Рішення

від 21.10.2024 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року м.Київ № 320/14409/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:

- визнати дії відповідача протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2023 з дати виникнення права на призначення, а саме з 19.08.2014 та проведення обчислення, перерахунку та виплати основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії, а саме з 01.09.2014;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2023 з дати виникнення права на призначення, а саме з 19.08.2014 та провести обчислення, перерахунок та виплату основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії, а саме з 01.09.2014;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату нарахованих сум пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2014 відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", не отриманих позивачем..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що він був звільнений з військової служби та стаж служби у пільговому обчисленні дозволяє йому отримати пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", однак відповідачем було відмовлено у призначенні позивачу пенсії. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що згідно з наданими документами позивач був звільнений зі служби в Управлінні державної охорони України 18.08.2014 та мав на день звільнення 14 років 10 місяців 21 день календарної вислуги, право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі наданих документів позивач не має, оскільки визначена Законом календарна вислуга для призначення пенсії відсутня.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надіслав відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що у відзиві відповідач не спростовує, із посиланням на відповідні докази та норми права, обставини та правові підстави позову щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 № 2/6-2023 (вхідний від 02.09.2022 №4143/5) і заперечуючи проти позовної заяви в абз.5 арк.1 відзиву відповідач повідомляє, що до Головного управління від Управління державної охорони України у вересні цього року надійшли документи (подання від 31.08.2022 №2/6-2023 з додатками на 11 аркушах), що вказує на не неправильне застосування відповідачем норм матеріального права, що не може сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримую пенсію за вислугу років первинно призначену відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі - Головне управління, Закон №2262) з 19.12.2010.

17.03.2014 наказом Начальника Управління державної охорони України (надалі УДО України) від 17.03.2014 № 50-ос я був повторно прийнятий на військову службу.

Позивач як учасник АТО (брав безпосередню участь в антитерористичній операції), учасник бойових дій, проходив службу в УДО України на посадах офіцерського складу та був звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України Наказом Начальника УДО України від 18.08.2014 № 203-ос згідно з пунктом «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

За наказом від 18.08.2014 № 203-ос (зі змінами) мене звільнено з займаної посади - офіцер з особливих доручень вищої категорії 9 відділу 2 Служби Департаменту особистої охорони у званні полковника з вислугою років яка становить: календарна -14 років 10 місяців 21 день; пільгова - 06 років 10 місяців 28 днів; навчання у ЦВНЗ - 01 рік 10 місяців 17 днів; загальна - 23 роки 08 місяців 06 днів.

З 17.03.2014 по 18.08.2014 пенсія позивачу не виплачувалась в зв`язку з проходженням військової служби. Виплату пенсії було поновлено з 29.08.2014 після звільнення з військової служби, але без урахування вислуги років, військового звання та розміру грошового забезпечення з 17.03.2014 по 18.08.2014.

03.08.2022 позивач звернувся до УДО України з заявою оформити та направити необхідні документи до Головного управління для призначення пенсії за вислугу років та проведення перерахунку пенсії, відповідно до ст. 12 Закону №2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу, з урахуванням загальної вислуги - 23 роки на день останнього звільнення з військової служби згідно наказу Начальника Управління державної охорони України від 18.08.2014 № 203-ос (зі змінами).

У відповідь на заяву позивача УДО України направило до Головного управління подання для призначення пенсії за вислугою років від 31.08.2022 №2/6-2023 (вхідний від 02.09.2022 №4143/5).

Листом від 23.09.2022 №2600-0203-8/121016 Головне управління поінформувало позивача про те, що розглянуло документи, що надійшли від УДО України про призначення мені пенсії за вислугу років у зв`язку зі звільненням з військової служби 18.08.2014 відповідно до Закону №2262-ХІІ та повідомило, що враховуючи на те, що станом на 18.08.2014 у позивача відсутня календарна вислуга років, передбачена ст. 12 Закону №2262-XII, тому йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років за наданими документами.

Позивач вважає, що зазначені дії відповідача порушують конституційне право на належний соціальний захист та є неправомірними, а рішення про відмову у призначення пенсії за вислугу років незаконним, що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон України № 2262-ХІІ) пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Статтею 17-1 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» № 393 від 17.07.1992 (далі Постанова Кабінету Міністрів України № 393) визначено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі Порядок № 393), в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 3 Порядку № 393 визначені категорії посад, які мають право на зарахування пільгової вислуги та правила її розрахунку.

Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Порядок № 3-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку № 3-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Як встановлено судом, відповідач листом відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України № 2262-ХІІ, посилаючись на те, що згідно зі статтею 10 Закону органи Пенсійного фонду України з 01.01.2007 виконують функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону, а функція обчислення вислуги років для призначення пенсії виходить за межі їх компетенції. Відповідно до ст. 10 Закону призначення і виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, а функція обчислення вислуги років не належить до їх компетенції. Розрахунок вислуги років та трудового стажу на день звільнення зі служби здійснюють відповідні міністерства та інші, центральні органи виконавчої влади за матеріалами особових справ осіб, які проходили службу. Особові справи цих осіб зберігаються в уповноважених структурних підрозділах, які визначені в кожному міністерстві та іншому органі. Порядок № 3-1 не передбачає надання органам, що призначають пенсії, вищевказаних розрахунків вислуги років та страхового стажу.

Згідно з наказом начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України від 28.07.2021 № 143-ОС вислуга для призначення пенсії станом на день звільнення становить 28 років 11 місяці 07 днів.

Тому, до заяви був доданий документ, яким уповноваженим органом обчислений відповідний стаж для призначення пенсії, який мав бути врахований пенсійним органом при прийнятті рішення.

Проте, згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів. При переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати пенсії особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії.

Верховний Суд у постановах від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20 зазначив, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 393.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 393.

Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

Закон України № 2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі України № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом України № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону України № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд дійшов висновку про те, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України № 2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 393».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, оскільки станом на дату звільнення вислуга для призначення пенсії становить 23 роки 08 місяців 06 днів, суд дійшов висновку про те, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ.

Відтак позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню .

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Тому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Щодо дати з якої позивачу необхідно призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

При настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Так, як встановлено судом та не заперечується сторонами, 31.08.2022 уповноважений орган УДО України звернувся із заявою про призначення позивачеві пенсії за вислугу років.

Відтак, суд вважає, що відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі подання уповноваженого органу з 01.09.2022 (першого числа наступного місяця, що йде після звернення уповноваженого органу).

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про наявність підстав для нарахування йому суми пенсії з 01.09.2014 без обмеження будь-яким строком через вину органу Пенсійного фонду України, оскільки призначення чи перерахунок пенсії здійснюється виключно за заявою пенсіонера або подання уповноваженого органу, а тому у відповідача відсутні були підстави здійснювати відповідне призначення/перерахунок пенсії до надходження такої заяви.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду в м.Києві протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2023 з 01.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2023 з 01.10.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.