Рішення

від 21.10.2024 по справі 333/1472/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/1472/24

Провадження №2/333/2339/24

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

21 жовтня 2024 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ТучковаС.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/1472/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 300383,64 гривень, де сума заборгованості по заробітній платі 200806,00 грн., сума компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати 26489,40 грн., сума інфляційних витрат на суму заборгованості по заробітній платі 53084,67 грн., сума 3% річних суми заборгованості по заробітній платі 20003,57 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. і судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 30.10.2018 року по 23.02.2022 року вона працювала на посаді директора Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», що підтверджують витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.01.2024 року: станом на 29.10.2018 року, станом на 30.10.2024 року і станом на 31.01.2024 року та відомості з реєстраційної картки для юридичних осіб від 06.11.2020 року. Водночас, протягом всього часу здійснення трудових обов`язків на посаді директора, позивач жодного разу не отримала заробітну плату. Тобто, роботодавець всупереч вимогам трудового законодавства не нараховував та не виплачував її працівнику. Внаслідок цього не здійснювались і нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, а саме єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Крім того, позивач неодноразово подавала заяви на звільнення з посади директора за власним бажанням, адже від 24.02.2022 року нею не було здійснено будь-якої діяльності на цій посаді. Однак, засновник та власник Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» ОСОБА_2 проігнорував ці заяви. Враховуючи,що відповідачяк роботодавецьпорушував свійобов`язок звиплати заробітноїплати тане здійснювавїї нарахуваннязагалом,позивач,за невиплаченийгрошовий дохідвважає розмірмінімальної заробітноїплати завідповідний місяцьїї перебуванняу трудовихвідносинах звідповідачем. Сума компенсації позивачу втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить 26489,40 грн. Збитки від інфляції за вказаний період становлять: 200806,00 х 1.26435800 - 200 806,00 = 53084,67 грн. Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = (ІІ1: 100) х (ІІ2 : 100) х (ІІ3 : 100) х... (IIZ : 100), де ІІ1 індекс інфляції за перший місяць прострочення, 11Z індекс інфляції за останній місяць прострочення. Сума компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить 26489,40 грн. (сума помісячної заробітної плати помножена на помісячну величину приросту індексу інфляції поділена на 100%). 3% річних за вказаний період становлять 20003,57 грн. Розрахунок здійснюється за формулою: сума санкції = С х 3 х Д : 365 :100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Значна затримка виплати заробітної плати спричинила для позивача моральні страждання, адже вона втратила нормальні життєві зв`язки через зменшення рівня свого матеріального стану та була змушена економити на продуктах харчування, одязі та інших послугах. Позивач повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, родини та побуту, що з огляду на економічний стан держави, зростання рівня індексу споживчих цін було досить складним викликом. Нанесена позивачеві шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення її законного права на отримання заробітної плати, приниженням честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв`язку з цим поваги серед родичів, друзів, знайомих та ділової репутації серед колег. Тому протиправними діями відповідача позивачу була нанесена моральна шкода, яку вона оцінює в 5000,00 грн.

Позивачка іїї представнику судовезасідання нез`явилися,про часі місцерозгляду справибули повідомленісвоєчасно іналежним чином,представник позивачанадала судузаяву,в якійпросила розглядатисправу заїї відсутності,позовні вимогипідтримала повністю, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.

У судові засідання представник відповідача, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з`являється і не повідомляє суд про причини неявки. Відзиву з приводу поданої позовної заяви або інших клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, її представника та представника відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.01.2024 року (а.с.17-23, 24-30, 31-38).

Засновником та власником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», є кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 .

За посиланням позивача з 24 лютого 2022 року, нею будь-яка діяльність на підприємстві не здійснюється.

У зв`язку з відсутністю доходів (заробітної плати) за період з 30.10.2018 по 23.02.2022 року від перебування на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», за доводами позивача нею неодноразово подавались заяви про звільнення, натомість засновник та власник приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» ОСОБА_2 не реагує, комунікація позивача з останнім відсутня.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статтею 2 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР«Про оплату праці» (далі - Закон про оплату праці), визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно із статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до статті 95 КЗпП України, статті 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно із статтею 9 Закону про оплату праці розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється в розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці, тому розрахунок розміру виплати позивачці заробітної плати за оспорюваний період відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», якими визначено розмір мінімальної заробітної плати, наданий позивачем, є обґрунтованим.

У зв`язку з викладеним, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість по заробітній платі з 30.10.2018 року по 23.02.2022 року, виходячи зі встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Отже, з Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 200806,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон про індексацію доходів), індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними у гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону про індексацію доходів).

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 червня 2021 року по справі № 697/2338/19.

Відповідно до статті 33 Закону про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно із статтями 5, 9 Закону про індексацію доходів, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Отже, індексація грошових доходів найманого працівника здійснюється роботодавцем. У спірний період Приватне підприємство «Мелітопольський консервний завод» протиправно не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату, у зв`язку з чим не індексував її.

Також згідно зі статтею 34 Закону про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 26489,40 грн., згідно з розрахунком, наданим позивачем і який прийнято судом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував на заборгованість по заробітній платі також інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ст. 625 ЦК України регулює правовідносини відповідальності боржника перед кредитором за невиконання грошових зобов`язань. Водночас, дані правовідносини виникли між працівником та роботодавцем, який не виплатив заробітну плату, а тому регулюються положеннями трудового законодавства.

Верховний Суд у справі № 757/14073/16-ц в постанові від 11.11.2019 року зазначив, що тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права.

Таким чином, оскільки обов`язок роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати встановлений КЗпП і Законом про оплату праці, то ч.2 ст.625 ЦК України, що передбачає відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, що виникає із зобов`язальних правовідносин, не підлягає застосуванню, а тому суд не знаходить підстав для стягнення з позивача на користь відповідача інфляційних витрат і 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦПК України.

Щодо вирішення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оцінюючи аргументи ОСОБА_1 , які нею наведені в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд, врахувавши, що мало місце порушення права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати, яке поставило останню у скрутне матеріальне становище, призвело до негативних психо-емоційних переживань, вимагало додаткових зусиль для організації життя та захисту порушеного права, та з врахуванням принципу розумності та співмірності, вважає за можливе стягнути на користь позивачки у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як судове рішення в частині стягнення моральної шкоди ухвалюється у повному обсязі на користь позивачки, понесені нею і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 3028,00 гривень, підлягають стягненню з відповідача.

Так як задоволена основна вимога позивача, яка була звільнена від сплати судового збору при подачі заяви за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір у розмірі 1 відсотка від задоволених вимог про стягнення заробітної плати і суми компенсації (2272,95 гривень).

Керуючись ст.43 Конституції України, ст. ст. 2, 94, 237-1 КЗпП, ст.ст.625, 1167 ЦК України, ст.ст.1, 5, 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст.1, 3, 9, 24, 33, 34 Закону України «Про оплатупраці», ст.ст.10-13, 77-80, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 доПриватного підприємства«Мелітопольський консервнийзавод» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.Шмідта, буд.65, ідентифікаційний код 35124687, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 200806 (двісті тисяч вісімсот шість) гривень 00 копійок, суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 26489 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок, а також моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.Шмідта, буд.65, ідентифікаційний код 35124687, судовий збір на користь держави в сумі 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 95 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.Шмідта, буд.65, ідентифікаційний код 35124687, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 жовтня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков