Рішення

від 08.10.2024 по справі 636/7198/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/7198/23 Провадження 2/636/313/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лаєвська М.Л. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що Сторони перебували у шлюбі, від якого шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є батьком дитини. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірваний, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усій видів заробітку до повноліття дитини. З часу розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно не виконує рішення суду про стягнення аліментів, на теперішній час утворилася заборгованість. Відповідач не спілкується з дочкою, не цікавиться її долею, не займається розвитком дочки, не піклується про стан здоров`я дитини, тобто з байдужістю ставиться до її існування.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лаєвська М.Л. надала заяву, згідно якої просила позов задовольнити та розглядати справу за її відсутності та за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи згідно ст. 128 ЦПК України повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, відзив із зазначенням заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 05.06.2019.

Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади № 2023/005532736 та № 2023/005532542 від 21.07.2023 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірваний, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усій видів заробітку до повноліття дитини.

Згідно акту обстеження щодо підтвердження факту проживання без реєстрації та/або факту не проживання при реєстрації за адресою від 25.10.2023, складеного депутатом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, за підписами мешканців селища, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2020 року не приймає участь у вихованні своєї дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з сім`єю не проживає, з донькою не спілкується.

Позивачем надана копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , згідно якого 03.07.2024 вона уклала шлюб з ОСОБА_5 , та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Конвенція про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, забезпечує те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, крім того зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України, до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, зокрема, позбавлення батьківських прав. Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На підставі ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Отже підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішення по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 02.08.2024, затверджений розпорядженням Малинівської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 02.08.2024, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено без достатніх правових підстав, оскільки він недостатньо обґрунтований, має формальний характер. Жодних даних щодо характеристики матері у висновку не зазначено. Як вбачається з цього рішення, у ньому не наведено безперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування із відповідачем щодо врегулювання даного конфлікту, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить такі інтереси. Отже рішення складено лише на основі пояснень матері дитини та відомостей із закладу охорони здоров`я, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Суд вважає, що належних і допустимих доказів винного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

Обставини справи не містять в собі доказів, які б свідчили про винне, свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов`язків, та не забезпечить інтереси дитини, оскільки остаточно розірве її зв`язок із батьком.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10-11, 76-80, 133, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя