Постанова

від 21.10.2024 по справі 748/3862/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3862/24

Головуючий у першій інстанції - Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1406/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державне підприємство «Сетам»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсним договору купівлі-продажу (суддя Костюкова Т.В.), постановлену у м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано за територіальною підсудністю до Іллічівського міського суду Одеської області.

Ухвала мотивована тим, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 тому розгляд даної справи повинен здійснювати Іллічівський міський судом Одеської області за місцем знаходженням майна, тобто за правилами виключної підсудності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити оскаржувану ухвалу в мотивувальній та резолютивній частині та передати справу на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова. Вказує на те, що суд першої інстанції помилкового передав справу до Іллічівського міського суду Одеської області не взявши до уваги, що даний спір не стосується нерухомого майна через відсутність факту виникнення права власності, а стосується лише аукціону, на якому дане майно було реалізовано, тому даний спір підсудний Деснянському районному суду м. Чернігова відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України оскільки відповідачем є Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні в якого перебуває виконавча провадження № НОМЕР_1.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає ухвала суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем місцезнаходженням відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч. 2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 16 лютого 2021 року у справі 911/2390/18.

Суд першої інстанції встановивши, що предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 дійшов обґрунтованого висновку про підсудність цієї справи Іллічівському міському суду Одеської області, за правилами виключної підсудності.

Доводи позивачки про те, що даний спір не стосується нерухомого майна через відсутність факту виникнення права власності, а стосується лише оспорювання правочину вчиненого на аукціоні, на якому дане майно було реалізовано, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з вищевикладеного на вказані правовідносини положення ч.2 ст.27 ЦПК України не поширюються.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд іншому суду не спростовують, ухвалу суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий: Судді: