Рішення

від 10.10.2024 по справі 158/3799/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3799/23

Провадження № 2/0158/75/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И В

Адвокат Крючков В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Позов обґрунтовує тим, що 12.01.2016 року між ОСОБА_2 та ФГ «АЙ-ЕВ» було укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 1,5080 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:0563, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області. Вищевказаний договір був укладений на строк 10 років з орендною платою у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без врахування податку з доходів фізичних осіб.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після смерті останнього прийняла онука ОСОБА_1 26.06.2023 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Луць-Орлович Г.П. за реєстровим № 573, останній видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку.

Стверджує, що ОСОБА_1 виконано її обов`язок, передбачений ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» щодо повідомлення орендаря про нового власника земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 148-1 ЗК України.

Вказує, що ФГ «АЙ-ЕВ» невчасно та не в повному розмірі сплачувало плату за вищевказаним договором, тобто належним чином не виконувало зобов`язання за договором, що зумовило її на звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди від 12.01.2016 року.

Крім того зазначає, що оскільки орендна плата виплачувалась не в повному розмірі, у ФГ «АЙ-ЕВ» перед ОСОБА_1 утворилась заборгованість по виплаті орендної плати в сумі 2143,20 грн.

Посилаючись на те, що подальше існування договірних відносин між нею та відповідачем обмежуватиме майнові права та інтереси ОСОБА_1 , просить розірвати договір оренди землі від 12.01.2016 року на земельну ділянку площею 1,5080 га, кадастровий номер - 0721886600:08:000:0543, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «АЙ-ЕВ», стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 3452,14 грн., з яких 2143,20 грн. сума основного боргу з орендної плати за 2016-2022 року; 1064,94 грн. сума інфляційних втрат та 244 грн. 3% річних та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.11.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.02.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

15.05.2024 року представником відповідача ФГ «АЙ-ЕВ» адвокатом Виш А.А. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вказує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт виконання ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, а саме повідомлення орендаря про зміну власника земельної ділянки і надання ним даних щодо платіжних реквізитів, що є підставою для відмови в позові про розірвання договору оренди землі. Зазначає, що ОСОБА_1 не вірно розраховано розмір заборгованості з орендною плати. Крім того, просила застосувати строки позовної давності при вирішенні даного спору, зважаючи на те, що відповідно до п. 11 договору оренди землі від 12.01.2016 року, орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня поточного року, тобто право на позов про стягнення орендної плати за 2016 рік у позивача закінчився 31.12.2019 року; за 2017 рік -31.12.2020 року; за 2018 рік 31.12.2021 року та відповідно за 2019 рік 31.12.2022 року. Також вважає необґрунтованим розмір витрат на правову допомогу. Посилаючись на вищевикладене, в задоволенні позову просить відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Крючков В.О. в судове засідання не з`явилися. До суду подано заяву про підтримання позову та розгляд справи у їх відсутності. Щодо постановлення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача ФГ «АЙ-ЕВ» - адвокат Виш А.А. в судове засідання не з`явилась. До суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності. В задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що 12.01.2016 року між ОСОБА_2 та ФГ «АЙ-ЕВ» укладено договір оренди землі, предметом, якого є земельна ділянка площею 1,5080 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:0543, строком на 10 (десять) років із сплатою орендної плати в розмірі 4% (без врахування податку з доходів фізичних осіб), яка становить 10254,13 грн. (а.с.11-12)

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України, передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

З долученого до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/ суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2020 року та за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року, видаткових касових ордерів від 26.02.2017 року, 21.02.2019 року від 22.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ФГ «АЙ-ЕВ» орендну плату: у 2017 році за 2016 рік 410 грн.; у 2018 році за 2017 - 2018 роки - 820 грн., у 2019 році 509, 32 грн., орендна плата не виплачувалась; у 2018 році 410 грн.; у 2019 році 410 грн.; у 2020 році 509,32 грн.; у 2021 році 509,32 грн.; у 2021 році 509,32 грн. (а.с.24-26, 100, 101,102).

Таким чином, суд вважає, що ФГ «АЙ-ЕВ» виконало свої зобов`язання щодо сплати орендної плати ОСОБА_2 в строки та в розмірі передбаченому договором оренди землі.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.06.2023 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Луць-Орлович Г.П. за реєстровим № 573, спадкоємцем земельної ділянки площею 1,5080 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:0543, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ківерцівської міської ради Луцького району після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його онука ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 351106839 від 19.10.2023 року право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 12.01.2016 року перейшло до ОСОБА_1 (а.с.16).

В силу ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Згідно ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 38 договору оренди землі, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи Орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на виконання вимог ст. 148-1 ЗК України та ч. 5 ст. 30 Закону України «Про оренду землі», 26.07.2023 року та 01.09.2023 року зверталася до ФГ «АЙ-ЕВ» з листами-повідомленнями про виплату заборгованості з орендної плати, однак зазначені листи останньому вручені не були. Вказане свідчить про необізнаність відповідача щодо можливого врегулюівання спору в позасудовому порідку, що на думку суду, є першочерговим при використанні особою права на звернення до суду (а.с.18-21).

Враховуючи те, що з моменту отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом (26.06.2023 року) до моменту звернення до суду (28.11.2023 року) пройшов не значний проміжок часу, відповідача не повідомлено належним чином про перехід права власності на орендовану земельну ділянку до ОСОБА_1 , оспорюваним договором оренди землі встановлений обов`язок орендаря вносити орендну плату не пізніше 31 грудня поточного року, суд зазначає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт систематичного порушення орандарем несплати орендної плати, а тому приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

Беручи до уваги те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не вбачає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 536, 610, 625, 626, 629, 651, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 141 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», суд

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокат Крючков Віталій Олексійович, адреса: вул. Олеся Гончара, 3, офіс 95, м. Луцьк Волинської області.

Відповідач Фермерське господарство «АЙ-ЕВ», адреса: вул. Комсомольців, 64, с. Вишнів, Ківерцівського району Волинської області, код ЄДРПОУ: 39685433.

Представник відповідача адвокат Ющук Олег Сергійович, адреса: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача адвокат Виш Анжела Анатоліївна, адреса: Кривий Вал, 34, офіс 204, м. Луцьк Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч