Рішення

від 10.10.2024 по справі 447/2440/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/716/24 Справа №447/2440/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

10.10.2024 Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Бачуна О.І.

при секретарі - Данилів О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 , на праві власності належало нерухоме майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 та квартира за адресою: АДРЕСА_2 , а також майнові права майнових прав власника малого приватного підприємства «Трейд» (код ЄДРПОУ 23953760), що відповідали внеску до статутного капіталу в розмірі 4192584 гривні 00 коп. та становили 50% статутного капіталу. 04.01.2021 року ОСОБА_4 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 23000 доларів США. Рішенням суду від 05.07.2021року у задоволенні позову відмовлено, однак постановою Львівського апеляційного суду від 31.03.2022року таке скасовано і ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 23000 доларів США, 6490грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 8487грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

06.05.2022року Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист по справі №447/1/21 . На виконання вказаного виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 10.06.2022року порушено виконавче провадження №АСВП 69645893. З метою унеможливлення звернення стягнення на належно ОСОБА_2 майно, останній домовився із своєю донькою ОСОБА_3 про фіктивне відчуження та дарування на її користь вказаного майна.

10.05.2022року ОСОБА_2 було укладено договір дарування майнових прав власника МПП « Трейд», що відповідали внеску до статутного капіталу в розмірі 4192584,00грн. та становить 50% статутного капіталу на користь ОСОБА_3 .

11.05.2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

15.06.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2

Вищевказані угоди позивач вважає формальними, на їх виконання не було вчинено жодних дій, не було проведено жодних фінансових розрахунків, оскільки такі були спрямовані на уникнення накладення стягнення по виконавчому провадженні №АСВП 69645893, тому просить такі визнати недійсними.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 02.09.2024року відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач в підготовче судове засідання не прибула, однак подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч.3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Судом встановлено:

04.01.2021 року ОСОБА_4 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 23000 доларів США. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05.07.2021року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 31.03.2022року скасовано рішення Миколаївського районного суду Львівської області №447/1/21 від 05.07.2021року і ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 23000 доларів США, 6490грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

06.05.2022року Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист по справі №447/1/21 . На виконання вказаного виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 10.06.2022року порушено виконавче провадження №АСВП 69645893.

10.05.2022року ОСОБА_2 було укладено договір дарування майнових прав власника МПП « Трейд» (корпоративних прав), що відповідали внеску до статутного капіталу в розмірі 4192584,00грн. та становить 50% статутного капіталу на користь ОСОБА_3

11.05.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Єлізаровою В.О. серія та номер договору 285. Вищевказана квартира належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дудко О.О., за реєстровим №219, реєстраційний номер об`єкта 660598146101

15.06.2022року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Львівської області Шолок О.Я. серія та номер 1201. Вищевказана квартира належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Будівельним управлінням №62, згідно наказу №89 від 12.10.1994року.

Оцінка суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши матеріали цивільної справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судом встановили, що ОСОБА_2 відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своїй дочці, був обізнаний про те, що судом заслухана справа про стягнення з нього грошових коштів в користь ОСОБА_4 , отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Судом враховано, що спірний договір дарування та купівлі-продажу нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами ( батько та донька), та встановив, що сторони передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином і вважає, дії сторін договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування та договір купівлі-продажу ) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення шкоди. Боржник, проти якого ухвалено рішення про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його донька ОСОБА_3 , які укладають договір , діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувача, оскільки укладали договір, який порушує майнові інтереси стягувача і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження N 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі N 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

За викладених обставин справи вбачається, що сторони договору дарування не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами, а їх дії були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення коштів.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що вищевказані договори були формальними, на їх виконання не було вчинення жодних дій: будь-яких фінансових розрахунків між донькою та батьком під час укладення договір не було, оскільки такі були укладені з метою уникнення стягнення на належне майно в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №АСВП 69645893. На момент укладення договорів ОСОБА_3 не володіла коштами для купівлі об`єктів нерухомості. Крім цього, після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 продовжує проживати та користуватися квартирами за адресою: АДРЕСА_2 . та АДРЕСА_1 .. Крім цього, ОСОБА_2 продовжує керувати МПП « Трейд», бере участь у прийнятті рішень щодо його діяльності .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що дії ОСОБА_2 щодо відчуження нерухомого майна, вчинено з метою уникнення звернення стягнення стягувачем на вказане майно. Укладення особою договорів купівлі-продажу майна зі своєю донькою з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому такий правочин є недійсними відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України.

Щодо позовних вимог про застосуванні наслідків недійсності вищевказаних договорів то такі підлягають задоволенню.

Правовідносини в даній справі виникли з підстав, які зокрема врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім цього, частиною 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Оскільки укладені 11.05.2022 року та 15.06.2022 договори купівлі-продажу між ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 суд визнав недійсним, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є визнання за ним права власності на нерухоме майно, що було предметом вказаних догорів.

Відповідно до вимог ст.158 ЦПК України, скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Миколаївського районного суду Львівськоїобласті від 09.09.2024р., а саме арешт: на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування від 10.05.2022р. майнових прав власника малого приватного підприємства «Трейд» (код ЄДРПОУ 23953760), що відповідали внеску до статутного капіталу в розмірі 4192584 гривні 00 коп. та становили 50% статутного капіталу на користь ОСОБА_3 , скасувати державну реєстрацію права власності майнових прав власника малого приватного підприємства «Трейд» (код ЄДРПОУ 23953760), що відповідали внеску до статутного капіталу в розмірі 4192584 гривні 00 коп. та становили 50% статутного капіталу за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та визнати право власності на майнові права власника малого приватного підприємства «Трейд» (код ЄДРПОУ 23953760), що відповідали внеску до статутного капіталу в розмірі 4192584 гривні 00 коп. та становили 50% статутного капіталу за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , серія та номер договору: 285, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Єлізаровою В.О., скасувати право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та визнати право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 , серія та номер: 1210, що посвідчений державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Львівської області Шолок О.Я., скасувати право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та визнати право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Миколаївського районного суду Львівськоїобласті від 09.09.2024р., а саме арешт: на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18.10.2024

Суддя Бачун О. І.