Постанова

від 15.10.2024 по справі 520/11625/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 р.Справа № 520/11625/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) по справі № 520/11625/24

за позовом ОСОБА_1

до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області

про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 № 38-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області 23.04.2024 у зв`язку з реорганізацією комунальної бюджетної установи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 № 355-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області 23.04.2024 у зв`язку з реорганізацією комунальної бюджетної установи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 в Комунальному закладі «Центр надання соціальних послуг» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області на посаді рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 № 38-к та розпорядження Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 № 355-к.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 закрито провадження у справі. Роз`яснено, що розгляд вказаних позовних вимог віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області є комунальною бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає Краснокутська селищна рада.

Отже, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), в якому позивач обіймала посаду директора, є юридичною особою публічного права, що свідчить про те, що її трудова діяльність пов`язана з проходженням публічної служби.

Крім того, звертає увагу, що предметом позову було також розпорядження Краснокутської селищної Ради Богодухівського району Харківської області від 22 квітня 2024 року № 355-к, проте суд першої інстанції не зазначив підстав неможливості розгляду цієї позовної вимоги в порядку адміністративного судочинства.

Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області (далі відповідач 1) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, Комунальний заклад "Центр надання соціальних послуг" Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (далі відповідачі 2, 3) не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Від відповідачів надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовані неможливістю прибуття у судове засідання представників відповідачів 2, 3 з технічних причин, а представника відповідача 1 у зв`язку із зайнятістю адвоката у кримінальному провадженні.

Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на не надання відповідачами жодних доказів неможливості прибуття їх представників у судове засідання.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що матеріали справи містять необхідні докази для вирішення цієї справи, про день та час розгляду справи сторони належним чином повідомлені, судом не встановлено підстав, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймала посаду директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.

Розпорядженням Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 № 355-к та наказом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 № 38-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області 23.04.2024 у зв`язку з реорганізацією комунальної бюджетної установи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погодившись із наказом та розпорядженням відповідачів, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що робота директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України.

Суд першої інстанції виходив з того що, спірні правовідносини є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі; та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин чи з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а отже даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Окрім зазначеного, ст. 5 КАС України регламентує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 17 ч. 1 цієї ж статті публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з перебуванням особи на публічній службі, до якої, зокрема, віднесено службу в органах державної влади або органах місцевого самоврядування.

Приписи ч. 1 ст. 19 ЦПК України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із трудових відносин, у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства необхідно встановити: по перше, чи є спір за своєю природою правовим, тобто чи звернення із позовом спрямоване на вирішення юридичного конфлікту між учасниками правовідносин; по-друге, чи має такий спір ознаки публічно-правового, тобто чи позовні вимоги ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права, у справі «Bellet v. France» зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії (заява №7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Ознаками справи адміністративної юрисдикції є особливий суб`єктний склад публічно-правового спору, участь суб`єкта владних повноважень, суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У цій справі спір виник з приводу оскарження позивачем наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 та розпорядження Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 22.04.2024 про звільнення її з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області .

За змістом ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 3 цього Закону обумовлено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» керівник надавача соціальних послуг державного/комунального сектору призначається на посаду на конкурсній основі за контрактом. Положення про конкурсну комісію, умови та порядок проведення конкурсу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1417 затверджено Типове Положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі - Положення) .

Відповідно до п. 10 Положення територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за пропозицією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу міської, районної в місті ради, погодженою відповідно з Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Посаду директора територіального центру може займати особа, яка має вищу освіту (магістр, спеціаліст) відповідного напряму підготовки і стаж роботи на керівній посаді не менш як п`ять років.

Рішенням Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області XXX сесії VШ скликання від 12.04.2023 № 4975-VІІІ затверджено «Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, організацій, установ, закладів, що належать до комунальної власності Краснокутської селищної ради, укладення та розірвання з ними контрактів» (а.с. 46-54).

Пунктом 1.2. Рішення передбачено, що дія цього положення поширюється на керівників комунальних підприємств, організацій, установ та закладів освіти, що належать до комунальної власності Краснокутської селищної ради, укладення та розірвання з ними контрактів, управління якими здійснює Краснокутська селищна рада.

Згідно п. 2.1 Рішення призначення керівника комунального підприємства, організації, установи, закладу здійснюється селищним головою шляхом укладення з ним контракту, на підставі відповідного розпорядження.

В контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а посада директора територіального центру соціальних послуг, незважаючи на спеціальну процедуру призначення та звільнення, не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України. Лише тієї обставини, що стороною у даних спірних правовідносинах є, зокрема, організація, яка утворюється органом місцевого самоврядування недостатньо для розгляду трудового спору в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні правовідносини є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі. Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин чи з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби тощо.

Доводи апелянта про не надання судом першої інстанції оцінці позовним вимогам щодо скасування розпорядження Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, які мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає помилковими, оскільки спірне розпорядження стосується звільнення ОСОБА_1 з посади не під час проходженням публічної служби. Отже, наведена позовна вимога також має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно врахував юридичну природу спору, що виник між сторонами, та дійшов вірних висновків про те, що цей спір стосується трудових відносин, а відтак не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до юрисдикції місцевого загального суду та має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Подібний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 22 липня 2020 року у справі №826/17451/17, від 19 січня 2022 року у справі № 380/7257/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 460/280/19.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 по справі № 520/11625/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 21.10.2024 року