Ухвала

від 21.10.2024 по справі 933/403/24

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 933/403/24

Провадження № 2-с/933/5/24

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2024 року селище Олександрівка

Суддя Олександрівського районного суду Донецької області Попович І.А. розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування судового наказу, -

В С Т А Н О В И В:

18.10.2024 року представник боржника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу виданого 17.06.2024 року Олександрівським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області за період з 15.10.2021 року по 29.03.2024 року: - заборгованості по оплаті за теплову енергію у сумі 42456,89 грн.; - судових витрат з оплати судового збору у розмірі 302,80 грн.

В обґрунтування заяви представник боржника зазначив, що боржник ОСОБА_2 з 2003 року і до теперішнього часу він зареєстрований за постійним місцем проживання в належній йому на праві спільної часткової власності квартирі АДРЕСА_1 , де він дійсно проживав разом з іншими членами своєї родини до моменту повномасштабного вторгнення рф в Україну. На початку квітня місяця 2022 року боржник евакуювався разом з членами своєї родини до м. Кобеляки Полтавської області, де проживав в статусі ВПО до липня місяця 2023 року, Саме в той час боржник дізнався про своє онкологічне захворювання, після чого в супроводі дружини він виїхав до Республіки Словенії, де наразі проживає в якості біженця та лікується. За наведених вище обставин боржник стверджує, що він не отримував судовий наказ від суду і не міг його отримати з причин об`єктивних - його фізична відсутність за зареєстрованим місцем постійного проживання на момент ухвалення судового наказу. 10 жовтня поточного року, перебуваючи у Словенії, боржник став перед фактом, що його пенсійну банківську картку було заблоковано (накладено арешт); з повідомлення в мобільному банкінгу він дізнався, що картку було заблоковано банком на виконання постанови Олександрівського ВДВС, зв`язався з державним виконавцем телефоном і дізнався про існування судового наказу, як про підставу відкриття виконавчого провадження та вчинення подальших виконавчих дій. Судовий наказ було отримано боржником від свого представника, який, в свою чергу, за дорученням боржника отримав судовий наказ засобами електронного зв`язку, а саме через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі «Електронний суд» 17.10.2024 року. Таким чином, боржник вважає, що встановлений ч. 1 ст. 170 ЦПК України строк на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу пропущений ним з поважних причин та, керуючись вимогами ч. 5 ст. 170 ЦПК України, боржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з цією заявою.

