Постанова

від 18.10.2024 по справі 160/6564/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6564/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №160/6564/24 (головуючий суддя першої інстанції - Калугіна Н.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 08.03.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці «Про коригування митної вартості товарів» № UA209000/2023/901030/2 від 14.09.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003193 від 14.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці «Про коригування митної вартості товарів» № UA209000/2023/901030/2 від 14.09.202 року.

Визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003193 від 14.09.2023 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв`язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірними.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 43251110) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Григорія Омельченка, 36, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.70).

Відповідач - Львівська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.08.2023 року між позивачем (покупець) та китайською компанією Ningbo Ulica Solar Co.Ltd (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт - Договір купівлі-продажу (далі - договір) №ULC-UAEBS-230602 на придбання продукції (фотоелектричні модулі - сонячні панелі), згідно умов пункту 3.3.3 розділу 3 якого, продавець зобов`язався на умовах поставки товарів відповідно до базису FCA (Free Carrier) поставити замовлені покупцем товари (фотоелектричні модулі - сонячні панелі) загальною кількістю 2201 штук до складу продавця в Голландії, а покупець зобов?язався сплатити 100% від обумовленої контрактної вартості, що складає згідно із Специфікацією №2 до Договору 168 244,44 доларів (сто шістдесят вісім тисяч двісті сорок чотири долари та 44 цента) та прийняти товар від продавця у кінцевому пункті призначення (Порт призначення).

Згідно пункту 5.1 Договору умови оплати та порядок розрахунків за кожну партію Товару вказуються в Додатку №2 (Специфікації до цього Контракту).

Пунктом 3.1 Додатку №2 (Специфікація) до Договору визначено, що покупець оплачує 100% загальної продажної ціни товару - передоплату, шляхом банківського переказу протягом 10 днів з дати цього Договору купівлі-продажу.

31 серпня 2023 року після отримання за платіжним дорученням SWIFT №458502099 від 30.08.2023 року від покупця передбаченої умовами Договору передплати у розмірі 168244,44 доларів, продавець здійснив відправку товару морським шляхом на умовах FCA-Rotterdam. Через значну кількість товару - сторонами Договору з метою зручності було вирішено розділити загальну партію на дві.

Спірні у даній справі відносини стосуються партії товару - в кількості 713 штук на суму 54501,72 доларів відповідно до Комерційного Інвойсу - (Commercial Invoice) №ULIV-UAEBC-230602-2 від 31.08.2023 року, та Пакувального листа (Packing List) NULIV-UAEBC-230602-2 від 31.08.2023 року.

Перевезення цієї партії товару відбувалось перевізником ТОВ «Імпорт Партнер» та перевізником ПП «БЕСТВЕЙ» згідно умов договору ТЕО №267 від 05.01.2023 та договору-заявки №ІР3111 від 05.09.2023 на надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно договору №267 від 05.01.2023 року, укладеного між ТОВ «Імпорт Партнер» (експедитор) та ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» (клієнт), клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за плату та за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, митне оформлення, а також падання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін, а клієнт зобов`язується прийняти такі послуги та сплатити їх вартість.

Згідно договору-заявки №ІР3111 від 05.09.2023 року на надання транспортно-експедиторських послуг, ТОВ «Імпорт-Партнер» (замовник) замовляє у ПП «Бествей» (перевізник) транспортно-експедиторські послуги з пункту навантаження Provincialeweg 3, 3248 LK Melissant до пункту розвантаження - м.Могилев-Подільський (Вінницька область) через ПП Краківець. Згідно пункту 1.1 цього договору-заявки, замовник повинен забезпечити пакування вантажу згідно норм, що гарантують цілісність вантажу під час транспортування.

На підставі рахунку від 07.09.2023 року №ІР3111-3, який виставлений ТОВ «Імпорт Партнер» позивачу, останнім сплачено 147136,85 грн. з ПДВ за транспортно-експедиційні послуги за межами території України, по території України, послуги з перевезення за межами території України, по території України, винагороду експедитора.

Згідно акту наданих послуг №IP3111-3 від 20.09.2023 року підтверджено факт надання послуг з перевезення.

