Рішення

від 21.10.2024 по справі 120/4318/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

21 жовтня 2024 р. Справа № 120/4318/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси"

до Вінницької митниці

про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси" (далі- ТОВ «Ковінько-Ковбаси», позивач) до Вінницької митниці (далі- відповідач) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Вінницької митниці щодо відновлення режиму вільної торгівлі, оформлену Листом №7.12-1/7.12- 15-01/13/1485 від 26.02.2024 року та як наслідок просить зобов`язати Вінницьку митницю відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару харчова добавка-спеція «SP 934.001 Gdanska Compound» за митною декларацією від 02 лютого 2024 року №24UA401020006170U3.

Ухвалою від 09.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що ТОВ " Ковінько-Ковбаси " була подана заява від 20.02.2024 №45 (вх. №2273/13-9 від 21.02.2024) з наданням сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 09.02.2024 № PL/MF/AS 0163023 для відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.

Вказав, що при перевірці сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2024 №PL/MF/AS 0163023 встановлено, що в графі 8 «Номер елемента, позначки та номери, номері вид пакування, опис товарів» зазначена товарна позиція згідно УКТЗЕД 2106, що відрізняється від товарної позиції задекларованої в графі 33 «Код товару» митної декларації від 02.02.2024 № 24UA401020006170U3 2103.

Вказав, що оскільки в митній декларації задекларована інша товарна позиція, підтвердити виконання умов, встановлених статтею 5 та Додатком ІІ Доповнення І Угоди ЄС, неможливо.

23.04.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами відповідача та просить задовольнити адміністративний позов.

Вказав, що при заповнені митної декларації, підбирання коду товару здійснювалось, зокрема, за допомогою працівників митного органу та код було вказано згідно вимог митного органу. При цьому в розпорядженні відповідача була технічна специфікація на товар, в якій код гармонізованої системи вказано саме: 2106. В свою чергу, Сертифікат з перевезення Товару EUR.1 було сформовано митним органом Польщі щодо фактично поставленого Товару з урахуванням відповідних вимог законодавства країни постачальника.

Звернув увагу, що невірне визначення митним органом України коду УКТЗЕД у митній декларації від 02 лютого 2024 року № 24UA401020006170U3, не може слугувати підставою позбавлення Позивача права на звільнення від сплати мита.

Водночас вказав, що для того, щоб скористатися преференціями в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС, товар має бути походженням з України або з ЄС та відповідати правилам походження відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Основним документом, який підтверджує преференційний характер походження товару є сертифікат з перевезення товару EUR. 1, а для товарів, вартість яких не перевищує 6000 євро - декларація походження (стаття 21 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження).

Отже, саме Сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, що підтверджує преференційне походження Товару та відповідність характеристикам такого Товару.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

10.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» (покупець) уклали Контракт № 10012024 із SRH LOGISTICS RADOSLAW HOLUBOWICZ, Республіка Польща, (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю товар, а саме: харчова добавка-спеція «SP 934.001 Gdanska Flavour Compound» у кількості 1500 кг-вага нетто (далі за текстом Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар на умовах та в строки, передбачених Контрактом. Країна походження Товару згідно із п. 1.1. Контракту Голландія.

Пунктом 2.1. Контракту встановлено, що вартість Товару за Контрактом становить 9900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) євро.

Також, Контрактом передбачено, що поставка Товару здійснюється на умовах FCA Варшава, Польща (Інкотермс 2010) у строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення Контракту, оплата протягом 14 (чотирнадцять) днів з моменту отримання Покупцем Товару.

Також, 26.01.2024 року постачальником було складено рахунок-фактуру за Товар на суму 9900 євро та товарно-транспортну накладу CMR00048/01/24. 02 лютого 2024 року відбулась поставка Товару на митну територію України, що підтверджується Митною декларацією № 24UA401020006170U3.