Стосовно самого ж судового наказу, вважає, що розрахунок за спожиту теплову енергію в гривнях за квадратний метр не відповідає поняттю купівлі-продажу товару (в нашому випадку - теплової енергії), так як об`єми наданої для продажу теплової енергії вимірюються в Гігакалоріях. Представник боржника зазначає, що в заключній частині заяви заявник просить стягнути з боржника заборгованість за теплову енергію, але при цьому не вказав яку саме кількість теплової енергії було надано для забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях належної боржнику квартирі за період, зазначений в заяві. Заявник не надав жодних розрахунків та доказів про фактично надану ним та спожиту боржником кількість теплової енергії та її вартість в будинку в цілому та конкретно для обігріву квартири боржника відповідно до її теплового навантаження з урахування особливостей, пов`язаних з виконаними боржником роботами по утепленню. Так, боржник стверджує, що за період часу з 2003 року по 2021 рік включно, з метою зменшення теплового навантаження та заощадження коштів на опалення, ним проведено утеплення квартири під час капітального ремонту та перепланування. Боржник має впевненість, що виконавши утеплення квартири власним коштом, він має право на компенсацію зазначених витрати за рахунок зменшення плати за теплову енергію, бо її витрати для заявника скоротилися на 40-50%. Боржник вважає, що таким чином він заощаджує кошти заявника. Також зазначено про відсутність укладеного з КП "Віднова" письмового договору з теплопостачання (договору купівлі-продажу теплової енергії), на укладенні якого останнім часом наполягав ОСОБА_2 . Представник боржника зазначає, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Тарифи на послуги формує виробник (постачальник), вони затверджуються в установленому порядку для виробника (постачальника), а не для споживача. Далі постачальник має укласти договір зі споживачем в якому пропонує свої тарифи. Такого договору між боржником та заявником, він же - постачальник, не існує. Таким чином, боржник вважає, що між ним та заявником не існує жодних договірних відносин, отже він не має і обов`язків, передбачених актами діючого законодавства, але при цьому, визнає за собою обов`язок сплачувати за фактично спожиту теплову енергію. Боржник вважає, що він не зобов`язаній сплачувати заявнику втрати теплової енергії в його мережах, та має право сплачувати тільки за фактично спожиті послуги у вигляді отриманої теплової енергії згідно теплового навантаження в належній йому квартирі. Боржником було проведено свої розрахунки вартості фактично спожитих послуг з теплопостачання. Так, за період часу з 15.10.2021 року по 29.03.2024 року боржником було сплачено на користь заявника суму грошових коштів в загальному розмірі 23512,35 грн. за фактично спожиту теплову енергію, яку він отримав від заявника. Заявник же за вказаний період, керуючись норми споживання теплової енергії відповідно до КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарські потреби в Україні» незаконно нарахував боржнику 65969,24 грн., і зробив це, на переконання боржника, незаконно з огляду на той факт, що КТМ (керівний технічний матеріал) не є нормативно-правовим актом і не призначений для таких розрахунків. Таким чином, заявник безпідставно визначив заборгованість за теплову енергію та послуги за її постачання саме як різницю між сумою сплачених боржником коштів за фактично спожиту теплову енергії та сумою неправомірно нарахованої вартості фактично не наданих послуг. З огляду на той факт, що боржником регулярно та в повному обсязі проводилась оплата за фактично спожиту теплову енергію, а заявник не надав жодних розрахунків та доказів про надану ним кількість теплової енергії, відмінної від фактично сплаченої за розрахунковий період, боржник вважає що вимоги заявника, наведені в заяві про видачу судового наказу не є безспірними, а сам судовий наказ підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.06.2024 року Олександрівським районним судом Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області за період з 15.10.2021 року по 29.03.2024 року: - заборгованості по оплаті за теплову енергію у сумі 42456,89 грн.;- судових витрат з оплати судового збору у розмірі 302,80 грн.

Боржник копію судового наказу та доданих до нього документів не отримував, що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом, який був повернутий до суду, із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"(а.о.с.36).

З доданої до заяви довідки про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи від 06.04.2024 року, ОСОБА_2 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа з а адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно підтвердження гранту/ продовження допустимого перебування на території Словацької Республіки гр. ОСОБА_2 зазначено термін перебування з 28.09.2023 року по 04.03.2025 року.

Судовий наказ було отримано боржником вже від свого представника, який, в свою чергу, за дорученням боржника отримав судовий наказ засобами електронного зв`язку, а саме через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі «Електронний суд» 17.10.2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

За вимогами ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно з ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_2 встановленого законом строку для звернення до суду з заявою про скасування судового наказу та поновлення такого для забезпечення можливості звернення особи до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що підстав для повернення заяви про скасування судового наказу немає.

Оскільки наказне провадження має безспірний характер, а заперечення боржника проти вимог стягувача свідчить про наявність спору, то судовий наказ підлягає скасуванню. Заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що заяву про скасування судового наказу необхідно задовольнити.

Керуючись, ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника боржника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, - задовольнити.

Заяву представника боржника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування судового наказу Олександрівського районного суду Донецької області від 19.06.2024 року, який було видано по справі № 933/403/24, - задовольнити.

Судовий наказ№ 933/403/24від 19.06.2024року,виданий Олександрівськимрайонним судомДонецької областіза заявоюКомунального підприємства«Віднова» Олександрівськоїселищної радиДонецької областіпро видачусудового наказу,про стягненнязаборгованості пооплаті затеплову енергіюз ОСОБА_2 ,- скасувати.

Роз`яснити стягувачу його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Копії цієї ухвали надіслати стягувачу та боржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.