Постанова

від 18.12.2007 по справі 18/255а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/255А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

18.12.07                                                                                           Справа№ 18/255А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                               Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                     Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовомПриватного підприємства (надалі ПП) „Північний центр”

доУправління Пенсійного фонду України у м.Червонограді

провизнання нечинними актів індивідуальної дії

з участю представників :

від позивача: Бордюк Р.В. –представник (довіреність від 28.09.2007 року);        

від відповідача:  Сорокін Д.В. –провідний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність за №10472/06-12 від 17.12.2007 року);

Олейнікова Я.П. –заступник начальника (довіреність за №7115/06-12 від 27.09.2007 року),   

В С Т А Н О В И В :

     що  ПП “Північний центр” звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді за №139 від 25.04.2007 року та вимоги Ю-411 датованої 25.04.2007 року, 05.06.2007 року та 05.07.2007 року.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що він не повинен нараховувати та відповідно сплачувати страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачував єдиний податок згідно Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва”. Також, позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірок, зокрема, не дотримано вимог Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”. Позивач звертає увагу суду і на те, що ним частина суми страхових внесків була сплачена в складі єдиного податку, і вона не була врахована при застосування штрафу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити повністю.

Відповідач у запереченні на позовну заяву за №6731/06-12 від 17.09.2007 року зазначив, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, які складають систему оподаткування. Щодо вимог, то відповідач вважає, що такі надсилались у відповідності до вимог чинного законодавства спочатку на загальну суму заборгованості, а потім з врахуванням суми, яка надійшла з сум єдиного податку.

Представники відповідача в судовому засіданні з викладених підстав заперечили проти позову, в його задоволенні просять відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування та перевірки достовірності даних персоніфікованого обліку ПП „Північний центр” відповідачем складено акт від 24.04.2007 року, яким донараховано позивачу страхових внесків на суму 6707 грн. 702 коп. за червень 2006 року по лютий 2007 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято рішення №139 від 15.04.2007 року, яким застосовано до товариства фінансові санкції в сумі 1219 грн. 40 коп.

Також відповідачем було надіслано вимоги за №Ю-411 від 05.06.2007 року, від 01.07.2007 року, від 05.07.2007 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних обставин справи та норм чинного законодавства.

Статтею 5 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” за №1058-ІV від 09.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 статті 11 згаданого Закону установлено, що Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

У відповідності до вимог п.1 статті 14 цього ж Закону, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 згаданого Закону є платниками страхових внесків та зобов‘язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 цього ж Закону, зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство; законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, яким разом із вже згаданим Законом не встановленої такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування для суб‘єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

З аналізу наведених вище норм можна прийти до висновку, що страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, обов‘язок сплачувати страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб‘єкта підприємницької діяльності.

Що стосується Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” за №727/98 від 03.07.1998 року, з наступними змінами та доповненнями, який регулює питання оподаткування суб‘єктів малого підприємництва, то згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень згаданого Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  Положення статті 6 зазначено Указу про звільнення суб‘єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать, а тому застосуванню не підлягають.

Статтею 19 цього ж Закону також передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів суб‘єктом владних повноважень не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, позивачу за період з червня 2006 року по лютий 2007 року донараховано страхових внесків на загальну суму 6707 грн. 72 коп. правомірно.

Слід також зазначити, що сума заниження страхових внесків органом Пенсійного фонду була нарахована у відповідності до вимог ч.3 ст.20 згаданого Закону, та з врахуванням тих документів, які передбачені згаданою нормою.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

На підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону управління застосувало до приватного підприємства фінансові санкції на суму 1219 грн. 40 коп., про що було винесено рішення №139 від 15.04.2007 року.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем штраф накладено згідно наведеної норми на суму донараховану, яка визначена у відповідності до ч.3 ст.20 згаданого Закону.

Таким чином, суб‘єкт владних повноважень діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог про сплату боргу, то суд вважає, що вимоги про сплату боргу за №Ю-411 від 25.04.2007 року та від 05.06.2007 року не об‘єктивно  відображають недоїмку підприємства, а тому є протиправними.

Що стосується іншої вимоги про сплату боргу то у суду відсутні підстави вважати її протиправною, оскільки в сумі, на яку вона виставлена, враховано сплачені позивачем внески у складі єдиного податку.

Посилання позивача на незаконність проведення перевірки судом до уваги братись не може, оскільки відповідач використовував повноваження щодо проведення перевірки з метою, з якою це повноваження надано.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог  і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Вжиті ухвалою суду від 23.10.2007 року у даній справі заходи забезпечення позову зберегти до набрання постановою суду законної сили.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Скасувати вимоги управління Пенсійного фонду України у м.Червонограді за №Ю-411 від 25.04.2007 року та від 05.06.2007 року.

3.          В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Північний центр”, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Червоноград, вул.Хмельницького, 20а (код ЄДРПОУ 33963949) 2 грн. 15 коп. судового збору.

5.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.