Рішення
від 21.10.2024 по справі 320/18122/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року № 320/18122/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження, наказу в частині, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту також відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту також відповідач 2, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження №1 ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо організації та проведення 05.02.2024 мобілізації ОСОБА_1 ;

- скасувати пункт 12 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №38 від 06.02.2024 про призначення солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 , для проходження фахової та базової загальновійськової підготовки, яким позивача зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, з 06.02.2024 призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно спеціальності, штатно-посадова категорія - солдат, ВОС - 100;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 з приводу нерозгляду рапорту позивача від 12.03.2024 стосовно звільнення його з військової служби у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти, студентом 2-го курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 073 (Менеджмент) для отримання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій - до командира ВЧ НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідача 2 розглянути рапорт позивача та звільнити його з військової служби, виключивши зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , а особову справу позивача надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він є студентом 2 курсу денної форми здобуття освіти відповідно до наказу від 20.01.2024 №4712 відокремленого підрозділу ПрАТ «ПВНЗ «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій».

Позивач пояснив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , від якого отримав повістку про необхідність прибуття 05.02.2024 о 09:00 год. для уточнення своїх військово-облікових даних. Проте, під час проїзду через блок-пост на території Закарпатської області 05.02.2024 близько 07:00 год. позивача було зупинено та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 та в подальшому, ігноруючи надані ним документи на підтвердження статусу студента, 06.02.2024 позивача відправлено до ВЧ НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що відповідач 1 проігнорував той факт, що позивач є здобувачем вищої освіти, а тому що в силу положень частини другої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу. Позивач зауважує, що відповідач 1 всупереч волі позивача здійснив заходи щодо призову останнього на військову службу, зокрема, виписав ОСОБА_1 мобілізаційне розпорядження без фактичного медичного обстеження та проходження військово-лікарської комісії.

Позивач вважає належним та ефективним способом захисту визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 в частині, що стосується зарахування його на військову службу та до списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Також позивач зазначив, що відповідачем 2 протиправно не розглянуто поданий ОСОБА_1 рапорт з проханням звільнити його з військової служби на підставі того, що він є студентом 2 курсу денної форми здобуття освіти у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі по тексту також третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_8 ).

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до списків військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваних до НОМЕР_6 навчального центру ( АДРЕСА_1 ) ВЧ НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 прибув до ВЧ НОМЕР_1 .

На думку відповідача 2, наказ від 06.02.2024 №38 є актом індивідуальної дії, актом одноразового застосування, та він є реалізованим, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, відповідач 2 зазначив про відсутність такої підстави для звільнення як здобуття вищої освіти та вказує, що рапорт від позивача про звільнення з військової служби не надходив.

Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач 1 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином шляхом направлення ухвали в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить відповідна довідка, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі була відправлена Відповідачу 1 також засобами поштового зв`язку та отримана ним 01.07.2024, що підтверджується інформацію про трекінг відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта».

У подальшому усі повістки та ухвали про витребування доказів та виклик свідків були направлені Відповідачу 1 в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», проте жодного разу відповідач у судове засідання не з`явився та явку свідків не забезпечив (у тому числі шляхом участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції), витребувані докази не надав та причини таких дій суду не пояснив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 01.10.2024 був присутній представник позивача.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з Яворівським районним судом Львівської області, в якому були присутні позивач, представник Відповідача 2 та свідок.

Після допиту свідків у судовому засіданні 01.10.2024 представником позивача заявлено клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник Відповідача 2 проти вказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі викладеного усною ухвалою суду від 01.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 15.02.2000.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідчить наявна в матеріалах справи облікова картка до військового квитка серії НОМЕР_3 .

Відповідно до договору про цільову підготовку бакалавра від 20.01.2024 №4712, укладеного між ПрАТ «ПВНЗ «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» та студентом ОСОБА_1 інститут приймає на себе зобов`язання з підготовки студента за напрямом, що необхідний замовнику, у свою чергу замовник забезпечує цільове фінансування процесу навчання, а студент зобов`язується якісно й у термін виконувати усі вимоги навчального закладу.

По закінченню терміну навчання інститут видає студенту, який виконав усі вимоги навчальної програми і склав державні іспити, диплом бакалавра.

Відповідно до статті 5 означеного договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до закінчення терміну навчання студента.

Наказом Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій від 15.01.2024 №04-03-01 поновлено з 15.01.2021 студентом 2 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 073 Менеджмент ОСОБА_1 Числити в групі МО-112.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 було виписано позивачу повістку про необхідність прибуття о 9-00 05 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення військово-облікових даних.

Як стверджує позивач, він 04.02.2024 по робочим справам перебував на території Закарпатської області, однак під час проїзду через блок-пост 05.02.2024 близько 07:00 год. позивача було зупинено та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивач отримав мобілізаційне розпорядження №1. При цьому, за твердженням позивача, військово-лікарську комісію він не проходив, а відповідач 1 не провів жодні медичні дослідження його стану здоров`я.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.02.2024 №38 з 06.02.2023 позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Підставою вказано Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», поіменні списки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Запорізьким інститутом економіки та інформаційних технологій (відокремлений підрозділ у м. Кривий Ріг) видано позивачу довідку від 09.02.2024 №36/24 про те, що він у 2024 році вступив до Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій і зараз навчається на 2 курсі денного відділення. Довідку видано для подання у ВЧ НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що 12.03.2024 він на ім`я командира 355 навчального механізованого полку подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з тим, що він є здобувачем вищої освіти денного відділення Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій. Водночас, вказаний рапорт розглянуто не було.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами мобілізаційного розпорядження та наказу про зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , а також з бездіяльністю відповідача 2 щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який також закріплює засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів (далі по тексту також - Закон № 3543-XII).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі по тексту також - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі по тексту також - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 253 Положення №1153/2008 призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У свою чергу, громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з`явитися на виклики керівників відповідних органів.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2024 позивач отримав мобілізаційне розпорядження №1.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.02.2024 №38 з 06.02.2023 позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Підставою вказано Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», поіменні списки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За текстом позовної заяви позивач отримав повістку про необхідність прибуття 05.02.2024 о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення своїх військово-облікових даних, куди і планував з`явитись та долучити до своєї особової справи документи, які підтверджують факт його навчання у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій з оформленням відстрочки, передбаченої абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ. Проте, близько 07:00 год. 05.02.2024 під час проїзду через блок-пост на території Закарпатської області позивач стверджує, що був затриманий та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 та 06.02.2024 був відправлений у ВЧ НОМЕР_1 , де і перебуває на даний час. Позивач наголошує на тому, що повідомляв відповідача 1 про те, що прямує до ІНФОРМАЦІЯ_10 , де має з`явитись по повістці та уточнити свої військово-облікові дані. Зазначив, що відповідач 1 проігнорував надані позивачем документи щодо того, що він є студентом та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, позивач зазначив, що військово-лікарську комісію він не проходив, жодних документів (мобілізаційне розпорядження та інші) відповідач 1 йому не вручав.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, правомірність винесених відповідачем мобілізаційного розпорядження відповідача 1 щодо організації та проведення мобілізації позивача 05.02.2024, наказу відповідача 2 в частині зарахування позивача до списків особового складу.

Відповідно абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII (в редакції станом на момент мобілізації позивача) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Судом встановлено, що позивач є студентом Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій денної форми навчання 2 курсу, числиться у групі МО-112 (на момент виникнення спірних правовідносин), за спеціальністю 073 «Менеджмент» за кошти фізичних та/або юридичних осіб для отримання бакалаврського рівня вищої освіти, що підтверджується договором про цільову підготовку бакалавра від 20.01.2024 №4712, витягом з наказу ректора Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій по Відокремленому підрозділу ПрАТ «ПВНЗ Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій», довідкою Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій від 09.02.2024 №26/24, виданої ОСОБА_1 про те, що він у 2024 році вступив до Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій і зараз навчається на 2 курсі денного відділення. Строк закінчення закладу освіти - 30.06.2026.

Позивачем було надано суду пояснення щодо технічної описки у даті видачі довідки Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій від 09.02.2023 №26/24 в частині невірного зазначення року видачі означеної довідки (« 2023» рік замість « 2024» рік).

Судом встановлено, що позивач вступив до Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій у січні 2024 року, що унеможливлює видачу означеним ВНЗ довідки у 2023 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що видана позивачу Запорізьким інститутом економіки та інформаційних технологій довідка від 09.02.2023 №26/24 містить описку у році її видачі та, як наслідок, вона приймається в якості належного та допустимого доказу з урахуванням виявленої технічної описки, вважаючи правильним рік видачі - 2024.

