Рішення

від 21.10.2024 по справі 752/22435/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/22435/23

Провадження №2/752/2202/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс»</a>, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пімахова Діна Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

Адвокат Колошкін Павло Ігорович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс»</a>, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пімахова Діна Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 06.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пімаховою Д.В. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого напису №1447 від 03.02.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.

Спірний виконавчий напис є протиправним, оскільки вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України. Стягувачем нотаріусу не було подано документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Заборгованість, яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності нарахування та не є безспірною. Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 та зареєстрованим за №282/20595, передбачена можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Витрати на правничу допомогу складають 6000 грн.

Просив визнати виконавчий напис №1447 від 03.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь позивача, стягнуті в межах виконавчого провадження грошові кошти у розмірі 1934 грн та судові витрати у розмірі 6536,80 грн.

30.10.2023 судом постановлено ухвалу про забезпечення позову.

16.01.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

03.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис №1447 щодо стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №500033260 від 12.10.2007, укладеним з ПАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні Ініціативи» відповідно до договору факторингу від 30.09.2009, правонаступником якого є ТОВ «Купер Прайс» відповідно до договору факторингу №2012-2-1/1 від 1.12.2012, правонаступником якого є ТОВ «Платинум Фінанс» відповідно до договору факторингу №0109/2020 від 01.09.2020 заборгованості в сумі 12480,68 грн.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.03.2009 по 20.01.2021. Загальна сума заборгованості складає 12480,68 грн.

06.10.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Д.В. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису №1447 від 03.02.2021 та стягнуто з позивача основну винагороду у розмірі 1248,07 грн.

27.09.2023 у вказаному виконавчому провадженні було звернуто стягнення на доходи боржника, які отримуються у Комунальному закладі «Харківський фізико-математичний ліцей № 27 Харківської міської ради Харківської області».

3. Релевантні джерела права

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 із змінами та доповненнями (надалі - Порядок).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 2 Переліку документів, передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, пункт 2 вказаного переліку був визнаний незаконним та нечинним у повному обсязі згідно із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі №826/20084/14. Вказана постанова суду є чинною.

В пункті 1 вищевказаного Переліку документів визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14. Таким чином, з 22.02.2017 кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

Суд відзначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж беззаперечно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі та саме за цей період.

Законодавством не визначений вичерпний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідачем не було надано доказів того, що ним нотаріусу були надані будь-які документи, що підтверджують безспірність заборгованості у вказаний у виконавчому написі період. Зокрема, відповідачем не було надано доказів подання ним нотаріусу виписки з рахунку позивача, яка б містила обов`язкові реквізити, що повинні бути вказані у ній згідно п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (дата здійснення останніх (попередніх) операцій по рахунку, код валюти, суми операцій (відповідно за дебетом або кредитом) тощо). Без цих відомостей з виписки абсолютно неможливо з`ясувати коли і які саме суми були отримані позивачем від банку, коли були нараховані відсотки, в якому розмірі та за який період було нараховано відсотки, яким є розмір заборгованості та чи існує заборгованість взагалі.

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Виконавчий напис видано без з`ясування дійсної дати виникнення заборгованості, хоча з`ясування дати виникнення заборгованості має важливе значення з метою виконання нотаріусом вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» в аспекті додержання трирічного строку, встановленого цієї статтею.

Крім того, виконавчий напис вчинено на підставі договору, стосовно якого не надано доказів нотаріального посвідчення. З урахуванням визнання в судовому порядку з 22.02.2017 нечинним пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, видача таких виконавчих написів після 22.07.2017 можлива лише за умови пред`явлення оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів).

Отже, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, в той час як заборгованість, яка вказана у цьому написі, не є безспірною. Факт наявності цього виконавчого напису суттєво порушує права позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню, та вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 1934 грн., які були стягнуті в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, суд зазначає наступне.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний правовий висновок стосовно застосування ст. 1212 ЦК України міститься у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі №910/16664/18.

Також Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 по справі №201/6498/20 викладено правовий висновок, згідно з яким факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Суд звертає увагу, що до позовної заяви не було надано жодного доказу на підтвердження стягнення грошових коштів з позивача у межах виконавчого провадження щодо виконання оскаржуваного виконавчого напису, а також такого стягнення, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх недоведеністю.

5. Розподіл судових витрат, вирішення питання про заходи забезпечення позову

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати по оплаті судового збору за подання позову у сумі 1073,60 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 536,80 грн.

Щодо судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 6000 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копія договору про надання правової допомоги №23/10/09/20 від 09.10.2023, копія додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №23/10/09/20 від 09.10.2023, копія Акту наданих послуг від 18.10.2023 на суму 6000 грн., копія ордеру на надання правової допомоги від 19.10.2023 Серії ВС № 1235848, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.09.2020 Серії ЛВ № 002013.

Так відповідно до Акту наданих послуг від 18.10.2023, згідно про надання правової допомоги №23/10/09/20 від 09.10.2023 та додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №23/10/09/20 від 09.10.2023 Колошкіним П.І. було надано послуги позивачу на загальну суму 6000 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу обґрунтованою, розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. є співмірним із складністю справи, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом щодо надання послуг та їх обсягом.

Враховуючи, що позовні вимоги задовлені частково, суд вважає можливим стягнути в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 3000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Загалом сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3536,80 грн. (536,80 грн. + 3000 грн.= 3536,80 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №1447 від 03.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс»</a> на користь держави судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 3536 (три тисячі п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс»</a>, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А, оф. 525; код ЄДРПОУ 41489737.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, місцезнаходження: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 38, прим. 147, кім. 5, 7.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пімахова Діна Вікторівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Шаповалова, буд. 2, оф. 402.

Рішення складено 21.10.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова