Ухвала

від 21.10.2024 по справі 372/5607/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5607/24

Провадження № 2-2353/24

У Х В А Л А

21 жовтня 2024 року м. Обухів

Суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним лікарського свідоцтва про смерть та анулювання запису про смерть,

В С Т А Н О В И В:

16.10.2024 року до Обухівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_2 про визнання правовстановлюючих документів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Рабчуна Р.О.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Позивач просить суд визнати недійсними Лікарське свідоцтво про смерть № 62 від 23 квітня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та довідку про причину смерті (до форми №106/о № 62, видається для поховання), видані відповідачем Комунальним Закладом Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (ЄДРПОУ: 02125734 адреса: вул. Оранжерейна , буд. 7 м. Київ), зобов`язавши відповідача, Державну спеціалізовану установу «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (ЄДРПОУ: 02125734 адреса: вул. Садова, буд. 33-г селище Козин Київської області) анулювати запис в державних реєстрах.

Питання державної реєстрації смерті регулюються статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (2398-17), главою 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 N 52/5 (z0719-00) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 N 3307/5) (z1371-10).

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Частиною 6 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п. 7 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі - Правила) особа, яка звернулася щодо державної реєстрації смерті, повинна пред`явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті, але про це робиться відповідна відмітка в графі "Для відміток" актового запису про смерть.

Після державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво про смерть відповідного зразка, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (далі - Правила) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводитьсяза останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання (пункт 3 глави 5 розділу IIIПравил).

Заява про державну реєстрацію смерті подаєтьсяне пізніше трьох днівз дня настання смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть -не пізніше п`яти днів.

Якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшлапісля закінчення одного року з дня настання смерті, то державна реєстрація проводиться за наявності лікарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми на загальних підставах за заявою будь-якої особи, яка має право бути заявником, без складання висновку, але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Пунктом ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти, з яких підстав та обґрунтування, і суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача, а також визначати належного відповідача (відповідачів).

Узагальнюючи вищевикладене суддя приходить до переконання, що вимоги про визнання недійсним свідоцтва про смерть та зобов`язання вчинити дії до суб`єкта владних повноважень і безпосередньо пов`язані із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має бути вирішений адміністративним судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним лікарського свідоцтва про смерть та анулювання запису про смерть.

Роз`яснити позивачу право на звернення за даними вимогами в порядкуКАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.О. Рабчун