Рішення

від 21.10.2024 по справі 500/5037/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5037/24

21 жовтня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації до Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Керівник Бережанської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі позивачів Міністерства культури та інформаційної політики України (далі позивач 1), Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації (далі позивач 2) звернувся до суду з позовом до Козівської селищної ради (далі відповідач), в якому просить ухвалити рішення яким:

- визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області щодо не вчинення дій, спрямованих на замовлення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Козова Тернопільського району Тернопільської області.

- зобов`язати Козівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного місця - селища Козова.

У заявах по суті справи позовні вимоги обґрунтовано тим, що Бережанською окружною прокуратурою в ході опрацювання інформації Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації виявлено факт порушення законодавства в сфері охорони культурної спадщини на території селища Козова. Просить врахувати, що всупереч вимог законодавства України Козівською селищною радою тривалий час не вжито жодних заходів, спрямованих на розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Козова. Вважає, що у зв`язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичних центрів на території громади, руйнування пам`яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади.

У відповідь на запит прокурора від 18.04.2024 Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило, що Міністерство зверталося до голови Козівської селищної ради листом від 30.09.2020 №11955/6.11.1, в якому наголошувалося на необхідності неухильного виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення ІАОП, проте відповідна науково-проектна документація на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини не подана.

Також у відповідь на запит прокурора від 18.04.2024 Тернопільська обласна військова адміністрація повідомила, що історико-архітектурний опорний план селища Козова не розроблявся. У 2021 році, після проведення адмінреформи в Україні, Департаментом культури та туризму (лист від 10.09.2021 №02.01-44/509) та Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (лист від 30.06.2021 №198/01-5) були надіслані листи Козівській селищній раді для організації заходів з охорони, встановлення охоронних зон пам`яток та об`єктів культурної спадщини, реагування на порушення пам`яткоохоронного законодавства. Проте протягом тривалого часу не забезпечено виконання законодавчо визначеного обов`язку перед громадою щодо розробки та затвердження історико-архітектурного опорного плану селища Козова.

З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає. Заперечуючи проти позовних вимог у заявах по суті справи (відзиві на позовну заяву та запереченнях) вказує, що відповідно до норм чинного законодавства, виготовлення історико-архітектурного опорного плану без одночасного виготовлення генерального плану населеного пункту неможливе. На даний час, Козівська селищна рада у своїй діяльності керується генеральним планом смт. Козова, який розроблений «КИЕВНИИПГРАДОСТРОИТЕЛЬСТВА» у 1969 році (1:5000). Даний генеральний план є чинним і придатний для використання до моменту розроблення і затвердження нового генерального плану селища Козова.

Також відповідач зазначає, що історико-архітектурний опорний плану є науково-проектною документація, а не містобудівною, а тому питання про її затвердження не може виноситися на розгляд та затверджуватися на пленарних засіданнях селищної ради в силу приписів пункту 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Під час усних консультацій з розробниками ІАОП, останні зазначили, що розробляють обмежену кількість ІАОП в рік, при цьому вартість цієї документації становить близько 1 000 000 гривень, що складає значну частину місцевого бюджету. Тому, на даний час з фінансових причин Козівська селищна рада не в змозі замовити виготовлення історико - архітектурного опорного плану селища Козови, оскільки у період воєнного стану наявний фінансовий ресурс місцевого бюджету в першу чергу витрачається для забезпечення життєво необхідних потреб жителів громади, створення умов для оперативного реагування та своєчасного фінансового забезпечення на потреби територіальної оборони, заходи безпеки та ін. Виділення коштів для виготовлення історико - архітектурного опорного плану селища Козови буде здійснено при наявності достатніх коштів у бюджеті на ці потреби.

Крім того вважає, що у позовній заяві зроблено висновок про протиправність бездіяльності на підставі одного лише факту невчинення певних дій, без урахування всіх інших обставин, що мають значення для даної справи, зокрема, того факту, що жодної шкоди інтересам держави у сфері охорони культурної спадщини в селищі Козова не заподіяно. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про незаконну забудову чи руйнування пам`яток а також того, що законом не визначено строку вчинення цих дій, тобто вони покладені на розсуд суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на вказані обставини, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного суду України у постанові від 08.09.2022 року у справі № 9901/276/19, акцентує увагу на відсутність протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачі правом на надання пояснень не скористались, будь-яких заяв з приводу предмета спору суду не надавали.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження позивачі та відповідач отримали 20.08.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їхні електронні кабінети.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що Бережанською окружною прокуратурою 01.08.2024 на адресу Козівської селищної ради направлено запит №52-3172ВИХ-23 про надання інформації щодо розробки та затвердження історико-архітектурного опорного плану селища Козова (арк. справи 23).

Листом №01-1645/03-09 від 06.08.2024 Козівська селищна рада повідомила, що нею вивчається питання щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану селища Козова. В бюджеті Козівської територіальної громади на 2024 рік не передбачено коштів на здійснення даних заходів. Бюджет громади формувався з розрахунку воєнного стану, запровадженого на території України. Головним акцентом при прийнятті бюджету було виділення коштів на підвищення обороноздатності країни та посилення соціальних заходів підтримки населення у зв`язку із збільшенням зубожіння населення. Пріоритетом для громади депутати селищної ради ставили саме оборонну та соціальну сферу. При формуванні бюджету на 2025 рік, буде розглянуто можливість закладення коштів для розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Козова.

Тернопільською обласною військовою адміністрацією у відповідь на запит прокуратури від 18.04.2024 у листі від 20.10.2023 повідомлено, що історико-архітектурний опорний план для селища Козова Тернопільського району, занесеного до Списку історичних населених місць Тернопільської області, не розроблено. Департаментом культури та туризму обласної військової адміністрації (лист від 10.09.2021 № 02.01-44/509) та Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (лист від 30.06.2021 № 198/01-5) Козівській селищній раді Тернопільського району були надіслані переліки пам`яток та об`єктів культурної спадщини для організації заходів з охорони та реагування відповідно до пам`яткоохоронного законодавства. Протокольне доручення селекторної наради, що відбулася в Офісі Президента України 13.03.2023, надіслано головам територіальних громад області (від 16.03.2023 № 02.1-46/398), в тому числі голові Козівської селищної ради, щодо активізації роботи в частині розробки та затвердження історико-архітектурних опорних планів історичних населених місць області (арк. справи 21).

У відповідь на запит прокурора від 18.04.2024 Міністерство культури та інформаційної політики України у листі від 06.05.2024 №06/15/4084-24 повідомило, що Міністерство зверталося до голови Козівської селищної ради листом від 30.09.2020 №11955/6.11.1, в якому наголошувалося на необхідності неухильного виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану. Проте відповідь на зазначений лист не надходила, відповідна науково-проектна документація на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини наразі не подана (арк. справи 19 зворот).

Станом на час вирішення справи судом доказів затвердження історико-архітектурного опорного плану селища Козова матеріали справи не містять, як і не містять будь-яких доказів щодо вжиття заходів з його розроблення.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі є бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області щодо не вчинення дій, спрямованих на замовлення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця, а саме селища Козова.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного слідує, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

Обґрунтовуючи інтереси держави прокурор зазначає, що спір у цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, внаслідок чого існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичного центру на території громади, руйнування пам`яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади. Порушення інтересів держави у спірному випадку полягає у необхідності неухильного дотримання вимог національного та міжнародного законодавства в сфері охорони культурної спадщини. Водночас, у зв`язку з незатвердженням історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, об`єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені належного правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.

Суд враховує, що в даному випадку спеціально уповноваженими державою органами на здійснення контролю за станом розроблення історико-архітектурних опорних планів історично населених місць є Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації. Разом з тим, тривале невиконання Козівською селищною радою вимог чинного законодавства щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця селища Козова Тернопільського району Тернопільської області, та не вжиття необхідних заходів з метою зобов`язання Козівської селищної ради вчинити певні дії стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 №1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі Закон №1805-ІІІ), преамбулою якого закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з визначеннями, які наведені у статті 1 Закону №1805-ІІІ:

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Статтею 6 Закону № 1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини.

Так, згідно з частиною другою статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частинами четвертою та п`ятою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Відповідно до частини сьомої статті 17 Закону № 3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Підпунктом 6 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з підпунктом 5 пункту "б" вказаної статті Закону № 280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.

Підпунктом 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до статті 32 Закону №3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002 №318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі Порядок №318).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 12 Порядку № 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.

Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об`єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам`яток).

Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об`єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.

Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.

Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.

Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі Порядок №926).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку № 926 цей нормативно-правовий акт визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", містить відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.

Відповідно до підпункту 4 пункту 43 Порядку № 926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.

Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.

Згідно з пунктами 34, 35 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.

Відповідно до пунктів 54 - 56 Порядку № 926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.

Історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.

Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.

У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.

Пунктами 57, 58 Порядку № 926 передбачено, що одночасно з історико-архітектурним опорним планом населеного пункту до генерального плану населеного пункту під час затвердження в межах території територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі та режими використання зон охорони пам`яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.

Науково-проектну документацію щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану, визначення режимів використання історичних ареалів, а також зон охорони пам`яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, розробляти та затверджувати одночасно.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 926 історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

В історико-архітектурному опорному плані зазначаються відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та за наявності буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та за наявності зони охорони пам`ятки; пов`язану з об`єктами культурної спадщини історичну забудову (значні і рядові історичні будівлі); землі історико-культурного призначення; місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення; дисгармонійні будівлі та споруди; природоохоронні території та об`єкти, охоронювані археологічні території; за наявності режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та за наявності їх зони охорони (пункт 62 Порядку № 926).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Тобто, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Таким чином, межі і режими використання зон охорони пам`яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури.

Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" до Списку історичних населених місць України включено як історично населене місце смт. Козова Тернопільської області (1440 рік).

В силу вимог частини четвертої статті 17 Закону №3038-VI для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план, обов`язок розроблення, погодження та подання якого на розгляд відповідної місцевої ради відповідно до пункту 55 Порядку №926 покладений на виконавчий орган Козівської селищної ради. Водночас обов`язок затвердження історико-архітектурного опорного плану згідно з вимогами пункту 60 Порядку №926 покладений на Козівську селищну раду.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на час розгляду справи розроблений історико-архітектурний опорний план селища Козова відсутній та у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади (Міністерства культури та інформаційної політики України) через Департамент культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації не скеровувався.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що, не вживши дій щодо розроблення та скерування у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця селища Козова, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчинив протиправну бездіяльність, відтак наявні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця селища Козова.

З приводу доводів відповідача про те, що виготовлення історико-архітектурного опорного плану без одночасного виготовлення генерального плану населеного пункту неможливе, а на даний час генеральний план смт. Козова, який розроблений «КИЕВНИИПГРАДОСТРОИТЕЛЬСТВА» у 1969 році (1:5000) є придатним до використання, суд зазначає таке.

Згідно з частиною дев`ятою статі 17 Закону №3038-VI строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Водночас, частиною 13 цієї ж статті унормовано, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.

З огляду на вказані норми Закону №3038-VI, суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачена процедура корегування існуючого генерального плану населеного пункту шляхом внесення до нього змін, а відтак доводи відповідача про неможливість розроблення історико-архітектурного опорного плану без одночасного виготовлення генерального плану населеного пункту є безпідставними.

Безпідставними є і доводи відповідача про обмеженість фінансового ресурсу в умовах воєнного стану, оскільки як підтверджується листами Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.09.2020 №11955/6.11.1 та Департаменту культури та туризму Тернопільської ОДА від 10.09.2021 №02.01.-44/509 протиправна бездіяльність щодо не розроблення історико-архітектурного опорного плану мала місце до введення воєнного стану в Україні. Доказів того, що відповідач з часу набрання чинності Законом №3038-VI (12.03.2011) не мав можливості вжити заходи щодо розробки історико-архітектурного опорного плану матеріали справи не містять. Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо фінансування розробки необхідної містобудівної документації.

При цьому, відсутність фактів заподіяння шкоди об`єктам культурної спадщини не звільняє від обов`язку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо виконання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а саме розробки історико-архітектурного опорного плану.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця селища Козова.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи. Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації до Козівської селищної ради задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області щодо не вчинення дій, спрямованих на замовлення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Козова Тернопільського району Тернопільської області.

Зобов`язати Козівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного місця - селища Козова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Міністерство культури та інформаційної політики України (місцезнаходження: вул. Франка Івана, 19, м. Київ,01054 код ЄДРПОУ 43220275);

- Керівник Бережанської окружної прокуратури (місцезнаходження: вул. Пирогова, 5А, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47501 код ЄДРПОУ 0291009821);

- Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації (місцезнаходження: бульв. Тараса Шевченка, 6, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001 код ЄДРПОУ 44246891);

відповідач:

- Козівська селищна рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Тернопільський район, Тернопільська область, 47600 код ЄДРПОУ 04525573).

Головуючий суддяЮзьків М.І.