14.09.2023 року митним брокером Рубаном Олександром, який виконував обов`язки декларанта по відношенню до позивача, товар, що прибув до Львова, заявлено для декларування в митному режимі імпорт в порядку, передбаченому ч.1,2. ст.52, ч.1 ст.248 та ч.1 ст.257 Митного кодексу України шляхом подання відповідачу електронної митної декларації №23UA209170073197U2, в якій брокером заявлена митна вартість у розмірі 2065644,70 грн., що визначена відповідно до ст.49, п.1 ч.1 ст.57 МКУ (за допомогою основного методу - за ціною Договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Декларант для проходження процедури митного оформлення з метою підтвердження заявленої ним митної вартості в розмірі 2065644,70 грн. подав відповідачу в електронній формі наступні документи: Зовнішньоекономічний Договір (Контракт) №ULC-UAEBC-230602 від 25.08.2023 року, доповнення до Зовнішньоекономічного Договору (Контракту) Додаток №2 (Специфікація) від 25.08.2023 року, рахунок (фактуру) Інвойс (Commercial Invoice) №ULIV-UAEBC-230602-2 від 31.08.2023 року, рахунок-проформу Інвойс (Proforma Invoice) №ULPI-UAEBC-230602 від 25.08.2023 року, пакувальний лист (Packing List) №ULIV-UAEBC-230602-2 від 31.08.2023 року, автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR.№574027 від 07.09.2023 року, декларацію про походження товару (Declaration of Origin) №ULIV-UAEBC-230602-2 від 31.08.2023 року, банківський платіжний документ що стосується товару, платіжне доручення від 30.08.2023 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ІР3111-3 від 07.09.2023 року, калькуляцію транспортних витрат №ІР3111-3 від 24.08.2023 року, договір про надання послуг митного брокера №БД-010923/ЕК від 01.09.2023 року, договір-заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №IP3111_3 від 05.09.2023 року, лист продавця від 11.09.2023 року, інші документи (Технічна документація від 25.08.2023 року).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 14.09.2023 року №UA209000/2023/100645/2, в якому визначила наступні розбіжності у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості:

- відомості щодо складових митної вартості (страхування, навантаження) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МКУ;

- CMR 574027 від 07.09.2023 року в гр.3 Місце розвантаження не заповнена - пункт d ч. 1 ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт»;

- CMR 574027 від 07.09.2023 року вказане місце завантаження Dirksland, проте відповідно до наданих транспортних рахунків та умов поставок транспортні послуги оплачені від ROTTERDAM, хоча це різні географічні пункти. Отже, витрати між ними, які є складовими митної вартості не включені до митної вартості, чим порушено положення частини 10 та 21 статті 58 Митного кодексу;

- в гр.16 CMR від 07.09.2023 року № 574027 внесено підприємство, договірні відносини з яким не висвітлені у товаросупровідних документах.

Згідно повідомлення від митниці, декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимоги митниці декларантом документів не надано.

14.09.2023 року позивачем оформлено МД №23UА209230110752U7 на товари за Специфікацією №22 в порядку частини сьомої статті 55 Митного кодексу України і випущено товари у вільний обіг.

Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Разом з тим, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.

В дані справі спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901030/2 від 14.09.2023 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення позивачем митному органу надані документи на підтвердження транспортних витрат перевізником ТОВ «Імпорт Партнер». Згідно акту наданих послуг та рахунку на оплату, вказаним перевізником надані позивачу послуги з перевезення товару як по території України так і поза межами України. До того ж, згідно довідки про транспортно-експедиційні витрати ТОВ «Імпорт Партнер» від 24.08.2023 року №ІР3111-3 транспортні послуги ТОВ «Імпорт Партнер» надані за маршрутом місце завантаження FCA ROTTERDAM, місце транзиту Gdansk, PL, пункт перетину державного кордону Краківець, UA на загальну суму 72593,10 грн.

При цьому, згідно тексту позову по прибутті товару до порту призначення (в Роттердам) відповідно до умов поставки FCA, компанія VDH Warehousing Logistics B.V., виступаючи як агенти продавця на території Голландії за його розпорядженням та рахунок до моменту організації перевезення стороною покупця по території Європи - доставили товар на склад продавця, який є його офіційним представництвом в цій країні, та розташований в місті Діркслено.

До 07.09.2023 року товар зберігався на складі продавця та надалі відповідно до CMR 574027 його було передано до місця відвантаження - Роттердам та надано у розпорядження ТОВ «БЕСТВЕЙ» як перевізнику покупця, шляхом завантаження на транспорт покупця.

Зазначене також підтверджується і тим, що згідно умов поставки FCA ROTTERDAM, до моменту передачі товару покупцю саме продавець несе відповідальність за збереження товару.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Зазначене виключає будь-які сумніви у розбіжностях щодо місця завантаження товару та не може бути підставою для коригування митної вартості митним органом

З урахуванням вказаного, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, наявні підстави вважати, що надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідну інформацію про товар, та його ціну.

Натомість, митницею не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Щодо незаповнення у CMR 574027 від 07.09.2023 року в гр.3 місце розвантаження, то такі недоліки у транспортних документах допущені продавцем товару, або його перевізником, а тому не повинні покладати тягар відповідальності на покупця.

Відповідно до частини шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Поряд з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі №803/667/17.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, на час винесення спірного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.

Відтак, висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності.

При цьому, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

З тлумачення вказаних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №160/6564/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №160/6564/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко