Рішення

від 14.10.2024 по справі 529/592/24

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/592/24

Провадження № 2/529/321/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря - Звягольської В.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Кудінової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: cлужба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав

встановив:

Представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко М.А., 02.07.2024 звернулась до суду з позовною заявою у якій просить позбавити відповідачку ОСОБА_5 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах під час яких у них народився син ОСОБА_6 . Після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами малолітній син ОСОБА_7 залишився проживати разом з позивачем. На початку 2020 року відповідачка добровільно залишила дитину батькові, повідомивши останнього про те, що не буде доглядати за дитиною та про це написала власноручну розписку.

Так, позивач із сином до 09.04.2021 проживали у с. Новофедорівка Чугуївського району, тому після того як відповідачка залишила їхнього сина він звернувся до органу опіки та піклування Чутівського району та Чугуївського РУСССДМ про те, що в нього на вихованні залишилась без піклування матері малолітня дитина. В подальшому Чутівським РУСССДМ складено акт оцінки потреб, згідно якого встановлено, що в АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , 1978 року народження, з малолітнім сином ОСОБА_6 , 2019 року народження, та його батьками, які являються пенсіонерами - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Мати малолітньої дитини з родиною не проживає, потребами останнього не цікавиться. Також представниця позивача вказує, що за всі 5 років життя дитини мати жодної участі у його житті не приймає, а сама дитина проживає разом з батьком, бабою та дідом. Рішенням Шевченківської районної у м. Полтаві ради, 13.09.2022 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком - позивачем по справі.

Загалом відколи відповідачка залишила дитину і до цього часу вона не цікавилась життям та здоров`ям дитини, жодного разу не намагалась встановити контакт з малолітнім сином, весь час ухиляється від своїх батьківських обов`язків, а сама дитина не пам`ятає відповідачку взагалі. Також відповідачка ОСОБА_4 жодної допомоги на утримання сина не надавала та не надає, а весь тягар по утриманню дитини покладено тільки на позивача. Вказані обставини у своїй сукупності і стали підставою для його звернення до суду.

08.07.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

03.09.2024 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав вказаних у позові. При цьому додав, що з 2018 по 2019 рік він з відповідачкою ОСОБА_5 (на той час ОСОБА_12 ) проживали у цивільному шлюбі в м. Полтава, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7 . Близько через сім місяців після народження сина відповідачка пояснила йому, що зустріла нове кохання, зібрала речі, написала від руки відмову від дитини та поїхала. З того часу він сам доглядав та виховував сина, йому допомагали його батьки і сестра. Пояснив, що він працює вахтовим методом, тому 15 днів, які він знаходиться на роботі малолітній син ОСОБА_7 знаходиться у його батьків, а потім він забирає його до себе. Також допомагає з дитиною і рідна сестра. Разом з тим, дитина жодного разу не бачила свою матір і не запитує де вона. Син називає свою бабусю мамою. В подальшому позивач, як звернувся до суду з вказаним позовом, знайшов номер телефону відповідачки у соцмережах і повідомив їй про даний позов. Через деякий час відповідачка ОСОБА_4 сама йому зателефонувала і повідомила, що їй прийшло на телефон повідомлення про розгляд справи, однак вона на такий з`являтись не має наміру. На даний час він заброньований по місцю роботи і його позов про позбавлення батьківських прав не пов`язаний з мобілізацією.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовму засіданні підтримала позов з підстав викладених у ньому. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області Кудінова І.В. позовні вимоги підтримала та пояснила, що дійсно, приблизно в кінці 2020 року на початку 2021 року вона знайомилась з відповідачкою, оскільки періодично виникали питання щодо невиконання ню її батьківських обов`язків відносно інших її дітей. На той час взагалі не було відомо службі про існування у відповідачки сина ОСОБА_14 . Після подання даного позову представник служби виїздив до ОСОБА_5 за її місцем проживання, де вона проживає із співмешканцем та двома дітьми. Вона обізнана про даний позов та підтвердила, що дійсно з 2019 року не спілкується з сином ОСОБА_14 та не піклується про нього, не заперечувала про позбавлення її батьківських прав.

Відповідачка ОСОБА_4 до суду на розгляд справи повторно не з`явилась, однак про дату та час розгляду такої повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки за адресою проживання. Однак, поштова кореспонденція, адресована останній повернута до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» та «За закінченням терміну зберігання».

Крім того, про розгляд справи ОСОБА_4 , повідомлена згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений їй строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подав.

Третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради - надіслала до суду письмове клопотання у якому, вказує про проведення судового розгляду справи у відсутність представника, а також при вирішенні всіх процесуальних питань, пов`язаних з розглядом даної справи, покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , якій роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, яка є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 , пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився її племінник ОСОБА_7 , дитині було 6 місяців, як відповідачка покинула її брата та свого новонародженого сина. Після цього вона та її батьки допомагали брату у вихованні дитини також допомагають і зараз. Сама ж ОСОБА_16 - відповідачка у справі з того часу як покинула дитину жодного разу не допомагала йому фінансово та не цікавилась його життям та здоров`ям, не приїжджала до сина. Фінансово дитину забезпечує ОСОБА_1 , хлопчик забезпечений всім необхідним. В той же час свідок ОСОБА_15 вказала, що жодних перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачці ОСОБА_4 ніхто з її родини не чинив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 вказала, що вона є сусідкою позивача, проживає на два поверхи вище. Вказує, що сім`я ОСОБА_1 добропорядна. ОСОБА_1 проживає разом із сином, до нього приїжджають батьки та сестра і допомагають доглядати дитину. Самої ж відповідачки, матері дитини, не бачила і не має уяви як вона виглядає. Бачила як з дитиною на вулиці гуляє позивач та його батьки, а відповідачку жодного разу не бачила з дитиною. В той же час свідок ОСОБА_17 пояснила, що коли позивач на роботі, то дитину доглядають батьки останнього і його сестра.

Свідок ОСОБА_11 , якому роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, суду пояснив, що він є батьком позивача. Відповідачка ОСОБА_4 через 5 місяців після народження його онука - її сина, відмовилась від такого та пішла з родини. З того часу він з дружиною та донькою - сестрою позивача допомагають останньому у вихованні малолітнього ОСОБА_14 . В той же час мати дитини жодного разу не навістила дитину, не цікавилась його життям та здоров`ям.

Заслухавши позивача, його представника, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_18 (а.с.9).

Згідно довідки КП «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають по АДРЕСА_2 (а.с.10).

Відповідачка ОСОБА_19 , зареєстрована у по АДРЕСА_3 .

Як вбачається з Акту оцінки потреб сім`ї та висновку до нього, складеного Чутівським РУСССДМ ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бабою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дідом ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Мати дитини з родиною не проживає, потребами дитини не цікавиться. Станом на 25.11.2020 родина соціального супроводу не потребує (а.с. 17-21).

Відповідно до Акту обстеження житлво-побутових умов по АДРЕСА_2 , складеного з 06.09.2022, у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 - позивач по справі, малолітній ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - баба та дід малолітнього ОСОБА_6 та відповідно батьки позивача. Квартира чиста, придбана, наявна необхідна техніка та меблі. Для дитини облаштоване місце для сну та відпочинку, наявний одяг по сезону, продукти харчування, розвиваючі книги, іграшки (а.с. 27).

13.09.2022 рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 166 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Як вбачається з Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , така підписана між законним представником пацієнта - ОСОБА_1 та лікарем, який надає таку (а.с.31).

Вказане зокрема підтверджує покази позивача ОСОБА_1 про те, що він дбає про стан здоров`я своєї малолітньої дитини та піклується про нього та створює належні умови щодо належного розвитку.

Як вбачається з належно завіреної копії заяви ОСОБА_20 .. яка написана нею власноручно в присутності свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про те, що вона відмовляється від дитини ОСОБА_12 (після внесення відповідних змін в його актовий запис ОСОБА_6 , та залишає його з батьком ОСОБА_1 (а.с.44). Оригінал вказаної розписки досліджено в судовому засіданні.

20.08.2024 рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 79).

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_24 перебуває у полі зору соціальних служб з кінця 2020 року. До служби у справах дітей надійшло усне повідомлення про асоціальну вагітну, яка не відвідує жіночу консультацію. У той час ОСОБА_4 ( ОСОБА_12 ) проживала у селищі Диканька на винайнятій квартирі з спімешканцем. Пізніше вона переїхала до с. Великі Будища вже з новонародженою дитиною. З того часу соціальні служби періодично відвідують сім`ю ОСОБА_4. За весь цей період представники служб жодного разу не бачили дитину ОСОБА_25 у матері. Крім того сама ОСОБА_4 жодного разу не згадувала, що у неї є ще син. Лише у жовтні 2023 році під час чергового інспектування вона сказала, що у неї є син, який проживає разом з батько за кордоном.

01 серпня 2024 року представники служби у справах дітей та центру соціальних служб провели інспектування сім`ї ОСОБА_4. Під час інспектування з`ясовано, що ОСОБА_4 отримала документи з Диканського районного суду та знає про наміри ОСОБА_1 . Вона підтвердила факт того що дитина постійно проживає з батьком. З сином вона не бачилася з 2020 року. Матеріальної допомоги не надає. Проти позову заперечень не має.

Аналізуючи досліджені докази суд дійшов висновку, що мати неповнолітньої дитини ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не бере участі у його навчанні, вихованні, не забезпечує його матеріально, не цікавиться його здоров`ям, що негативно впливає на фізичний та моральний розвиток дитини.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 Сімейного кодексу України.

Статтями 150, 151 СК України передбачені обов`язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, обов`язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків...., які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З досліджених доказів встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 не має бажання займатися вихованням та утриманням своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_14 . У зв`язку з бездіяльністю, а саме небажанням матері брати участь у вихованні та забезпечені матеріального благополуччя дитини, створились умови, які шкодять інтересам дитини ОСОБА_6 . Таким чином, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, крім того не заперечувала проти позбавлення її таких.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_14 , оскільки у судовому засіданні у повній мірі підтверджено факт того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, не піклується про неї, не проявляє до нього щонайменшої материнської турботи, зацікавленості у його долі, що свідчить про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та свідомо не бажає їх виконувати.

Керуючись статтями 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити відповідачці про її право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни обставин, що слугували підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 16.10.2024.

Головуюча Л.Є. Петренко