Питання призову на військову службу під час мобілізації регулюються нормами законів №2232-ХІІ та №3543-ХІІ.

Так, частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII передбачає перелік категорій громадян у сфері військового обліку, серед яких, зокрема, військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII.

Щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то це питання регулює стаття 23 Закону № 3543-XII.

Так, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Суд наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних у розглядуваній справі правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.

Оцінюючи доводи позивача про те, що позивач, відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він був здобувачем фахової вищої освіти, суд зазначає, що указана обставина не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.

При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

Отже, виходячи з матеріалів справи, на момент призову на військову службу (05.02.2023) позивач, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ як здобувач фахової передвищої освіти.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо наявності у позивача умислу здобуття вищої освіти з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач на момент виникнення спірних відносин мав право не бути призваним на військову службу за мобілізацією в силу наявного правового статусу здобувача фахової вищої освіти.

Водночас суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

Крім того, системний і буквальний способи тлумачення наведених вище норм дають суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.

Таким чином, за змістом і метою наявність у військовозобов`язаних осіб права на відстрочку не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.

Тому факт наявності права на відстрочку військовозобов`язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком призовників, військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивачем було реалізовано право на відстрочку від призову на військову службу на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

У той же час, досліджуючи питання правомірності винесення відповідачами спірних мобілізаційного розпорядження та наказу про зарахування до списків особового складу, зокрема, на підставі довідки військово-лікарської комісії від 05.02.2023 №623, суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, в редакції станом на момент мобілізації позивача).

Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 Розділу І Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п.2.5.1 Розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК, ВЛК ТЦК та СП не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (п.2.5.2 Розділу І Положення №402).

Згідно з п.2.5.3 Розділу І Положення №402 до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Відповідно до п.1.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

військовослужбовців до служби в Десантно-штурмових військах, плаваючому складі, морській піхоті;

кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;

кандидатів до військової служби за контрактом;

кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;

військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;

а також з метою визначення:

можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

потреби у тривалому лікуванні.

Згідно з п.3.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_11 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_12 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_12 за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського ІНФОРМАЦІЯ_12 , про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення (п.3.3 Розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пункту 3.4 Розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Відповідно до пункту 3.6 Розділу ІІ Положення №402 картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_12 до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.

Згідно з п.3.8 Розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_12 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_12 про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Абзацом 10 пункту 5.1.глави 5 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що на кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду (додаток 13).

Отже, під час проходження ВЛК результати усіх аналізів, медичних оглядів, військовозобов`язаного заносяться до картки обстеження та медичного огляду, форма якої затверджена Положенням №402 (додаток 13).

У позовній заяві позивач стверджує, що під час його мобілізації його медичне обстеження фактично не здійснювалося, а військово-лікарська комісія як така не проводилася.

Судом встановлено, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача, адвоката Павлюха Богдана Ярославовича, йому були надані: завірена копія довідки ВЛК №623 від 05.02.2024 - на 2 акр.; завірена копія облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_4 - на 1 акр.

Так, згідно з обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_4 позивача було визнано придатним до проходження військової служби на підставі відомостей про медичний огляд 05.02.2024.

У свою чергу, проходження медичного огляду позивача підтверджується довідкою ВЛК від 05.02.2024 за формою згідно з Додатком 4 до Положення №402.

В картці обстеження та медичного огляду позивача вказано про здійснення медичного обстеження такими спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматовенерологом, психіатром та наркологом.

Натомість, позивач спростовує проведення його медичного огляду в принципі.

Суд також звертає увагу на те, що в розділі 8 картки обстеження та медичного огляду позивача відсутня інформація про результати додаткових методів обстеження (загальний аналіз крові; група крові та резус-фактор; біохімічний аналіз крові; серологічний аналіз крові; загальний аналіз сечі; флюорографія органів грудної клітки; ЕКГ тощо).

Ухвалою суд про відкриття провадження у цій справі суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед іншого: письмові пояснення про те, чи проводилися дослідження ОСОБА_1 під час його медичного огляду 05.02.2024 (аналіз крові та сечі; флюорографія; ЕКГ тощо), з відповідним документальним підтвердженням; письмові пояснення про те, чи надавалася ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису картка обстеження та медичного огляду від 05.02.2024; прізвища, ім`я та по батькові усіх лікарів, які брали участь в обстеженні та медичному огляді ОСОБА_1 05.02.2024, за результатом чого була складена картка обстеження та медичного огляду від 05.02.2024, із зазначенням назви та адреси місця роботи лікарів.

Ухвалою суду від 12.07.2024 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед іншого:

- письмові пояснення про те, чи проводилися дослідження ОСОБА_1 під час його медичного огляду 05.02.2024 (аналіз крові та сечі; флюорографія; ЕКГ тощо), з відповідним документальним підтвердженням;

- письмові пояснення про те, чи надавалася ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису картка обстеження та медичного огляду від 05.02.2024;

- прізвища, ім`я та по батькові усіх лікарів, які брали участь в обстеженні та медичному огляді ОСОБА_1 05.02.2024, за результатом чого була складена картка обстеження та медичного огляду від 05.02.2024, із зазначенням назви та адреси місця роботи лікарів;

- копію протоколу №27 від 05.02.2024, на підставі якого складено довідку ВЛК від 05.02.2024 №623;

- копію облікової картки ОСОБА_1 належної якості;

- витяг з Електронної системи охорони здоров`я за 05.02.2024 щодо позивача.

Цією ж ухвало було призначено судове засідання на 18 липня 2024 року о 11:30 год., у яке викликано в якості свідків Голову ВЛК, членів ВЛК та секретаря ВЛК, якими підписано довідку військово-лікарської комісії від 05.02.2024 №623 про придатність ОСОБА_1 до військової служби та картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) для дачі показань стосовно порядку проходження позивачем військово-лікарської комісії 05.02.2023 та прийняття рішення про придатність його до військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 забезпечити явку у судове засідання Голови ВЛК, членів ВЛК та секретаря ВЛК, якими підписано довідку військово-лікарської комісії від 05.02.2024 №623 про придатність позивача до військової служби та картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 для дачі показань стосовно проходження позивачем військово-лікарської комісії 05.02.2023, для їх допиту у якості свідків.

Ухвалою суду від 25.07.2024 було повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказані докази.

Ухвалою суду від 13.08.2024 було знов витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказані докази, а також викликано у судове засідання, яке відбудеться 05 вересня 2024 року о 16:00 год., в якості свідків Голову ВЛК, членів ВЛК та секретаря ВЛК, якими підписано довідку військово-лікарської комісії від 05.02.2024 №623 про придатність ОСОБА_1 до військової служби та картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) для дачі показань стосовно порядку проходження позивачем військово-лікарської комісії 05.02.2024 та прийняття рішення про придатність його до військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 забезпечити явку у судове засідання Голови ВЛК, членів ВЛК та секретаря ВЛК, якими підписано довідку військово-лікарської комісії від 05.02.2024 №623 про придатність позивача до військової служби та картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 для дачі показань стосовно проходження позивачем військово-лікарської комісії 05.02.2024, для їх допиту у якості свідків.

Ухвала аналогічного змісту була постановлена судом 05.09.2024.

Однак, жодна з вищеквазаних ухвал не була виконана ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на їх отримання. Не забезпечив відповідач і явку у судові засідання Голови ВЛК, членів ВЛК та секретаря ВЛК, якими підписано довідку військово-лікарської комісії від 05.02.2024 №623 про придатність позивача до військової служби та картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 для дачі показань стосовно проходження позивачем військово-лікарської комісії 05.02.2024, для їх допиту у якості свідків.

Натомість, у судовому засіданні 01.10.2024 в режимі відеоконференції з Яворівським районним судом Львівської області був допитаний позивач, ОСОБА_1 , за його згодою.

Позивач повідомив, що під час його мобілізації 05.02.2024 медичний огляд не проводився, будь-які дослідження (ЕКГ; рентген; лабораторний аналіз крові та сечі тощо) не здійснювалися.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 КАС України).

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі викладено, враховуючи надані позивачем, як свідком, під присягою показання про те, що при його мобілізації медичний огляд, як і будь-які медичні дослідження, не проводилися, суд дійшов висновку про порушення відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_3 , положень вищевказаного мобілізаційного законодавства, враховуючи ненадання суду доказів протилежного.

Так, суд зауважує, що під час проходження ВЛК результати усіх аналізів, медичних оглядів, військовозобов`язаного заносяться до картки обстеження та медичного огляду, форма якої затверджена Положенням №402 (додаток 13).

Згідно змісту Положення №402 в картці обстеження та медичного огляду наявний, зокрема розділ дев`ятий під назвою: «Результати додаткових методів обстеження». Даний розділ картки обстеження та медичного огляду, згідно із додатком 13 до Положенням №402 має таких вигляд: « 9. Результати додаткових методів обстеження. Назва дослідження. Дата Результат. Загальний аналіз крові. Група крові та резус-фактор. Біохімічний аналіз крові: вміст глюкози, вміст білірубіну, вміст АЛТ, вміст загального білка. Серологічний аналіз крові на: ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту В, антитіла до вірусу гепатиту С, реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном. Загальний аналіз сечі. Флюорографія органів грудної клітки. ЕКГ. Інші дослідження. Місце для вклеювання направлення командира військової частини (військового комісара), характеристик, інших медичних та додаткових матеріалів, додаткових методів обстеження тощо».

Вирішуючи спір, суд враховує і правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

У даній справі судом встановлено недотримання Відповідачем 1 законодавчо визначеної процедури, дотримання якої є обов`язковим при мобілізації позивача, а саме: непроведення військово-лікарською комісією цього ТЦК медичного огляду.

Надаючи окрему оцінку висновку ВЛК від 05.02.2024 про придатність позивача до військової служби, суд звертає увагу на те, що з відомостей, наявних у картці обстеження та медичного огляду (складена за формою згідно Додатку 13 до Положення №402), вбачається, що така картка не містить даних результатів проведення загального аналізу крові позивача, групи крові та резус-фактор, біохімічного аналізу крові, серологічного аналізу крові на ВІЛ, гепатити та сіфіліс, загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітки, ЕКГ, та інших досліджень.

У ході судового розгляду справи відповідачем 1 не було надано суду доказів в обґрунтування як об`єктивності та правомірності проведення обстеження та медичного огляду позивача 05.02.2024, так і будь-яких доказів того, що такий огляд проводився в принципі.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими та безпідставними висновки відповідача 1 про придатність ОСОБА_1 до військової служби та констатує порушення Відповідачем 1 мобілізаційного законодавства під час проведення мобілізації позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження №1 ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо організації та проведення 05.02.2024 мобілізації ОСОБА_1 .

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2024 №38 про зарахування до особового складу військової частини, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до п.1, п.3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2024 №38 зарахування позивача до списків особового складу військової частини здійснено на підставі поіменних списків ТЦК.

Судом встановлено, що у відповідності до поіменного списку військовозобов`язаних (резервістів), які призвані та відправлені з ІНФОРМАЦІЯ_13 у розпорядження в/ч НОМЕР_1 (від 05.02.2024 №1479) солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 .

Однак, видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу командир військової частини НОМЕР_1 , Відповідач 2 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи особу до військової частини НОМЕР_5 відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на мобілізацію позивача, з дотриманням при цьому законодавчо встановленої процедури.

А відтак, відсутні підстави для визнання вказаного наказу командира військової частини протиправним, оскільки при його виданні останній діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280.

Поряд з цим, при вирішенні даного спору судом встановлено порушення Відповідачем 1 мобілізаційного законодавства під час проведення мобілізації позивача у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для скасування мобілізаційного розпорядження №1 ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо організації та проведення 05.02.2024 мобілізації ОСОБА_1 .

За таких обставин, на думку суду, виданий на підставі мобілізації позивача наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2024 №38 в частині зарахування позивача до особового складу військової частини підлягає скасуванню, оскільки він покладає на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 квітня 2019 року у справі №9901/611/18 та від 18 вересня 2019 року у справі №9901/801/18.

Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі №440/569/19.

Враховуючи викладене виданий на підставі мобілізаційного розпорядження наказ Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2024 №38 є юридично значимим, оскільки має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача та покладає на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

З цих підстав суд не приймає до уваги посилання Відповідача 2 на те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2024 №38 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію та є реалізованим. Саме на підставі вказаного наказу позивач розпочав проходження військової служби з призначенням його на конкретну посаду.

При цьому, законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2024 №38 в частині, що стосується зарахування позивача до складу військової частини є ефективним засобом захисту порушених прав позивача, оскільки, в іншому випадку права позивача не будуть захищені, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 з приводу нерозгляду рапорту позивача від 12.03.2024 стосовно звільнення його з військової служби, а також зобов`язання відповідача 2 розглянути рапорт позивача та звільнити його з військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення).

