Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/2736/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2736/22 (910/3040/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козловської Діани Валеріївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024

у справі № 910/2736/22 (910/3040/24)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс»

до ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та повернення майна

у межах справи № 910/2736/22

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 12.07.2022 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2736/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс» (далі - ТОВ «Альвіс», Боржник), призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Козловську Діану Валеріївну.

Постановою від 02.11.2022 Господарський суд міста Києва від 02.11.2022, серед іншого, припинив процедуру розпорядження майном Боржника, визнав ТОВ «Альвіс» банкрутом та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Козловську Д. В.

Короткий зміст позовних вимог та обставин справи

У березні 2024 року учасник ТОВ «Альвіс» ОСОБА_3 звернувся від імені цього Товариства (позивач) до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 27.12.2018 між ТОВ «Альвіс» та ОСОБА_1 , що посвідчений 27.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1528 (далі - Договір купівлі-продажу);

- повернення ТОВ «Альвіс» шляхом витребування з володіння ОСОБА_1 нежитлового приміщення №229 (літ. «А») загальною площею 112,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (секція 11), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1460599980000.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою від 14.03.2024 у справі № 910/2736/22(910/3040/24) Господарський суд міста Києва повернув позовну заяву ТОВ «Альвіс» і додані до неї документи заявнику.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував наявністю підстав для повернення позовної заяви на підставі норми пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважав недоведеним, що подана позовна заява від імені ТОВ «Альвіс» підписана особою, яка має право її підписувати.

Такий висновок місцевого господарського суду зумовлений відсутністю права та повноважень учасника ТОВ «Альвіс» Александрова С.В. звертатись з позовною заявою в інтересах позивача - ТОВ «Альвіс» у межах справи про банкрутство цього Товариства на стадії його ліквідації, тобто після визнання ТОВ «Альвіс» банкрутом постановою суду від 02.11.2022, припинення повноважень органів управління банкрута та повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 17.06.2024 Північний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Альвіс», в інтересах якого діє учасник товариства ОСОБА_3 , скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/2736/22(910/3040/24) та передав позовну заяву для розгляду в межах провадження у справі № 910/2736/22 про банкрутство ТОВ «Альвіс», повернувши справу до Господарського суду міста Києва.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що подана у цій справі позовна заява була підписана особою, яка не мала право її підписувати від імені ТОВ «Альвіс».

У своїх висновках апеляційний суд, урахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, керувався тим, що за виняткових обставин допускається проникнення за «корпоративну завісу» та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства.

Суд апеляційної інстанції вважав, що наявність таких виняткових обставин у цій справі підтверджена, зокрема, відкриттям ліквідаційної процедури та визнання ТОВ «Альвіс» банкрутом, а також невжиттям жодних заходів арбітражним керуючим Козловською Д.В. на всіх стадіях справи №910/2736/22 про банкрутство ТОВ «Альвіс» щодо оспорення Договору купівлі-продажу, на підставі якого виведено (незаконно відчужено) ліквідне нерухоме майно Товариства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Боржник (ТОВ «Альвіс») в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козловської Д. В. (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у цій справі залишити без змін.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, що, у свою чергу, зумовлене порушенням загальних положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що регламентує особливості участі у справі про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) через неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 07.04.2023 у справі №906/43/22(906/410/22), від 20.04.2023 у справі № 906/43/22(906/412/22), від 16.06.2023 у справі № 913/567/19, від 07.04.2023 у справі №906/43/22(906/410/22), від 20.04.2023 у справі № 906/43/22(906/412/22).

Скаржник вважає, що апеляційний суд не проаналізував у повному обсязі застосовану ним постанову, обмежившись лише цитуванням окремого сформульованого висновку про те, що у виключних обставинах учасник має право звернутися до суду в інтересах створеного ним товариства та що таким виключним випадком може бути визнання товариства банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У цьому зв`язку скаржник доводить необхідність конкретизації правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 91 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасник ТОВ «Альвіс» Александров С. В. як особа, яка діє в інтересах Боржника, подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу ліквідатора ТОВ «Альвіс» без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Також у прохальній частині відзиву заявлено клопотання про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За змістом поданого відзиву учасник ТОВ «Альвіс» ОСОБА_3 спростовує доводи скаржника щодо невірного застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм права, натомість наводить обґрунтування системної бездіяльності ліквідатора Козловської Д.В. (у приховуванні доведення ТОВ «Альвіс» до банкрутства у рамках справи №910/2736/22, не притягнення нею до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб, неоспорення як фраудаторних договорів від 17.12.2018 та 27.12.2018 щодо продажу нерухомого майна Боржника) як виняткової підстави для звернення учасника банкрута - ТОВ «Альвіс» ОСОБА_3 з відповідним позовом у цій справі.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

02.08.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Альвіс» в особі ліквідатора.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 21.08.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 02.09.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Пєсков В. Г., Картере В. І., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024.

Ухвалою від 11.09.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Альвіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козловської Д. В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі №910/2736/22(910/3040/24) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас суддя Картере В. І. перебував у відпустці з 30.09.2024 по 04.10.2024 та з 07.10.2024 по 11.10.2024 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 № 363/0/102-24).

