Рішення

від 24.09.2024 по справі 279/14/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/68/24

Справа № 279/14/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., за участю представника позивача прокурора Лещенка А.Ю., розгянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду справу №279/14/24 за позовом Керівника Коростенськоїокружної прокуратуриЖитомирської областів інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобласті до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, який на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-461, виданого 27.04.2012 року Коростенською районною державною нотаріальною конторою, набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 площею 0,0888 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

07.06.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 площею 0,0888 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, ОСОБА_1 у порушення вимог ч.4 ст.81 ЗК України, будучи громадянином РФ, упродовж року після абуття права власності(07.06.2013 року по 07.06.2014 року) на успадковану земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1822381200:02:000:0011, добровільно її не відчужив.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне

за собою необхідність невідкладного вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_1 до 07.06.2014 року і по даний час успадкованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави у вказаних правовідносинах. Просив припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 площею 0,0888 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та стягнути на користь Житомирської обласної прокуратури 2684 грн. судові витрати.

24.09.2024 року прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог в якій вказав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2024 року власниками земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 є ОСОБА_1 , якому належить 3/4 частини земельної ділянки, тому просив припинити право власності ОСОБА_1 на 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 площею 0,0888 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та стягнути на користь Житомирської обласної прокуратури 2684 грн. судові витрати.

Прокурор Лещенко А.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управлінння Держгеокадастру у Житомирській області позовні вимоги керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області підтримав в повному обсязі, просив проводити розгляд справи у його відсутність вказавши про це, в письмових поясненнях щодо позову.

Відповідач належним чином повідомлялася про судовий розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки дипломатично-консульські відносини з Російською Федерацією припинені, відзив на позов та інших заяв, заперечень не подав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне :

Судом встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкував право на 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 1822381200:02:000:0011 загальною площею 0,0888 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту серія ЖТ № 15-08-00009, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 23.09.2024 року власниками земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 загальною площею 0,0888 га є ОСОБА_1 , якому належить на праві спільної часткової власності 3/4 частини земельної ділянки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_2 виданий 25.07.2006 р., місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РФ.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що Коростенська окружна прокуратура зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (лист №52-6717 від 27.07.2023), з проханням надати інформацію про вжиті Головним управлінням заходів щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 загальною площею 0,0888 га, яка належать на праві власності громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ..

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №10-6-0.6-2798/2-23 від 10.08.2023 року, наданого у відповідь на запит Коростенської окружної прокуратури, що у разі неможливості, з певних об`єктивних причини, самостійного здійснення перетензійно-позовної роботи щодо подачі позовних заяв до суду з питань конфіскації земельних длянок, які належать іноземним громадянам, Головним управлінням буде додатково повідомлено органи прокуратури з відповідним обгрунтуванням та наданням підтверджуючих документів.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У ч.1 ст.1 ЗК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Приписами ч.1, 2, 4 ст. 374 ЦК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У ч. 2 ст. 35 ЗК України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно ч.1, 3 ст.130 ЗК України (в редакції чинній на дату розгляду справи) набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

У ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У п.п.д), е) ч.1 ст.140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.145 ЗК України (в редакції чинній на дату розгляду справи), якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Отже, аналізуючи вищенаведені положення законодавства України, судом встановлено, що станом на 25 листопада 2013 р., та 26 липня 2017 року була встановлена законодавча заборона на передачу земель сільськогосподарського призначення, до яких відносяться земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у власність іноземцям.

При цьому, після набуття ОСОБА_1 , громадянином Російської Федерації, у власність 3/4 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній є особою, до якої перейшло право власності на 3/4 частини земельної ділянки, яка у відповідності до ЗК України не може перебувати в його власності, на останнього покладався обов`язок щодо відчуження набутої ділянки протягом року з моменту переходу такого права, а у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягала примусовому відчуженню за рішенням суду.

На підставі досліджених письмових доказів, суд встановив, що ОСОБА_1 , як іноземець, маючи обов`язок протягом року з моменту набуття права власності відчужити земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка не може перебувати у його власності, такий обов`язок не виконав.

Оскільки на час розгляду справи у суді, з врахуванням внесених до ЗК України змін, на іноземців, до яких перейшло право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може набуватися ними у власність, також покладається обов`язок щодо відчуження набутої земельної ділянки протягом року з моменту переходу такого права, а у разі невиконання такого обов`язку така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду з подальшим продажем на земельних торгах та виплатою ціни проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, її колишньому власнику, то в діяхМатвійчука наявне порушення чинного земельного законодавства України.

Згідно положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Житомирської області є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Згідно п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 08.03.2023 №85, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, у ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельних ділянок, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 р. по справі №912/2385/18.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 12, ч.ч.1, 3 ст. 13, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, встановивши, що ОСОБА_1 , будучи громадянином Російської Федерації, упродовж встановленого законодавством строку з 07.06.2013 по 07.06.2014 після набуття права власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0888 га за кадастровим номером 1822381200:02:000:0011 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та не може перебувати у власності іноземців, не виконав свого обов`язку щодо відчуження такої ділянки, враховуючи триваючий характер порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства України, яке й на даний час передбачає для іноземців лише право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, внаслідок чого спірна земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду, суд приходить до висновку, що позов керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на 3/4 частини земельної ділянки шляхом її конфіскації та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 19, 76-82, 141, 258-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина НОМЕР_3 , виданий 25.07.2006, паспортним столом №1 Красногорського району Московської області, країна громадянства: РФ) на 3/4 (три четвертих) частини земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:02:000:0011, площею 0,0888 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92096818223), із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (на даний час - Горщиківської сільської територіальної громади), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури (Житомирська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909950, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_4 ) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні судового збору.

Заочне рішенняможе бутипереглянуто судом за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його виготовлення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку позивачем в 30-денний строк, який обчислюється з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його виготовлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, місце знаходження: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513.

Відповідач: ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Волкова Н.Я.

копія згідно оригіналу