Пунктом 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч.3, п. 2 ч.4, п.3 ч.5 та п.3 ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Відповідно до абз. 2 п. 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз.13 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170).

Отже, звільнення з військової служби відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності поважних обставин.

В свою чергу, рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром відповідної військової частини. Розглянутим, на переконання колегії суддів, вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку його оскарження.

Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 було затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі - Інструкція №735).

Відповідно до пунктів 1-3 Розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління, командирами військових частин працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії):

уносить до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян або реєстраційно-контрольної картки персонального комп`ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;

здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;

забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.

Звернення громадян, одержані органом військового управління, військовою частиною для виконання, в обов`язковому порядку обліковуються в журналі обліку звернень цього органу військового управління або заводиться реєстраційно-контрольна картка.

Пунктами 5-8 Розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.

У реєстраційно-контрольній картці фіксується, що про наслідки перевірки заявника повідомлено під час особистої бесіди.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.

При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.

Позивач стверджує, що ним 12.03.2024 на ім`я командира 355 навчального механізованого полку був поданий рапорт про звільнення зі служби у зв`язку з наявністю права на відстрочку. Проте, цей рапорт по суті, з наданням відповіді, не був розглянутий.

У свою чергу, відповідач надав до суду рапорт ТВО начальника стройової частини відділення персоналу та стройове штабу військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_1 з 12.03.2024 по теперішній час не надходив, про що свідчить відсутність запису в журналі вхідної кореспонденції.

Представником позивача у зв`язку з цим були подані до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що військова частина НОМЕР_1 є учбовим центром, курсанти якого постійно перебувають на полігоні, а окремого відділу діловодства (чи канцелярії) на полігоні немає, внаслідок чого рапорт про звільнення був переданий заступнику начальника навчального курсу військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення, капітану ОСОБА_3 після шикування особового складу у наметовому містечку.

У судовому засіданні 01.10.2024 позивач був допитаний в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.

Свідок пояснив, що військова частина НОМЕР_1 є навчальним центром та по суті являє собою наметове містечко, де канцелярія відсутня. Свідок під присягою підтвердив, що рапорт про звільнення він передав капітану ОСОБА_3 , оскільки до штабу курсантів не відпускали. Свідок зазначив, що через місяць після цього, орієнтовно 17-18 квітня 2024 він намагався дізнатися про долю його рапорту, на що у військовій частині йому порадили звертатися до суду.

У судовому засіданні 01.10.2024 також був допитаний в якості свідка капітан ОСОБА_3 , який, однак, не зміг надати суду які-небудь змістовні пояснення щодо спірних правовідносин, посилаючись на те, що він не пам`ятає ані позивача, ані події подання чи неподання ним рапорту про звільнення зі служби.

На підставі цього, враховуючи надані позивачем докази (у тому числі показання свідка), та приймаючи до уваги те, що відповідач, всупереч положень статті 77 КАС України, не надав суду доказів протилежного, суд дійшов висновку про наявність факту протиправної бездіяльності відповідача 2 у вигляді нездійснення розгляду рапорту позивача від 12.03.2024 про звільнення з військової служби.

За таких обставин, позовні вимоги щодо ВЧ НОМЕР_1 підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 з приводу нерозгляду рапорту позивача від 12.03.2024 щодо звільнення його з військової служби;

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 12.03.2024 щодо звільнення його з військової служби та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати.

Водночас, позовні вимоги про спонукання відповідача звільнити позивача з військової служби за його рапортом від 12.03.2024 суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом під час розгляду такої справи було встановлено, що рапорт по суті не був розглянутий, а отже, викладене у ньому питання не було вирішено ані позитивно, ані негативно.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо організації та проведення 05.02.2024 мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

3. Скасувати пункт 12 наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2024 №38 в частині зарахування з 06.02.2024 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та в частині призначення на посади курсантів навчальних взводів відповідно до спеціальності - солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ВОС-100.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.03.2024 щодо його звільнення з військової служби.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.03.2024 щодо його звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати.

6. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.10.2024
Оприлюднено23.10.2024
Номер документу122443853
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них

Судовий реєстр по справі —320/18122/24

Ухвала від 09.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 11.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Рішення від 21.10.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 16.09.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 04.09.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 13.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 13.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

Ухвала від 09.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні