Ухвала

від 21.10.2024 по справі 382/1892/24

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 382/1892/24

Провадження № 6/382/74/24

У Х В А Л А

I м е н е м У к р а ї н и

21.10.2024 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О. А.

за участю секретаря Захарук Є.О.

розглянувши подання Яготинськоговідділу державноївиконавчої службиу Бориспільськомурайоні Київськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)про встановленнятимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Яготинського районного суду Київської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 в якому зазначено, що у них на виконанні знаходиться виконавче провадження 73607093 з виконання постанови №461/7953/23 виданої 17.10.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь деожави 18926,31 грн. за зберігання товару.

За вказаними виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до статей З, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавцем 14.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час виконання рішеїшя суду виконавцем встановлено, майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання ріщення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця.

ОСОБА_1 одержує доходи в ФОП ОСОБА_2 ( згідно відповіді на запит №232026229 від 11.10.2024до ПФУ про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх та найменування органуПФУ, на обліку в якому перебуває боржник та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та циільно- правовими договорами, про їхостаннє місце роботи- однак кошти по рішенню суду не сплачує.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України від 09.10.2024 повідомлено про те, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2809417031, неодноразово перетинав державний кордон України.

За повідомленням Державної міграційної служби України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Представник Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся із заявою про розгляд подання без його участі.

Відповідно до ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Перевіривши матеріали, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Крім цього, згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки тощо.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

У разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Стаття 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Судом встановлено, що на виконанні у Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження 73607093 з виконання постанови №461/7953/23 виданої 17.10.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь деожави 18926,31 грн. за зберігання товару. За вказаними виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Виконавцем 14.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відсутні докази напрвлення даної копії постанови сторонам виконавчого провадження. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Під час виконання рішеїшя суду виконавцем встановлено, майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Від сутні докази, що виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. ОСОБА_1 одержує доходи в ФОП ОСОБА_2 ( згідно відповіді на запит №232026229 від 11.10.2024 до ПФУ про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх та найменування органу ПФУ, на обліку в якому перебуває боржник та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та циільно- правовими договорами, про їхостаннє місце роботи- однак кошти по рішенню суду не сплачує. На запит виконавця Державною прикордонною службою України від 09.10.2024 повідомлено про те, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2809417031, неодноразово перетинав державний кордон України. За повідомленням Державної міграційної служби України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Будь-які докази, які підтверджують отримання ОСОБА_1 копії постанови, в якій містяться вимоги про подання декларації про доходи та майно, а також про добровільне виконання зобов`язання, докази одержання ним усіх інших документів, що постановлялись у процесі здійснення виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", а також докази того, що він ухиляється від виконання зобов`язань, відсутні.

Відмовляючи у поданні, суд виходить з того, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а в разі ухилення від їх виконання.

Відповідно до Узагальнення ВСУ судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК) від 11.10.2016, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Судом встановлено, що у поданні відсутні відомості щодо роз`яснення боржнику його обов`язків; докази на підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань; інформація щодо встановлення боржнику строків добровільного виконання зобов`язань за рішенням суду або іншого органу, із якими він достеменно обізнаний.

Відповідно до роз`яснень ВСУ, викладених у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Виконання перелічених вище виконавчих дій з боку державного виконавця не переконує суд, в цьому випадку, в наявності умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Крім цього, суд також враховує, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Суд бере до уваги те, що державним виконавцем були направлені відповідні запити до різних державних організацій з приводу з`ясування його відповідного майна, заробітку, однак тимчасове обмеження громадянина України в праві виїзду за межі України у це є винятковим заходом, за його застосування потребує доказування саме підстав ухилення боржника від виконання рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), враховуючи, що в матеріалах даного подання відсутні докази отримання боржником постанови по відкриттю даного провадження, тому на даний час суд не вбачає такої підстави.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на державного виконавця. При цьому, ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником-фізичною особою або керівником боржника - юридичної особи діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто у цьому випадку дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), повинні бути зазначені в поданні.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно з свою власну.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини "Хлюстов проти Росії" від 11.07.2013 року, суд визнав порушення п. 2 та 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції по захисту прав людини та основоположних свобод, в зв`язку з необґрунтованим втручанням в право заявника на виїзд з країни. Оскільки в якості обґрунтування обмеження права заявника на виїзд з країни, служба судових виконань посилалась на несплату заборгованості по судовому рішенню добровільно, не зазначивши ніяких інших причин для застосування даної міри, не пояснивши, як обмеження на виїзд може допомогти меті стягнення заборгованості і не вивчивши особистого становища заявника та інші відповідні обставини справи. З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що національна влада не виконала своїх обов`язків по забезпеченню того, що будь-яке втручання в право особи на виїзд з країни, виправдано і спів розмірно на протязі всього терміну його дії у відповідних обставинах справи. Таким чином, втручання не було необхідним в демократичному суспільстві.

Крім цього, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб) зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, враховуючи викладене та обставини справи, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. ст. 18, 26, 36 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України", ст. 441 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання до суду апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Кисіль О.А.