В подальшому, позивач отримав від постачальника Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2024 року № PL/MF/AS 0163023, який 20 лютого 2024 року було направлено до Вінницької митниці Державної митної служби (далі за текстом Відповідач) із Заявою вих. № 45 від 20.02.2024 р. щодо відновлення преференційного режиму по декларації № 24UA401020006170U3 від 02.02.2024 р.

В свою чергу, відповідач направив позивачу Лист №7.12-1/7.12-15-01/13/1485 від 26.02.2024 року на вищезазначене звернення Позивача, в якому відмовив у преференції і повідомив про неможливість відновлення режиму вільної торгівлі для Позивача.

Так, відповідач зазначив, що Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2024 року №PL/MF/AS 0163023, у графі 8 «Номер позиції, позначки та номери, кількість та вид упаковок, опис товару» містить відомості про товарну позицію згідно з УКТЗЕД - 21069098, яка відрізняється від позиції товарний знак, заявлений у графі 33 «Код товару» в митній декларації від 02 лютого 2024 року № 24UA401020006170U3.

Так, в у графі 33 «Код товару» в митній декларації від 02.02.2024 №24UA401020006170U3 застосовано код 21039090.

Враховуючи зазначене, відповідач зазначив, що не може прийняти відповідний Сертифікат про перевезення вантажів EUR.1 від 08.02.2024 № PL/MF/AS 016302 для відновлення режиму вільної торгівлі.

Позивач, не погоджуючись із такою відмовою, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами частини 3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Так, відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 271 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 271, статтею 272 Митного кодексу України визначено, що одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Стаття 278 Митного кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно з частинами 4, 5 статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Приписами статті 36 МК України визначено, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Статтею 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі вивезення товарів з митної території України при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Відповідно до статті 26 глави 1 Розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

За приписами статті 31 глави 1 Розділу IV Угоди сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Згідно зі статтею 13 Протоколу 1 до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.

Статтею 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 17 Протоколу 1 до Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Статтею 18 Протоколу 1 передбачено випадки видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 після експорту товару, якщо: (a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або (b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані пізніше, повинні мати наступний напис англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY». Напис, зазначений у пункті 4 цієї статті, має бути вставлений у комірку «Ремарки» сертифіката з перевезення товару EUR.1. Поданий сертифікат містить такий напис.

Строк дії сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяці з дати видачі у країні експорту, які повинні бути надані в межах зазначеного періоду митним органам країни імпорту (стаття 24 Протоколу 1).

З наведеного вбачається, що сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що, у свою чергу, впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Відтак, до товарів може бути відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за умови подання митниці: сертифіката з перевезення товарів EUR.1 протягом чотирьох місяців з дати видачі його у країні-експорту, але не пізніше 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми; декларації інвойс протягом чотирьох місяців з дати видачі її у країні-експорту, але не пізніше двох років ввезення товарів, яких вона стосується від дня виникнення надміру сплаченої суми.

Судом встановлено, що 10.01.2024 ТОВ «Ковінько-Ковбаси» (далі Покупець) уклали Контракт № 10012024 із SRH LOGISTICS RADOSLAW HOLUBOWICZ, Республіка Польща, (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю товар, а саме: харчова добавка-спеція «SP 934.001 Gdanska Flavour Compound» у кількості 1500 кг-вага нетто (далі за текстом Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар на умовах та в строки, передбачених Контрактом. Країна походження Товару згідно із п. 1.1. Контракту Голландія.

Пунктом 2.1. Контракту встановлено, що вартість Товару за Контрактом становить 9900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) євро.

Також, Контрактом передбачено, що поставка Товару здійснюється на умовах FCA Варшава, Польща (Інкотермс 2010) у строк не більше 30 календарних днів з дати укладення Контракту, оплата протягом 14 днів з моменту отримання Покупцем Товару.

Також, 26.01.2024 року Постачальником було складено рахунок-фактуру за Товар (SP 934.001) на суму 9900 Євро та товарно-транспортну накладу CMR00048/01/24.

