Рішення

від 17.10.2024 по справі 296/12966/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/12966/23

2/296/250/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

під головуванням судді Драча Ю.І.

за участю секретаря судових засідань Алексеєнко В.В., Дальянської В.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лагуна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за сплату витрат з управління багатоквартирним будинком

В С Т А Н О В И В:

ОСББ «Лагуна.» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за сплату витрат з управління багатоквартирним будинком в сумі 8860,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , балансоутримувачем вказаного будинку є ОСББ «Лагуна.». Договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території між ОСББ «Лагуна» та ОСОБА_2 не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавалась, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Щомісяця позивач нараховував відповідачу плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території (членські внески), однак останній кошти за вказані послуги не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги в сумі 8860,60 грн.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

28.02.2024 відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач тривалий час не проживав за адресою: АДРЕСА_2 , тому послуги позивачем йому не надавались. Також, відповідачу відомо, що керівник ОСББ два роки перебував за кордоном, тому послуги з утримання будинку не надавались, тому, вважає позовні вимоги не обґрунтованими. Крім того зазначив, що ним частково сплачено борг, а саме 1514,80 грн. (а.с. 46).

20.03.2024 позивачем у справі подано відповідь на відзив в якому зазначено, що відповідачем фактично визнається сума заборгованості, а його не проживання за адресою: АДРЕСА_2 не є підставою для несплати заборгованості (а.с. 55-56).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні визнав наявну заборгованість та не заперечував щодо її сплати, однак зазначив, що є інвалідом другої групи, має незадовільний матеріальний стан та потребує більш тривалого часу для сплати боргу.

Заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

15.07.2019 співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 створено та зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лагуна.», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 7-8).

20.11.2019 загальними зборами ОСББ «Лагуна.» прийнято рішення, згідно якого, затверджено витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м загальної площі житлових та нежитлових приміщень, які перебувають у власності співвласників будинку АДРЕСА_3 ( а.с. 15-16).

Згідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами частин 1, 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Зі змісту ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» також вбачається, що для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. До компетенції правління відноситься, зокрема, здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Згідно частин 1-3 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України.

Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, з розрахунку заборгованості наданої представником позивача вбачається, що у відповідача перед позивачем за період з 28.02.2022 року по 19.11.2023 рік утворилась заборгованість в сумі 8880,60 грн.

Вказані розрахунки є належними доказами, що містять відомості щодо розміру нарахованих відповідачу сум і здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та відповідно до загальної площі належного відповідачу нежитлового приміщення.

Разом з цим, відповідачем надано суду докази про сплату ним боргу на загальну суму 1514,80 грн. ( а.с. 52,53,54).

Статтею 81 ЦПК України перебачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за сплату послуг в сумі 7365,80 грн.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат, суд дійшов до наступного висновку.

Вбачається, що представник позивача просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові ВС/КАС від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копії договору про надання правової допомоги від 23.11.2023, акт наданих послуг від 18.12.2023, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги.

Із акту наданих послуг вбачається, що загальна вартість послуг складає 5 000 грн. до наданих послуг включено: первинна консультація клієнта 0,5 год., визначення обсягу необхідних доказів 1 год., складання позовної заяви до суду з клопотанням про розподіл судових витрат та подання їх до суду 3 год., виготовлення копій документів для обґрунтування позовних вимог 2 год., складання заяви про видачу рішення суду та виконавчого листа з поданням до суду 1 год., складання апеляційної скарги на рішення суду 3 год. (за потреби); підготовка заяви про примусове виконання рішення 1 год.; оскарження дій виконавця 1 год. (за потреби).

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім цього, суд бере до уваги, що позивачем не вживались заходи щодо досудового врегулювання спору або такі заходи не принесли бажаного результату (доказів протилежного суду надано не було), визнання позову відповідачем та матеріальне становище відповідача, його стан здоров`я.

За вказаних вище обставин, категорію складності справи, розміру самої заборгованості, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх неспівмірності, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин вимога представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованою.

Щодо стягнення судового збору.

За частиною 6 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (див. постанови Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01.03.2017 та № 6-1065цс17 від 16.08.2017, Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06.09.2023 у справі № 707/2717/21 (провадження № 61-2865св23)).

Водночас, згідно із пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідачу ОСОБА_2 з 06.09.2002 встановлено інвалідність ІІ групи, що стверджується довідкою до акту МСЕК серії ЖИК №000196 від 10.09.2002 (а.с. 47).

Ураховуючи, що відповідач як особа з інвалідністю II групи відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн, сплаченого при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст. 12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лагуна» заборгованість зі сплати витрат на управління багатоквартирним будинком в розмірі 7365 (сім тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 80 коп. та 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позову відмовити.

Компенсувати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Лагуна» за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду.

Головуючий суддя Ю. І. Драч