14.10.2024 до касаційного суду надійшла заява учасника ТОВ «Альвіс» Александрова С. В., який діє в інтересах цього Товариства, про долучення до матеріалів цієї справи постанови Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №910/2736/22(910/3041/24) та врахування при розгляді касаційної скарги ліквідатора ТОВ «Альвіс».

Ураховуючи наведене, перегляд оскаржуваної судового рішення у касаційному порядку здійснено у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи

Згідно з частиною п`ятою статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною шостою статті 301 ГПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Отже, вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п`ятій зазначеної статті, здійснюється на власний розсуд суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Жодних інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, вказана норма не містить.

Питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а від конкретних обставин справи (аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/10956/15).

Оскільки розгляд справи № 910/2736/22(910/3041/24) у суді касаційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, а необхідності виклику учасників для надання пояснень у цій справі не встановлено, касаційний суд відмовляє у задоволенні клопотання про касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Щодо клопотання (доводів) скаржника про необхідність конкретизації правового висновку Великої Палати Верховного Суду

Згідно вимог частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики (частини перша статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у порядку частини четвертої статті 302 ГПК України у зв`язку з відсутністю вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 91 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.

Оскільки скаржник не навів вмотивованих аргументів щодо необхідності відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду у вказаній постанові (у контексті доводів касаційної скарги про необхідність конкретизації відповідного правового висновку), правові підстави для передачі цієї справи №910/2736/22(910/3041/24) на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Об`єктом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви на підставі норми пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

При цьому предметом касаційного розгляду є перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції вказаної норми процесуального права з урахуванням обставин цієї справи, у якій позовна заява від імені Товариства, визнаного банкрутом, подана учасником цього Товариства.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків про законність оскаржуваної постанови з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому порядок здійснення судочинства у господарських судах встановлено ГПК України (стаття 1 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Частиною другою цієї статті ГПК України передбачено, що фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Тобто, здатність мати процесуальні права та обов`язки визначена процесуальним законом (частина перша статті 44 ГПК України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина друга статті 44 ГПК України).

Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, особа, яка за правилами статті 4 ГПК України належить до учасників господарського процесу, в силу закону наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов`язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом). Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб`єкта безпосередньо реалізувати передбачені ГПК України як загальні - стаття 42 цього Кодексу, так і визначені окремими нормами Кодексу спеціальні процесуальні права та виконати обов`язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно-визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:

- доведення особою (суб`єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки тощо);

- обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;

- стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.

Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.

Отже, наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із заявою (позовом, скаргою) до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у заяві (позові, скарзі) питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в заяві (скарзі, позові) питань.

Належність особи до категорії учасників господарського процесу, що мають право звертатись до господарського суду у господарській справі (із заявою, скаргою, позовом) насамперед визначається з урахуванням тих загальних критеріїв, які визначають право звернення до господарського суду згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, тобто з урахуванням переліку осіб, яким належить право звернення до господарського суду, якими є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

При цьому належність особи до будь-якої із наведених категорій осіб та виникнення у неї відповідного статусу визначається, в свою чергу, спеціальним законодавством (такі правові висновки підтверджуються усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 23.07.2021 у справі №913/567/19, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б(910/12422/20).

Так, позовна заява у цій справі № 910/2736/22 (910/3040/24) подана учасником ТОВ «Альвіс» від імені цього Товариства у межах провадження у справі про його банкрутство.

Згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів статті 1 КУзПБ уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника належить до учасників у справі про банкрутство.

Відповідно до визначення термінів, викладених у статті 1 КУзПБ, під уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника розуміється особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

З аналізу статті 1 КУзПБ вбачається, що законодавець пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.

При цьому норми КУзПБ визначають уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника окремим та самостійним учасником справи про банкрутство, не наділяючи при цьому таку особу чи, більш того, окремого учасника боржника, правом на представництво інтересів останнього (зокрема щодо звернення до господарського суду із позовною заявою від імені боржника).

Частиною третьою статті 56 ГПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до абзацу дев`ятого частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Згідно частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Таким чином, аналіз наведених приписів частини першої статті 59 та частини першої статті 61 КУзПБ у їх взаємозв`язку із нормами частин першої, третьої статті 56 ГПК України свідчить, що з дати ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство виключно ліквідатор може виступати від імені боржника у порядку самопредставництва.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правові висновки стосовно неможливості учасника (акціонера) товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстав вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності, зокрема про те, що укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника (подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18).

Такі висновки відповідають усталеній практиці ЄСПЛ, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21.12.2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30).

Водночас сучасний підхід до використання теорії "проникнення за корпоративну завісу" сформований ЄСПЛ зокрема у рішеннях Agrotexim and Others v. Greece, заява №14807/89, Albert and Others v. Hungary (заява №5294/14) вказує на те, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети. Такі підходи можуть застосуватись тільки у виняткових випадках, наприклад коли чітко встановлено, що компанія не мала можливості безпосередньо звернутись до інституцій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через органи управління юридичної особи або через ліквідаторів.

