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін), фактично, розглянувши спір виключно у площині трудових правовідносин, та не застосував норми цивільного і господарського права, що підлягають застосуванню в контексті відносин ОСББ та члена виконавчого органу, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

5.26.Так, спір у справі, що переглядається, виник стосовно припинення правовідносин з управління юридичною особою, які існують між директором та товариством.

5.27.У постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

"8.19. Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

8.20. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.".

5.28.З огляду на викладене вище, враховуючи, що цей спір виник стосовно припинення правовідносин з управління юридичною особою, які існують між головою правління ОСББ та об`єднанням, а також враховуючи, що спірним у цій справі є питання щодо того чи були повноваження позивачки припинені за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП, колегія суддів вважає, що цей спір належить до юрисдикції господарського суду.

5.29.Та обставина, що під час вирішення спору по суті судом першої інстанції не було встановлено обставин припинення повноважень позивачки за ініціативою ОСББ, натомість встановлено обставини, що такі повноваження припинились за фактично досягнутою угодою між позивачкою та ОСББ, не спростовує наведених вище висновків відносно юрисдикції цього спору.

5.30.Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що, на відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2.Згідно із статтею 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3.З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

6.4.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 8 588,80 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська, 22" задовольнити.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №925/1788/23 скасувати.

3.Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 залишити в силі.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська, 22" (вул. Солом`янська, 22, кв. 70, м. Черкаси, 18018, код 40720114) 8 588 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець