Ухвала

від 15.10.2024 по справі 361/7248/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7248/24

Провадження № 4-с/361/38/24

15.10.2024

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Бражник Н.М.

за участю секретаря судового засідання Охріменко Є.І.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

УСТАНОВИВ:

Адвокат Соловей О.В. від імені та в інтересах ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав зазначену скаргу.

Скаргу мотивував тим, що 10 червня 2007 року постановою державного виконавця Новоушицького районного відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження №10129751 зпримусового виконання виконавчого листа № 2-1437/03 від 10 грудня 2003 року Броварського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 25645,42 грн, яквідшкодування шкоди, на користь ОСОБА_3

17 березня 2009 року виконавчий документ повернутий стягувачу, виконавче провадження завершене, на даний час у провадженні державної виконавчої служби виконавчий документ щодо стягнення із ОСОБА_2 коштів у відшкодування заподіяної шкоди на користь ОСОБА_3 відсутній, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився.

Крім того, ОСОБА_3 єгромадянином республіки білорусії з якою Україна припинила міжнародні зв`язки у зв`язку звійськовим конфліктом, що підтверджується листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21 березня 2022 року, а тому направити йому дану скаргу до відома неможливо.

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо скасування арешту накладеного на майно боржника умежах виконавчого провадження, проте листом від 17 липня 2024 року № 25.2-46/21/27688 йому відмовлено у скасуванні арешту.

Вважає, що оскільки виконавчий лист № 2-1437/03 від 10 грудня 2003 року Броварського районного суду Київської області, на виконання якого накладений арешт на майно боржника, не може бути звернений до виконання, тому наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту, бездіяльність виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.

Враховуючи викладене, просив суд:

1.Визнати неправомірними дії державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_2 .

2.Зобов`язати Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції яка діяла на момент спірних правовідносин, зняти арешт майна з майна ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця вказаного відділу від 10 серпня 2007 року в межах виконавчого провадження № 10129751.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2024 року прийнято скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін про дату, час і місце розгляду справи. Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Солов`я О.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відтак, представник ОСОБА_2 адвокат Соловей О.В. взяв участь у судовому засіданні 15жовтня 2024 року в режимі відеоконференції, просив суд підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити у повному обсязі, враховуючи судову практику у подібних правовідносинах Верховного Суду.

Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином повідомлений про розгляд справи, зокрема і дату та час, що підтверджується довідками про доставку процесуальних документів до його електронного кабінету, проте, будь-яких заяв, заперечень, повідомлень чи пояснень щодо розгляду скарги суду не направив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Солов`я О.В., всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги суд встановив.

Як вбачається із витягу із автоматизованої системи виконавчих проваджень від 17 липня 2024 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 10 грудня 2003 року № 2-1437/03, виданого Броварським судом Київської області від 22 червня 2007 року завершено; 17 березня 2009 року виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв`язку з тим, що боржник за вказаною увиконавчому документі адресою с. Пилипи-Хребтіївські не проживає, місце його проживання невідоме; виконавче провадження перебувало на виконанні у державних виконавців: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; враховуючи, що у строк для добровільного виконання боржником виконавчий лист не виконано, необхідно накласти арешт на майно, що знаходиться в особистій та суспільній власності та належить ОСОБА_2 (а. с. 1214).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 лютого 2024 року № 364625862, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоушицького районного управління юстиції Хмельницької області Скоробагатого І.В. від 10 серпня 2007 року накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (а. с. 1520).

Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у відповідь на звернення адвоката Солов`я О.В. повідомив, що у Новоушицькому районному відділі державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області на виконанні перебувало виконавче провадження № 5989208 про стягнення із ОСОБА_2 25645,62 грн шкоди на користь ОСОБА_3 , виконавчий лист № 2-1437/03 від 10 грудня 2003 року Броварського районного суду Київської області.

із заявою щодо скасування арешту накладеного на майно боржника умежах виконавчого провадження № 10129751, проте листом від 17 липня 2024 року № 25.2-46/21/27688 йому відмовлено у скасуванні арешту.

17 березня 2009 року виконавче провадження завершено, виконавчий лист повернутий стягувачу безвиконання на підставі Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неможливістю його виконання, боржник за вказаною увиконавчому документі адресою с. Пилипи-Хребтіївські непроживає, місце його проживання невідоме, що підтверджується актом державного виконавця від16березня 2009 року.

Повторно виконавчий лист на виконання до відділів державної виконавчої служби не надходив.

Враховуючи викладене, зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2 не можливо, оскільки борг за вище вказаним виконавчим листом сплачений на користь стягувача не був.

Додатково, повідомлено, що надати копії виконавчого провадження не є можливим, оскільки воно знищено за закінченням 3-ох річного терміну зберігання, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 (а. с. 10, 11).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було білюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати устатті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України ієобов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа № 2-1437/03 від 10 грудня 2003 року Броварського районного суду Київської області та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05жовтня 2016 року.

За змістом ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника юридичної особи, місце проживання, перебування боржника фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, узв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22цього Закону (ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України (даліЦКУкраїни) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від22грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За ч. ч. 1, 2, пунктом 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки виконавчий лист № 2-1437/03 від 10 грудня 2003 року Броварського районного суду Київської області, на підставі якого відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_2 25645,62грн шкоди на користь ОСОБА_3 , 17 березня 2009 року повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 16 березня 2010 року.

Відтак, враховуючи, що виконавчий лист № 2-1437/03 від 10 грудня 2003 року Броварського районного суду Київської області повторно не пред`являвся до примусового виконання, строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритого виконавчого провадження, більше як на 14 років є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому вимога скарги щодо зобов`язання відділу виконавчої служби зняти арешт з майна ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції яка діяла на момент спірних правовідносин, яка на день звернення до суду втратила чинність, єнеприйнятною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою та доведеною, підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 268, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_2 , накладеного постановою державного виконавця від 10 серпня 2007 року у межах виконавчого провадження № 10129751.

Зобов`язати Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт майна з майна ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця від 10серпня 2007 року у межах виконавчого провадження № 10129751.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Бражник