За змістом рішенням ЄСПЛ у справі Alberts and Others v. Hungary (заява №5294/14) такими винятковими обставинами можуть бути, зокрема, запровадження відносно компанії зовнішнього нагляду або контролю у зв`язку з її фінансовими або іншими труднощами, або якщо особа, до завдання якої відносився захист інтересів компанії, не була здатна або не хотіла звертатися до суду, або якщо виникли розбіжності між акціонерами та тимчасовим керуючим (наприклад, відсторонення від посади керуючого та призначення тимчасового керуючого).

Екстраполювавши на національне законодавство зазначені висновки ЄСПЛ щодо проникнення за "корпоративну завісу" за виняткових обставин, Велика Палата Верховного Суду у пункті 91 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц виснувала, що такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).

Також необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені і звернення від імені товариства, адже майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.

Зокрема, особа може мати похідний інтерес у захисті прав товариства не тільки у випадку, коли вона є його учасником, адже похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц).

Неможливість звернення юридичної особи до суду в особі свого виконавчого органу може бути підставою для такого звернення учасником від імені юридичної особи, а не від власного імені (близький за змістом висновок викладено в пункті 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц).

Колегія суддів також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, згідно з якими з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство у акціонера (учасника, засновника) товариства-боржника, за загальним правилом, з`являється інший відмінний від корпоративних прав інтерес у якнайповнішому задоволенні вимог кредиторів за рахунок коштів і майна боржника задля уникнення субсидіарної чи солідарної відповідальності за його боргами або отримання залишку активів боржника, після повного задоволення вимог кредиторів.

При цьому акціонер/учасник товариства набуває права на судовий захист своїх інтересів шляхом оспорювання правочинів акціонерного товариства в межах справи про банкрутство останнього, якщо доведе під час розгляду справи у сукупності порушення його прав/інтересів оспорюваним правочином та вчинення цього правочину всупереч меті процедури банкрутства, а саме на шкоду кредиторам боржника.

Крім того, наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження таких (фраудаторних) правочинів особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо зацікавлена особа доведе, що сторона, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права і як наслідок безпідставного повернення позовної заяви ТОВ «Альвіс», в інтересах якого діє учасник цього Товариства Александров С. В. Зокрема повертаючи вказану позову заяву, місцевий господарський суд зазначив про відсутність повноважень учасника ТОВ «Альвіс» ОСОБА_3 вчиняти дії від імені цього Товариства, зокрема підписувати позов про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення (витребування) майна.

Натомість, апеляційний господарський суд встановив, що позовна заява учасника ТОВ «Альвіс» ОСОБА_3 обґрунтовувалась тим, що обставини справи №910/2736/22 про банкрутство цього Товариства свідчать про наявність виняткових обставин, які надають право учаснику Боржника звернутися в інтересах останнього із цим позовом, а саме:

- відкриття ліквідаційної процедури та визнання ТОВ «Альвіс» банкрутом постановою господарського суду від 02.11.2022 у справі №910/2736/22, припинення повноважень органів управління банкрута, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;

- невжиття жодних заходів арбітражним керуючим Козловською Д.В. на всіх стадіях справи №910/2736/22 про банкрутство ТОВ «Альвіс» щодо оспорення Договору купівлі-продажу від 27.12.2018, на підставі якого виведено (незаконно відчужено) ліквідне нерухоме майно (Приміщення) Товариства, продаж якого директором ТОВ «Альвіс» Жученко І.В. поряд з відчуженням іншого нерухомого майна на родичів ініціюючого кредитора ОСОБА_2 за заниженою ціною та з перевищенням повноважень, спричинив банкрутство Товариства;

- невжиття жодних заходів арбітражним керуючим Козловською Д. В., комітетом кредиторів ТОВ «Альвіс» на всіх стадіях справи № 910/2736/22 про банкрутство ТОВ «Альвіс» щодо притягнення директора Боржника Жученко І.В. та його учасника - ОСОБА_2 (яка як ініціюючий кредитор володіє 99,27% голосів в комітеті кредиторів ТОВ «Альвіс»), її племінника ОСОБА_1 до солідарної та субсидіарної відповідальності, не стягнення збитків в порушення приписів частини четвертої статті 92 Цивільного кодексу України, частини дев`ятої статті 44, частини другої статті 61 КУзПБ, статті 89 Господарського кодексу України за умисне, незаконне відчуження та заволодіння активами ТОВ «Альвіс», заподіяні вказаними особами збитки підприємству.

Установивши зазначене та врахувавши наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у цій справі наявні виняткові обставини, які надають право учаснику ТОВ «Альвіс» звернутися до господарського суду з позовом від імені цього Товариства (Боржника), щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень апеляційним господарським судом у застосуванні норми пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, згідно з якою суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Зазначене спростовує протилежні доводи скаржника та свідчить про безпідставне посилання останнім на неврахування апеляційним судом нерелевантної до обставин цієї справи практики Верховного Суду. Тож, відсутні підстави вважати, що скасовуючи відповідну ухвалу місцевого господарського суду оскаржуваною постановою, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги ліквідатора про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора Боржника та необхідність залишення оскаржуваної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козловської Діани Валеріївни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 910/2736/22 (910/3040/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В. І. Картере

В.Г. Пєсков