Постанова

від 15.10.2024 по справі 916/1804/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1804/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 (колегія суддів: Ярош А. І. - головуючий, Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.)у справі

за позовом Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, 2) Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", 3) Державної установи "Ширяївський виправний центр (№ 111)",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Фонду державного майна України, 2) Міністерства юстиції України,

про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали

1.1. Петровірівська сільська рада Березівського району Одеської області (далі - Петровірівська сільська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" (далі - ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)"), Державної установи "Ширяївський виправний центр (№ 111)" (далі - ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)") про визнання за Петровірівською сільською радою права комунальної власності на земельні ділянки, визнання незаконним і скасування рішень, прийнятих державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Соломикіною Інною Сергіївною, реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" та ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)".

1.2. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 відкрито провадження у справі № 916/1804/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2024.

1.3. 28.06.2024 до суду надійшло клопотання ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 (суддя Рога Н. В.) заяву ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" вх.№ 25200/24 від 28.06.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 916/1804/24 задоволено. Вирішено здійснити проведення судового засідання, призначеного на 16.07.2024 о 09:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (https://easycon.com.ua/) та забезпечити участь у ньому представника відповідача.

1.5. Господарський суд Одеської області постановив ухвалу від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24 про виправлення описки, в якій зазначив, що в ухвалі Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 про забезпечення позову у справі № 916/1804/24 з технічних причин допущено описку, а саме невірно зазначено резолютивну частину ухвали. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про її виправлення шляхом викладення повного тексту ухвали у новій редакції, якою заяву Петровірівської сільської ради про забезпечення позову у справі № 916/1804/24 задоволено; на період розгляду справи № 916/1804/24 накладено арешт на земельні ділянки, які є предметом спору; на період розгляду справи № 916/1804/24 заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у т. ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок.

1.6. Не погодившись із ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24, Міністерство юстиції України звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24, прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

2. Короткий зміст судового рішення

2.1. Згідно з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 916/1804/24 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24.

2.2. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 місцевий господарський суд фактично задовольнив заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Оскільки положеннями статті 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали господарського суду першої інстанції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог статті 261 Господарського процесуального кодексу України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 слід відмовити.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Міністерство юстиції України, не погодившись із ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 916/1804/24, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 916/1804/24 і передати справу до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24.

3.2. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 17, 255 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив положення статті 129 Конституції України, оскільки не перевірив зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 15.07.2024 з урахуванням змісту ухвали суду першої інстанції від 16.07.2024. Міністерство юстиції України вважає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24 задоволено заяву Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про забезпечення позову у справі № 916/1804/24 та на період розгляду справи № 916/1804/24 накладено арешт на спірні земельні ділянки. Тому, на думку скаржника, ухвала суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку. Міністерство юстиції України вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 255, 243 та 137 Господарського процесуального кодексу України у їх взаємозв`язку.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 916/1804/24, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

4.5. Згідно зі статтею 254 Господарського процесуального кодексу України. учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

4.6. Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

4.7. Так, стаття 255 цього Кодексу передбачає можливість оскарження ухвал суду першої інстанції:

1) про відмову у видачі судового наказу;

2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;

3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;

4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову;

5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення;

6) про повернення заяви позивачеві (заявникові);

7) про відмову у відкритті провадження у справі;

8) про передачу справи на розгляд іншого суду;

9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

10) про затвердження мирової угоди;

11) про призначення експертизи;

12) про зупинення провадження у справі;

13) про закриття провадження у справі;

14) про залишення позову (заяви) без розгляду;

15) окрема ухвала;

16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення;

19) про відмову ухвалити додаткове рішення;

20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення;

21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами;

22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання;

23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання;

25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;

26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання;

28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;

32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду;

34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

4.8. Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню (подібний висновок викладено в пункті 6.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10).

4.9. Проте, як зазначає скаржник у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 та викладено її в новій редакції. За змістом ухвали Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24 про виправлення описки розглянуто заяву Петровірівської сільської ради про застосування заходів забезпечення позову у справі № 916/1804/24, яку задоволено судом першої інстанції. Тому, на думку скаржника, ухвала Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 підлягає перегляду в апеляційному порядку.

4.10. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення).

4.11. Колегія суддів зазначає, що ухвала про виправлення описки є невід`ємною частиною судового рішення, в яке вноситься виправлення.

4.12. Верховний Суд установив, що згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 шляхом викладення цієї ухвали в новій редакції, якою заяву Петровірівської сільської ради про забезпечення позову у справі № 916/1804/24 задоволено; на період розгляду справи № 916/1804/24 накладено арешт на земельні ділянки, які є предметом спору; на період розгляду справи № 916/1804/24 заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у т. ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок.

4.13. Відповідно до пункту 3 частини 1 стаття 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

4.14. Скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 255, 243 та 137 Господарського процесуального кодексу України у їх взаємозв`язку.

Колегія суддів зазначає, що висновок щодо вичерпності переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведеного в частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, викладений у пункті 6.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10.

При цьому ухвали суду про забезпечення позову та про внесення виправлень у рішення суду згідно з пунктами 3, 18 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України належать до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

При цьому у разі внесення виправлень до судового рішення (рішення, ухвали, постанови) шляхом постановлення ухвали, вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження на таке судове рішення повинно здійснюватися з урахування змісту таких виправлень.

4.15. Отже, на момент звернення Міністерства юстиції України до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24, до якої були внесені виправлення згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24, оскаржуване в Південно-західному апеляційному господарському суді судове рішення за своїм змістом належало до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Тому доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, дійшов висновків, які були передчасними та не відповідали фактичним обставинам справи, оскільки не перевірив належним чином зміст ухвал Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 та від 16.07.2024 у справі № 916/1804/24, а також про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованими.

4.16. Водночас колегія суддів установила, що згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 916/1804/24 ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 про виправлення описки у справі № 916/1804/24 скасовано.

4.17. За наведених обставин посилання суду апеляційної інстанції на те, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/1804/24 місцевий господарський суд фактично задовольнив заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, і згідно з положеннями статті 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали господарського суду першої інстанції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідають положенням пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

4.18. З урахуванням наведеного підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції немає. Тому Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

4.19. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частин 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 916/1804/24, якою ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 про виправлення описки у справі № 916/1804/24 скасовано, посилання суду апеляційної інстанції відповідають положенням пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Тому Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 916/1804/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак