Ухвала

від 15.10.2024 по справі 362/1324/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Васильківський міськрайонний суд КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1324/22

Провадження № 2/362/193/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2024 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядкузагального позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3221482103:02:009:0178 від 11.06.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за №1246. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки 3221482103:02:009:0211 від 02.09.2021 року, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за №2245. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47301407 від 11.06.2019 14:46:16, індексний номер: 60147895 від 02.09.2021 року 17:01:09, що прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221482103:02:009:0178 та на частку земельної ділянки 3221482103:02:009:0211. Стягнути з відповідачів судові витрати з кожного пропорційно.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т. 1, а.с. 43).

03.08.2022 року до суду від представника ОСОБА_2 адвоката Климова О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 58-95).

01.02.2023 року до суду від представника позивача адвоката Нікіпелової К.Є. надійшло клопотання про витребування доказів у справі (т.1 а.с.106-107).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.02.2023 року витребувано докази у справі (т. 1, а.с.111).

22.03.2023 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. надійшли витребуванні судом докази (т.1 а.с.121-170).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.05.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справудо судовогорозгляду (т.1, а.с. 174-176).

В судове засідання ОСОБА_1 повторно нез`явилася,про часта місцерозгляду справиповідомлялися судомвідповідно довимог закону за адресою зазначеною в позовній заяві, але повертаються конверти із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с. 35, 55) та за допомогою смс повідомлення на номер телефону зазначеного в позовній заяві (т. 2, а.с. 29) про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не направляла.

Представник відповідача та відповідач вважають, що неявка позивача та її представника є зловживанням процесуального права, а тому суд повинен слухати справу у її відсутності.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань із процесуальних питань до суду не направляв.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6ст. 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідност.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разівідсутності заявипрозмінумісця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.Якщоучасник судовогопроцесу повідомляєсуду номерителефонів іфаксів,адресу електронноїпошти абоіншу аналогічнуінформацію,він повиненпоінформувати судпро їхзміну підчас розглядусправи. Положеннячастини першоїцієї статтізастосовуються такожу разівідсутності заявипро змінуномерів телефоніві факсів,адреси електронноїпошти,які учасниксудового процесуповідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом позивачу ОСОБА_1 направлялисясудовіповістки назазначенуупозовній заявіостаннювідомуадресу суду,аледосуду постійноповертаютьсяконвертиіз відміткою«адресатвідсутнійза вказаноюадресою»,атомувідповідно дост.131ЦПКУкраїни вважаєтьсядоставленою,навітьякщоучасник судовогопроцесузацією адресоюбільшенепроживає абонезнаходиться (т. 2, а.с. 35, 55, 56) та її представникам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було направлено смс повідомлення, як і самій ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 13, 14, 15).

За змістом положень ч.3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так,для відповідача-це єзалишення заявибез розглядуз правомна компенсаціювитрат,пов`язанихз розглядомсправи,внаслідок необґрунтованихдій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача та її представників в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21).

Разом з тим, позивач, відповідно до приписівст. 212 ЦПК України, має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що було відомо позивачу та її представникам. Між тим своїм правом участі в судових засіданнях режимі відеоконференції позивач та її представник, не скористалися. Станом на призначений час судового засідання від позивача, представника, заяв або клопотань про розгляд справи в їх відсутність не надходило, а судом було вжито всіх можливих заходів щоб повідомити про розгляд справи позивача та її представника.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

Отже, позивачка та її представники, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, в судові засідання від 04.09.2024 року та 15.10.2024 року не з`явилися, що є повторністю (тобто двічі поспіль), про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за відсутності позивача не подавала, як і не подавала клопотання про участь в судових засіданнях режимі відеоконференції.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

Наведене свідчить про недобросовісність здійснення позивачем свої процесуальних прав.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 43 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", тощо суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, справа вже тривалий час перебуває в провадженні суду, але сторона позивача звернувшись до суду з вищевказаним позовом, не з`являється в судові засідання, рухом справи не цікавиться, про зміну свого місця проживання суд не повідомляє. При цьому вся інформація для позивача щодо справи за його позовом є відкритою та міститься на сайті «Судова влада України».

Слід зазначити, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для чергового відкладення розгляду справи (судового засідання), враховуючи обізнаність позивача про ініційоване ним судове провадження та зважаючи на відсутність жодних дій для завершення розгляду справи.

З огляду на те, що позивач та її представник повторно не з`явилися в судове засідання та не подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає саме залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки подальший розгляд у відсутності позивача позбавляє суд з`ясувати всі обставини справи, а також порушує право на справедливий захист, який визначений ЦПК України.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням його права доступу до суду, адже після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 128, 131, 257, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 21.10.2024 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко