Рішення

від 25.09.2024 по справі 761/32148/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/32148/23

Провадження № 2/761/3345/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023р. позивач ТОВ «І АМ ГРУП» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь суму завданої матеріальної шкоди у розмірі - 39700,54 грн.; судовий збір 2684,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу - 14000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 червня 2022р. о 17:05 год. в м. Києві, по вул. Володимирська, 26 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), за участю автомобілів: «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 (власником якого є позивач), під керуванням водія ОСОБА_2 та «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .

Внаслідок вищевказаної ДТП, автомобіль позивача «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду від 01 липня 2022р. по справі № 761/10973/22, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 208067403; франшиза за полісом № 208067403 складає 2600,0 грн.

09 червня 2022р позивачем було повідомлено ПрАТ «СК «ВУСО» про настання страхового випадку. Разом з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду на адресу страховика було направлено заяву про страхове відшкодування, а також всі інші документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до Звіту № 08-07/В22 про визначення вартості матеріального збитку, виконаного на замовлення ПрАТ СК «ВУСО», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 103364,28 грн., а вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу з ПДВ -74301,90 грн. (ПДВ на деталі становить 8038,16 грн.). Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу, без ПДВ становить 66263,74 грн.

В досудовому порядку, ПрАТ СК «ВУСО» було сплачено позивачу суму страхового відшкодування, з урахуванням розміру франшизи, 63663,74 грн.

Посилаючись на те, що позивач має право на повне відшкодування понесених ним збитків - витрат на ремонт автомобіля, який зазнав пошкоджень унаслідок ДТП, сторона позивача просила суд стягнути з відповідача, як заподіювача шкоди, різницю між розміром виплаченого страховою компанією страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 39700,54 грн.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про час та місце розгляду справи оповіщався, в установленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомив, свого представника до суд не направив, у встановлений судом строк, відзив на позов, стороною відповідача не подавався.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 02 червня 2022р. о 17:05 год. в м. Києві, по вул. Володимирська, 26 відбулася ДТП, за участю автомобілів: «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 (власником якого є позивач, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_2 та «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .

Вказана ДТП сталася, з вини відповідача, що встановлено, постановою Шевченківського районного суду від 01 липня 2022р. по справі № 761/10973/22, яка набрала законної сили.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 208067403.-

Відповідно до Звіту за № 08-07/В22 про визначення вартості матеріального збитку, виконаного на замовлення ПрАТ «СК «ВУСО», вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 103364,28 грн., вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту зносу з ПДВ складає 74301,9 грн.

Як встановлено судом, ПрАТ «СК «ВУСО» було сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 63663,74 грн., без урахування ПДВ, та франшизи.

Позивач, вважаючи, що дана сума є недостатньою для здійснення відновлювального ремонту автомобіля звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача залишку суми матеріальної шкоди, при цьому стороною позивача не надано до суду докази здійснення відновлювального ремонту, належного позивачу автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 .

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015р. у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Крім того, Верховний Суд у постанові по справі № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018р. підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015р. у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок, доказів у їх сукупності, враховуючи положення ст. ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 31662,38 грн., при цьому судом враховано розмір франшизи 2600,0 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 74301,9 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,0 грн.

Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України), в розмірі 14000,0 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з відповідачки, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000,0 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих за сторони позивача коштів, а також судом враховано, що заявлені позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1192-1194 ЦК України; ст. ст. 22, 29, 32, 34-36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» (Код ЄДРПОУ: 41738295, місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13, кв. 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І АМ ГРУП» суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 31662 /тридцять одна тисяча шістсот шістдесят дві/ грн. 38 коп.; судовий збір в розмірі 2684,0 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 /п`ять тисяч/ грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2024р.

Суддя: