Ухвала

від 16.09.2024 по справі 210/4289/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4289/24

Провадження № 2-н/210/915/24

У Х В А Л А

іменем України

16 вересня 2024 року суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, розглянувши матеріали заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-16», боржник ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2024 року ОСББ «ЛОТОС-16», через свого представника адвоката Касьяна М.С., звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якій також просив стягнути з боржника понесені витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Статтею 161 ЦПК України визначено вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

Заявлена вимога про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу не входить у перелік вимог, встановлених ст. 161 ЦПК України, за якими може бути видано судовий наказ.

З огляду на наведене, вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Пунктом 3 частини 1 статті 165 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Оскільки заявлена заявником вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає розгляду у наказному провадженні, тому у видачі судового наказу в цій частині слід відмовити.

Крім того, представник заявника просить стягнути з боржника заборгованість по внескам та платежам співвласників об`єднання за період з грудня 2018 року по червень 2024 року у сумі 9604 грн., тобто більший ніж три роки до дати звернення із заявою про видачу судового наказу до суду.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за період за межами позовної давності.

З положень ч. 3 ст. 267 ЦК України вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Застосування строку позовної давності вирішується в судовому засіданні за клопотанням сторони у справі, тому при постановлені судового наказу буде порушено право боржника щодо застосування позовної давності. Договір про збільшення позовної давності у письмовій формі з боржником не укладався, тому із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право суд може встановити, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 161,165 - 167 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-16» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .

Відмова у видачі судового наказу в цій частині з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко