Ухвала

від 21.10.2024 по справі 320/16199/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду

21 жовтня 2024 року м.Київ № 320/16199/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у письмовому провадженні звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 10 246 гривень недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік; зобов`язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ - 03193643) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Вказане рішення суду набрало законної сили 14.03.2022.

18.03.2024 на адресу суду надійшов звіт відповідача про виконання рішення суду.

У звіті зазначено, що на даний час кошторисні призначення за програмою 2501290 забезпечення виконання рішень суду відсутні, а також відсутні на судові витрати та штрафні санкції, фінансування яких проводиться виключно з Державного бюджету України, що унеможливлює виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/16199/21 від 11.02.2022. При надходженні коштів за програмою 2501290, управлінням будуть виконані всі судові рішення.

Матеріали вказаного звіту з додатками були передані судді для подальшого розгляду 21.10.2024.

Дослідивши поданий звіт про виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Як встановлено судом, відповідачем сформовано список черговості судових рішень, які підлягають виконанню. В цій черзі ОСОБА_1 займає 238 місце, до стягнення підлягає 10246 грн. По мірі надходження цих коштів, рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/16199/21 від 11.02.2022 буде виконано.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду у цій справі не виконано.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів суд вважає необґрунтованим, оскільки не підтверджено жодними належними доказами.

При цьому правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 07.11.2019 р. у справі №420/70/19 та від 24.01.2018 р. у справі №405/3663/13-а не підлягає до застосування при вирішенні питання про прийняття звіту, оскільки стосується правовідносин, пов`язаних з примусовим виконанням та застосуванням штрафів державним виконавцем.

Водночас правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23.04.2020 р. у справі №560/523/19 передбачає зважений підхід до вибору процесуальних засобів контролю за виконанням рішення суду та можливості встановлення судом нового строку для подачі звіту, а не накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що звіт відповідача від 21.02.2024 №1552, поданий до суду 18.03.2024, не свідчить про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №320/16199/21, оскільки на час подання відповідного звіту повного відновлення порушеного права позивача не відбулося, тобто завдання адміністративного судочинства не реалізовано.

Як встановлено судом вище та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, рішення Київського окружного адміністративного суду у цій справі на момент подання відповідачем звіту не виконано.

Керуючись статтями 245, 248, 256, 293-297, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийняті звіту Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області від 21.02.2024 №1552.

Копію ухвали суду направити сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Лисенко В.І.