02 лютого 2024 року відбулась поставка Товару на митну територію України, що підтверджується Митною декларацією № 24UA401020006170U3.

Позивач отримав від постачальника Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2024 року № PL/MF/AS 0163023, який 20 лютого 2024 року було направлено до Вінницької митниці Державної митної служби із Заявою вих. №45 від 20.02.2024 р. щодо відновлення преференційного режиму по декларації № 24UA401020006170U3 від 02.02.2024.

В свою чергу, відповідач направив позивачу Лист № 7.12-1/7.12-15-01/13/1485 від 26.02.2024 року на вищезазначене звернення позивача, в якому відмовив у преференції і повідомив про неможливість відновлення режиму вільної торгівлі для позивача.

Так, відповідач зазначив, що Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2024 року №PL/MF/AS 0163023, у графі 8 «Номер позиції, позначки та номери, кількість та вид упаковок, опис товару» містить відомості про товарну позицію згідно з УКТЗЕД 21069098 (2106), яка відрізняється від позиції товарний знак, заявлений у графі 33 «Код товару» в митній декларації від 02 лютого 2024 року № 24UA401020006170U3.

Так, в у графі 33 «Код товару» в митній декларації від 02 лютого 2024 року №24UA401020006170U3 застосовано код 21039090 (2103).

Враховуючи зазначене, відповідач зазначив, що не може прийняти відповідний Сертифікат про перевезення вантажів EUR.1 від 08.02.2024 № PL/MF/AS 016302 для відновлення режиму вільної торгівлі.

Так, позивач вказує, що при заповнені митної декларації, підбирання коду товару здійснювалось, зокрема, за допомогою митних органів та код було вказано згідно вимог митного органу. При цьому в розпорядженні митного органу була технічна специфікація на товар, в якій код гармонізованої системи вказано саме: 2106.

В свою чергу, з матеріалів справи слідує, що Сертифікат з перевезення товару EUR.1 було сформовано митним органом Польщі щодо фактично поставленого товару з урахуванням відповідних вимог законодавства країни постачальника.

Більше того, як слідує з матеріалів справи, рахунок-фактура інвойс від 26.01.2024, ТТН CMR00048/01/24, митна декларація, сертифікат з перевезення товару, технічний сертифікат на товар містять відомості про постачання саме товару SP 934.001 (смако-ароматична суміш «Гданська»), жодних розбіжностей щодо класифікації товару матеріали справи не містять.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене, міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

Так, відповідач з метою усунення сумнівів, які в нього виникли щодо походження імпортованого товару, відповідно до вимог ст.45 МК України мав право звернутися до компетентного органу країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас, відомості про таке звернення ДМС з запитом до уповноваженого органу матеріали справи не містять.

Наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а.

Отже, документом, який підтверджує преференційне походження товару харчова добавка-спеція «SP 934.001 Gdanska Flavour Compound» є Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2024 року № PL/MF/AS 0163023, який було видано Польською митницею на підставі належних документів, що підтверджує статус Товару в рамках Угоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність відмови Вінницької митниці щодо відновлення режиму вільної торгівлі, оформлену Листом №7.12-1/7.12- 15-01/13/1485 від 26.02.2024 року, та як наслідок слід зобов`язати Вінницьку митницю відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару харчова добавка-спеція «SP 934.001 Gdanska Flavour Compound» за митною декларацією від 02 лютого 2024 року №24UA401020006170U3.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Вінницької митниці щодо відновлення режиму вільної торгівлі, оформлену листом № 7.12-1/7.12- 15-01/13/1485 від 26.02.2024 року.

Зобов`язати Вінницьку митницю відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару харчова добавка-спеція «SP 934.001 Gdanska Flavour Compound» за митною декларацією від 02 лютого 2024 року № 24UA401020006170U3.

Стягнути на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси" судовий збір в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" (вул. Центральна, 2, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32811992)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: